Правова охорона торговельних марок

 

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Донбаський державний технічний університет

кафедра економіки і управління

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

на тему: «Правова охорона торговельних марок»

 

 

 

 

 

Склав: ст..гр. ПЦБ-10

Коробка О.А.

Перевірив: доц.каф.

Ульяницька О.В.,

 

 

 

 

 

 

Алчевськ 2014

 

План

 

1. Поняття торговельної марки (ТМ) та умови надання їй правової охорони.
2. Види позначень, що не можуть бути визнані ТМ.
3. Характеристика свідоцтва на ТМ, права й обов'язки власника свідоцтва.
4. Порядок одержання свідоцтва.
5. Припинення дії свідоцтва і визнання його недійсним.
6. Порушення прав власника свідоцтва ТМ та захист прав на ТМ.

 

 

 

 

1. Поняття торговельної марки та умови надання їй правової охорони

 

В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. При перевищенні виробництва товарів і наданні послуг над попитом споживачів гостро повстає питання певної індивідуалізації їх.

Товарний знак – це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого. Продукт у цьому разі вживається у значенні товар, тобто все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак, аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних.

Товарні знаки виконують в основному чотири функції:

1. вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті;
2. вказівка на походження товару або послуг;
3. вказівка на певну якість товарів і послуг;
4. рекламування даного товару і послуг.

Використання товарних знаків для позначення вироблюваних у країнах товарів і послуг, що надаються, зумовлює необхідність постійно піклуватися про їх високу якість, про повсякденне підвищення ефективності і раціональності виробництва продукції.

Товарні знаки безпосередньо впливають на технологічний розвиток країни через інновації, необхідні для постійного збереження якості товарів і послуг. Такому розвитку можуть сприяти ліцензії на товарні знаки тощо.

В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом про товарні знаки. Отже, законодавство України про товарні знаки перебуває у стадії становлення.

Прийняття Закону про товарні знаки, як і прийняття інших законів про промислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держави.

Закон України про товарні знаки своїм основним завданням має індивідуалізацію товарів і послуг певними позначеннями.

Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам. Товарний знак це один із досить ефективних правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо.

Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Закон наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси можна зробити висновок, що всі інші позначення, які не містяться у переліку закону, можуть бути визнані знаком для товарів і послуг.

Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону.

Відповідно до закону основні функції знаків для товарів і послуг – це індивідуалізація вироблюваної продукції і надавання послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумління виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

 

 

2. Види  позначень, що не можуть бути  визнані ТМ

 

Закон чітко визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг.

Знаки для товарів і послуг – це зареєстровані у встановленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг: словесні, зображувальні, об’ємні, комбіновані. Знаки можуть бути в будь-якому кольорі виконані чи поєднанні кольорів.

Закон України про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі знаки є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. У законодавстві зарубіжних країн про товарні знаки звукові сингали можуть визнаватися товарними знаками.

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватись в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтво вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення моє бути припинено. Якщо порушенням власнику свідоцтва були заподіяні майнові чи моральні збитки, їх має відшкодувати порушник.

Порушення прав власника може бути в будь-якій формі чи будь-яким способом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Зокрема, власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконного використання знака або позначення, схожою з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва.

Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачене в ньому.

Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладання та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва. Суди розглядають також інші спори, пов’язані з охороною прав на знаки.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не обмежена часом. Якщо охорона основна на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який його зареєстровано, наприклад, на 10 років.

Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, зокрема через кожні 10 років, сплачувати при цього встановлений збір. Таким чином охорона товарного знака може бути необмеженою. Практиці відомі випадки коли товарний знак охороняється понад сто років.

У багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги. які не перераховані в реєстраційному переліку, за умови, що вони настільки близькі до перелічених, що це можна ввести в оману споживача. Застосовуючи це правило, звичайно враховують масштаб використання захищеного товарного знака, розмір підприємства володільця даного знака: чим більше підприємство і чим ширше використання товарного знака, тим більші обсяги охорони.

Національні закони багатьох країн, крім розглянутих, називають ще два випадки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно його статусу, або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання охоронюваного товарного знака для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак “кока-кола” використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається враження, що запропонований товар підвищує репутацію “кока-кола”, як напою, який вживає сучасна молодь, то це слугуватиме інтересам компанії.

