Правові ознаки та види страхових допомог

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими  народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню  у зв'язку з народженням підлягають:

1) особи, які  працюють на умовах трудового  договору (контракту) на підприємствах,  в установах, організаціях незалежно  від форм власності та господарювання  або у фізичних осіб, у тому  числі в іноземних дипломатичних  та консульських установах, інших  представництвах нерезидентів, а  також обрані на виборні посади  в органах державної влади,  органах місцевого самоврядування  та в інших органах;

2) члени колективних  підприємств, сільськогосподарських  та інших виробничих кооперативів.

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю  чи опікуну) при народженні дитини надається  одноразова допомога.

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або  взяла її під опіку, допомога при  народженні дитини надається, якщо звернення  за її призначенням надійшло не пізніше  шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається  на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при  народженні дитини надається застрахованій  особі (одному з батьків дитини, усиновителю  чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру  прожиткового мінімуму, встановленого  Законом. 

Допомоги  у зв’язку з  безробіттям

Кошти Фонду  загальнообов’язкового соціального  страхування України на випадок  безробіття використовуються на виплату  матеріального забезпечення та надання  соціальних послуг.

Безробітним надаються  такі види матеріального забезпечення:

допомога у  зв’язку з безробіттям, у тому числі одноразова її виплата для  організації безробітним підприємницької  діяльності;

допомога по частковому безробіттю;

матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна  допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

До соціальних послуг, які надаються безробітним, належать:

професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

пошук відповідної  роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю  дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації  оплачуваних громадських робіт  для безробітних;

інформаційні  та консультаційні послуги, пов’язані  з працевлаштуванням.

Для отримання  відповідних видів забезпечення застрахована особа повинна мати страховий стаж, що обчислюється як сума періодів, протягом яких особа  підлягала страхуванню на випадок  безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця  та роботодавцем [2].

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена  від сплати страхових внесків  або отримувала виплати за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок  безробіття».

Умови та тривалість виплати допомоги у зв’язку з  безробіттям.

Застраховані  особи, визнані у встановленому  порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або  неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.

Право на допомогу у зв’язку з безробіттям зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа  протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому  порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

Поважними причинами  є:

навчання у  професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

строкова військова  служба;

здійснення догляду  непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом  віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком  потребує постійного стороннього догляду;

інші поважні  причини, передбачені законодавством України.

Допомога у  зв’язку з безробіттям для цих осіб обчислюється в наступному порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках  до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів  України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до 6 років  — 55 відсотків;

від 6 до 10 років  — 60 відсотків;

понад 10 років  — 70 відсотків середньої зарплати.

Допомога у  зв’язку з безробіттям виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних  днів — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;

у подальшому — 70 відсотків визначеного розміру.

Особи, визнані  в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також  особи, які бажають відновити  трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця  роботи з підстав, передбачених статтею  37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом [6].

Допомога у  зв’язку з безробіттям виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому  порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги через безробіття не може перевищувати 360 календарних  днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного  віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового  визнання в установленому порядку  застрахованої особи безробітною  у межах двох років, протягом яких виплачується допомога через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.

У разі зміни  застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги у зв’язку  з безробіттям продовжується  після реєстрації її в установленому  порядку як безробітного за новим  місцем проживання.

Допомога у  зв’язку з безробіттям може виплачуватися  одноразово для організації підприємницької  діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку  з відсутністю на ринку праці  відповідної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням [7; 122].

Допомога у  зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається  відповідно до вищезазначеного порядку  і її виплата починається з 91-го календарного дня.

У середньомісячну  заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги у зв’язку з безробіттям  враховуються всі види виплат, на які  нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може бути вищою за середню заробітну  плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області  за минулий місяць, і нижчою за прожитковий  мінімум, встановлений законом.

Одноразова виплата  допомоги у зв’язку з безробіттям  для організації безробітним  підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв’язку  з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття», у розрахунку на рік.

Порядок надання  допомоги по безробіттю, у тому числі  одноразової її виплати для організації  безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Допомога у  зв’язку з частковим безробіттям.

Допомога надається  застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок  вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України  тривалості робочого часу та (або) перерви  в отриманні заробітної плати  чи скороченні її розмірів у зв’язку  з тимчасовим припиненням виробництва  без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання  допомоги по частковому безробіттю є:

простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим  циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців  і не залежить від працівника та роботодавця;

простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків  чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої  становлять 20 і більше відсотків  робочого часу.

Про можливий простій  роботодавець зобов’язаний повідомляти  державній службі зайнятості.

У разі якщо простій  носить сезонний характер або виникає  виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших  дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога через часткове безробіття не надається.

Право на допомогу у зв’язку з частковим безробіттям  мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому  почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Допомога через  часткове безробіття не надається у  разі, якщо працівник:

відмовився від  роботи, що відповідає його кваліфікації, на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

працює на даному підприємстві за сумісництвом;

проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога через  часткове безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого  працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом [2].

Допомога через  часткове безробіття надається з  першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Виплата працівникам  допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.

Підприємство  не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати  працівникам допомоги через часткове безробіття раніше, ніж через рік  після закінчення терміну виплати  допомоги по частковому безробіттю [9; 276].

Матеріальна допомога застрахованим особам у період професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної  служби зайнятості.

Матеріальна допомога виплачується у період професійної  підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання  допомоги у зв’язку з безробіттям  та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  на випадок безробіття», і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з  безробіттям і не може її перевищувати.