Правова охорона торгывельних марок

Порушення прав власника свідоцтва  торговельних марок.

   Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва:

   1.  Будь-яке  посягання  на   права    власника    свідоцтва, передбачені  статтею  16  цього  Закону, в тому числі вчинення без згоди  власника  свідоцтва  дій,  що  потребують  його  згоди,  та готування  до  вчинення  таких  дій,  вважається  порушенням  прав власника  свідоцтва,  що  тягне за собою відповідальність згідно з  
чинним  законодавством  України. (Пункт  1  статті  20  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 850-IV (850-15) від 22.05.2003).

     Порушенням   прав   власника   свідоцтва   вважається   також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних  у  пункті  5 статті 16 цього Закону. Пункт 1 статті 20 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008.

   2. На вимогу власника свідоцтва  таке порушення  повинно   бути  
припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва  
заподіяні збитки.

   Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його  
упаковки незаконно використаного знака або позначення,  схожого  з  
ним настільки, що їх можна  сплутати,  або  знищення  виготовлених  
зображень знака або позначення, схожого з  ним  настільки,  що  їх  
можна сплутати.

   Вимагати  поновлення порушених прав власника  свідоцтва  може за  його згодою також особа, яка придбала ліцензію. ( Абзац третій пункту 2 статті 20 в редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003). [6]

   Захист  прав на торговельні  марки.

   Стаття 21. Способи захисту прав:

        1. Захист  прав  на  знак  здійснюється  у судовому та іншому  
встановленому законом порядку.

        2. Юрисдикція судів поширюється   на  всі  правовідносини,  що  
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

        Суди відповідно до їх компетенції  розв'язують, зокрема, спори  
про:

• встановлення власника свідоцтва;
• укладання та виконання ліцензійних договорів;
• порушення прав власника свідоцтва.

   (Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003, в редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003). [6] 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки.

    Одразу  потрібно зазначити, що поняття торговельної марки є сьогодні доволі широким  поняттям, котре важко зосередити безпосередньо в одній лише правовій сфері. Це економічне за своєю природою поняття лише поступово набуло правового  регламентування, необхідного для  захисту товаровиробників та осіб, що надають послуги, від недобросовісного використання їх товарів, послуг, котрі  маркуються відповідним торговим знаком. Актуальним воно є також і в  психології та філософії, як один з  елементів постмодернізму.

    Під торгівельною маркою (брендінгом) в економічному значенні, розуміють товарний знак (знак для товарів і послуг) плюс все, що знають та думають про товар, все, чого від нього очікують споживачі. Йдеться про образ, який виникає в свідомості, як реакція на товарний знак. Це обіцянка виробника чи особи, яка надає послуги через товар, гарантії постійно пропонувати споживачеві специфічний набір якостей та цінностей. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Використана література:

1. Ариевич Е. А. Товарные знаки и знаки обслуживания в новых условиях хозяйствования // Вопросы изобретательства. – 1983. - № 7. – С. 27-29
2. Инвест Газета, 15 – 21 ноября 2005 г., № 46 (523), «Реклама – не главный двигатель бренда», С. 20
3. http://ebk.net.ua - http://ebk.net.ua/Book/law/stefanchuk_tsivpu/part6/610.htm
4. http://bublik-library.net.ua - http://bublik-library.net.ua/show_title.php?id=1425
5. Вікіпедія.
6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
7. http://www.justinian.com.ua - http://www.justinian.com.ua/article.php?id=373