Правова охорона сортів рослин

Міністерство  внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій 

Кафедра цивільно - правових дисциплін 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни: право інтелектуальної власності

на тему: «Правова охорона сортів рослин» 
 
 
 
 

виконала:                                                                     студентка 1 курсу

групи ПЗзб - 11 - 5

Терещенко Таміла

Вікторівна 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2011

     План

Вступ                                                                                                                       3

1. . Загальна характеристика нормативно-правового регулювання охорони прав на сорти рослин                                                                                        5
2. . Правова охорона сортів рослин                                                                    10

Висновки                                                                                                                23

Список використаних джерел та літератури                                                       24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Ґрунтово-кліматичні умови України надзвичайно сприятливі для вирощування основних видів  сільськогосподарських культур. Селекція є одним із важливих засобів підвищення продуктивності вітчизняного рослинництва. Підтримці розвитку селекції рослин держава приділяє велику увагу: створено відповідну нормативно-правову базу, наказом Мінагрополітики і Української академії аграрних наук від 5 жовтня 2001 р. № 300/86 затверджено Програму "Селекція і насінництво — 2001—2005".   

       Спеціальним відомством, яке оформляє  права на сорти рослин та  стежить за їх охороною, є Державна  служба з охорони прав на  сорти рослин. Контроль за дотриманням  законодавства про охорону прав  на сорти рослин здійснює Державна інспекція з охорони прав на сорти рослин

     Теоретичні  розробки в галузі права інтелектуальної  власності на сорти рослин за час  незалежності, не торкнулися сфери  діяльності закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти правового регулювання сортів рослин, але відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, що виникають у процесі набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності на сорти рослин,  не проведено аналізу деяких проблем як з погляду суб’єктів прав на сорти рослин, так і з погляду діяльності державних органів виконавчої влади.

     Для досягнення цієї мети були визначені  наступні завдання:

• дослідження та аналіз теоретико-правових основ охорони прав на сорти рослин;  визначення місця Держсортслужби в інституті права інтелектуальної власності;
• аналіз практики правозастосування органами державної системи охорони прав на сорти рослин чинного законодавства, розробка рекомендацій з удосконалення правового регулювання процедури державної реєстрації та захисту права інтелектуальної власності на сорти рослин;
• проведення систематизації загального та спеціального законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.

     Основу дослідження склали Конституція України, акти адміністративного та цивільного законодавства України,  акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства аграрної політики України, Держсортслужби, інші нормативно-правові акти, що регулюють адміністративно-правові засади охорони прав на сорти рослин в Україні, а також міжнародні договори та Міжнародне законодавство у зазначеній галузі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.Загальна характеристика нормативно-правового регулювання охорони прав на сорти рослин

     Глава 42 Цивільного кодексу України визначає особливості права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин. Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено майже 4 тис. сортів, які належать до 340 видів переважно сільськогосподарських, а також лісових, квітково-декоративних та інших рослин. Правове регулювання набуття, реалізації та охорони прав інтелектуальної власності на сорт рослин забезпечується нормами коментованої глави 42 Цивільного кодексу України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" в редакції від 17 січня 2002 р.¹,

     Законодавство в сфері охорони прав на сорти рослин – комплексне і регулюється нормами трудового, цивільного, господарського, адміністративного, фінансового, земельного, лісового, водного, міжнародного, кримінального та інших галузей права.

     З моменту прийняття Закону, в новій редакції, розпочався процес розширення законодавчої бази у сфері охорони прав на сорти рослин, направлений на врегулювання правовідносин між селекціонерами, авторами, власниками сортів рослин та іншими суб’єктами у даній сфері. Відмічено, що важливе місце в діяльності закладів експертизи охорони прав на сорти рослин відіграють норми, які  захищають державну систему з охорони прав на сорти рослин від приватизаційних процесів, що, в сою чергу, могло б призвести до руйнування державного випробування в цілому².

     Держсортслужба  здійснює внутрішню політику в галузі інтелектуальної власності на сорти  рослин.

     Вона уповноважена виконувати:

     - розгляд заявок на реєстрацію  сортів рослин;

     -  проведення експертизи заявок  та приймати рішення щодо них; 

     - видача охоронних документів на сорти рослин;

     - здійснення перевірки збереженості  сортів рослин;

     - видача разових дозволів на  ввезення  для  наукових  цілей   не зареєстрованих в Україні  сортів рослин;

     - дострокове припинення чинності  прав на сорти рослин;

     - визначення уповноважених закладів експертизи сортів рослин та доручення їм проведення науково-дослідної експертизи;

     - реєстрація представників з   питань інтелектуальної   власності   на   сорти   рослин та  інше.

   24 січня 2002 року Верховна Рада  України  прийняла Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на сорти рослин”, а відповідно до нього – Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, викладений у новій редакції (Закон).

   Закон набрав сили з 1 липня 2002 року. Він відповідає Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин у редакції від 19 березня 1991 року (Конвенція 1999 р.), Угоді Світової організації торгівлі про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності, а також принциповим положенням Правил Європейського Союзу № 2100/94 від 27 липня 1994 р. про права Співтовариства на сорти рослин.

   Крім  того, перевагою цього нормативного акта є комплексне врегулювання суспільних відносин, що виникають від моменту подачі заявки на сорт і до одержання права на поширення його в Україні і/або виключних прав на нього, а також відносин, що виникають при користуванні цими правами та їхньому захисті.

   Новий закон містить 9 розділів.

   У розділі I “Загальні положення” даються  визначення понять, вказується, що Закон  застосовується до всіх родів і видів рослин, установлюється перевага міжнародних договорів над Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами, оголошується рівність у правах, передбачених Законом, для іноземних осіб, осіб без громадянства та осіб України, а також установлюються повноваження і обов’язки органів виконавчої влади щодо виконання Закону.

   Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. за № 1182 затвердила Положення  про державну службу з охорони  прав на сорти рослин (Держсортслужбу), що діятиме у складі Мінагрополітики, і разом з підпорядкованим їй Українським інститутом експертизи сортів рослин забезпечуватиме реалізацію Закону та інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин.

   Розділом II “Умови набуття прав на сорт рослин”  визначаються види прав на сорт, критерії охороноспроможності сорту, умови його державної реєстрації, вимоги до назви сорту, а також дається поняття сорту, придатного для поширення в Україні.

 Відповідно  до Закону можуть здобуватися особисте немайнове право авторства на сорт та майнове право власника сорту за умови, що сорт відповідає встановленим критеріям і йому привласнено відповідну назву.

 Сорт  вважається охороноспроможним –  придатним для придбання на нього  права як на об’єкт інтелектуальної  власності, якщо він новий, відмітний, однорідний і стабільний. Зміст цих критеріїв відповідає Конвенції 1999 р.

   Відповідно  до Закону однією з обов’язкових умов внесення сорту до Державного реєстру  сортів рослин, придатних для поширення  в Україні, є відповідність його критеріям охороноспроможності, до яких віднесено новизну сорту. Такої жорсткої умови раніше не існувало, вона суперечить Положенню про Реєстр сортів рослин, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р.,  № 935.

   Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління і популяція.

   У розділі III Закону “Порядок набуття  прав на сорти рослин” викладені: загальні положення порядку набуття  прав на сорт; права суб’єктів, що набувають  права на сорт; вимоги до заявки на сорт рослин; поняття дати, на яку заявка вважається поданою, і процедура її встановлення; процедура набуття права на пріоритет заявки; умови конфіденційності заявки; порядок проведення експертизи заявки і надання назви сорту; умови державного випробування сорту; порядок подачі і розгляду заперечень третіх осіб проти реєстрації сорту; порядок прийняття рішення за заявкою та умови вступу його в силу; умови виникнення права на тимчасову правову охорону сорту і зміст цього права; умови державної реєстрації сорту і прав на сорт, види відомостей, що містять відповідні реєстри; відомості, що публікуються в офіційному періодичному виданні; порядок видачі документів про права на сорт; порядок оскарження рішення за заявкою на сорт.

   У розділі IV Закону “Права та обов’язки, пов’язані із сортом рослин” дається: зміст немайнового права авторства на сорт, права на поширення сорту, майнового права власника сорту, права на передачу майнового права на сорт і права на використання сорту; визначаються: термін дії патенту, порядок сплати зборів за підтримку чинності прав на сорт, умови видачі примусової ліцензії на використання сорту, а також дії, які не визнаються порушенням майнового права власника сорту, а також обов’язки при використанні назви сорту.

   Відповідно  до розділу V Закону “Припинення чинності майнового права на сорт та визнання його нечинним” майнове право на сорт припиняється достроково у випадку відмовлення від патенту його власника чи у випадку несплати збору за підтримку цього права. Міністерство аграрної політики може достроково скасувати дію патенту у випадку, якщо: сорт утратив свою однорідність чи стабільність внаслідок його незадовільної схоронності власником; власник сорту вчасно не представив Державній службі з охорони сортів рослин документи, матеріали, зразки для перевірки схоронності сорту. Дія патенту на сорт може бути відновлена, якщо причини, з яких вона скасована, усунуті.

   Розділом VI Закону “Захист прав на сорт”  визначено дії, що вважаються порушеннями  прав на сорт; відповідальність за ці порушення; названо спори, що вирішуються в судовому порядку.

   Розділом VII Закону “Заключні положення” регулюються  питання розміру та порядку сплати державних мит і зборів, використання надходжень від зборів, а також  державного стимулювання створення  і використання нових сортів рослин. Зокрема встановлено, що авторам високоефективних сортів, що набули значного  поширення в Україні, може присвоюватися почесне звання “Заслужений селекціонер України”.