Правова охорона торгывельних марок

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту.

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний технічний університет»

Інститут  економіки та менеджменту

Кафедра інноватики та управління 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни

«Основи інноваційної діяльності»

на тему №9: «Правова охорона торгівельних марок» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка гр. ПЕ-07

Жулід Т.А.

Перевірив:

к.е.н. доц. Цибульська Л.О. 
 
 
 
 
 
 

Маріуполь, 2011 г. 

    Зміст:

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Поняття торговельної марки………………………………………………………..5
2. Умови надання правової охорони торговельним маркам…………………………9
3. Види позначень, що не можуть бути визнанні торговельними марками.............10
4. Характеристика свідоцтва на торговельні марки………………………………...11
5. Права і обов’язки власника свідоцтва…………………………………………….12
6. Припинення дії свідоцтва і визнання його недійсним…………………………...13
7. Порушення прав власника свідоцтва торговельних марок……………………...14
8. Захист прав на торговельні марки…………………………………………………15

Висновки…………………………………………………………………………….16

Використана література……………………………………………………………17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

    Успішна товарна марка - ключове питання  маркетингової стратегії і маркетингу менеджменту, так як відома товарна  марка забезпечує компанії купівельну лояльність, перешкоджає реалізації агресивних задумів конкурентів.

    Якщо  пропозиція компанії нічим особливим  не виділяється в ряді конкуруючих, чи зацікавляться нею споживачі, чи будуть вони вибирати товари за принципом  “ подешевше ”, “ більш доступне ”? Менеджерам, які зробили ставку на конкурентоздатні ціни, вдається досягнути  вражаючих результатів скоріше  у виняткових випадках. Якщо ж покупці  думають, що деяка товарна марка  має переваги перед іншими, вони і виберуть саме її, і охоче віддадуть  за неї гроші.

    Залучаючи й утримуючи споживачів, успішні  товарні марки забезпечують процвітання  фірми. Завоювавши з їхньою допомогою  лояльних покупців, компанія одержує  можливість зміцнити ринкові позиції, підтримувати рівень прийнятних цін  і стійкі потоки коштів, що у свою чергу, підвищує ціну акцій компанії і забезпечує базу для її подальшого росту. Питання про товарну марку  це не тільки одна з характеристик  споживчого ринку, відповідь на нього  має величезне значення як для  промислових ринків, так і для  постачальників послуг, торгівлі і  рекрутингових організацій.

    Більшість виробників намагаються виділити свій товар з ряду аналогічних. Для  цього вони “ маркірують ” виріб  відмітним знаком постачальника. Задача компанії домогтися не тільки високого ступеня поінформованості споживачів про товарну марку, але і домогтися  того, щоб покупці віддавали перевагу в ряді конкуруючих марок, саме її марці.

    Успішна товарна марка відрізняється  тим, що вона не тільки відповідає функціональним чеканням споживачів, але і представляє  для них деяку додаткову цінність, яка задовольняє визначені психологічні потреби. Основа цієї доданої вартості - впевненість у тім, що дана марка  краща і більш приваблива за аналогічні вироби конкурентів.

    Впровадження  марки стало основним питанням у  стратегії товару. З однієї сторони  розробка марочного товару вимагає  довгострокових маркетингових інвестицій, особливо в області реклами, просуванні товару на ринок і упакування. Виробникам товару нерідко простіше і дешевше випустити просто товар, надавши питання створення марки іншим.

    Знамениті товарні марки мають купівельні привілеї, тобто забезпечують велику прихильність покупців. Це означає, що досить велика кількість покупців запитує  товари саме цих марок, відмовляючись  від товарів-замінників, навіть якщо останні пропонуються за більш низькими цінами.

    Компанії, що створюють марочні товари, надійно  захищені від будь-яких стратегій  конкурентів по просуванню своїх  товарів на ринок. Таким чином, компанії-постачальнику  має сенс робити значні інвестиції для забезпечення своєму марочному  товару національного чи навіть міжнародного визнання і переваги. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Поняття торговельної марки.

    Одразу  потрібно зазначити, що поняття торговельної марки є сьогодні доволі широким  поняттям, котре важко зосередити безпосередньо в одній лише правовій сфері. Це економічне за своєю природою поняття лише поступово набуло правового  регламентування, необхідного для  захисту товаровиробників та осіб, що надають послуги, від недобросовісного використання їх товарів, послуг, котрі  маркуються відповідним торговим знаком. Актуальним воно є також і в  психології та філософії, як один з  елементів постмодернізму.

    Таким чином, поняття торгівельної марки можна розглядати  як у правовому чи соціально-економічному, так і психологічно-філософському значенні. 

    ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ ТОРГІВЕЛЬНИХ МАРОК.

    В Україні наразі існує декілька правових визначень (понять), які є досить схожими за своїм змістом, проте  при більш детальному дослідженні  можна виявити, на нашу думку, ряд  неоднозначностей.

    Головним  проблемним моментом на нашу думку  є неоднозначність правового  співіснування двох груп «узаконених» Україною понять, а саме «знак» чи «марка», «товарний» чи «торгівельний».

    «Знак»  чи «марка»?

