Особливості правової охорони баз даних

Врахування права sui generis у  законодавстві України ставить  питання про його місце у в тому чи іншому інституті права. Оскільки зазначене право не є авторським та його зміст передбачає охорону інвестицій та захист від недобросовісної конкуренції найбільш доцільним є введення відповідних норм до законі України «Про інвестиційну діяльність», а також «Про захист від недобросовісної конкуренції». Розширення за рахунок зазначених норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» виявляється недоцільним, враховуючи, що Закон обмежується лише охороною «особистих немайнових прав і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов'язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторського права, і прав виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення — суміжних прав».

 

 

2. Вдосконалення охорони  баз даних в Україні відповідно  до досвіду ЄС

 

Розгляд питань правової охорони  баз даних в Європейському  Союзі є актуальним у зв'язку з  реалізацією Загальнодержавної  програми адаптації законодавства  України до законодавства Європейського  Союзу, а також має суттєве  практичне значення. Так, надання  охорони базам даних, створених  у третіх країн, в тому числі України, в ЄС можливо лише за умови, якщо законодавство таких країн забезпечить охорону баз даних аналогічну ЄС.

 

В 1988 р. світова індустрія  баз даних оцінювалась в 5 млрд. доларів, де частка СІЛА складала чотири-п’ятих та ЄС лише 350 млн. доларів. З метою  прискорити розвиток індустрії баз  даних в ЄС, Європейська комісія вирішила вивчити, чи є необхідним певні форми захисту від неавторизованого копіювання баз даних. В Зеленій книзі «Авторське право та виклик технологій 1988 p. x Комісія зазначила, що розміщення в базах даних творів, які охороняються авторським правом, вимагає дозволу суб'єктів права, добування таких творів з баз даних в цілях відтворення без дозволу суб'єкта права забороняється. З цих питань законодавство держав-членів не різняться в значній мірі.

 

Проте має місце значна різниця, що стосується захисту самих баз даних. В більшості держав-членів захист передбачено для оригінальних збірників творів згідно із статтею 2(5) Бернської конвенції. Однак деякі держави-члени пішли дальше, запровадив захист збірників творів, що не охороняються авторським правом. Також в державах-членах були значні відмінності у визначенні оригінальності. Так, в Великобританії захист надавався будь-яким збірникам творів, якщо твір було не скопійовано з іншого твору, створено незалежно та, якщо автор витратив певні зусилля, знання та кошти для їх складання. Відповідність зазначеним критеріям дозволяє розповсюдити охорону на бази даних, які не є творчим результатом, зокрема телефонні довідники.

 

В інших державах-членах були наявні більш високі вимоги щодо оригінальності процесу вибору та упорядкування  базі даних. В ФРН, наприклад, базам  даних міг бути наданий захист авторським правом, якщо вибір, збір, упорядкування, а також їх устрій уявляли собою ноу-хау, що не складало рівень знань середнього програміста. Французьке законодавство з акцентом на оригінальність робіт та їх створення безпосередньо автором також не розповсюджувало охорону авторським правом на такі функціональні витвори як бази даних5. Така ситуація мала місце в багатьох державах-членах. Так, у судовому рішенні Van Dale v Romme у 1991 p. у Нідерландах суд відмовив у наданні охорони більшості компіляцій, включаючи бази даних6. В деяких державах-членах, зокрема Данії, бази даних охоронялися правом sui generis для запобігання копіювання творів таких як каталоги, таблиці та подібні твори, на які авторське право не розповсюджувалося оскільки твори не були достатньо оригінальні, з терміном охорони - 10 років7.

 

В 1992 р. Комісія виступила  з Пропозицію для Директиви про  правову охорону баз даних8, яка  мала б забезпечити експоненціальний ріст ринку баз даних в ЄС, що склав у 1992 р. 3.5 млрд. екю. У проекті пропонувалося, що бази даних, які відповідають критерію оригінальності, мають захищатися в ЄС авторським правом. Стосовно інших баз даних було запропоноване нове право для запобігання неправомірного добування та повторного використання даних для комерційних цілей (право про несправедливе добування або право баз даних, право sui generis) зі строком дії 10 років. Пропозиція була розглянута Економічним та соціальним комітетом та Європейським Парламентом, якими були надані певні зауваження. З урахуванням доповнень парламенту у 1993 р. Комісією була подана доповнена пропозиція.

