Денежный потоки как основной показатель инвестиционного анализу

    Інвестиційна  діяльність — охоплює процес створення основних засобів, тобто капітальне будівництво та нарощення оборотного капіталу.

    Операційна  діяльність — це звичайна виробнича діяльність підприємства. Операційна діяльність спрямована на продаж продукції (товару), надання послуг або виконання робіт.

    Фінансова діяльність – операції по залученню та обслуговуванню позикового капіталу.

    Конкретний  склад грошових потоків залежить від того, який вид ефективності оцінюється.

    Для оцінки ефективності проекту в цілому оцінюється інвестиційний та операційний  потік.

    Для оцінки ефективності участі у проекті  необхідно враховувати інвестиційний, операційний та фінансовий потоки [1,251]. 

    2.2.1.Структура  ГП від інвестиційної  діяльності 

    В результаті інвестиційної діяльності зазвичай зростають довгострокові  активи підприємства (основні фонди), що в основному пов’язано з  витратами, тобто відтоком реальних коштів.

    У складі цих витрат можна виокремити:

    - початкові інвестиції;

    - перед виробничі видатки;

    - поточні інвестиції;

    - ліквідаційні витрати.

    До  складу початкових інвестицій включають:

1. витрати на передінвестиційні дослідження;
2. техніко – економічне обґрунтування;
3. витрати на придбання або оренду земельних ділянок;
4. витрати на придбання та доставку машин, обладнання,    інструментів;
5. витрати на придбання або будівництво будівель та споруд;
6. витрати на придбання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, ноу-хау);
7. інші одноразові видатки.

У деяких випадках первісні інвестиції оцінюють за даними підприємств-аналогів.

    Передвиробничі  видатки включають:

1. видатки, що виникають при утворенні та реєстрації фірми;
2. видатки на підготовчі роботи, не включені в кошторисну вартість об’єкту;
3. витрати на попередні маркетингом дослідження та формування збутової мережі;
4. видатки на страхування в період будівництва об’єкту.

    Дані  видатки не включаються у кошторисну вартість об’єкту. Отже не відносяться  до капітальних вкладень і не амортизуються. При цьому вони мають явно одноразовий характер. У бухгалтерському обліку вони вважаються поточними та враховуються як видатки майбутніх періодів.

    Поточні інвестиції визначаються таким терміном, бо здійснюються після введення об’єкта в експлуатацію. До них відносять всі початкові інвестиції.

    До  притоків від інвестиційної  діяльності відносять дохід від продажу основних фондів при ліквідації об’єкту.

    У грошові потоки від інвестиційної  діяльності включаються зміна оборотного капіталу (збільшення – відток; зниження - приток).

    Будь - яка зміна поточних активів або  пасивів впливає на фінансові  потреби підприємства. Будь – яке  збільшення поточних активів або  зниження поточних пасивів відповідає відтоку реальних коштів, що повинен  бути профінансований, а протилежні зміни – утворюють вільні фінансові  ресурси, що асоціюються притоком.

    Основні відмінності між інвестиціями в  основний та оборотний капітал: інвестиції в основний капітал завжди додатні, бо являють собою витрати. Інвестиції в оборотний капітал можуть бути як додатні, так і від’ємні.

    У розрахунку ефективності це відображається двома способами:

    1. Збільшення оборотного капіталу  враховується однойменним рядком  у розділі «грошовий відтік».  Зниження – окремим рядком  у розділі «грошовий притік».

    2. Збільшення та зменшення оборотного  капіталу відображається в одному  рядку – зміна оборотного капіталу (зменшення відображається з мінусом) [5,632].

    2.2.2.  Структура ГП від  операційної  діяльності 

    Основним  притоком від операційної  діяльності є виручка від реалізації виробленої продукції. Крім того притоки враховують:

• дохід від реалізації устаткування, що вибуває;
• дохід від здачі майна в оренду;
• повернення позик, наданих іншим учасникам.

    Основним  відтоком від операційної діяльності є повні виробничі витрати, податки та збори [3,237]. 

    2.2.3. Структура ГП від  фінансової  діяльності 

    Фінансова діяльність – це операції з коштами зовнішніми відносно проекту. Кошти, зовнішні відносно проекту – це кошти, які на даному кроці розрахунків створюються не за рахунок реалізації самого проекту, а вкладаються в нього ззовні. Це поняття не збігається з поняттям залучених коштів.

    Грошові потоки від фінансової діяльності визначаються лише під час розрахунків ефективності участі у проекті. Така участь припускає  здійснення інвестицій, джерелами яких можуть бути кошти, зовнішні відносно проекту, операції з яких враховуються у фінансовій діяльності. Вони включають:

    1) власні кошти учасника, вкладення яких дає йому право участі у розподілі прибутку, а також право претендувати на частину майна підприємства при його ліквідації;

    2) залучені кошти – вони не дають права на прибуток від проекту та майна підприємства. Надаються на умовах зворотності та платності. Це кошти кредитних установ та інших суб’єктів господарювання;

3. кошти, що генеруються самим проектом – це прибуток та амортизація створеного підприємства, а також дохід від операцій з ними. Отримання та використання цих коштів враховується у грошових потоках від інвестиційної та операційної діяльності [2,588].

