Поетика та мотики колядок та щедрівок

    Часто твори цього типу поєднують нову образність зі старою символікою та поетикою. Так, у давнішій колядці сімсот молодців підміняються образом семиста козаків:

    їхав  Павлечко через густий лісок, Соколе ясний, паничу красний, Павлечко!

    Зустріло  його сімсот козаків... Питають його, чи є в нього батенько...

    —      В мене батенько — вороний коник. Питають його, чи є в його матінка.

    —      В мене матінка — гостра шабелька. Питають його, чи є в його братичок.

    —      В мане братичок — золотий лучок... Питають його, чи є в його сестриця.

    —      В мене сестриця — ясна зірниця... Питають його, чи є в його миленька.

    —      В мене миленька — постіль біленька.

    В історично-героїчних колядах поряд з образами відважних воїнів зустрічаються й жіночі образи, які теж звеличуються й опоетизовуються. Це — мати, яка виряджає сина у військо захищати рідний край від нападників, сестра-сестриця, що «вийшла — зброю винесла, хусточку дала — збоку прип´яла...».

    Найновішою  групою цих колядок є твори  періоду визвольних змагань та важкої долі України у час її поневолення. У них з´являються мотиви визволення рідного краю з ярма, заклики до незалежності. Але є й окремі твори, у які вкраплюються мотиви доль окремих людей:

    В цього господаря  були дочки дві  —2

    Ми  прийшли колядувати,

    їх  удома не видати —  напевно, в тюрмі...

    Або:

    Сумний  Святий вечір в  сорок третім році, По всій нашій Україні  плач на кожному кроці.

    Посідали  до вечері мати з  діточками,

    Замість мали вечеряти —  облилися сльозами.

    «Мамо, де наш тато?» —  діти ся питають.

    «Чому з нами не сідають, чом не вечеряють»...

    ... Тато на Сибіру  там за дітьми  плачуть:

    «Трьох  синів мав як соколів, більш ніколи не побачу».

    Історично-героїчні коляди тематикою, мотивами, образністю та поетикою співвідносяться з героїчним пісенним епосом — думами, історичними піснями, баладами, які формувались або на їх основі, вбираючи вказані елементи, або паралельно з ними, під впливом тих самих історичних умов та факторів.

    Апокрифічні та біблійні коляди (подекуди їх називали христо-санки) теж пов´язані з  історичним минулим давньоукраїнських  земель, зокрема із приходом на ці території  та прийняттям християнства. Будучи творами  язичницькими, колядки дуже повільно засвоювали біблійно-християнські елементи, які упродовж довгого часу вкраплювались у давні тексти. Згодом назви язичницьких божеств та інших реалій стали підмінятись християнськими. Наприклад, рефрен «Ой Даждьбоже» видозмінився у «Ой, дай, Боже» або «Дай же, Боже»; а «Славен ти є, славен єси, славнее сонечко на небеси» став виконуватися як «Славен ти є, славен єси, славен Господь-Бог на небеси». Під впливом таких нашарувань коляди, як й інші жанри періоду двовір´я, стали віддзеркаленням тогочасного язичницько-християнського світогляду. У них елементи анімізму поєднались із християнськими:

    Перший  гостонько — ясне сонечко,

    Ясне  сонечко — сам  Господь-Христос!

    Другий  гостонько — ясна зірниця,

    Ясна  зірниця — Пресвята Діва!

    Третій  гостонько — ясний  красен місячик.

    Ясний красен місячик —  то святий Петро-Павло...

    Із  утвердженням християнства церква, борючись проти ідолопоклонства, намагалась викорінити язичницькі свята календарної  обрядовості, тому християни вирішили на противагу язичницьким оргіям святкувати християнські урочистості у ті самі дні. Зимовий цикл став величанням народження Ісуса Христа. Тому з часом коляди поповнилися апокрифічними мотивами про Христа, Діву Марію, Петра та Павла. Оскільки досить довгий час після прийняття християнства на наших землях Біблія була малодоступна простим неписьменним людям, то народ складав твори, у яких відображав своє бачення біблійних образів та мотивів, що нерідко зберігало язичницькі уявлення і не співвідносилось із текстами Святого Письма, а то й повністю суперечило їм. Такою є апокрифічна коляда про пошуки Ісуса Христа після його народження. Тут, щоб знайти Христа, вирубують ліс, викошують траву, лупають скали, спускають води.--Сюжетами, образами та тематикою апокрифічні коляди наближені народних апокрифічних легенд, які широко побутували у ранній період християнства і час двовір´я. Такою, зокрема, є коляда «Добрий вечір тобі пане господарю», де дохристиянська поетика та образність , наприклад, мотиви гостювання у господаря; образи хлібів, зерна, святого столу) поєднались із окремими християнськими вкрапленнями, згадки про церковні свята — зі святами язичницькими:

    Добрий  вечір тобі, пане господарю.

    Рефрен: Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий  народився!

    Накривайте  столи та все килимами, (Рефрен)

    Та  кладіть калачі з  ярої пшениці, (Рефрен)

    Бо  прийдуть до тебе три  празники в гості. (Рефрен)

    А той перший празник  — то Різдво Христове, (Рефрен)

    А той другий празник  — святого Василя, (Рефрен)

    А той третій празник  — святе Водохреща! (Рефрен)

    У середовищі освічених людей, які  знали біблійні тексти, зароджуються та поширюються біблійні коляди. В окресленні цього жанрового різновиду відображається значна зміна у ставленні до вказаних творів усної народної творчості зимового циклу. їх призначення вже не звеличення об´єктів ідольських культів чи супровід ритуально-магічних маскарадів, а звеличення народження Ісуса Христа, оспівування подій, пов´язаних із цим; — а також — супровід вертепної драми.

    Незважаючи  на християнсько-біблійну спрямованість, коляди даної групи (як і інші обряди, пов´язані із зимовими святами) зберігають подекуди елементи древніх вірувань. До групи біблійних коляд належить значна кількість церковних духовних пісень. Це — поетичні твори, які увійшли в народний побут із репертуару християнських общин, тому їх тематика та поетика значно відрізняються від коляд, створених безпосередньо у простонародному середовищі. Вони позбавлені язичницьких елементів, а також сталих художньо-поетичних засобів та прийомів. За тематикою ці твори є суто біблійними, з окремими вкрапленнями апокрифічних мотивів чи образів. Як вказує І. Франко, там, «де колядка наша черпала зміст прямо з оповідання євангельського, а форму з пісні народної і де надто правдиво Релігійний настрій і глибоке чуття автора здужали перетопити ті Далекі від себе елементи в одну органічну цілість, там тільки ми °Держали пісні справді взірцеві, твори високої поетичної стійності, яких не повстидалась би жодна література на світі... твори, котрі справедливо і по заслузі здобули собі серед народу таку широку популярність і не стратять її доти, доки серед народу тривати буде тепле ^Уття релігійне і прив´язання до своїх гарних та поетичних звичаїв і обрядів». Такими є загальновідомі твори «Бог Предвічний», «Нова радість стала», «У Бетлеємі нині новина», «Бог ся рождає», «Небо та земля нині торжествують» та інші. Основними мотивами цих творій є народження Божого Сина, Спасителя світу — Ісуса Христа, який прийшов на землю, щоб врятувати людство від гріха та смерті:

    Бог предвічний народився, 

    В Бетлеємі народився:

    Прийшов днесь із небес,      

    Месія, Христос наш

    Щоб спасти люд Свій весь,  

    І Пан наш для  всіх нас

    І утішив вся...     Нам народився.

    У цих творах усі мотиви — біблійні, взяті із Новозавітніх Євангелій: провіщення небесними ангелами про цю новину бетлеємськиц пастухам, які йдуть переконатися у слушності цих слів і бачать Спасителя у яслах; принесення царями Сходу дарів Немовляті; провіщення ангелами миру на землі [11]:

    Ангели  співають,        

    Пастушки  з ягнятком

    Славу й честь віддають,      

    Перед тим Дитятком

    На  небесах і на землі  

    На  колінця припадають,

    Мир проповідають.    

    Христа-Бога вихваляють...

    Значна  частина таких різдвяних творів носить виразний молитовний характер. У них є слова звернення  до Ісуса з проханням дарувати здоров´я, мир, щастя та благополуччя на наступний рік окремій родині чи всій Україні:

    Ісусе милий, ми не багаті,    

    Глянь оком щирим, о Божий  Сину,

    Золота, дарів не можем  дати,       

    На  нашу землю, на Україну,

    Та  дар цінніший несем  від мира,  

    Зішли їй з неба дар превеликий,

    Се  віра серця і любов щира.         

    Щоб тя славила во вічні  віки.

    Деякі з цих коляд можна назвати  величальними: у них звеличується Господнє Ім´я, Ісус Христос, який прийшов  у світ як звичайна людина, щоб благословити людство; говориться про славу, яку  співають Божому Синові ангели та херувими на небесах. Але зустрічаються й сумні мотиви, оскільки в цих творах вже згадується про нелегку долю Христа, про те, що Він прийшов у світ, щоб померти мученицькою смертю за гріхи людства:

    ...Спи,  Ісусе, спи, очка зажмури, Не  питай, що колись буде, Що зготовлять Ти хрест люди. Люлі, серденько, люлі!

    Як  бачимо, тут простежуються перегуки й з колисковими піснями.

    Серед цих творів найвище І. Франко оцінив «Бог предвічний»: «Найкращою з них  і найкращою з усіх наших пісень церковних я вважаю звісну коляду «Бог предвічний». Се правдива перла поміж нашими піснями церковними, і коли де, так іменно в тій пісні автор здужав піднятися до того чистого і високого релігійного настрою, яким відзначається оповідання євангеліста Луки о різдві Христовім..- с0кий дух релігійний тої пісні проявляється іменно в теплій любові до всіх людей»104.

    Подібні колядки створювались не лише у далекому минулому, а я у 20 столітті, особливо у час визвольних змагань українських  повстанських армій, про що свідчать наявні у них благання про Божу допомогу в здобутті Україною незалежності, про її процвітання.

    Вище  охарактеризовані групи колядок  подані у порядку їх виникнення та становлення за певних історично-суспільних умов. За критеріями зміни тематики, відмирання старих і з´яви нових елементів, виразно простежується розвиток жанру колядки.

    Щедрівки. Дуже поширеним жанром календарно-обрядової  лірики зимового циклу є щедрівки. Ряд дослідників усної народної творчості (в тому числі М. Грушевський, Ф. Колесса, С Килимник) не виділяють щедрівку як окремий жанр, об´єднуючи її з колядкою. Це зумовлено тим, що у процесі довгого історичного розвитку колядки та щедрівки виконувались поряд як частина супроводу зимових обрядів. Втрачаючи первісне язичницьке значення, набуваючи нового християнського звучання, вони втратили диференційні ознаки.

    Але, вивчаючи міфологічну основу виникнення обох жанрів, окремі з цих елементів  можна відтворити, що дає змогу  провести межу між ними, виявити  певні особливості щедрівки, виділити її як окремий жанр.

    На  відміну від колядок, які первісно супроводжували магічне язичницьке дійство, пов´язане із народженням Всесвіту та божества сонця Коляди, щедрівки є словесно-пісенною частиною іншого свята — Нового року, пов´язаного із величанням місяця. Місяць посідав важливе місце у культовій системі праслов´ян, які, спостерігши його зв´язок із водою, вбачали його неабияку роль у вирощуванні врожаю. Тому свято, метою якого було вблагати духів неба та землі сприяти у господарстві, отримало назву Щедрого вечора. Звідси і походить назва творів, які виконувались у цей час — щедрівки.

    Щедрий  вечір для наших предків теж  був сакрально-містичною містерією, що часто називалась Маланкою. За словами  Ю. Федьковича, Маланка була дочкою богині Лади і втіленням родючої  вологи, Необхідної для дорідного врожаю. У цьому виявлявся її зв´язок із місяцем. Містичні процесії, які здійснювались у цей день, значно відрізнялись від різдвяних. Вони називались «водіння Маланки». Головну роль виконувала, як правило, найкрасивіша дівчина, яку водили від хата до хати, бажаючи добробуту й удачі в господарстві Та на полі. Серед перевдягнених персонажів обов´язковими були ^аланка, прикрашена квітами, із зорею на чолі, що йшла у супроводі кількох дівчат із деревцем; Місяць (Василь), вдягнений в одяг селя-8ина-орача із серпом у руці (знак місяця); король, одягнений як Мисливець, в оточенні хлопців-плугатарів, які мали вола, запряженого у плуга; дід Змій з довгою зеленою чи білою бородою, оперезаний гадюками та ін. Ця містерія відображала міфологічні вірування т^ уявлення давніх слов´ян про зиму, незабарне настання весни, а від, так — нової праці на полі, весняно-літніх ігрищ у гаях.