 

15 квітня 1994 р. в рамках  ГАТТ була підписана Угода  з торгівельних аспектів прав  інтелектуальної власності, учасником  якої є ЄС та держави-члени, стаття 10 якої визначила, що «компіляції даних або інших матеріалів в формі, що придатна для зчитування машиною чи і іншій формі, які завдяки відбору або упорядкуванню їх змісту є результатом інтелектуальної творчої діяльності, охороняються як такі. Така охорона не поширюється власне на дані або матеріали і не стосується будь якого авторського права, яке вже існує на самі дані або такі матеріали».

 

Зазначена норма стосується лише авторсько-правового захисту  баз даних та з близьким формулюванням  має місце і в Директиві  Європейського Парламенту і Ради 96/9/ЄЕС від 11 березня 1996 року про правову охорону баз даних, яка була наприкінці схвалена Радою ЄС4.

 

Директива складається з  преамбули та чотирьох глав, які  містять визначення (глава 1), опис охорони  баз даних авторським правом (глава 2) та правом sue generis (глава 3), а також  положень загальних для зазначених двох підходів охорони (глава 4).

 

Як і Директива про  правову охорону комп'ютерних  програм Директива про бази даних  була запропонована Комісією як частина  програми створення внутрішнього ринку  до кінця 1992 р. Преамбула директиви  визначила, що вона має дві цілі: зняти невизначеність щодо охорони  баз даних в деяких державах-членах та розбіжності в ступені охорони  баз даних (пункти 1-4 Преамбули).

 

Сім місяців пізніше прийняття Директиви Дипломатичною конференцією ВОІВ 20 грудня 1996 р. було прийнято Договір ВОІВ про авторське право, учасником якого з 26 жовтня 2001 є Україна5. Також його підписали у 1996 p., проте не передали до ВОІВ інструменту ратифікації Європейські Спільноти та держави-члени ЄС Німеччина, Італія, Іспанія, в 1997 р. підписали Греція, Великобританія, Франція, Данія, Нідерланди, Ірландія, Австрія.

 

С як Німеччина, Стаття 5 Договору передбачала такі ж положення  щодо баз даних, що і Угода ТРІПС6, проте на відміну від ТРІПС статтею 3 Договору передбачалося, що на бази даних розповсюджуються положення статей 2-6 Бернської конвенції.

 

Головне зауваження, що висловлюється  до Директиви 96/9/ЄЕС європейськими  фахівцями, є включення до Директиви  розділу про право sui generis. Зміст розділу не стосується авторського права, так як sui generis передбачає охорону саме змісту баз даних, що, зокрема, не є результатом творчості. За думкою фахівців зазначена система захисту мала б мати місце як новий вид прав промислової власності згідно із Паризької конвенції про охорону промислової власності, враховуючи критерій «істотного інвестування», а також можливість згідно кон-венції запровадження певного національного режиму. Інший варіант — захист змісту баз даних законодавством щодо недобросовісної конкуренції, напрямок, що втілюється в США у проектах законів з охорони баз даних.

 

На цей час всі держави-члени імплементували положення Директиви до національного законодавства та набули певного позитивного практичного досвіду його застосування. Як оцінює Європейська комісія, захист баз даних правом sui generis виправдало економічні сподівання. З часу вступу Директиви у силу мав місце значний розвиток європейських ринків лазерних дисків та послуг, що надаються on-line. Багато нових баз даних було створено у Європі, зокрема малими та середніми підприємствами, та пропонуються для користування лише в ЄС з урахуванням відповідної прийнятої охорони прав.

 

Судова практика в державах-членах свідчить, що захист правом sui generis є збалансованим підходом, що надає захист як інвестору так і не обмежує законні інтереси інших осіб з доступу до змісту баз даних. Суди були спроможні приймати рішення у зв'язку з застосуванням Директиви щодо інтерпретації «істотне інвестування», «нове істотне інвестування», «нове суттєве інвестування». Зазначений захист не заподіяв шкоди науковим дослідженням або обміну інформації.

 

Так, Вищий суд Німеччини  визначив, що телефонні довідники  не захищаються авторським правом, проте їх захист охоплюється правом sui generis. Вищий суд Австрії надав охорону правом sui generis суттєвої частині австрійських «Жовтих сторінок». Французький апеляційний суд) Versailles встановив, що компанія не може протидіяти вилученню — кількісному та якісному несуттєвої частини бази даних. У рішенні Вищого суду Нідерландів зазначалося, що суттєве інвестування у створення бази даних є достатнім критерієм для надання охорони, не враховуючи мотив згаданого інвестування.

