Поетика та мотики колядок та щедрівок

    Класифікація  колядок. Колядки, що дійшли до нас, є  різнорідними за своєю тематикою  та відбитим у них світоглядом. Ф. Колесса97, подаючи класифікацію колядок, виділяє 5 груп: 1) з хліборобськими мотивами; 2) з воєнними мотивами; 3) з фантастичним чи казковим підкладом; 4) любовного змісту; 5) з біблійним підкладом. С Килимник98, подаючи класифікацію коляд-щедрівок, виділяє в ній 10 груп [12]: 1) філософічні (про походження світу); 2) світоглядовомітологічні, хвальні (в яких відбилась віра у надприродні сили, міфологія та віра у ці сили); 3) лицарсько-дружинні (період племінного життя); 4) історичні (дружинно-князівська рання доба, в яких відображається тема походів та чеснот князів); 5) пізньої княжої доби; 6) початків християнства; 7) періоду двовір´я; 8) апокрифічні; 9) біблійні; 10) релігійно-національні: господарські та з політичним забарвленням.

    Значним недоліком цієї класифікації є те, що дослідник не розмежовує понять «колядка» та «щедрівка», вважаючи їх єдиним жанром. Окрім того, він виділяє групи за різними принципами, тому твори 3 групи (лицарсько-дружинної та 5 (пізня княжа доба) теж можна віднести до історичних. 6 та 7 групи — початки християнства та період двовір´я накладаються одна на одну, пересікаючись у тематиці (це стосується 8 та 9 груп — апокрифічні та біблійні колядки). За тематично-часовим принципом можна виділити такі основні групи колядок: міфологічно-культові, родинно-господарські (величальні); історичні (лицарсько-дружинні); біблійно-апокрифічні.

    У міфологічно-культових колядках, що є найархаїчнішими, відбились давні  погляди праукраїнців, збереглися елементи давніх міфів та культів. До цієї групи  належать колядки про створення  світу, у яких поєднані елементи анімізму, тотемізму, фетишизму з образами колишніх вірувань — сонця, місяця, зірок, птахів, світового дерева, води, землі. Наприклад [17]:

    Коли  не било з нащада світа,       

    Дрібний пісочок посіємо  ми,

    Тогди не било неба й землі.

    Та  нам ся стане чорна землиця.

    Ано лем било синєє  море.   

    Та  дістанемо золотий  камінь —

    А серед моря зелений  явір. 

    Золотий камінь посіємо ми.

    На  явороньку три  голубоньки.    

    Та  нам ся стане ясне небонько,

    Три голубоньки радоньку радять.

    Ясне  небонько, світле соненько,

    Радоньку радять, як світ сновати.

    Світле  соненько, ясний місячик,

    Та  пустимося на дно  моря,  

    Ясен  місячик, ясна зірниця,

    Та  дістанемо дрібного піску —    

    Ясна  зірниця, дрібні звіздочки...

    Або:

    Ой  в ліску, в ліску, а в жовтім піску

    В корінь глибоке, в  листок широке.

    Росте деревце, тонке, високе,        

    В листок широке, в  цвіток багрове,

    Тонке, високе, в корінь глибоке.  

    В цвіток багрове, в  верху кудряве...

    За  давнім звичаєм замовлянь у колядках зверталися до сил природи, вірячи у  магію слова, відповідали від  імені сонця, місяця, дощу, землі, тому часом вони набувають діалогічної форми. Своєю тематикою та образністю вони перегукуються з подібними пісенними творами інших народів. До міфологічно-культових колядок зараховуємо й ті, у яких знаходимо величання язичницьких божеств (як правило, народження Сонця, Коляди, Даждьбога, якого святкували у ці дні). У творах такого типу частим є рефрен «Ой Коляда, Коляда» чи «Ой Даждьбоже», або звертання до інших божеств чи тварин-тотемів: «Ой Див, Див та Ладо, та повідай, козле, правду». Поодинокі уривки таких древніх коляд, що дійшли до нас, є свідченнями їх зв´язку з магією та ворожіннями, які вони супроводжували. На думку С. Килимника, «розвиток філософічно космічного мотиву в колядках розвивається й доходить аж до наших часів. Але дальший розвиток цього типу коляд вже частково відходить від космічно-світового дерева й наближається з силою магії до господарського двора...».

