Интеллектуальная собственность

    Власник міжнародної реєстрації може в будь-який час відмовитися від охорони  в одній чи кількох країнах-учасницях  шляхом подачі заяви до компетентного  органу своєї країни для повідомлення Міжнародного бюро, яке після цього доводить цю інформацію до відома країн, яких стосується відмова.

    Країни-учасниці Мадридської угоди утворюють  Спеціальний союз з міжнародної  реєстрації знаків. Спеціальний союз має Асамблею, що складається з  країн, які ратифікували угоду.

    Функції, пов'язані з міжнародною реєстрацією, а також інші адміністративні  функції Спеціального союзу здійснюються Міжнародним бюро, яке веде міжнародний  реєстр і видає журнал ВОІВ про  міжнародні торговельні марки.

    Учасницею Мадридської угоди чи Протоколу  до неї може стати будь-яка країна, яка ратифікувала Паризьку конвенцію  про охорону промислової власності. Україна є учасницею Мадридської  угоди про міжнародну реєстрацію знаків унаслідок правонаступництва  цієї угоди від СРСР. Для СРСР угода набрала чинності 01.07.1976 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    4. Гаазька угода  про міжнародну  реєстрацію промислових  зразків – The Hague Agreement Concerning the International Deposit of Industrial Designs

    Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків ухвалена 06.11.1925 р. в межах Паризької конвенції  про охорону промислової власності  та набрала чинності в 1928 р. Гаазька  угода переглядалася кілька разів. Нині чинними є два акти до неї: Лондонський акт 1934 р. та Гаазький

акт 1960 р. Обидва акти є цілком незалежними  один від одного, кожен є окремим  міжнародним договором.

    Станом  на 1990 р. лише 29 країн ратифікували Гаазьку  угоду. До числа її учасниць не входили  деякі країни, активні у сфері  промислових зразків, – Велика Британія, США, Японія та країни Скандинавії. В 1999 р. була скликана Дипломатична конференція, в результаті якої було прийнято Женевський акт, метою якого було приведення системи міжнародної реєстрації у відповідність до національних систем охорони промислових зразків згаданих країн. Женевський акт досі не набрав чинності.

    Основною  метою міжнародної реєстрації промислових  зразків є їхня охорона одночасно  в кількох країнах. Для набуття  охорони промисловий зразок депонується  до Міжнародного бюро ВОІВ. Гаазька  угода забезпечує правову охорону  промислових зразків у країнах-учасницях  угоди з мінімальними витратами  та формальностями. Правом депонування  промислових зразків до Міжнародного бюро наділені громадяни країн-учасниць угоди та особи, які не є громадянами, але постійно проживають у цих  країнах або мають реальне, а  не фіктивне промислове або торговельне  підприємство на їхній території.

    Процедура міжнародної реєстрації не вимагає  депонування зразку до національного  компетентного органу країни учасниці. Міжнародне депонування може бути здійснене  в Міжнародному бюро безпосередньо  або за посередництва національного  компетентного органу країни-учасниці, якщо закон цієї країни це дозволяє. Однак національне законодавство  будь-якої договірної сторони може вимагати, щоб міжнародні депонування, щодо яких ця країна є державою походження, здійснювалися через національний компетентний орган. Державою походження, згідно з Гаазькою угодою, визнається країна, де заявник має дійсне, а  не фіктивне промислове або торговельне  підприємство, або якщо заявник має  такі підприємства в кількох країнах-учасницях  угоди, – країна, яку він вказав у своїй заявці; якщо заявник не має такого підприємства в жодній з країн-учасниць, – країна, де він  має постійне місце проживання; якщо він не має постійного місця проживання в жодній країна-учасниці, – країна, громадянином якої він є.

    Строк міжнародної реєстрації промислових  зразків становить 5 років і може бути продовжений на додаткові 5 років  у всіх або деяких країнах-учасницях. Гаазька угода зобов’язує країни-учасниці передбачити в національному  законодавстві мінімальний строк  охорони промислових зразків: не менше 10-ти років від дати міжнародної  реєстрації (якщо строк реєстрації було продовжено) та не менше 5-ти років від дати міжнародного депонування (якщо реєстрація не продовжувалася).