    Так, до прийняття нового Цивільного кодексу  в Україні існувало єдине збірне поняття для товарних знаків та знаків обслуговування – знаки для товарів  і послуг, яке повністю відповідало  міжнародним нормам і, що є більш  важливим, Паризькій конвенції про  охорону промислової власності  від 20 березня 1883 р. 

    Між тим, п. 10 ст. 420 нового ЦК України від 16 січня 2003 р. зазначає, що до об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, належать «торговельні марки (знаки для товарів та послуг)». Визначення торговельної марки за новим ЦК України міститься у ст. 492, де вказується, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які є придатними для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Таким позначенням можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

    Господарський кодекс України (ст. 155) також використовує поняття „торговельна марка”, розуміючи під цим знаки для товарів і послуг.

    У Юридичній енциклопедії міститься  поняття торговельної марки(нім. Marke – клеймо, помітка), яка розуміє під цим один із способів ідентифікації товарів або послуг [1]. Визначення знаків для товарів та послуг в ній взагалі не наводиться.

    Закон України „Про охорону прав на знаки  для товарів та послуг”, який було прийнято 15 грудня 1993 р., не містить визначення торгівельної марки як такої взагалі й у ст. 1 розуміє під цим знак, як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

    Поняття „знак” використовується і в ст. 1 Закону Російської Федерації „Про товарні знаки, знаки обслуговування та найменування місця походження товару” від 23 вересня 1992 р., де вказується, що „товарный знак и знак обслуживания – обозначение, служащие для индивидуализации товаров, выполняемых работ или оказываемых услуг юридических или физических лиц”.

    Складається ситуація, коли в одному правовому  полі із 1 січня 2004 р. існує два поняття, а саме – «знаки для товарів і послуг» або знак та «торговельна марка». За новим ЦК та ГК України дані поняття є синонімічними, проте спробуємо їх проаналізувати більш детально.

    Відповідно  до ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також закони України, які приймаються у відповідності до Конституції та ЦК України. П. 3 Прикінцевих та перехідних положень зазначає, що Кабінет Міністрів України до 1 квітня 2003 р. повинен був скласти «перелік законодавчих актів, до яких потрібно внести зміни у зв’язку із набранням чинності Цивільним кодексом». Із зазначеного можна зробити висновок, що національне право віддає пріоритет нормам ЦК України, і поняття торгівельної марки має пріоритет над знаками для товарів та послуг. Проте у межах національного права це не має значення, адже, як було вказано вище, в законодавстві України вони розглядаються як синонімічні.

    Інша  ситуація складається із нормами  міжнародного права. Відповідно до ст. 10 ЦК України, визначається пріоритет міжнародних договорів над актами цивільного законодавства України і у випадку, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлюються актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Тобто у даному разі правила Паризької конвенції є пріоритетними над національними актами цивільного законодавства (зокрема, правилами ЦК України), а тому, виходячи із пріоритету міжнародних норм, є більш правильним використання поняття «знаки для товарів і послуг». Зазначимо, що Паризька конвенція про охорону промислової власності застосовує поняття «знак» в усіх правовідносинах, що стосуються знаків для товарів і послуг.

    У даному випадку ми бачимо дві можливі  причини, з яких авторами ЦК України  було використано поняття «марка»:

• бажання авторів ЦК України знайди більш вдале правове узагальнення товарним знакам та знакам для товарів і послуг на противагу теоретичному «знаки для товарів і послуг»;
• транслітерацією з англійської (mark) чи німецької (die Marke)мов, – хоча це не вносить однозначності, адже представлені поняття з англійської та німецької мов можуть перекладатись і як «знак» і як «марка».

    Враховуючи  наведене, можна стверджувати, що поняття  «знак» у правовому значенні є  більш вдалим, адже воно базується  на міжнародних нормах, які є пріоритетними  перед нормами цивільного законодавства  України.

    СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ .

    Поняття торгівельної марки в соціально-економічному значенні значно розширює та доповнює діалектику її розуміння тим, що поширюється  на економічні відносини, які виникають  переважно в ринковій економіці, що найбільш тісно пов’язується із поняттям торговельної марки.

    У даному випадку торгівельна марка  є тісно пов’язаною із поняттям реклами.

    Як  зазначає Арієвич Є.А., позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на його власника серйозні зобов’язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги [1].

    Це  є цілком логічним, адже мало знайдеться виробників, чи осіб, що надають послуги, які після реєстрації певного  товару або послуги будуть ризикувати своєю діловою репутацією і стануть  виробляти товар нижчої якості чи надавати неякісні послуги. Застосування торговельної марки є додатковим та безумовним свідченням якості товару, що покликано підвищити лояльність покупця до товару і зробити товар, послугу такою, що упізнається серед  аналогічної групи товарів та послуг. 

    Утім, як зазначає Сопит О., директор по маркетингу і рекламі групи «Союз Віктан», «в основе любого сильного бренда лежит сильный продукт. Без этого все попытки маркетологов бесполезны». Средствами рекламы можно вызвать интерес к продукту, но второй раз приобрести некачественный продукт невозможно» [2]. Отже, в економічному значенні торговельної марки важливу роль відіграє поняття якості, а не реклами. Реклама виступає тут в якості першоетапного кроку на шляху ознайомлення споживача із новим товаром чи послугою. Під якістю товарів слід розуміти широкий спектр якісних характеристик товару, позначеного товарним знаком певного виробника.