 

3. Характеристика свідоцтва на ТМ, права й обов'язки власника свідоцтва

Основна вимога до товарного знака: він повинний відповідати законодавству України, тобто підлягати реєстрації відповідно до Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Зареєстрований товарний знак дає можливість захищати право інтелектуальної власності його власника як до суду, так і у суді.

Переваги видачі ліцензії на товарний знак (Законодавство України - підписання ліцензійного договору) для ЛІЦЕНЗІАРА:

• ліцензіар залишається власником товарного знака
• можливість обмеження переданих прав (по території, терміну, обсягу прав)
• можливість видачі необмеженого числа ліцензій;
• можливість використання знака поряд з ліцензіатами;
• можливість вибору оптимальної оплати за видачу ліцензії (роялті, паушальний платіж чи їхня комбінація).

Переваги одержання ліцензії (Законодавство України - підписання ліцензійного договору) для ЛІЦЕНЗІАТА:

• можливість випуску продукції під вже розкрученою торговельною маркою;
• економія коштів на розробку та виведення на ринок власної торговельної марки;
• можливість видачі сублицензій (при виключній ліцензії).

Права й обов'язки власника свідоцтва.

ДОГОВІР ПРО ПЕРЕДАННЯ ПРАВ на товарний знак - договір, по якому власник Свідоцтва на знак для товарів і послуг передає за визначену винагороду усі виключні права на знак іншій особі -- правонаступнику.

Переваги передачі прав (Законодавство України - підписання договору про передання прав) для ВЛАДСНИКА:

• одержання очікуваної вигоди відразу ж після укладення договору

Переваги передання прав (Законодавство України - підписання договору про передання прав) для ПРАВОНАСТУПНИКА

• правонаступник стає власником товарного знака;
• виключне право розпорядження товарним знаком за своїм розсудом (у т.ч. видача ліцензій).

Права власника зареєстрованого знака:

1) право на використання торговельної  марки за своїм розсудом;

2) виключне право дозволяти використання  торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати  неправомірному використанню торговельної  марки, у тому числі забороняти  таке використання;

4) інші права інтелектуальної  власності, установлені законом.

При цьому, використанням знака визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстрований;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

 

4. Порядок одержання свідоцтва

 

Як показує практика, процедура реєстрації торговельної марки в Україні займає 2-2,5 роки. Однак такий тривалий термін не впливає на використання знака, тому що строк дії виключних прав починається від дати подання заявки.

У результаті реєстрації власник знака одержує охоронний документ, що підтверджує його виключні права – Свідоцтво на знак для товарів і послуг.

Реєстрацію знаків в Україні здійснює Державний департамент інтелектуальної власності. Заявки на реєстрацію знаків подаються в Український інститут промислової власності (Укрпатент), що є структурним підрозділом Департаменту.

При поданні в заявці повинні міститися наступні обов'язкові матеріали:

заява на реєстрацію знака;

зображення знака;

перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).

Крім цього, повинен бути сплачений державний збір за подання заявки у встановленому розмірі.

Подати заявку може будь-яка фізична або юридична особа (резидент і нерезидент) - як самостійно (тільки резиденти), так і через довірену особу. В останньому випадку до матеріалів заявки додається довіреність, видана заявником на ведення діловодства.

Кожна заявка на товарний знак проходить три стадії розгляду заявки в Укрпатенті:

встановлення дати подання заявки – заявка перевіряється на наявність всіх необхідних документів і матеріалів, а також перевіряється відповідність сплаченого держзбору встановленому розміру. У випадку, якщо матеріали заявки відповідають усім встановленим правилам, заявникові направляється повідомлення про встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг.

формальна експертиза – перевіряється правильність оформлення матеріалів заявки й їх відповідність вимогам Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також проводиться перевірка відповідності заявленого переліку товарів і послуг Міжнародній класифікації товарів і послуг (МКТП). У випадку невідповідності матеріалів заявки якій-небудь із встановлених вимог заявникові направляється повідомлення із зазначенням порушеної вимоги. Протягом двох місяців заявник має можливість виправити помилку або внести уточнення у матеріали заявки. Якщо матеріали заявки відповідають всім установленим вимогам, за заявкою проводиться кваліфікаційна експертиза.