    Міжнародне  бюро веде міжнародний реєстр зразків  і реєструє в ньому міжнародні депонування. Міжнародне бюро публікує дані щодо кожної міжнародної реєстрації в періодичному бюлетені International Designs Bulletin, який Міжнародне бюро надсилає до національних компетентних органів країн-учасниць угоди.

    Спрощення процедури міжнародної реєстрації промислових зразків і зниження витрат на їхню міжнародну охорону  сприяло розвитку міжнародної торгівлі. Охорона промислових зразків  у країнах-учасницях Гаазької угоди  дозволяє національним виробникам безпечно експортувати їхні товари до інших  країн.

    Україна стала учасницею Гаазького і  Женевського актів, ухваливши Закон  України «Про приєднання України  до Гаазької  угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків (Гаазького  акту, прийнятого 28 листопада 1960 року, та Женевського акту, прийнятого 2 липня 1999 р.)» від 17.01.2002р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    5. Всесвітня конвенція  про авторське  право – The Universal Copyright Convention

    Всесвітня конвенція про авторське право  була ухвалена як альтернатива Бернській  конвенції. ЇЇ прийняття було зумовлене  прагненням США стати учасницею  міжнародної угоди про авторське  право, а також бажанням інших  країн ухвалити конвенцію з якомога  меншою кількістю імперативних умов і формальностей.

    Розробка  Всесвітньої конвенції про авторське  право розпочалася в 1948 р. і тривала 3 роки. В 1951 р. було підготовлено проект конвенції, який було представлено на Дипломатичній конференції 1952 р. Всесвітня  конвенція була ухвалена в Женеві у вересні 1952 р. на міжурядовій конференції  за участю 50 країн. Конвенція набула чинності в 1955 р.

    У преамбулі конвенції зазначається бажання країн учасниць забезпечити  літературні, наукові й художні  твори охороною авторського права, «придатною для всіх націй»:

    «універсальний  режим охорони авторських прав полегшить  поширення творів духовної творчості  та сприятиме кращому міжнародному взаєморозумінню».

    Оскільки  Всесвітня конвенція була створена як доповнення до існуючих на той час  міжнародних угод про авторське  право – Бернської та інших  конвенцій, – вона містить статті 17-19, які розв’язують проблему співвідношення між положеннями цих конвенцій. Відповідно до статті 17, Всесвітня конвенція  жодним чином не суперечить положенням Бернської конвенції про охорону  літературних і художніх творів.

    Часто зазначають, що ця норма має радше  декларативний характер. Її присутність  пояснюється бажанням низки країн  передбачити право країн на участь у Бернській конвенції та Бернському союзі. Невід’ємною складовою конвенції  є Декларація, яка визначила режим  охорони авторського права для

    країн, що були членами Бернського союзу  станом на 1 січня 1951 р. або приєдналися  до нього пізніше.

    Співвідношення  між Всесвітньою конвенцією та Міжамериканською конвенцією про авторське право  на літературні, наукові і художні  твори 1946 р. та іншими міжамериканськими  конвенціями визначається статтею 18. У разі виникнення розходжень між  положеннями цих конвенцій перевагу має

    остання за часом укладення конвенція  або угода. Йдеться про наступні конвенції:

    - Конвенція про охорону літературної  і художньої власності (Мехіко, 1902 р.);

    - Конвенція про охорону патентів  на винаходи, промислових рисунків  і

    зразків, товарних знаків, торговельних марок  і літературної й художньої

    власності (Ріо-де-Жанейро, 1906 р.);

    - Конвенція про охорону літературної  і художньої власності (Буенос-Айрес, 1910 р.);

    - Конвенція про охорону літературної  і художньої власності, переглянута

    на VI панамериканській конференції (Гавана, 1928 р.);

    - Міжамериканська конвенція про  авторське право на літературні,

    наукові і художні твори (Вашингтон, 1946 р.) ухвалення Всесвітньої конвенції, положення Всесвітньої конвенції є пріоритетними. Зазначається, що Всесвітня конвенція не зачіпає положень інших конвенцій та угод про авторське право. Щодо всіх інших дво- і багатосторонніх угод застосовується дещо інший принцип. Всесвітня конвенція про авторське право не скасовує двосторонніх або багатосторонніх конвенцій чи угод, які діють між країнами-учасницями.

    У разі виникнення розбіжностей між положеннями  таких конвенцій чи угод та положеннями  Всесвітньої конвенції, перевагу мають  положення останньої.

    Всесвітня конвенція про авторське право  встановила універсальний режим  охорони і захисту прав автора на літературні, наукові та художні  твори на міжнародному рівні. Конвенція  регламентує порядок публікації творів, оформлення авторства, гарантії матеріальних і нематеріальних прав авторів. Конвенція містить положення  щодо перекладу літературних творів.

    Усі суперечки між країнами-учасницями Всесвітньої конвенції, які виникають  у зв’язку з конвенцією або  щодо тлумачення її положень, передаються  на розгляд Міжнародного суду. Країни-учасниці зобов’язуються застосовувати заходи, необхідні для забезпечення виконання  положень конвенції.

    СРСР  приєднався до Всесвітньої конвенції  про охорону авторського права  в 1973 році. Правовою підставою для  участі України в конвенції стала  Постанова Верховної Ради України  «Про участь України у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року» від 23.12.1993 р., що набула чинності 17.01.1994 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    6. Ніццька угода  про Міжнародну  класифікацію товарів  і послуг для  реєстрації знаків  – The Nice Agreement Concerning the International Classifi cation of Goods and Services for the Purposes of the Registration of Marks

    Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків була підписана 15.06.1957 р. і набрала  чинності в 1961 р. Ніццька угода була переглянута у Стокгольмі в 1967 р. та в Женеві в 1977 р. (Женевський акт). У 1979 р. до Ніццької угоди внесені  зміни.

    Міжнародна  класифікація складається з переліку класів (містить 34 класи товарів  і 8 класів послуг), який супроводжується, в разі потреби, поясненнями, а також  із абеткового переліку товарів і  послуг із зазначенням класу, до якого  належить кожний товар або послуга. Міжнародна класифікація товарів і  послуг складена англійською та французькою  мовами. Офіційні тексти класифікації також викладені датською, іспанською, італійською, китайською, литовською, македонською, нідерландською, німецькою, норвезькою, польською, португальською, російською, словенською, хорватською, чеською, шведською та японською  мовами.

    Ніццькою  угодою передбачено, що компетентні  органи країн-учасниць повинні включати в офіційні документи та публікації про реєстрацію знаків номери класів класифікації, до яких належать товари чи послуги, для яких реєструється знак. Факт включення будь-якого найменування до абеткового переліку жодним чином не впливає на права, що можуть існувати на це найменування. Країни-учасниці самостійно визначають обсяг правової охорони знаків.

    Країни-учасниці Ніццької угоди залишають за собою  право використовувати міжнародну класифікацію, запроваджену угодою, як основну або допоміжну систему. Це означає, що ці країни мають можливість застосування національної системи  класифікації знаків, одночасно з  міжнародною класифікацією товарів  і послуг за Ніццькою угодою. Приєднавшись до Ніццької угоди про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для  реєстрації знаків, країна автоматично  стає членом Ніццького союзу та його Асамблеї. Країни-учасниці угоди входять  також до Комітету експертів, основними  функціями якого є ухвалення  рішень про внесення змін до класифікації та направлення країнам рекомендацій, що полегшують використання класифікації і забезпечують її однакове застосування.

    Ніццька класифікація товарів і послуг постійно оновлюється. Перший повний проект абеткового переліку було складено в 1935 р. На Ніццькій Дипломатичній конференції в 1957 р. було ухвалено змінений проект переліку. З того часу деякі товари, зазначені  в переліку, зникли з ринку, а технологічний  прогрес сприяв введенню в обіг багатьох інших. До алфавітного переліку товарів  і послуг час від часу вносяться  наступні зміни: