Товарознавство продовольчих і непродовольчих товарів

     З появою  нових товарів саме реклама  виконує дуже важливу роль. Реклама  забезпечує взаємозв’язок між  виробництвом і споживачем. За  допомогою реклами підприємець  прагне:

         1. Підвищити популярність марки свого продукту чи послуги.

           2.  Збільшити обсяг товарообігу.

          3.  Підвищити імідж своєї фірми.

     Рекламуючи товар слід пам’ятати, що реклама має бути правдивою конкретною містити необхідні про об’єкти які рекламуються. Реклама неповинна містити неправильну інформацію, а саме: неправильне тлумачення якості товару, ціна товару, умови придбання. Рекламні тексти чи зображення. Згідно Закону України „ Про рекламу ”неповинні завдавати споживачеві психологічної шкоди. Реклама одного предмета неповинна містити порівняння с подібними предметами підкреслюючи перевагу одного над іншим. Якщо рекламуюся предмети то мають бути чіткий опис їх умови поставки ціни. Реклама не може містити фотографії людей без їхньої згоди, якщо це фотографія дітей потрібна згода батьків. Копіювання чужої реклами заборонено. У торгівлі використовують різні засоби реклами їх поділяють за такими ознаками: призначенням, місцем розміщення, характером використання.

      За призначенням рекламні засоби можуть бути розраховані на різних покупців – оптових і роздрібних, на певні групи населення чоловіків, жінок, дітей.

        За місцем  розташуванням – рекламні засоби  поділять на: внутрішні ( розміщенні  в самому підприємстві ), зовнішні ( розміщені поза межами підприємства ).

      Внутрішня реклама  – це реклама всередині магазину ( назва відділів, символьні вказівки, які сповіщають про місце знаходження  окремих груп товарів, листівки  які надходять з товарами, внутрішньо  магазинна, радіо реклама, телереклама  ).

     Зовнішня реклама  – це рекламні щити афіші  світлові вивіски, електронні  табло, цифрова реклама розрахована  на те щоб повідомляти про  потрібні товари на вулиці  чи під час поїздок.

         Від по  початку створення ефективних  рекламних звернень потрібно вирішити, яке загальне звернення передаватимуть споживачам, тобто запланувати стратегії чи основну ідею рекламного звернення. Як правило, мета реклами полягає в тому, щоб примусити споживачів думати про товар чи реагувати на нього  певним чином. Люди зреагують, тільки коли повірять, що  вони від цього виграють. Тому розробка ефективної стратегії, звернення починається з визначення переваг, які отримає споживач, придбавши певний товар. На їх основі створюються рекламні звернення. В ідеалі, стратегія рекламного звернення безпосередньо випливає з ширшої стратегії позиціювання товарів компанії.

      Ствердження, які  покладено в основу стратегії  звернення, повинні бути простими  та доступними, підкреслювати переваги  та відмінності позиціювання  товару на ринку. Це означає, що рекламодавець повинен розробити творчу концепцію, яка привертає увагу, - чи велику ідею, - яка втілює в життя стратегію звернення так, щоб воно запам’яталось. Творча концепція може бути образом, фразою чи комбінацією того та іншого.

        Творча концепція визначатиме вибір конкретних звернень, які використовуються в рекламній кампанії. Рекламні звернення повинні мати три властивості. По-перше, вони повинні бути значними та вказувати на переваги, які роблять товар привабливішим та цікавішим для споживачів. По-друге, звернення повинні бути правдивими – споживачі мають повірити в те, що товар чи послуга нададуть обіцяні переваги. Цього досить важко досягнути, оскільки більшість споживачів ставлять під сумнів правдивість реклами в цілому. По-третє, звернення повинні бути характерними – розповідати, чим товар краще за аналогічні товари конкурентів.  

          

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         2.6. Правила продажу товарів та особливості

                      обслуговування покупців.

