Интеллектуальная собственность

    • може взяти на себе адміністрування  будь-якої міжнародної угоди про  охорону інтелектуальної власності;

    • сприяє укладенню міжнародних угод про охорону інтелектуальної  власності;

    • надає юридичну й технічну допомогу у сфері охорони інтелектуальної  власності тим країнам, що її потребують;

    • упорядковує і розповсюджує інформацію про охорону інтелектуальної  власності, здійснює дослідження у  цій сфері й публікує результати досліджень.

    ВОІВ  виконує адміністративні функції  низки міжнародних угод у сфері  охорони інтелектуальної власності:

    • Паризька конвенція про охорону  промислової власності;

    • Бернська конвенція про охорону  літературних і художніх творів;

    • Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

    • Гааз ька угода про міжнародну реєстрацію промислових

    зразків;

    • Всесвітня конвенція про авторське  право;

    • Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і

    послуг  для реєстрації знаків;

    • Міжнародна конвенція про охорону  інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;

    • Міжнародна конвенція з охорони  нових сортів рослин;

    • Договір про патентну кооперацію;

    • Конвенція про охорону інтересів  виробників фонограм

    від незаконного відтворення їхніх  фонограм;

    • Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів  з метою патентної процедури;

    • Договір про закони щодо товарних знаків;

    • Договір ВОІВ про авторське право;

    • Договір ВОІВ про виконання і  фонограми;

    • Договір про патентне право;

    • Найробський договір про охорону Олімпійського символу.

    Вищим керівним органом ВОІВ є Генеральна асамблея, якою призначається керівний склад ВОІВ. Генеральна асамблея представлена країнами-учасницями Мадридської конвенції, які мають бути також і членами  Бернського або Паризького союзів. Кожна країна має один голос, незалежно  від кількості її населення та розміру членських внесків.

    Органом, що приймає рекомендації щодо охорони  інтелектуальної власності та затверджує програму юридичної і технічної  допомоги, є Конференція, яка представлена країнамучасницями конвенції, незалежно від того, чи є вони членами будь-якого союзу.

    Для надання консультацій з адміністративних, фінансових та інших питань Генеральній  асамблеї, Конференції і Генеральному директору створюється Координаційний комітет ВОІВ. Він представлений державами-членами Мадридської конвенції, що є членами Виконавчого комітету Бернського або Паризького союзів.

    Керівником  Секретаріату ВОІВ є Генеральний директор, який обирається Генеральною асамблеєю строком не менше ніж на 6 років. Генеральний директор представляє ВОІВ.

    Учасницею Стокгольмської конвенції може стати  будь-яка країна, член Бернського або  Паризького союзів, або інша країна, що є членом ООН або будь-якої спеціалізованої установи ООН чи Міжнародного агентства з атомної  енергії, або ж запрошена до участі Генеральною асамблеєю. Україна  стала учасницею Конвенції про  заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 24.04.1970 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    10. Договір про патентну  кооперацію –  The Patent Cooperation Treaty

    Для розв’язання деяких проблем національних патентних систем у вересні 1966 р. виконавчий комітет Міжнародного (Паризького) союзу з охорони промислової  власності запросив Об’єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної  власності (BIRPI), попередника ВОІВ, для дослідження можливих способів спрощення роботи національних патентних відомств. У наступні роки під час зустрічей BIRPI було розроблено проект договору. В червні 1970 р. Дипломатична конференція, скликана у Вашингтоні (округ Колумбія) ухвалила Договір про патентну кооперацію, який набрав чинності 24 січня 1978 р. Станом на 1 червня 1978 р. його членами стали 18 країн. Країни, що приєдналися до Договору про патентну кооперацію, утворили Союз для співробітництва у галузі подання заявок на охорону винаходів.

    Як  випливає з назви, Договір про  патентну кооперацію є угодою, укладеною  з метою міжнародної співпраці  країн у сфері патентів. Часто  зазначають, що він став найважливішим, після Паризької конвенції, досягненням  у сфері міжнародної охорони  патентів. Договором про патентну кооперацію було раціоналізовано порядок подачі, пошуку та експертизи заявок про одержання патенту і розповсюдження технічної інформації, що міститься в них. Договір розвиває положення Паризької конвенції про охорону промислової власності. Він є спеціальною угодою, відповідно до Паризької конвенції.

    Договір про патентну кооперацію:

    • засновує міжнародну систему подачі до патентного відомства єдиної заявки на одержання патенту (міжнародної заявки), чинної в країнах-учасницях договору, зазначених заявником у цій заявці;

    • передбачає єдину експертизу міжнародної заявки за формальними ознаками;

    • встановлює процедуру міжнародного опублікування міжнародних заявок у звітах, а також надання звітів компетентним органам країн-учасниць.

    Міжнародна  заявка на одержання патенту може бути подана громадянином або резидентом країни-учасниці договору до національного компетентного органу або Міжнародного бюро. Датою подання міжнародної заявки вважається дата одержання компетентним органом заявки на одержання патенту. Міжнародна заявка повинна містити заяву, опис винаходу, один чи кілька пунктів формули винаходу, одне чи кілька креслень (якщо це необхідно) і реферат. Країниу-часниці не можуть установлювати в національному законодавстві додаткові вимоги до форми чи змісту міжнародної заявки, крім передбачених Договором про патентну кооперацію та Інструкцією до нього. Відповідно до Інструкції, один примірник міжнародної заявки зберігається в органі, що одержав заявку, один примірник пересилають до Міжнародного бюро і ще один – до компетентного міжнародного пошукового органу, про який ітиметься нижче.

