Особливості правової охорони баз даних

Особливості правової охорони баз даних

Вступ

1. Предмет захисту та  поняття баз даних

2. Вдосконалення охорони  баз даних в Україні відповідно  до досвіду ЄС

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Якнайшвидше наближення законодавства  України до законодавства Європейського  Союзу набуває суттєвого значення у зв’язку з виконанням міжнародних  зобов’язань України та завдань  Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства  України до законодавства Європейського  Союзу”.

 

Правова охорона баз даних  регулюється Директивою № 96/9/ЄЕC від 11 березня 1996 р.

 

Аналіз відповідності  положень Директиви про правову  охорону баз даних та законодавства  України свідчить, що авторсько-правова охорона баз даних за Директивою загалом відповідає українському законодавству. Окремих уточнень вимагають випадки вільного використання баз даних. Щодо права sue generis (захисту даних, які наповнюють базу даних, що не є об’єктами авторського права, не мають творчого характеру створення), то його запровадження у законодавство України потребує вирішення питань місця цього права в системі нормативних актів та забезпечення захисту права. Оскільки зазначене право не є авторським та його зміст передбачає охорону інвестицій та захист від недобросовісної конкуренції, то найбільш доцільним є внесення відповідних норм у Закон України “Про інвестиційну діяльність”, а також Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

 

Розширення за рахунок  зазначених норм Закону України “Про авторське право і суміжні  права” вбачається недоцільним, ураховуючи, що Закон обмежується лише охороною “особистих немайнових прав і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов'язаних із створенням та використанням  творів науки, літератури і мистецтва  – авторського права, і прав виконавців, виробників фонограм і відеограм  та організацій мовлення – суміжних прав”.

 

Захист права sue generis у цьому  випадку, крім загальних цивільно-правових засобів захисту, міг би також  включати спеціальні норми захисту, передбачені законодавством України про недобросовісну конкуренцію.

 

Загальні світові тенденції щодо гармонізації законодавства в частині забезпечення інтересів осіб, що вклали значні кошти в створення електронних баз даних, продиктовані двома принциповими умовами: 1) економічною – необхідністю забезпечити стійкий та рівномірний розподіл інвестицій у виробництво та експлуатацію електронних баз даних; і 2) суто юридичною – сконструювати загальну систему правової охорони баз даних, яка б враховувала особливості оригінальної та неоригінальної бази даних.

 

Враховуючи недоліки законодавства  у сфері охорони комп'ютерних  програм і електронних баз  даних, пропоную переглянути порядок  проведення реєстрації цих об'єктів  авторського права (згідно з постановою від 27 грудня 2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»), а оскільки реєстрація базується на визначеннях Закону України «Про авторське право і суміжні права», то переглянути і сам Закон (ст.ст. 1, 8, 10, 18, 19). P.S Можна замовити як всю роботу, так і окремі її частини.

 

 

1. Предмет захисту та  поняття баз даних

 

Законодавство України, як і  більшості розвинутих країн світу, розрізняє оригінальні та неоригінальні бази даних. Оригінальні бази даних є об’єктом авторського права і, відповідно, охороняються нормами названого права, всі «інші» бази даних (розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності (неоригінальні), об’єктами авторського права не є і охоплюються інститутом sui generis (режимом особливого роду). Проте визначення суті зазначеного правового режиму, визначення права sui generis на сьогодні відсутнє. Як наслідок, введення режиму sui generis – права на базу даних як сукупності та верифікацію тотожності самих матеріалів лише ускладнює повне розуміння категорії «база даних» як об’єкту цивільних прав.

 

 

 

Директива 96/9/ЄЕС визначає, що охорона, яка запроваджується, відноситься до баз даних незалежно від їх форми (Стаття 1 (1). При цьому під «базою даних» розуміють збірник окремих творів, даних або інших матеріалів, розташованих в систематичному або методичному порядку і доступних в індивідуальному порядку через електронні або інші засоби (ст. 1 (2)). Зазначене визначення уточнюється у преамбулі Директиви. «Термін «база даних» слід розуміти як такий, що відноситься до будь-якого зібрання літературних, художніх, музичних або інших творів і матеріалів, таких як тексти, звуки, зображення, цифри, факти і дані...» (п. 17 преамбули), а також включає «елементи, необхідні для функціонування або користування деякими з баз даних, наприклад тезауруси або системи інформації» (п. 20 преамбули).

 

Зазначене визначення таким  чином включає не тільки дані в електронному вигляді, а і енциклопедії, словники, збірники наукових праць, антології, довідники вулиць, календарні плани, підшивки замовлень та інвойсів, листки з цінами та товари, газети та журнали.

 

До баз даних не включаються  будь-які комп’ютерні програми, що застосовуються при створенні або функціонуванні баз даних, доступних за допомогою електронних засобів (ст. 1(3)). Зазначені суттєві характеристики баз даних визначені і Законом України «Про авторське право і суміжні права», зокрема, що стосується баз даних як сукупності «незалежної інформації», «творчої праці» підбору та упорядкуванню її складових частин, доступності зазначених складових частин індивідуально» (ст. 1).

 

Особа, що має авторське  право на базу даних, є фізична  особа або група фізичних осіб, які створили базу даних або, в  разі, якщо законодавство держави-члена  це дозволяє - юридична особа, яка розглядається  згідно цьому законодавству як особа, що має авторське право на базу даних (ст. 4 (1). Під автором, таким чином розуміються особи як резиденти, так і не резиденти держав-членів ЄС.

 

На відміну від авторського  права право на базу даних має  її виробник або інша особа, які є  громадянином держави-члена або  має постійне місце проживання на території Спільноти (ст. 11 (1). До виробників відносяться також компанії та фірм — резиденти ЄС або такі, що мають юридичну адресу на території ЄС та їх діяльність економічно і послідовно пов'язана з економікою однієї держав-членів (ст. 11 (2). Виробник бази даних визначається як особа, яка бере на себе ініціативу і усвідомлює ризик здійснення витрат, це виключає, зокрема, з виробників - субпідрядників (п. 41 преамбули).

 

Доктрина авторського  права України базується на тому, що первинним суб'єктом авторського права є автор (ст. 11 Закону). Разом з тим майнові права на твір, включаючи базу да-них, можуть бути передані іншій особі, включаючи юридичну (ст. 15). Таким чином питання авторства законодавство України вирішує відповідно до зазначених у Директиві принципів.

 

Охорона баз даних авторським правом співпадає з охороною, що надається законодавством України. Так, якщо бази даних за відбором або  розташуванням матеріалів утворюють власне інтелектуальне творіння автора, вони, як такі охороняються авторським правом (ст. 3(1)).

 

Охорона баз даних не відноситься  до їх змісту, і вона діє нарівні  з існуючими правами, що відносяться  до змісту цих баз даних (ст. 3(2)).

 

Директива закріплює перелік  виключних прав автора щодо використання або надання дозволу баз даних, що включає, її відтворення, переклад, адаптацію, аранжування, іншу переробку, публічне розповсюдження у будь-якій формі або копії бази даних, будь-яке сповіщення, публічний показ, а також будь-яке сповіщення, відтворення, розповсюдження, сповіщення, виставлення і публічний показ результатів адаптації, аранжування або іншої переробки (ст. 5 Директиви та ст. 15 Закону).

 

Без дозволу автора бази даних, якщо це передбачено законодавством держав-членів, може здійснюватися  «відтворення у приватних цілях  неелектронної бази даних», бази даних  можуть використовуватися тільки з  метою ілюстрації в процесі навчання або при проведенні наукових досліджень в тій мірі, в якій це виправдовується досягненням некомерційних переслідуваних цілей. Використання баз даних можливо інтересах суспільної безпеки або при здійсненні адміністративного чи судового процесу, а також, коли йдеться про інші винятки з авторського права, за традицією передбачуваних внутрішнім правом (стаття 6 (2)). При цьому відповідно до Бернської конвенції вільне використання не повинне завдавати несправедливої шкоди законним інтересам суб'єкта права або нормальному використанню бази даних (ст. 6 (3)).

 

При загальній відповідності  випадків вільного використання твору у законодавстві України положенням Директиви1 ряд положень мають бути доповнені. Це стосується використання баз даних при проведенні наукових досліджень, а також в інтересах суспільної безпеки.

 

Законодавства України не містить норм щодо права sui generis, з чим пов'язана необхідність більш детального його розгляду.

 

Основна ідея зазначеного  права, як зазначалося раніше,— винайти  можливість захисту даних, які наповнюють базу даних, що не є об'єктами авторського  права, тобто не мають творчого характеру  створення. В іншому випадку будь-яке  вилучення даних з бази даних  в цілях інших ніж для випадків вільного використання, є порушенням авторського права.

 

Вилучення зазначеного змісту бази даних та/або повторне використання всієї або значної, визначеної кількісно або якісно, частини бази даних може бути обмежено бути виробником бази даних, коли одержання, перевірка або оформлення цього змісту свідчать про істотне інвестування з точки зору якості і кількості (ст. 7(1)).

 

Директива наводить визначення «вилучення» та «повторне використання» 2 та зазначає, що надання в публічне користування не є дією з вилучення або повторного користування.

 

Право sui generis застосовується незалежно від авторсько-правової охорони змісту бази да-них або охорони змісту іншими правами (ст. 7 (4)). Вилучення і/або неодноразове повторне і систематичне використання неістотних частин змісту баз даних, яке передбачало б дії, що суперечать нормальному використанню даної бази даних або яке завдало б невиправданої шкоди законним інтересам виробника баз даних, не допускається (ст. 7 (5). Директива наводить права і обов'язки законного користувача та винятки з права sui generis. Так, якщо база даних надана невизначеному колу осіб, законний користувач має право вилучати і/або повторно використовувати несуттєвих частин її змісту, з якою б метою це не здійснювалось (ст. 8 (1)). Проте користувач не може виконувати дії, які суперечать нормальному використанню цієї бази даних, або які невиправданим способом завдають школу законним інтересам виробника бази даних (ст. 8 (2)).

 

Винятки з права sui generis відносяться  до баз даних, наданих у користування невизначеному колу осіб, та стосуються права законного користувача  вилучати і/або повторно використовувати  частину змісту бази даних, коли йдеться  про вилучення для використання змісту неелектронної бази даних, про  використання даних у процесі  навчання або з науково-дослідною  метою з визначенням джерела  і тією мірою, якою це виправдано некомерційною метою зазначених дій, про вилучення і/або повторне використання в інтересах суспільної безпеки або адміністративного чи судового процесу (ст. 9).

 

Строк дії права sui generis починається з моменту закінчення виготовлення бази даних та закінчується через п'ятнадцять років, рахуючи з початку року, наступного за датою виготовлення. Якщо база даних надається невизначеному колу осіб та п2тнадцятирічний строк з дат и її виготовлення ще не закінчився, строк охорони правом sui generis встановлюється п'ятнадцять років від року, який слідує за датою, коли база даних вперше була надана невизначеному колу осіб.

 

Зазначимо, що при істотної зміні змісту бази даних, при якій йдеться про суттєве, визначене якісно і кількісно інвестування, строк охорони може бути знов продовжено на п'ятнадцять років (ст. 10).

 

Наукове дослідження «юридичних» властивостей неоригінальних баз даних, дозволяє автору зробити попередній висновок: неоригінальна база даних (база даних, що не відповідає критеріям оригінальності, але для створення, набуття, перевірки або демонстрації якої вимагалися суттєві якісні або кількісні внески (фінансові, часові тощо), будучі не тілесною річчю, в цивільному обігу не може виступати як така. Об’єктом цивільного правовідношення є право на неоригінальну базу даних.

 

Право на неоригінальну базу даних носить виключний характер, тобто надає його носію правову  монополію на використання (надання доступу третім особам) неоригінальної бази даних з можливістю необмеженого переходу зазначеного права від однієї особи до іншої. Окрім цього, до змісту названого права ходить можливість суб’єкта запобігти відносно всього змісту бази даних або суттєвих, з точки зору кількісного або якісного внеску, її частин: придбання, що означає постійне або тимчасове переміщення змісту бази даних або її суттєвої частини в інше «середовище» в будь-якому вигляді та будь-якій формі; повторне використання, що означає забезпечення публічного підключення в будь-якій формі до всього змісту даних або її частини шляхом розповсюдження її примірників, здача в оренду або забезпечення прямого зв’язку або будь-якої іншої форми пересилання.

 

«Особливість» правового  режиму неоригінальних баз даних  полягає в змістовному наповненні правої регламентації суспільних відносин, що виникають з факту створення, набуття, перевірки або демонстрації бази даних з залученням суттєвих якісних або кількісні внесків, нормами різних інститутів цивільного права.

 

Висвітлення окремих міркувань  власного дослідження неоригінальних баз даних як об’єкту цивільних прав в рамках наукової конференції, є своєрідним «запрошенням» автора приділити належної уваги питанню визначення «режиму особливого роду» на неоригінальні бази даних та підняти його вирішення на науковий рівень.