 

ЄК вважає за необхідність запровадити подібну до ЄС охорону  баз даних і на міжнародному рівні. Так, ще в середині 90-х років прийняття міжнародного договору з охорони баз даних було одним з пунктів «цифрового плану дій» ВОІВ. В травні 1996 р. на засіданні Комітету експертів ВОІВ обговорювалась пропозиція щодо прийняття міжнародного договору з охорони баз даних, багато делегацій висловили позитивний інтерес до права sui generis. До проведення Дипломатичної конференції ВОІВ у грудні 1996 р. була підготовлена «Основна пропозиція до суттєвих положень Угоди з питань інтелектуальної власності щодо баз даних». Проте досі згадана угода на міжнародному рівні не прийнята.

 

Важливим є, що надання  захисту в ЄС базам даних, створеним  в третіх державах, правом sui generis можливо  лише на підставі двосторонніх договорів, укладених з ЄС з тривалістю охорони баз даних такої ж, як і у ЄС (стаття 11 (3) Директиви 96/9/ЄЕС). Таким чином охорона баз даних, створених в Україні, згаданим правом в ЄС можлива лише за умови введення відповідних положень до національного законодавства та підписання угоди з охорони баз даних з ЄС.

 

 

Висновки

 

Отже, бази даних є творами  – результатами творчої діяльності автора. Бази даних, які через підбір чи упорядкування їхнього вмісту є власним інтелектуальним творінням автора, захищаються як такі авторським правом. Щодо вираження бази даних, яка підлягає захисту авторським правом, автор бази даних має виключне право на здійснення чи на дання дозволу на здійснення: тимчасового або постійного відтворення будь-якими засобами і в будь-якій формі, повністю чи частково; перекладу, адаптації, переробки та будь-якої іншої зміни; будь-якої форми публічного розповсюдження бази даних чи її копій. Перший продаж копії бази даних власником прав чи з його згоди вичерпує право на контроль перепродажу цієї копії; будь-якого повідомлення, демонстрації чи публічного виконання; будь-якого відтворення, розповсюдження, повідомлення, демонстрації чи публічного виконання.

 

Аналіз відповідності  положень Директиви про правову  охорону баз даних та законодавства  України свідчить, що авторсько-правова охорона баз даних за Директивою в цілому відповідає українському законодавству. Введення окремих уточнень стосується випадків вільного використання баз даних. Щодо права suegenerisйого введення до законодавства України потребує вирішення питань про місце цього права в системі нормативних актів та забезпечення захисту права.

 

Уявляється, що норми щодо права suegenerisмають бути введені до законів України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про інвестиційну діяльність».

 

Захист права suegenerisв цьому випадку крім загальних цивільно-правових засобів захисту, міг би включати спеціальні норми захисту, передбачені законодавством України про недобросовісну конкуренцію.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Інтелектуальна власність  в Україні: Проблеми теорії  і практики/ Ін-т держави і права  ім. В.М.Корецького, Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького, НАН України, Ужгородсь-кий державний ін-т інформатики, економіки і права; Ред.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бо-шицький. - К., 2002. - 422 с.

 

2. Інтелектуальна власність  в Україні: Нормативна база/ Укл.  О. М. Роїна. - 2-ге вид.. - К.: КНТ, 2005. - 396 с.

 

3. Інтелектуальна власність:  теорія і практика інноваційної  діяльності: Підручник/ М. В. Вачевський, В. Г. Кремень, В. М. Мадзігон та ін.; Мін-во освіти і науки України, Дрогобицький державний педагог. ін-т ім. Івана Франка. - К.: Професіонал, 2006. - 447 с.

 

4. Інтелектуальна власність : Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. - К.: Ін Юре. - 2000. - (Б-ка словників "Ін Юре") Т.1: Авторське право. - 2000. - 354 с.

 

5. Інтелектуальна власність : Словник-довідник : У 2 т./ Ред. О.Д. Святоцький; Державне патентне відомство України. - К.: Ін Юре. – 2000. - Т.2: Промислова власність. - 2000. - 354 с.

 

6. Підопригора О. Законодавство України про інтелектуальну власність: монографія/ Оксана Підопригора,. - Харків: Консум, 1997. – 190 с.

 

7. Хрустальова В. Інтелектуальна  власність в системі економічних відносин перехідної економіки України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. кандид. економ. наук: Спец. 08.01.01 - Економічна теорія/ Вікторія Хрустальова,; Київський ун-т ім. Т.Г.Шевченка. - К., 1999. - 19 с