    Родинно-господарські колядки походять від культово-міфологічних і є витвором пізнішого періоду. Про їхні витоки свідчать образи небесних світил, сил природи, язичницьких божеств. Але тут вони не просто звеличуються, а покликані для того, щоб принести користь у господарстві. Тому з´являється мотив гостювання сонця, місяця, зорі, дощу в домі окремої родини, якій співається колядка:

    Пане-господарю, вставай з постелі,

    рефрен (повторюється після  кожного рядка):

    славен  ти є, славен ecu, славне сонечко на небеси!

    Вставай з постелі, застеляй столи,

    То  втішаться мені діти маленькі.

    Бо  буде в тебе троє гостоньків, —

    Другий  гостонько, чим ся радуєш?

    Перший  гостонько — ясне сонечко       

    Як  зійду я пізно  з вечора,

    Другий  гостонько, світлий  місяцю,—    

    То  втішиться мені гість  у дорозі.

    Третій  гостонько — дрібен 

    Третій  гостонько, чим ся радуєш?

    дощику, —Як зійду я  три рази в маю,

    Перший  гостонько, чим ся радуєш?      

    То  втішиться мені жито-пшениця,

    Як  зійду я рано-пораненьку,        

    Жито-пшениця, всіляке зело...

    Небесні сили постають товаришами господаря, який пригощає їх найкращими стравами зі свого  столу (жертовна їжа). За добре гостювання вони обіцяють свою допомогу. Для цієї групи теж характерні коляди у формі діалогу з елементами замовлянь для задобрення природних стихій, аби вони не завдавали шкоди в господарстві. Поширеним є мотив світового дерева, що росте на дворі у господаря, чим вся увага зосереджується навколо дому та родинного життя окремої сім´ї [13]:

    А в пана, в пана, в пана Івана Або:   

      Пане господарю!

    Стояла  яблуня посеред двора.     

    На  твоїм подвір´ї верба  стояла.

    На  тій яблуні золотая  кора.

    Тонка, висока, листом широка.

    На  тій вербі трійця горіла.

    А що почечка — його донечка,    

    Три гискри впало, три  моря стало

    А що віточки — його діточки,

    А що сучочки — його синочки...

    У цій давній коляді маємо відголос не тільки культу дерев, а и міфа про створення моря з вогню (взаємозв´язок та взаємоперехід сил всесвіту).

    Серед родинно-господарських коляд значну частину становлять коляди — побажання  здоров´я, успіху та процвітання родині, удачі на полі, на городі, у різних видах праці, багатого приплоду худоби. Тут збережене звертання до божеств та сил природи, які цей добробут повинні забезпечити:

    Будьте  здорові на новий рік, ой Даждьбоже, Щоб водилось вам краще, як торік, ой Даждьбоже, Льон по коліна, щоб вас  голова не боліла, ой Даждьбоже, Бувайте  здорові, щоб велись вам воли та корови, ой Даждьбоже...

    Ці  коляди, як помітив О. Потебня, тяжіють  до замовлянь. М. Гру-шевський з цього  приводу писав: «Ті описи багатства, життя, краси, мудрості господаря, котрі  містять вони, се не прості поетичні прикраси-перебільшення: се магічні закляття на щастя, оперті на вірі в чудодійну здібність слова наводити те, що ним сказане. Коли колядники малюють в таких перебільшених рисах багатство дому, незчисленні урожаї, безконечні стада господаря, вони зовсім не мають заміру описувати дійсність, і так не розуміють того хазяї... Колядники своїми розкішними образами накликають се багатство, щастя, шану і славу на свого господаря... Обрядові і пісенні поздоровлення і величання — се рід закляття на щастя, на здоровля, котре й досі заховалося в усній традиції».

    Серед родинно-господарських коляд існують  спеціальні твори, звернені до вдови (рідше  удівця), які можуть набувати різного  характеру залежно від віку особи, якій вони виконуються. Про давній період їх творення свідчать образи тотемних тварин-помічників, яких бідна вдова кличе на допомогу в господарстві:

    Ой  не знала бідна вдова, як на світі  жить, Да й найняла ведмедика за плугом ходить, А вовчика сіренького волів погонить, А зайчика куценького передні водить, А лисицю Парасицю обідать носить...

    Безумовно, ця колядка зазнала змін під впливом  пізніших нашарувань (зокрема жартівливо-гумористичне змалювання вдовиних помічників), але  у ній збережено елементи давніх вірувань та уявлень. Своїми мотивами такі твори дещо співзвучні із казками  про тварин, а також із казковою та неказковою народною прозою про родинне та суспільне життя. У творчості пізнішого періоду мотиви вдівства, самотності, нелегкої долі та негараздів у господарстві самітної людини зустрічаємо у вдовиних піснях.

    У родинно-господарських колядках, на відміну від попередніх груп, центральними є образи членів родини. Часто вони змальовуються як небесні світила, порівнюються з ними: господар — красне сонце, господиня — ясний місяць, діти — дрібні зірки. Якщо коляда звернена до молодого подружжя, у ній є побажання плодючості на полі та у родині:

    На  городі стовпчики, роди, Боже, хлопчики, ой Даждьбоже! На городі шалата.роди, Боже, дівчата, ой Даждьбоже! На постелі рядна, господиня ладна, ой Даждьбоже...

    Вітаючи господарів дому, у колядах цього циклу оспівується лад у сім´ї та господарстві, хваляться двір, подвір´я, хата, клуня, піч, обори, комори, кошари (усі ці елементи відігравали певну роль у давніх уявленнях, мали своє магічне значення); а також — воли, коні, корови, вівці, кури, бджоли, ідеалізується праця людей. Господаря славили за багатство та заможність:

    У тебе вівси жеброванії,      

    У тебе корови, як обороги,

    У тебе ячмені золотії, 

    У тебе вівці гори покрили,

    У тебе коні все турецькії,     

    У тебе худоби без рахуби,

    У тебе стрільби все стрілецькії,    

    У тебе скрині все кованії,

    У тебе воли, як стодоли,      

    У них червінці нерахованії.

    Величальними  рисами окреслюється образ хорошої  господині у звернених до неї  колядках. У них звеличується її краса, працелюбність, щедрість, любов  до чоловіка та дітей, лагідна вдача:

    По  двору ходить — як сонце сходить, А в хату ввійде — як зоря зійде, Як заговорить — як дзвін задзвонить, Як засміється — сад-виноград в´ється, Як зажартує — коня дарує.

    У дівочих колядках оспівується краса  господаревої дочки: «Красива, ясна у  лузі калина, Та ще красивіша у батька дочка...» Дівчина стає доброю, роботящою, веселою. В її образі втілюються найкращі людські риси. Тому майже у всіх колядках, які призначені для дівчини складовим елементом є обіцянки винагороди за її працю, добри характер. Колядники закликають сили природи наділити господа реву дочку красою, багатством, щасливою долею, часто обіцяють їй дорогі дарунки — золотий перстень, люстерко, стрічки, хустину та ін., кожен з яких має своє символічне значення.

    Особливого  звучання набувають колядки, які  співаються дівчині на виданні. її образ  тут сягає найвищого рівня поетизації. У цих пісенних творах, окрім дарунків, колядники бажають дівчині здійснення її заповітних мрій, провіщають сподіваних гостей-сватів [17]:

    Стань, дівчино, ранесенько,

    Що  за воротячка, тим  одказала,

    Умий  личенько білесенько. 

    Що  кіньми під сіни — по хусточці дала,

    Будеш мати гості троякії: