Українське село у повістевій творчості письменників-реалістів ХІХ ст.

Найвиразніший вияв цього  нищення — духовний занепад народу, втрата ним одвічного прагнення  до волі й незалежності, почуття  національної гідності. Письменнику  дорога історія рідного народу, його самобутність, йому болить потоптане  почуття національної гідності. Саме цими настроями пояснюється письменницька  любов до зображення традицій, звичаїв  українців, котрими так багатий  наш народ. Це сватання, розглядини, обряд весілля, традиція національних страв, релігійні обряди тощо.

 

ВИСНОВКИ

І. Нечуй-Левицький увійшов  в історію української літератури як один з письменників-новаторів, які  виводили прозу з жанрової одноманітності. Він першим спромігся взятися  за створення великих повістевих форм, за написання широких проблемних творів.

Письменник-демократ, автор  «Миколи Джері» та «Кайдашевої сім'ї», по праву вважається одним з основоположників соціальної повісті в українській літературі, а разом з Панасом Мирним — і соціального роману.

У творах І. Нечуя-Левицького знайшло художнє відображення життя  майже всіх верств тогочасної України, складні життєві процеси, тривоги  і радощі людей протягом великої  історичної епохи. Найбільшого успіху письменник досягу змалюванні життя і побуту, у розкритті думок і сподівань українського селянства. Зі сторінок його повістей воно постало не безликою масою, а яскравими особистостями, зі своїми самобутніми характерами, звичками, егоїзмом і щирістю, радощами і горем.

Автор показав перші паростки протесту, що народжувалися в свідомості селян та бурлак проти жорстокої експлуатації та ошукання поміщиками і промисловцями. З-під його пера постали і образи людей, які завзято борються проти соціальної несправедливості, обставин, що складаються вкрай несприятливо для їх існування. У більш широкому плані — це представники народу, які не бажають примирення ні з яким гнітом, які борються і залишаються до кінця незламними. Героїчний образ селянина - бунтаря — майже єдиний приклад в українській прозі другої половини XIX ст.

Повагою і любов'ю до звичайної  людини пройняті роздуми письменника  про потребу просвіти, культури, навчання дітей рідною мовою. Творчість  І. Нечуя-Левицького пройнята вірою  в силу людського розуму, гуманістичними ідеями добра і свободи.

Зі зростанням майстерності письменник все повніше зображає духовний світ селянина, його внутрішню  сутність. Причому робить це він  своєрідним шляхом — через змалювання зовнішності та сили-силенної побутових  деталей, які зрештою дають повне  уявлення про психологію персонажа. В цьому полягає своєрідність його творчого почерку.

У свій час І. Франко назвав І. Нечуя-Левицького «артистом зору». Властивість письменника помічати найменші деталі, різноманітні кольори, з небаченою випуклістю охоплювати постаті, побут, природу українського села, дозволили йому створити напрочуд колоритні образи, що назавжди залишились у народній уяві, як наприклад Микола Джеря, Кайдаші, безсмертні баба Параска та баба Палажка, Павло Радюк, Балабуха, Воздвиженський та інші.

Своїм творчим доробком І. Нечуй - Левицький значно збагатив зображувальні  засоби художньої літератури, немов  розсунув її можливості бачити й змальовувати оточення. Проза письменника відзначається  багатством зорових вражень. Його світосприймання, засоби розкриття характерів досить часто пов'язані з зоровими деталями, порівняннями, образами.

З творчістю І. Нечуя-Левицького в українську літературу прийшла  своєрідна манера змальовувати образи й природу мовою живопису. Тонко  відчуваючи різноманітні кольори, багатство  їх переливів, письменник створив яскраві  портрети, багаті своєю різнобарвністю ландшафти і т.ін. Він майстер передавати світлотіні (елемент, властивий живопису), чим досягає виразності образів, зримості картин українського села.

Стильова манера письменника  тяжіла до поєднання реалістичної конкретності й точності в описах побуту з живописною образністю. Використавши можливості живопису у відображенні багатобарвного об'єктивного світу, І. Нечуй-Левицький  дав поштовх до розширення зображувальних засобів літератури.

Високу оцінку досягнень  його художньої мови дали визначні знавці рідного слова — Іван Франко та Михайло Коцюбинський, виділивши  в ній колорит, природну грацію, що свідчило про глибоке знання народного  життя.

Під його безпосереднім впливом  почали писати Панас Мирний і М.Коцюбинський. Він був першим наставником молодого Б. Грінченка, в нього вчилася  Н. Кобринська. Традиції автора «Миколи Джері» були ґрунтом для виникнення цілої плеяди найрізноманітніших талантів, якими позначилося останнє двадцятиліття XIX та початок XX ст.

Творчість І. Нечуя-Левицького - помітний внесок у подальший розвиток всієї української культури. Взірець  високої майстерності, творчість  письменника була новим кроком у розвитку критичного реалізму, нових жанрів великої прози, у збагаченні мови художніх творів, у засобах розкриття життя українського села XIX століття.

Найкращі твори І.С. Нечуя-Левицького про життя українського села увійшли  до золотого фонду класичної спадщини української та світової літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Белинский В. Г. О русской повести и повестях Гоголя / Полн. собр. соч.: В 13-ти т. — т.1.— М.: Правда, 1953.— С.28—32.

2.Білецький О. І. Іван Семенович Левицький (Нечуй) / Зібрання праць: 5-ти т.— т. 2. — К.: Держлітвидав України, 1965. — С.25—27.

3.Білецький О. І. Іван Семенович Левицький (Нечуй). Від давнини до сучасності. — т. 1. — К.: Держлітвидав України, 1960. - С.43—49.

4.Власенко В. О. Художня майстерність І. С. Нечуя-Левицького. - К.: Радянська школа, 1969. - С.77—79.

5.Власенко О.В. Засоби психологічної характеристики у творах

І.С.Нечуя-Левицького//Українська мова і література в школі. —1968. —  №11. — С. 18-21.

6.Єрмоленко С .Я. Іван Нечуй-Левицький : портрет, пейзаж//Українська мова і літературу в школі. — 1988. — №10 - С.61—65.

7. Єфремов С.О. Іван Нечуй-Левицький. — Торонто: Мости,

2000.—С.64—66.

8.Зарва В.Я. Ідеї просвітництва  у творчості Нечуя- Левицького//Дивослово. — 2009. — №10. — С.57 - 60.

9.Зборовська Н. П. Український світ у творчості Нечуя - Левицького //Українська література в середніх школах. —2000. №5. — С.54—66.

10.Крутікова Н. Є. Творчість І. С. Нечуя-Левицького. — K.: вид-во Академії наук УРСР, 1961. —С.18—38.

11.Кульчицький О.П. Світовідчування українця // Українська душа. - K., 1992.-С. 55.

12.Лисенко О. М. I. С. Нечуй-Левицький// Дніпро. - 1959. - №4. — C. 145 —148.

13.Мацько JI.M. Роль художньої мовотворчості та наукової діяльності І. Нечуя-Левицького в історії української літературної мови. //Українознавство Календар-щорічник-2003.—K.: Поліграфкнига, 2002.—С.28.

14.Мережко Ю.Г. Іван Семенович Нечуй-Левицький. Літературний нарис. — Торонто: Мости, 2000.—С.54—58.

15.Міщук P. С. Українська оповідна проза 50—60-х років XIX ст. — K.: Наукова думка, 1978.— С.156—158.

16.Міщук P.C. Співець душі народної: Про І.Нечуя - Левицького. — K.: Дніпро, 1989.—С.98—102.

17.Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів : у 10 т.— т. 10.— K.: Наукова думка, 1968.— 394с.

18.Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів: у 10 т. — т.З. — K.: Наукова думка, 1968. - 410с.

19.Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. (Ескіз української міфології). - K., 1992.—С.34—35.

20.Нечуй-Левицький І.: портрет-пейзаж// Українська мова і література в школі. - 1988. — №10. - С.61—65.

21.Нечуй-Левицький І.С.: Зібрання творів: у 10т. — т.1. — K.: Наукова думка, 1968.-415с.

22.Походзіло М. У. Іван Нечуй-Левицький: Літературний портрет. — K.: Держлітвидав України, 1960. - С.78—82.

23.Приходько І.Українська ідея у творчості І.Нечуя-Левицького. — Львів, 1998.— С.210—214.

24.Середа В.Т. Витоки стильової манери видатного прозаїка // Українська література . — №12 С.34 - 37.

25.Соколова С.В. Фразеологія — джерело гумору та сатири повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». // Дивослово. — № 10.— 2004.— С. 11-15.

26.Тараненко М.П. Шевченко в оцінці Івана Нечуя-Левицького. //36. праць одинадцятої наукової шевченківської конференції. — К.: 1963.—С.21—24.

27.Федорук О .Я. Невідомий лист-спогад І. Нечуя-Левицького про П.Куліша //Пантелеймон Куліш. Матеріали дослідження .- Львів – Нью-Йорк, 2000.—С.22—23.

28.Федосов Л.М. Шевченківські традиції в сатирі І.С. Нечуя-Левицького.// Зб. праць дванадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1964.—С.37—38.

29.Франко І. Я. У 50 т. — т. 30.— К.: Наукова думка,1982.—С.170—178.

30.Франко І. Я. У 50 т. — т. 35.— К.: Наукова думка, 1982.—С. 198—201.

31.Франко І. Я. У 50 т. - т. 41.— К.: Наукова думка, 1982.—С.298—300.

32.Цимбалістий Б.П. Родина і душа народу // Українська душа. - К., 1992.—С.36—37.

33.Чалий Д.В. Становлення реалізму в українській літературі. - К.: Наукова думка, 1956. -С.65—68.

34.Шавловський І.І. Вивчення творчості Нечуя - Левицького в школі//Посібник для вчителів. — К., 1996.—С.27—32.