    За  кожною міжнародною заявкою проводиться  міжнародний пошук, що означає пошук  патентних документів та іншої технічної  літератури. Міжнародний пошук проводиться  на основі формули винаходу з урахуванням  опису винаходу і креслень (якщо такі є). Міжнародний пошук здійснюється міжнародним пошуковим органом, яким може бути або національний орган, або міжурядова організація. Міжнародні пошукові органи призначаються Асамблеєю  Союзу для співробітництва у  галузі подання заявок на охорону  винаходів.

    Міжнародний пошуковий орган повинен відповідати  вимогам, передбаченим Інструкцією  до Договору про патентну кооперацію (зокрема, вимоги щодо персоналу і  документації). За результатами міжнародного пошуку кладається звіт, який направляється міжнародним пошуковим органом заявнику і до Міжнародного бюро. Міжнародне бюро здійснює публікацію міжнародних заявок по закінченні 18 місяців від дати пріоритету певної заявки.

    Опубліковані  дані про міжнародні заявки Міжнародне бюро на періодичній основі надсилає до країн-учасниць договору.

    Після одержання заявником звіту за результатами міжнародного пошуку він  може звернутися за проведенням між  народної попередньої експертизи для  одержання попереднього і консультативного висновку, чи відповідає заявлений  винахід вимогам патентоспроможності  – новизні, винахідницькому рівню  та промисловій придатності. Висновок міжнародної попередньої експертизи пересилається заявникові та до Міжнародного бюро.

    Учасницею Договору про патентну кооперацію може стати будь-яка країна-член Міжнародного союзу із охорони промислової  власності. СРСР ратифікував Договір  про патентну кооперацію 29.03.1978 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    11. Конвенція про  охорону інтересів  виробників фонограм  від незаконного  відтворення їхніх  фонограм (Женевська  конвенція) –  Сonvention for the Protection of Producers of Phonograms Against Unauthorized Duplication of Their Phonograms (Geneva Convention)

    Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення  їхніх фонограм, відома як Женевська, ухвалена Міжнародною конференцією держав з охорони фонограм, скликаною  в Женеві 18-29  жовтня 1971 р.

    Женевська конвенція ухвалена 29 жовтня 1971 р. і  набула чинності 18 квітня 1973 р.

    Відповідно  до Женевської конвенції, країни-учасниці зобов’язані охороняти права  виробників фонограм, які є громадянами  інших країн-учасниць, від виробництва  копій  фонограм без згоди виробника  і ввезення таких копій кожного  разу, коли виробництво або ввезення їх здійснюється з метою публічного розповсюдження, а також від розповсюдження цих копій.

    Країни-учасниці зберігають за собою право вирішувати, за допомогою яких правових норм запроваджувати положення Женевської конвенції  в національне законодавство: норми  авторського права або законодавства  про недобросовісну конкуренцію, кримінальні  санкції тощо. Крім цього, країни-учасниці можуть визначати в національному законодавстві строк охорони фонограм. Цей строк, однак, не може бути меншим за 20 років, що обчислюються з кінця року, в якому було здійснено перший запис фонограми, або з кінця року, коли фонограма вперше була оприлюднена.

    Статтею 6 Женевської конвенції передбачене  право країн-учасниць установлювати  обмеження прав виробників фонограм. Зокрема, це стосується включення до національного законодавства таких  країн положення про обов'язкові ліцензії.

    Втім, конвенцією зазначається, що обов’язкові  ліцензії можуть бути передбачені тільки за наступних умов:

    • відтворення має на меті використання фонограми винятково з метою  навчання або наукових досліджень;

    • ліцензія чинна тільки для відтворення  фонограми на території країни-учасниці, компетентні органи якої видали ліцензію, і не буде використана для експорту примірників фонограм;

    • відтворення, здійснене на підставі ліцензії, передбачає право на справедливу  винагороду, яка визначається згаданими  органами з урахуванням, зокрема, кількості  виготовлених копій.

    У конвенції зазначається, що вона не може обмежувати або завдавати шкоди  правам авторів, виконавців, виробників фонограм або органів радіомовлення, гарантованим національним законодавством або міжнародними угодами. Дія конвенції не розповсюджується на фонограми, записані до набуття нею чинності на території певної країни.

    Конвенцією  передбачено, що Міжнародне бюро ВОІВ збирає і публікує інформацію про  охорону фонограм. Країни-учасниці повідомляють Міжнародне бюро про ухвалення нових законів у сфері охорони фонограм. Міжнародне бюро ВОІВ виконує цю функцію у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Міжнародною організацією праці.

    Україна ратифікувала конвенцію на підставі Закону України «Про приєднання України  до Конвенції про охорону інтересів  виробників фонограм від незаконного  відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року» від 15.06.1999 р., який вступив в силу 29.06.1999 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    12. Будапештський договір  про міжнародне  визнання депонування  мікроорганізмів  з метою патентної  процедури –  The Budapest Treaty on the International Recognition of the Deposit of Microorganisms for the Purposes of

Patent Procedure

    Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з  метою патентної процедури є  спеціальною угодою, відповідно до ст. 19 Паризької конвенції про  охорону промислової власності. Будапештський договір підписаний у Будапешті 28.04.1977 р. і набув чинності в 1980 р.