     До методів обслуговування:

• метод традиційний
• метод самообслуговування
• метод відкритою викладки
• метод на замовлення
• метод за зразками
• метод за каталогами
• метод вдома у покупця
• метод з дверей у двері

    Традиційний  метод – це продаж товарів  через прилавок індивідуальним  обслуговуванням.

    Метод самообслуговування  при цьому методі товари в  торгівельному залі відкривають інвентарні кошики або візки. Самі покупці розраховуються за товар вузах розрахунків з контролерами-касирами. Щоб організувати продаж товарів методом самообслуговування необхідно товари попередньо розфасувати упакувати, про маркувати вивести в торгівельний зал розкласти на полицях вітринах контейнерах. Дозволяє деякі товари продавати через прилавок, але розрахунок проводити у вузах розрахунків. Важливим у магазині самообслуговування є довіра до покупця і знання покупця правил обслуговування.

    Правила самообслуговування.

1. Не дозволяється обмежувати вхід покупців у відділі

самообслуговування. Вхід має бути вільним.

2. Не дозволяється змушувати покупців залишати особисті речі в пунктах зберігання.
3. Якщо покупець залишає речі то охоронець зобов’язаний їх зберігати.
4. Контролер-касир має право не проводити розрахунок з покупцем який поклав товар у свою власну сумку.
5. У касі має бути достатня кількість розмінних монет.

      Торгівля з в’язку з відкритою викладкою подібний до методу самообслуговування оскільки на товари розміщують у торгівельному залі на спеціальному обладнані в контейнерах вільним доступом до них покупців. Товар відбирають самі покупці, але різниця у тім, що товари попередньо розфасовують. Переважно фасують таким методом овочеві магазини.

      На замовлення – замовити товар можна у магазинах замовника на виробництві. Замовлення оформляють на спеціальних бланках. З покупця беруть певний відсоток від суми замовлення, замовити товар можна з доставкою додому. Оплачується таке замовлення залежно від відстані замовлення також приймається і за телефоном.

     За зразками  – великогабаритні товари реалізують  за зразками які знаходяться  у торгівельному залі.

     За каталогами  – цей метод подібний до  методу за зразками. Товар представлений  в ілюстрованих каталогах.

     Вдома у  покупця – покупець сплачує  мінімальну суму за доставку  товару. Також можна через Інтернет  сплачувати і закувати.

      З дверей  у двері – це канадцький  метод продажу товарів через  мережу дистербютерів вони відвідують різні підприємства, організації установи де пропонують свої товари отримуючи за це відсоток від вартості товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Розділ 3. Непродовольча група товарів.