Таблиця 2.1. Притоки  та відтоки від фінансової діяльності

Притік	Відтік
Акціонерний капітал	Дивіденди
Кредити банків та боргові цінні папери (облігації)	Виплата відсотків, погашення основної суми боргу за кредитами та борговими  цінним паперами
Овердрафт
Державні  дотації та безпроцентні позички

2.3. Аналіз грошових  потоків інвестиційної  діяльності підприємства 

    За  станом руху грошових коштів можна  проаналізувати якість управління підприємством (об'єктом). Залежність цих факторів наведена на рис. 2.2.

    Якість  управління підприємством можна характеризувати як гарну в тому разі, якщо за результатами звітного періоду чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності має позитивну величину, і обсяг цих коштів значно перевищує результати інвестиційної та фінансової діяльності, що можуть бути навіть від'ємні (у крайньому разі). Це означає, що в результаті операційної діяльності (від реалізації продукції, робіт (послуг)) підприємство отримує достатньо грошових коштів, щоб здійснювати інвестиції і платити за користування кредитами за рахунок власних коштів.

    Позитивне значення чистого руху коштів у результаті всіх видів діяльності підприємства свідчить, що керівництво вправно виконує свої функції.

    Якщо  рух грошових коштів у результаті операційної та фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті інвестиційної — від'ємне, то це свідчить про нормальну якість управління підприємством. Сутність такої структури грошових коштів пояснюється тим, що підприємство направляє грошові кошти від операційної діяльності, кредитні кошти і додаткові вкладення власників від фінансової діяльності на придбання необоротних активів для відновлення основних засобів, вкладення капіталу в нематеріальні активи та здійснення довгострокових інвестицій.

    Фінансування  витрат щодо інвестиційної діяльності за рахунок надходжень від фінансової діяльності не завжди є негативним явищем. Кожне підприємство бажає залучити інвестиції для впровадження заходів науково-технологічного прогресу та оновлення основних фондів.

    Негативне значення руху грошових коштів від інвестиційної і позитивне від фінансової діяльності можуть означати, що підприємство отримало кредит під незначний процент та інвестувало отримані кошти на більш вигідних умовах. Ця ситуація сприятлива для оцінки якості управління підприємством (нормальне), але керівництво повинне звернути увагу на цей факт із погляду покращення результатів інвестиційної діяльності.

    Ситуація  на підприємстві насторожує, якщо рух  коштів в результаті інвестиційної та фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті операційної — від'ємне. У цьому разі стан підприємства можна охарактеризувати як кризове, а якість управління у такій ситуації не витримує жодної критики.

    Сутність  такої структури капіталу полягає  в тому, що підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної та фінансової діяльності. Це насамперед залучення кредитів, додаткова емісія акцій та ін.. Така структура руху грошових коштів сприятлива тільки для новостворених підприємств, які не почали працювати на повну силу, а здійснюють поетапне освоєння проектних потужностей.

    Отже, якість управління підприємством буде сприятливою тільки в тому разі, якщо матиме місце позитивний результат руху грошових коштів у зв’язку з операційною діяльністю, що значно перевищуватиме результат від інвестиційної та фінансової діяльності. Це означає, що підприємство своєчасно отримує оплату за реалізовану продукцію, товари, надані послуги і виконані роботи від покупців та замовників. Крім того, витрати на виробництво та реалізацію значно менші, ніж отримані доходи, і підприємство отримує прибуток від операційної діяльності [9,121]. 

 

         3. Грошові потоки та механізм їх балансування 

    3.1. Принципи управління  грошовими потоками 

    Управління  грошовими потоками підприємства є  важливою складовою частиною загальної  системи управління його фінансовою діяльністю.

    Процес  управління грошовими потоками підприємства базується на певних принципах, основними  з яких є:

    1. Принцип інформативної достовірності. Як і кожна керівна система, управління грошовими потоками підприємства повинне бути забезпечене необхідною інформаційною базою. Створення такої інформаційної бази представляє певні труднощі, оскільки пряма фінансова звітність, що базується на єдиних методичних принципах бухгалтерського обліку, відсутня. Певні міжнародні стандарти формування такої звітності почали розроблятися тільки з 1971 року і, на думку багатьох фахівців, ще далекі від завершення (хоча загальні параметри таких стандартів вже затверджені, вони допускають варіативність методів визначення окремих показників прийнятої системи звітності). Відмінності методів ведення бухгалтерського обліку в нашій країні від прийнятих в міжнародній практиці ще більше ускладнюють завдання формування достовірної інформаційної бази управління грошовими потоками підприємства. У цих умовах забезпечення принципу інформативної достовірності пов'язане зі здійсненням складних обчислень, які вимагають уніфікації методичних підходів.

    2. Принцип забезпечення збалансованості. Управління грошовими потоками підприємства має справу з багатьма їх видами і різновидами. Їх підпорядкування єдиним цілям і завданням управління вимагає забезпечення збалансованості грошових потоків підприємства по видах, об'ємах, тимчасових інтервалах та інших істотних характеристиках. Реалізація цього принципу пов'язана з оптимізацією грошових потоків підприємства в процесі управління ними.

    3. Принцип забезпечення ефективності. Грошові потоки підприємства характеризуються істотною нерівномірністю надходження і витрачання грошових коштів в розрізі окремих тимчасових інтервалів, що приводить до формування значних об'ємів тимчасово вільних грошових активів підприємства. По суті, ці тимчасово вільні залишки грошових коштів носять характер непродуктивних активів (до моменту їх використання в господарському процесі), які втрачають свою вартість в часі, від інфляції і з інших причин. Реалізація принципу ефективності в процесі управління грошовими потоками полягає в забезпеченні ефективного їх використання шляхом здійснення фінансових інвестицій підприємства.