Визначення конкурентоспроможності товару

    Метод оцінки конкурентоспроможності машин  виробничого призначення з урахуванням  якості сервісного і післяпродажного  обслуговування може застосовуватися  як на стадії проектування, так і  на стадії серійного виробництва.

    Оцінку  конкурентоспроможності за факторами  сервісного і післяпродажного обслуговування можна здійснити на основі методичного  підходу, рекомендованого І. Петровичем і А. Катаєвим за допомогою шкали  бальних оцінок цих факторів конкурентоспроможності,    (табл. 1.2).

    Таблиця 1.2

    Шкала бальних оцінок інших факторів конкурентоспроможності 

Показник	Бали
	0	0,5	1	1,5	2	2,5	3
Термін  доставки споживачам, дні	Самови-віз	>30	30	25	20	15	<10
Точність  дотримання терміну (% до п.1)	± 30	± 25	± 20	± 15	± 10	± 5	0
Гарантійний термін (рік)	–	0,5	1	1,5	2	2,5	>2,5
Повнота технічного обслуговування *	–	4	3, 4	–	1, 3, 4	–	1, 2, 3, 4
Забезбеченість  запчастинами **	Відсутня	–	Тг<Тоз <Тс	–	Тоз = Тс	–	Тоз = Тс ***
Умови оплати	Предо- плата	Оплата  з відстрочкою		Можливість  оплати в кредит (різниця в балах  залежно від умов і терміну  кредитування)
Інформування  споживача про товар	Дуже незначна	–	Незна-чна	–	Значна	–	Дуже значна

 

    Примітка: * 1 – шеф-монтаж і регулювання; 2 – навчання персоналу; 3 – контроль за правильністю експлуатації; 4 – профілактичне обслуговування і ремонт;

    ** Т_оз – термін забезпечення запчастинами; Т_г – гарантійний термін; Т_с – нормативний термін служби виробу.

    ***  при доставці запчастин в мінімальний  термін 

    За  кожним з факторів сервісного і післяпродажного  обслуговування  використана шкала  від 0 до 3 балів.

    Коефіцієнт  конкурентоспроможності за факторами  сервісного і післяпродажного обслуговування розраховується за формулою:

                                       ,                                       (1.22)

де , – бальна оцінка j-го показника відповідно нового товару й аналога;

    b_j –  вагомість j-го показника;

    p – кількість показників. 

    Використовуючи  дані попередніх розрахунків, можна  визначити коефіцієнт загальної  конкурентоспроможності нової машини: 

                                            I_к = I_кон · g1+ Z · g2,                                       (1.23)

де g1, g2 – вагомість відповідно кожної складової конкурентоспроможності. 

    Кожний  із представлених методів оцінки конкурентоспроможності продукції  володіє як перевагами, так і недоліками відносно один одного. Вибір методу визначення конкурентоспроможності виробленої підприємством продукції залежить, насамперед, від цілей, переслідуваних даним дослідженням, а також від  рівня оснащеності інформацією  для його проведення.

    Визначення  рівня конкурентоспроможності продукції  в маркетингу є вирішальним чинником при впровадженні товару на ринок. Тому вибір методу оцінки конкурентоспроможності й обґрунтування цього методу можуть вплинути на комплексний результат  комерційної діяльності підприємства.

1.4. Сутність та види сертифікації як засобу підвищення конкурентоспроможності товару 

    Проведення  сертифікації товарів і послуг обумовлене необхідністю перевірки відповідності  якості до обов'язкових вимог міжнародних  і державних стандартів, норм і  правил.

    Крім  цього, у сучасних умовах, коли вимоги споживачів до якості товарів значно зросли, сертифікація сприяє формуванню і зміцненню позитивного іміджу підприємства та його продукції.

    Сертифікація  — процедура, за допомогою якої визнаний у встановленому порядку орган  документально засвідчує відповідність  продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління навколишнім  середовищем, персоналу до встановлених законодавством вимог.

    Сертифікація  продукції здійснюється уповноваженими на це органами з сертифікації з  метою:

    запобігання реалізації продукції, небезпечної  для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища;

    сприяння  споживачеві в компетентному  виборі продукції;

    створення умов для участі суб'єктів підприємницької  діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві  і міжнародній торгівлі.

    Відповідно  до Декрету про стандартизацію і  сертифікацію сертифікація продукції  може бути обов'язковою і добровільною.

    Обов'язкова сертифікація проводиться для установлення відповідності продукції (товарів, послуг) до обов'язкових вимог нормативних  документів, технічних регламентів  і проводиться винятково в  Державній системі сертифікації.

    Перелік продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації в Україні представлений у додатку В і складається з 39 розділів, у яких згруповані однорідні види продукції.

    Підтвердженням  факту сертифікації продукції є:

    оригінал  або копія (завірена органом, що видав  сертифікат, або територіальним центром  стандартизації метрології і сертифікації відповідно до ДСТУ 5413-96) сертифіката  відповідності;

    знак  відповідності (рис. 1.4). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.4. Форми знака відповідності, які застосовуються в Україні 

    На  рис. 1.5 зображено приклади подання деяких інших національних і міжнародних знаків відповідності. 

    

                                                         к) 

Рис. 1.5. Форми знаків відповідності системам сертифікації:                    

 а)  Російської Федерації; б) Латвії; в) Польщі; г) Білорусії; д) Туреччини; 

 е)  Молдови; к) Міжнародної організації  стандартизації (ISO)

    Обов'язкова сертифікація проводиться винятково  в Українській державній системі  сертифікації продукції (УкрСЕПРО). Проводить  і координує роботу із забезпечення функціонування системи сертифікації ДержПотребстандарт України. Структура  системи сертифікації УкрСЕПРО представлена на рис. 1.6. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1.6. Організаційна структура системи сертифікації УкрСЕПРО 

    Обов'язкова сертифікація включає перевірку  й випробування продукції для  визначення її характеристик і подальший  державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

    Крім  того, за окремими групами продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації, розроблені спеціальні правила сертифікації конкретної продукції з урахуванням  вимог ДСТУ 3413-96. У них також  викладений порядок видачі сертифіката  відповідності і застосування знака  відповідності.

    Вимоги  правил є обов'язковими для підприємств, установ, організацій і громадян – суб'єктів підприємницької  діяльності, у тому числі іноземних, незалежно від форм власності.

    Сертифікація  в законодавчо неурегульованій  сфері здійснюється на добровільних началах у порядку, який визначається договором між заявником (виробником, постачальником) і органом з сертифікації. При цьому продукція перевіряється на відповідність будь-яким заявленим вимогам. Орган з сертифікації встановлює правила її проведення, визначає учасників робіт із сертифікації.

    Порядок одержання сертифіката відповідності  продукції (товарів, послуг) складається  з наступних етапів:

    надання і розгляд заявки на проведення сертифікації продукції;

    аналіз  поданої документації;

    ухвалення рішення за заявкою на проведення сертифікації продукції з указівкою  схеми (моделі) сертифікації;

    обстеження  виробництва, атестація виробництва  продукції, що сертифікується, сертифікація системи якості або аналіз функціонування сертифікованої системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

    добір, ідентифікація зразків продукції  і їхнє випробування;

    аналіз  отриманих результатів і ухвалення  рішення про можливості видачі сертифіката  відповідності і ліцензії;

    видача  сертифіката відповідності, надання  ліцензії і занесення сертифікованої продукції до Реєстру державної  системи сертифікації;

    технічний нагляд за сертифікованою продукцією при її виробництві;

    інформування  про результати робіт із сертифікації продукції.

    У процесі здійснення сертифікації продукції  можуть використовуватися різні  схеми (моделі) сертифікації за узгодженням  з органом з сертифікації. Вибір  схеми залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва  й інших вихідних даних.

    Для сертифікації продукції можуть застосовуватися  такі схеми сертифікації:

    1 – сертифікація товарних одиниць;

    2 – сертифікація партії продукції;

    3 – сертифікація з проведенням  періодичного технічного контролю;

    4 – сертифікація з обстеженням  виробництва;

    5 – сертифікація з атестацією  виробництва;

    6 – сертифікація з оцінкою системи  якості.

    Схема 1. При проведенні сертифікації одиничних  виробів випробовується кожний окремий  виріб. На зразок, що пройшов випробування, видається сертифікат відповідності  на термін до одного року. У сертифікаті  відповідності вказується заводський номер продукції.

    Ця  схема застосовується при сертифікації продукції, що може бути ідентифікована як окремий об'єкт і надходить  невеликими партіями або одиничними об'єктами.

    Схема 2. Сертифікація партії продукції здійснюється шляхом випробування зразків, відібраних з цієї партії в порядку й у  кількості, що встановлені органом  сертифікації відповідно до вимог нормативних  документів.

    Під партією продукції розуміється  партія, що супроводжується одним  сертифікатом відповідності або  одним супровідним документом, що містить посилання на сертифікат відповідності. При цьому в партії повинна гарантуватися однорідність продукції за показниками безпеки.

    На  підставі позитивних результатів випробувань  видається сертифікат відповідності  на партію з терміном дії до одного року, але не більш терміну придатності  продукції (якщо він установлений).