Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2011 в 22:54, шпаргалка
Работа содержит ответы на вопросы по дисциплине "История Украины".
В неолітичну епоху широкого розповсюдження на території України набуває вирощування зернових культур. Ці злаки вперше з'явилися на Близькому Сході. Найпершою зерновою культурою, яка починає вирощуватись в Україні, очевидно, був ячмінь. Пізніше починають сіяти жито, просо, вику, пшеницю. Використання зерна цих культур поліпшило структуру харчування людей і подовжило їх життя.
Визначні зміни в житті та побуті людності на теренах України пов'язані з епохою енеоліту (від латинського “аенеус” - мідний і грецького “літос” - камінь), який в межах нашої країни датується IV-ІІІ тисячоліттям до н.е.
В країнах стародавнього Сходу він склався за 1000 років раніше. Цю епоху іще називають халколітом - мідно-кам'яним віком. Це перехідна епоха від неоліту до віку бронзи (бронза - сплав міді та олова).
З цією епохою в житті людства пов'язана теж значна кількість відкриттів та нововведень. У ці часи з'являються перші металеві вироби з міді та золота. Люди навчилися виплавляти мідь з руди, яку добували в копальнях. Давні копальні мідної руди в Україні археологи виявили поблизу сіл Клинове та Пилинчатине Артемівського району на Донеччині.
Землеробство і скотарство стають основними заняттями тогочасної людності. Виникає орне землеробство із застосуванням тяглової сили биків. Було винайдено колесо, а з його появою - колісний транспорт (запрягали биків).
Поліпшується керамічне виробництво, будуються гончарні печі, поширюється прядіння, ткацтво.
Серйозні зміни відбуваються і в соціальній структурі суспільства: складаються умови для майнового розшарування та виділення родоплемінної верхівки, посилюється інститут батьківського права як у роді, так і в племені.
Боротьба за луки, зосередження в окремих родових верств громадських багатств - усе це призводило до сутичок між племенами і змушувало вдаватися до будівництва укріплених поселень.
В цей період широкого застосування набувають бойові молоти та сокири-молоти. Ця зброя ближнього бою спочатку виготовлялася з рогу оленя, а потім - з каменю.
В епоху мідного віку, як і в попередню добу, територію сучасної України заселяли дві основні групи племен. Першу складали землероби з досить високою культурою рільництва (це були прийшлі племена), котрі проживали на Правобережжі. Другу - місцеві скотарі, які мешкали на степових і лісостепових просторах Півдня та Південного Сходу.
Найяскравішою
археологічною культурою
Забудова поселень трипільцями здійснювалася по колу, в центрі поселення залишалося вільне місце для загону худоби. Поселення розташовувалися, як правило, поблизу річок і були досить великими. Це були давні протоміста, навколо яких розташовувались менші за площею населені пункти.
Свої будинки (одно- та двоповерхові) трипільці споруджували з глини на дерев'яному каркасі. Приміщення фарбувалося, що свідчило про знання основних вимог гігієни. Перший поверх приміщення відводився для господарського реманенту, там же стояла піч; другий поверх призначався для проживання членів сім'ї.
Основою господарської діяльності трипільців було зернове землеробство. Вони раніше за сусідів почали використовувати рало, що значно підвищило продуктивність праці і врожайність. Вирощували пшеницю, просо, ячмінь, вику, горох.
Злакові культури збирали дерев'яними серпами з роговими чи кам'яними вкладками. У домашньому господарстві були вівці, корови, свині. Вирощували також сливи, абрикоси, аличу та інші фрукти.
Трипільці першими на території України почали використовувати вироби з міді, які спочатку завозилися з інших територій, а згодом почали виробляти їх самостійно.
Керамічне виробництво трипільців було одним із найбільш високих проявів матеріального та культурного їх розвитку. Посуд ділився на кухонний та столовий. Кухонний посуд був простий за формами і виготовлявся з глини з домішками потовчених черепків; орнамент складався з окремих наліпів. Столовий був значно досконалішим.
Його виготовляли із відмуленої глини, добре випалювали в печах. Виготовлялися глечики, горщики, миски. Орнамент столового посуду на ранньому етапі культури прокреслювався на вогкій глині, пізніше - розфарбовувався й випалювався. У розписах були зображення людей і тварин.
Трипільці створили чудову пластику. З глини вони виліплювали моделі жител, жіночі статуетки, фігурки тварин тощо.
Разом із керамікою ці вироби образотворчого мистецтва становлять прекрасну ознаку спільноти племен трипільської культури. Наукою поки-що не з'ясована подальша доля трипільських племен.
Можливо, частина їх під тиском обставин покинула свою територію і пішла в інші місцевості, інші ж зосталися, але не залишили по собі яскравих свідчень. Археологічні трипільські шари зникають, їх змінюють шари культур інших народів.
У післятрипільську добу в розвитку продуктивних сил суспільства відбулися суттєві зміни (важка фізична робота перейшла до рук чоловіків), що призвело до переходу керівної ролі в роді від матері до батька. Матріархат поступився перед патріархатом.
Наступний період історії країни був пов'язаний з епохою бронзи, яка датується другою половиною ІІІ тисячоліття і початком І тисячоліття до н.е. Вироби з бронзи були твердішими за мідні, хоч й вони існували із кам'яними знаряддями праці і зброєю ще довгі століття.
Спочатку бронзові вироби в Україну потрапляли з Кавказу та Карпато-Дунайського регіону, але згодом місцеві умільці самі навчилися додавати до сплаву міді з оловом різні компоненти, започаткувавши свою металургію.
В Україні з'являються племена, які за культурними ознаками були близькими до трипільців, у чомусь їх повторювали, але в поступальному розвитку ішли далі.
Основою їхнього господарського життя було землеробство та скотарство. Подальше вдосконалення знарядь праці сприяло ще більшому майновному розшаруванню в середині роду та племені.
На цьому етапі швидко вдосконалюється зброя як основа не тільки захисту від зазіхань з боку сусідів та різних зайд, а й і в свою чергу для нападу на інші племена з метою заволодіти їхніми луками та майном. Іде швидкий процес поділу племен на землеробські та скотарські.
Землеробською людністю вдосконалюється обробіток ланів винайденою сохою, скотарі освоюють усе нові й нові території, кочуючи від пасовиська до пасовиська.
На початку
ІІ тисячоліття до н.е. на території
України з'являються племена
Витіснивши трипільців, вони зайняли майже все Правобережжя, а згодом заселили степову зону. Ці племена були неоднорідними (археологи виділяють кілька споріднених культур). Основою господарства цих племен було скотарство.
Одночасно і протягом кількох століть з району Сіверського Дінця по території сучасних Харківської, Донецької та Миколаївської областей почали просуватися нові племена, асимілюючись з народами ямної культури і збагачували їх здобутками своєї людності.
Полісся та зону лісостепу в різні часи населяли племена шнурової кераміки. Як гадають деякі вчені, ці племена належали до групи давніх індоєвропейців, від яких пішли германці, балти та слов'яни.
Та вже з середини ІІ тисячоліття до н.е. історія стала перед новою епохою - віком заліза.
Кочовики.Простягнувшись майже на 6 тис. Км від Манчжурії фж до Угорщини, Євразійські степи утворюють найбільшу рівнину на Землі. І хоч у кількох місцях її перетинають гори Тянь-Шаню, Уралу і Карпат, завдяки численним перевалам цю рівнину порівняно легко перейти з кіня в кінець. На заході, в одній із найбільш благодатних і родючих її частин, лежить Україна. Ця географічна обставина відіграла надзвичайно велику роль в її історії, та нерідко ця рівнина ставала центром життя кочових племен Євразії.