      Незмінний підвищений попит населення на вироби з натурального хутра, що ще не цілком задовольняється, визначив проблему створення хутра, що імітує натуральне, штучним способом. Створення технології штучного хутра стало можливим завдяки розвитку виробництва хімічних волокон різних видів, структур та властивостей, розробці оригінального устаткування для виготовлення штучного хутра, хімікатів і барвників. Штучне хутро користується стабільним попитом у швейників, взуттьовиків і навіть мебельників. Саме дорожнеча та недоступність виробів з натурального хутра призвели до підвищеного попиту на вироби зі штучного хутра. Незважаючи на існуючу державну систему контролю якості, безпеки товарів і захисту прав споживачів, внаслідок розбалансування, припинення або суттєвого зниження обсягів виробництва вітчизняної продукції, ринок України насичується низькоякісними та недоброякісними товарами. Для об’єктивного оцінювання якості вітчизняних та імпортних товарів необхідні чітко визначені принципи та вимоги до експертизи товарів, які можуть зробити компетентний висновок про якість партії товарів.  Але нажаль, до цього часу в Україні не існує досконалої нормативної бази щодо досліджень та експертизи штучного хутра та виробів. Недосконалість нормативної бази, яка регламентувала б критерії експертизи якості штучного хутра і виробів з нього, а також важливість правильного митного оформлення таких експортних товарів роблять тему даної роботи актуальною. В цій роботі будуть також представлені шляхи вирішення існуючих проблем експертизи якості штучного хутра та його ідентифікації під час митного контролю, що і буде новизною даної роботи. В процесі експертизи якості штучного хутра та виробів з нього дослідженням піддаються їх показники якості, які і стали об’єктами досліджень. Серед багатьох економічних та соціальних проблем, які вирішуються у суспільстві, проблема якості набуває особливого значення. В ній знаходить вираження ефективність виробництва, ступінь задоволення потреб населення, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків. Для об’єктивного оцінювання якості вітчизняних та імпортних товарів необхідно проводити експертизу якості товарів, яка може дати компетентний висновок про якість партії товарів, які закуповуються, визначити їх вартість, походження, конкурентоспроможність, тощо. Виділення цього напрямку експертної діяльності в самостійну галузь пов’язане з розвитком промислового виробництва товарів і ринкових відносин. Внаслідок цього виникла необхідність глибокого дослідження товару як об’єкта комерційної діяльності і оцінювання властивостей товарів. Експертиза споживчих товарів (як товарна, так і товарознавча експертиза) передбачає вивчення і визначення основних споживних властивостей товарів, їх зміни в процесі виробництва, транспортування, зберігання, реалізації; відповідності визначених, передбачених заявками показників вимогам нормативної документації. Сировинна база для виробництва штучного хутра в основному розміщена за межами України: Білорусь, Росія, Німеччина, Корея і т.д., тому значна кількість штучного хутра ввозиться на територію України з-за кордону.   Хутрова підгалузь переробляє хутрову, овечу сировину й штучне хутро і виготовляє з них хутрові та шубні вироби. В минулому вона мала здебільшого кустарний і сезонний характер. Тепер в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства у Харкові, Балті (Одеська обл.), Красноград (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці. В Україні основний хутровий промисловий звір — лисиця, яка поширена на всій території. Особливо цінне хутро куниці, видри, норки. Заготовляють шкіри ховрахів, хом'яків і водяних щурів, що є шкідниками сільського господарства. Крім того, хутрові підприємства переробляють шкіри сріблясто-чорної лисиці, кролика. У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкір, внаслідок чого поліпшились якість і зовнішній вигляд виробів та їх асортимент. У хутровій підгалузі суттєве значення має також трикотажне штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об'єднання, фабрики у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) і Ясіні (Закарпатська обл.). Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, удосконалюються технології обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників, впроваджуються автоматизовані системи управління виробництвом. Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Харкові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах України. Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості, їх продукція дуже різноманітна — господарські сумки, портфелі, валізи, косинки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась. Розміщення швейної та хутрової промисловості України. Особливості і фактори розміщення галузі. В таких містах і областях як Ужгороді, Кременчуку, Ромнах, Львові, Сімферополі за рахунок Українського виробництва в Україні задовольняється тільки 80% потреб населення у виробах легкої промисловості. Решту Україна одержувала з інших країн СНД і імпортувала майже 15-17% від різного споживання. У сучасних умовах увіз товарів різко скоротився, що ще більше посилить в найближчі роки дефіцит його на внутрішньому ринку. У державній і кооперативній торгівлі . Хутрова промисловість - галузь легкої промисловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хутряні вироби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг - жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випускає вироби, які є прикрасою жіночого туалету - палантини, а також побутові хутряні вироби - килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри, цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, алей ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у той чи інший час.  Хутро натуральне - це напівфабрикати вироби із шкурок тварин, які повністю або, частково зберегли волосяній покрив. Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у звірівницьких господарствах, а також свійських вівці, кози, кролі, коні та морських тюлені, нерпи та ін. тварин. Виробництво хутра складається з первинної обробки, фарбування сировини, дешеве і поширене хутро фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних.. Обсяги і асортимент продукції хутрової промисловості визначаються рівним розвитком її сировинної бази. Підприємства галузі переробляють понад 50 видів сировини. В Україні у структурі сировинних ресурсів переважає продукція вівчарства, кролівництва і звірівництва. Вівчарство є в Україні розвинутою галуззю сільського господарства: поголів'я овець і кіз перевищує 8 млн. голів. теринославській губерніях. У Приазов'ї поширена цигайська напівтонкорунна порода, у Придніпров'ї розводять Сокальських овець, які дають високоякісний смушок. Смушкові вівці є одними з найбільш поширених у західних, особливо прикарпатських, областях, а у лісостепу основна породою овець є тонкорунний прекос. На підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід;смушки-шкурки ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець; мерлушки шкурки ягнят грубововняних порід овець. Велике значення має також і така сировина, як хутряна і шубна овчина. Її одержують із шкір, знятих з напівдорослих і дорослих 5-7 місяців овець. Хутряну овчину дають тонко і напівтонкорунні мериносні породи овець цигайські, а шубну грубововняні романівські вівці. Із шубної овчини виробляють вироби з шкірою ззовні дубльонки, кожухи тощо, а з хутряної жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

 

 

     3.1 Товарознавча характеристика  хутряних виробів.

      Хутрову сировину поділяють за середовищем існування тварин морську ( тюлень, морський котик ) і сухопутну, яку поділяють за сезонністю видобутку на зимову ( соболь, песець, лисиця, заєць, білка, норка, куниця ) і весняну ( ховрахи, крім ). Хутряну сировину поділяють за сезонністю на зимову ( собаки, кішки, кролики, вівці )і весняну – молодняк овець, кіз, коней, великої рогатої худоби, оленя.

      Фізико – механічні властивості волосяного покрову шкурки залежить переважно від типу елементарного волосся, його будови і стану. Розрізняють пуховий, напрямний та остьовий типи, а його будова визначається видом тварин. Наприклад, волосся хутрових видів тварин – соболя, куниці – має овальний перетин, овець круглий, а в ондатри або нутрії – сплющений. Загалом волос тварин відрізняється за зовнішньою будовою лускатим шаром і звитістю. Лускатий шар складається з дрібних пластинок, які  захищають основний і серцевинний шари.

        Блиск волосся залежить від будови лускатого шару, а фізико – механічні властивості ( міцність, розтяжність, гнучкість, пружність ) волосся – коркового шару, який складається з ороговілих веретеноподібних клітин з включеними зернами пігментів. Теплозахисні властивості та міцність волоса визначається будовою серцевинного шару, який складається з клітин, розташованих рядами, розділених повітрям.

        Зовнішня форма  стрижнів волоса тварин може  бути веретеноподібною, циліндричною  та конічною, а також прямою, зігнутою, зламаною, хвилястою, звивистою. Жорсткість або величина деформації волоса визначається, крім іншого, формою перетину.

       Пишність волосяному  покриву залежить від довжини  волоса: найдовший з них прямий, з видовженою веретеноподібною  формою, з сильно розвинутою серцевиною, кутикула не кільцеподібна. Остьовий волос захищає проміжний і пуховий від механічних пошкоджень і звалення. Його форма здебільшого веретеноподібна або ланцетоподібна, кутикула не кільцеподібна. Найтонше і найчисельніше пухове волосся, яке може мати циліндричну форму перетину, хвилеподібну звивистість, кутикула кільцеподібна, серцевина в ньому розміщена з одного ряду клітин або відсутня. Волосся може розміщуватися на шкірі тварин поодинці ( кріт ), пучками, простим і складним групуваннями ( гризуни і хижаки ).

