Визначення конкурентоспроможності товару

     

де  n і m – кількість технічних і економічних параметрів відповідно.

    На  п'ятому етапі проводяться розрахунки групових показників конкурентоспроможності за технічними (I_tp) і економічними (I_ep) параметрами:

                                                                             (1.10)

                                                                                (1.11)

де  P_i – одиничний показник i-го технічного параметра;

       Z_i – економічний параметр i-го виду;

     i – кількість параметрів, обраних для оцінки. 

    Порівняння  результатів розрахунків групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності за технічними (K_t) і економічними (K_e) параметрами:

                                                                                      (1.12)

                                                                                      (1.13)

    На  шостому етапі розраховується інтегральний показник конкурентоспроможності (Y_kt):

                                                                                       (1.14)

    Економічний зміст інтегрального показника  конкурентоспроможності полягає в  тому, що на одиницю витрат споживач одержує Y_kt одиниць корисного ефекту. Якщо Y_kt > 1, то рівень якості вище за рівень витрат і товар є конкурентоспроможним, якщо Y_kt < 1 – неконкурентоспроможним на даному ринку.

    Незважаючи  на простоту використання, даний метод  має ряд недоліків:

    при порівнянні декількох товарів необхідне  проведення розрахунків для кожної пари окремо;

    складно установлювати вагові значення a_ij, особливо для великої кількості критеріїв;

    неможливо оцінити ступінь впливу на конкурентоспроможність товару факторів, що не піддаються кількісній оцінці;

    існує складність вибору бази порівняння, особливо у випадках, коли необхідно прийняти кращий з існуючих зразків.

    Зазначені недоліки є й обмеженнями застосування традиційного методу конкурентоспроможності товару.

    Метод експрес-аналізу. Сутність методу полягає  в оцінці рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається або пропонується до випуску, на підставі зіставлення  ціни продукції у визначений період часу на розглянутому ринку і показників якості, що визначають корисний ефект  і витрати на всіх етапах її життєвого  циклу після придбання.

    У сучасних умовах продукція перетворюється на систему обслуговування визначеної суспільної потреби, наприклад, продається не трактор окремо, а трактор з відповідним консультативним, технічним і ремонтним обслуговуванням. Отже, необхідно аналізувати конкурентоспроможність продукції як системи обслуговування потреби і розглядати показники якості такої системи.

    Метод полягає у виконанні таких  послідовних дій:

    1. Здійснюється добір п-ї кількoсті найбільш значимих для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції показників її якості: q_ik; i = 1, 2, …, n; k = 1, 2, ..., h,  де і – індекс показника якості, k – індекс виду продукції, h – кількість порівнюваних видів продукції.

    2. Відбір може здійснюватися як  одноосібно, так і з залученням  інших експертів. Для цього  можуть використовуватися методи  збору та обробки думок експертів.

    3. Збирається інформація про обрані  показники якості для порівнюваних  видів продукції.

    4. Здійснюється переведення показників  якості q_ik в безрозмірні величини q_ik^*; i = 1, 2, ..., n; k = 1, 2, ..., h. При переведенні кращому значенню показника якості повинне відповідати більше значення безрозмірного показника.

    5. Для кожного з обраних показників  якості оцінюється його важливість  з погляду оцінки рівня конкурентоспроможності  продукції. Оцінка важливості  показників здійснюється або  одноосібно, або з залученням  інших експертів. При цьому  можуть використовуватися методи  збору й обробки думок експертів.

    6. Для кожного з обраних показників  якості визначається ваговий  коефіцієнт Р_i, і = 1, 2, …, n, пропорційний важливості даного показника для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.

    7. Для кожного з обраних видів  продукції здійснюється підсумовування  добутків безрозмірних значень  показників якості на відповідні  вагові коефіцієнти. Результат

                                            ,                                          (1.15)

називається сумою зважених показників якості продукції  обраного виду.

    8. Обчислюється частка від розподілу  порівнянної ціни C_k одиниці кожного k-го виду продукції (вираженої в однаковій валюті) на відповідну суму зважених показників якості. Під порівнянними маються на увазі ціни на різні види продукції, що знаходяться в однакових умовах з погляду споживача.

    Частка  від розподілу називається ціною  одиниці зваженої якості продукції  k-го виду.

                                           ,                                                  (1.16)

    За  результатами обробки даних робиться висновок про конкурентоспроможність продукції конкретного виду на визначеній території. При цьому більш конкурентоспроможна  та продукція, у якої ціна одиниці  зваженої якості менше.

    Методи  оцінки конкурентоспроможності складнотехничної продукції, у тому числі машин  і устаткування виробничого призначення:

    метод питомої ціни;

    метод частки ринку;

    експертний  метод;

    метод «радара» або «павука»;

    метод, заснований на інтегральному економічному показнику якості машин;

    метод, заснований на інтегральному показнику  якості машин з урахуванням якості сервісного і післяпродажного обслуговування.

    Метод питомої ціни використовувався і  продовжує використовуватися в  Німеччині, у країнах ЄС і деяких інших країнах для оцінки конкурентоспроможності машин. Відповідно до цього підходу  розраховується показник питомої ціни 1 кг маси машин визначеного призначення різних фірм-виробників на конкретному ринку. Чим вище виявляється питома ціна, тим вище конкурентоспроможність машини даної моделі. Основний недолік даного методу полягає в тому, що розрахунок заснований на статистичному матеріалі за минулий період. Крім того, цей метод не враховує обсяги продажів.

    Метод частки ринку застосуємо до оцінки конкурентоспроможності будь-якої продукції  або послуги. Відповідно до цього  методу конкурентоспроможність товару щодо аналога пропонується визначати  за часткою продажів на ринку (ДП_о): 

                                          ДП_о = ОП_о / (ОП_о + ОП_i) ,                           (1.17)

де ОП_о, ОП_i – обсяги продажів оцінюваного товару і його i-го аналога.

    Ці  два розглянутих методи не дозволяють оцінити конкурентоспроможність машини, які проектуються, а також не враховують впливу окремих факторів на конкурентоспроможність продукції.

    Методи, засновані на використанні інтегрального  економічного показника якості машин, одержали досить велике поширення. На їхній основі в колишньому СРСР були розроблені галузеві методики в електротехнічній промисловості Достоїнством цих  методів є те, що їх можна застосувати  як на стадії експлуатації машин, так  і на стадії проектування.

    Дані  методи передбачають розрахунок величини інтегральних економічних показників якості для порівнюваних машин  Д_{о інт1}, Д_{о інт2}. Машина 1 вважається більш конкурентоспроможною ніж машина 2, якщо коефіцієнт її конкурентоспроможності I_к1 виявляється більше одиниці. 

                                            I_к1 = Д_{о інт 1} / Д_{о інт 2} .                                 (1.18) 

    Недоліком цього підходу є те, що оцінка переваг однієї машини перед іншою  здійснюється тільки за інтегральним показником якості, а не за конкурентоспроможністю; він не враховує такі фактори, як якість сервісного і післяпродажного обслуговування машин, імідж товару і виробника.

    Метод «радара» («павука») є методом графічного аналізу конкурентоспроможності. Побудова «радара» конкурентоспроможності (рис. 5.3) здійснюється з дотриманням визначених принципів:

    всі оціночні показники мають однакову вагу, коло поділяється радіальними  оцінними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнює числу оцінних  параметрів;

    у міру віддалення від центра кола значення показника поліпшується;

    шкали на радіальних прямих градуються так, щоб усі значення показників лежали усередині оцінного кола;

    нечислові показники, наприклад, естетичність, ергономічність,  оцінюються експертним шляхом за 10-бальною  шкалою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1 – машина А; 2 – машина Б; 3 –  машина В 

Рис. 1.3. Графічне зображення методу «радара конкурентоспроможності»

    У «радар» може бути включена будь-яка  кількість параметрів, що на думку  споживачів найбільш значимі для  даного виду продукції. Зі збільшенням  їхньої кількості вірогідність оцінки підвищується.

    У даному прикладі на рисунку зображено  три багатокутника, кожен з яких відбиває конкурентоспроможність однієї з трьох порівнюваних машин. Чим  більше площа багатокутника, що відбиває конкурентоспроможність машини, тим  вище її конкурентоспроможність.

    Коефіцієнт  конкурентоспроможності розраховується за формулою:

                                                  ,                                          (1.19)

де  S_pi – площа радара машини, мм² ;

        S_к – загальна площа оцінного кругу, S = 3,14 ´ r²,

         r – радіус оцінного кола, мм. 

    Конкурентоспроможність  машини можна також оцінити за значенням групового показника  конкурентоспроможності (ДО):   

                                                  ,                                         (1.20)

де  d – значимість показника ( Σd = 1);

     K_i – конкурентоспроможність i-го показника машини;

      n – кількість показників.

                                                   ,                                          (1.21)

де  П_фi – абсолютне значення i-го показника даної машини;

       П_л – краще значення i-го показника по порівнюваних машинах. 

    До  достоїнств даного методу відноситься  його простота і наочність (із графіка  видно, за якими показниками дана продукція поступається конкуруючій, а за якими випереджає її).

    Основним  недоліком методу є те, що  значимість деяких параметрів продукції визначається не на економічній основі, що може привести до великих погрішностей.

    Сутність  експертного методу полягає в  тому, що групі експертів пропонується проранжувати за конкурентоспроможністю два або більше товарів одного призначення, ґрунтуючись на попередньому їх ранжируванні (ціми ж експертами) за якістю. Недолік методу полягає  в тому, що він заснований  на суб'єктивних оцінках експертів.