Скотарство, що спиралося на вигодівлю стад одомашених тварин, остаточно сформувалося в степах близько 3000 р до н.е. Протягом майже двох тисячоліть майбутні кочовики вели напівосіле життя, займаючись, поряд із випасом своїх стад у Євразійському степу, й землеробством. Десь близько 1000 р. До н.е. скотарі перетворилися на справжніх кочовиків і стали мандрувати степами в постійних пошуках пасовиськ. Переходячи з місця на місце, вони набували нових особливих якостей, найважливішою з яких була войовничисть. Щоб обороняти стада й захоплювати нові пасовиська, життєво необхідним було вміння воювати. Часті сутички з ворогом, потреба організувати маси людей для подолання величезних відстаней спияли появіплемінної знаті.
Скотарі з’явиоися порівняно рано в українських степах. Близько 3000 р. до н.е. лівий берег Дніпра зайняли племена ямної культури, пригнавши з собою із сходу табуни коней, на яких вони ще не навчилися їздити. За ними протягом багатьох наступних століть переміщувалися інші скотарські племена. Безперервні міграції – ця типова особливість ранньої історії України, - ймовірно, відбувалися через перенаселеність степів на північ від Каспію. Сильніші племена витісняли слабші з їхніх пасовиськ, а ці останні відступали на переферію Євразійського степу. Так хвилями одне за одним котилися на захід скотарі племена.
Лише десь між 1500 і 1000 рр. до н.е. людина опанувала просту на перший погляд, техніку їзди верхи. Кіммерійці – перші кочові вершники, що з’явилися в Україні, є також і першими її жителями, назва яких дійшла до нас. Не хто інший, як Гомер, оповідаючи у своїй «Одіссеї» про північне узбережжя Чорного моря, називає його «землею кіммерійців».Це напевно, і є найдавніша писемна згадка про Україну. Але нічого крім назви людей, що населяли землі, які в ті часи вважалися похмурим краєм світу, Гомер не говорить про кіммерійців. Багато вчених тримаються думки, що кіммерійці вийшли із своїх прабатьківських земель у нижньому поволжі,
4. нтичні міста-держави Північного Причорномор’я.
З кінця VII в. до н.е. греками (в основному вихідцями з Мілета) на
Північному узбережжі Чорного моря й в устях рік, що впадають у Чорне море,
були засновані торгові факторії, що виросли згодом у міста: Тиру (устя
Дністра), Ольвія (устя Юж. Бугу), Пантікапей (на місці м. Керч), Феодосія,
Херсонес (на місці Севастополя) та Найбільшої з міст-республік була Ольвія,
єдиною монархією - Боспорське царство. Економіка держав-республік була
багатоплановою. Торгівля велася по 2-х напрямках: із Грецією і зі скіфами
(сів. сусідами). У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, раби
й ін. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам;
віно, оливкова олія, озброєння, тканини, мармур, предмети мистецтва й ін.
Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку і т.п.; імпортували -
худоба, хліб, хутра і рабів. Ремесло - досягло високого рівня і славилося
виготовленням металевих виробів (дзеркал, статуеток, прикрас і т.п.),
керамічним виробництвом (глиняні судини, черепиця, посуд і т.п.), ткацтвом,
ювелірним і каменерізним виробництвом і ін. Землеробство -розроблялися
пшениця, ячмінь, просо, виноград, яблуко, груша, гранати і м. п.
Тваринництво у господарстві утримувалися: коня, корови, вівця, свині й ін.
Рибальство - у ріках і на море. Політичний розвиток. Існувало дві форми
правління: а) Міста-республіки (Ольвія, Тиру, Херсонес і ін.), у яких
законодавча влада належала народним зборам. У нього входили всі вільні
городянини-чоловіки. Виконавча влада належала архонтам, що обиралися з
рабовласницької знаті міста. б) Монархія - Боспорське царство, що виникнуло
в 5 в. до н.е. у результаті об'єднання ряду міст на чолі з Пантікапеєм.
Законодавча і виконавча влада концентрувалася в руках царя (династії
Перепадів, Митридатів і ін.). У 107 р. до н.е. Перепад був убитий
повсталими рабами під проводом Савмака, що захопив царський трон і початків
чеканити власну монету. Ідеологія - антична релігія; у містах відправляли