        Товарні властивості  шкурок тварин залежить від  ареалу тварин і змінюються залежно від умов їх мешкання, віку, статі, сезону, індивідуальних особливостей. Так, волосяний покрив неземних звірів густіший, довший, його колір на хребті більш темний, ніж на череві ( білка, соболь, куниця, лисиця, песець ), підземних – одноманітний, якість хутра на різних топографічних ділянках однакова, проте покрив на череві більш товстий, ніж на хребті, а забарвлення однакове ( кріт, сліпиш ). У земноводних звірів найбільша густота волосся, хоча на череві воно густіше, ніж на хребті, а його забарвлення майже однакове ( видра,  норка, нутрія, ондатра, річковий бобер ).

       Первинна обробка  хутрової сировини на підприємствах  складається з операції знімання шкурки, яку розрізають трубкою ( барс, білка, бобер, вовк. Видра, єнот, заєць, кріль, куниця, леопард, лисиця, норка, нутрія, ондатра, песець ), панчохою ( горностай, колонок, ласка, соболь ) або пластом ( ведмідь, тигр, тюлень, котик, вівці, козеня, лоша, кріт, ховрахи, хом’як, борсук, собака ).потім її знежирюють, виправляють ( розтягують на дошках, рамах, щитах )і консервують з метою збереження властивостей шкурки впродовж певного терміну, пов’язаного з доставкою шкір на підприємства для подальшої їх переробки. Існує кілька способів консервації, наприклад сіллю, кислотами, сумішшю солі і кислот тощо.

          На сьогоднішній час в Україні існують декілька класифікацій штучного хутра, які будуть представлені нижче. Класифікація виробів зі штучного хутра, яка зазначена в нормативному документі наступна:

В залежності від призначення:

• для верхнього одягу;
• для головних уборів та оздоблення;
• для підкладки для верхнього одягу;
• для декоративних виробів ( ковдри, покривала, чохли, накидки та ін.);
• для меблів;
• для підкладки для взуття, шкіряної та текстильної галантереї;
• для іграшок.

В залежності від довжини та товщини  волокон, хутро буває з однорідною та різною структурою ворсу.

По зовнішньому виду та способу обробки хутро поділяють  на:

• гладке;
• пістряво в’язане;
• жакардове;
• зі стрижкою;
• без стрижки;
• з обробкою ворсу під “каракуль”;
• з тисненням;
• з рисунчастим ефектом;
• з рисунчастою укладкою;
• з фасонною стрижкою ворсу.

По виду сировини виготовлення штучне хутро поділяють на:

• з синтетичних волокон;
• з синтетичних волокон в суміші з натуральними;
• з натуральних волокон в суміші з хімічними;
• з натуральних волокон.

 Щодо навчальної  класифікації, то ознаки за якими  класифікують вироби зі штучного  хутра наступні:

• призначення;
• зовнішній вигляд;
• спосіб обробки; 
• за видом сировини.

 З більш детальною  класифікацією за цими показниками  можна ознайомитись вище. За УКТЗЕД  штучне хутро та вироби з  нього відносяться до класу  VIII (шкура та шкіра необроблені,  шкіра, натуральне хутро та  вироби з них; шорно-сідельні спорядження та упряж; дорожні речі, сумки та аналогічні товари; вироби з кишок тварин (крім  кетгуту з натурального шовку), 43 групи (натуральне хутро та штучне; вироби з них), позиція 4304000000 (хутро штучне та вироби з нього). Згідно з приміткою 5 до групи 43 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), термін "штучне хутро" означає будь-які матеріали, що імітують хутро з вовни, волосу або інших волокон, наклеєних або нашитих на шкіру, тканину або інші матеріали, крім імітацій хутра, одержаних ткацтвом або в'язанням (вони в основному включаються до товарних позицій 5801 або 6001). Таке "штучне хутро" класифікується у товарній позиції 4304.Відповідно до Пояснень ТН ЗЕД СНД у товарній позиції 600 класифікується ворсове полотно (імітація хутра) виготовлене в'язанням, причому використовуються переважно такі способи виробництва: