Звіт по практиці в приватному підприємстві „КОМФОРТ”

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльност.

На вітчизняних підприємствах  часто здійснюють аналіз характеру  змін окремих статей балансу. Такий  аналіз проводиться за допомогою  горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів  горизонтального аналізу суттєво  знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу підприємства.

Велике значення для  оцінки фінансового стану має  також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи  структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Поняття фінансової стійкості  підприємства та фактори, які її забезпечують

 

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному  середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового  потенціалу, матеріально-речової і  вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати  на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається  відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість  підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися  з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної  стійкості підприємства. Фінансова  стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом  фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості  підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської  діяльності підприємства, а отже і  його фінансова стійкість, багато в  чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

• галузева належність суб'єкта господарювання;
• структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
• розмір оплаченого статутного капіталу;
• величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
• склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

На фінансову  стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу, в якій перебуває  економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

Незадовільний платоспроможний попит, властивий  кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, - істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.

Важливими факторами  фінансової стійкості є також  податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

 

 

 

 

 

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО  СТАНУ ТОВ „КОМФОРТ”

2.1. Стисла характеристика ТОВ „КОМФОРТ”

 

ТОВ "КОМФОРТ" було створено в 2001 році.

Компанія ТОВ «Комфорт» виготовляє широкий асортимент фасадів з МДФ, покритих плівкою ПВХ або фарбовані в будь-який колір по сітці RAL, а також дверні МДФ накладки.

Як відомо, МДФ - це міцний і практичний матеріал. Він стійкий  до вологи та механічних пошкоджень, тому ідеально підходить для виготовлення меблевих фасадів різної складності.

Наявність верстата ЧПУ  дозволяє виконувати роботи будь-якого  ступеня складності по фрезеруванню, нанесенню фігурних написів, узорів, виготовленню фризів на меблевих фасадах  і дверних МДФ накладках.

При виробництві меблевих фасадів ми використовуємо плівку ПВХ  виробництва Південної Кореї, Тайваню, Ізраїлю. Ця плівка має високу еластичність при вакуумному пресуванні, стійка до кліматичних умов і сонячним променям, забезпечує відмінне склеювання з відфрезерованих поверхнями плит МДФ.Срок виготовлення фасадів покритих плівкою ПВХ 10 робочих днів з моменту оформлення замовлення.

ТОВ „КОМФОРТ” зарекомендувало себе як надійна, стабільна фірма. Високий рівень професійності та організованості усього комплексу діяльності сприяють виконанню робіт з високою якістю в терміни передбачені контрактами та угодами, а позитивні оцінки замовників дозволяють займати гідне місце на ринку України.

Працюючи на меблевому  ринку ось уже 11 років, компанія накопичила великий досвід у виробництві меблевих комплектуючих. В силу своїх можливостей вона намагається відповідально підходити до кожного клієнта.

 

Саме меблеві фасади формують загальне враження від побаченої  вами меблів. Адже по суті меблі складається  з однакових МДФ панелей всередині плюс фасадна частина зовні.

До основних видів  продукції, яку виробляє і продає наша фабрика належить:

• кухонні фасади;
• меблеві фасади;
• дверні накладки;
• стільниці;
• розкрій МДФ панелей за ескізами будь-якої складності.

Мінімальний термін виготовлення продукції становить 14 днів.          

 

ТОВ "КОМФОРТ" орієнтується на споживчий ринок робіт і послуг, на основі повного господарського розрахунку забезпечує самооплатність і фінансування витрат на удосконалення виробництва, спеціальний розвиток і матеріальне стимулювання працівників, цілком відповідає за результати своєї виробничої та господарської діяльності, за виконання зобов'язань перед партнерами, споживачами, бюджетом, банком, трудовим колективом, відповідно до діючого законодавства.

Фабрика самостійно здійснює свою господарську діяльність, визначає перспективи розвитку, виходячи з кон'юнктури ринку, розпоряджається продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Прибуток, отриманий підприємством у  результаті його господарської діяльності, підлягає оподатковуванню згідно з законодавством і після виплати податків, інших обов'язкових платежів, відсотків за кредит, штрафів і санкцій використовується для створення фондів підприємства.

Організаційна структура підприємства відображена на рис. 2.1.

Був обраний лінійний тип організації, тому що в нього виразна система  взаємних зв'язків, чітка відповідальність, реакція, зворотний зв'язок у відповідь  на наказ вищестоящого керівництва.

 

 

 

Скорочена характеристика посадових обов’язків працівників ТОВ „КОМФОРТ”.

Директор - вищий рівень керування. Його обов’язки складаються з наступного.

·  Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства.

·  Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності.

·  Забезпечує відповідність продукції та послуг кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва і управління, удосконалення господарського механізму.

·  Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.

·  Забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції, обов'язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками і банками.

·  Організує виробничо-господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обгрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості продукції, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів.

·  Вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.