Галицько-волинське князівство

 

 

* Приймаємо кордон Володимирського повіту початку XVII ст.

** «И сего ради, егда представися єпископ славного города Владимира, его сам великий самодержец Владимир во имя свое создал...». — Патерик, с. 100.

1 Іпат., с. 510, 562.

2 Там же, с. 334.

3 Там же, с. 382, 570, 574, 604.

4 Там же, с. 573, 605.

5 Житие Феодосия. — Чтения в Обществе истории и древностей российских, 1858, с. 13; Іпат., с. 494.

6 Іпат., с. 283.

7 Там же, с. 334.

 

 

В Житані, П’ятиднях і Бужковичах стояли війська татарських ханів Бурундая (1259) і Теле\22\буги (1286) 8. До Володимирської землі належало с. Городел (Городло). Тут, на лівому березі Бугу, була митниця 9.

Любомль був улюбленим містом Володимира Васильковича. Він побудував тут кам’яну церкву св. Юрія та прикрасив її іконами, срібним посудом, дорогоцінними тканинами, дзвонами «чудного голосу» та подарував церковно-служебні книги. Володимир перебував у Любомлі під час своєї хвороби і помер тут 1288 р. 10 Під Любомлем розташовувався княжий двір Рай. Села Березовичі і Сомино Володимир Василькович заповів своїй дружині 11.

Турійськ, Мельниця, Струга, Кам’янець (або Камінь) згадуються при частих набігах литовців 12. Цей Кам’янець — тепер м. Камінь-Каширський. Є припущення, що тут мали свою волость малолітні Данило і Василько, але правдоподібніший Кам’янець на р. Горині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛУЦЬКА ЗЕМЛЯ

 

Луцьке князівство відокремилося від Володимирського в середині XII ст., але пізніше інколи знову з’єднувалося з ним *. Воно займало басейн р. Стиру; від сусідніх земель не відокремлювалося ніякими природними межами.

Столичний Лучеськ (Луцьк) був добре укріпленим містом. Замок стояв на острові, забезпечений ріками Стиром і Глушцем та болотами. Витримав він різні облоги, серед яких напад військ воєводи Куремси 1255 — 1256 рр. 1259 р. хан Бурундай наказав зруйнувати замкові укріплення 13. Пізніше замок перебудовано, але в основі його залишилися мури давнього часу. В Луцьку було єпископство, і в кафедральному соборі св. Івана ховали князів 14.

 

 

8 Там же, с. 562 — 563, 588.

9 Там же, с. 595.

10 Там же, с. 592, 596 — 598, 604, 609 — 610.

11 Там же, с. 593, 595.

13 Там же, с. 175, 483, 530, 544, 565, 566, 577. Струга, згадана під 1258 р. (там же, с. 556) — мабуть, хут. Кримненської сільради Старовижівського р-ну Волинської обл.

* Луцькими князями були: Ярослав Ізяславич, 1151 — 1180 рр. (Іпат., с. 330 — 332, 361, 368, 370, 388, 393, 407); Всеволод Ярославич, близько 1211 р. (там же, с. 485, 487): Ярослав Інгварович, згаданий під 1227 р. (там же, с. 501); Мстислав Данилович, згаданий під 1288 р. (там же, с. 596, 597).

13 Там же, с. 272 — 273, 330, 557, 562.

14 Там же, с. 609; АЮЗР, ч. 1, т. 1, с. 291, 324; Левицкий О. Луцкая старина. — Чтения в Обществе Нестора-летописца. Киев, 1891, т. 5, с. 65 — 70 та ін.; Ратич, с. 11. \23\

 

 

Під Луцьком, в лісі, що звався Гай, розташовувалася княжа садиба; це місце було «прекрасне виглядом, забудоване різними спорудами, а церква в ньому була чудова, сяяла красотою» 15. На північ від міста, в Жидичині, стояв монастир з церквою св. Миколи; сюди приїздив на прощу Данило 16. Як місто згадується Шепол (Шепель) 17. Недалеко від Луцька знаходилась Полонна (Полонне), де Володимирко галицький 1149 р. змусив до перемир’я Юрія Мономаховича та Ізяслава Мстиславича, «роз’їхавши» їх, тобто ставши полками між їх військами 18. Під Муравицею того ж року стояло половецьке військо, очолюване Ростиславом Юрійовичем 19.

У південній частині Луцького князівства споруджено ряд укріплених міст: Перемиль, який очолював окрему волость20, Дубен (Дубно), мабуть, друге за значенням, поряд з Луцьком, місто 21, Стожок (Стіжок) і Данилів, укріплені Данилом 22, Крем’янець (Кременець), найсильніший з замків, якого ні 1240 і 1259 рр. ординці не змогли здобути і лише 1261 р. Телебуга наказав зруйнувати 23. Броди згадуються тільки принагідно у «Повчанні» Володимира Мономаха 24. На кордоні Галичини стояли Збараж (тепер с. Старий Збараж Збаразького р-ну Тернопільської обл.) 25 та Пліснеськ (тепер уроч. поблизу Підгірець Бродівського р-ну Львівської обл.) 26.

У північній частині Луцького князівства значним містом був Чорториськ (Чорторийськ), що деякий час належав до Пінського князівства. Мстислав Данилович побудував тут кам’яний «стовп» 27.

 

 

15 Іпат., с. 597.

16 Там же, с. 509.

17 Там же, с. 173 (1097).

18 Там же, с. 273

19 Там же, с. 271.

20 Там же, с. 173, 468, 488, 498, 502, 513, 588.

21 Там же, с. 180, 596.

22 Там же, с. 523, 562; Сендульський А. Село Стожек Кременецкого уезда. — Волынские епархиальные ведомости, 1873, № 20, с. 708 — 717.

23 Лавр., с. 239.

24 Іпат., с. 448.

25 Там же, с. 445, 513; Ратич, с. 25 — 30.

26 Іпат., с. 321.

27 Там же, с. 180, 222 — 224, 501 — 502, 616. \24\

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОРОГОБУЗЬКО-ПЕРЕСОПНИЦЬКА ЗЕМЛЯ

 

Наприкінці XI ст. як окрема територія почала виступати Погорина, область р. Горині 28. її столицею спершу був Дорогобуж 29, пізніше, як рівне за значенням місто, називається Пересопниця 30. Дорогобузько-Пересопницьке князівство на заході межувало з Луцьким, на сході з Київським *. На початку XIII ст. Погорину було приєднано до Луцького князівства 31. Про обидва головні міста, Дорогобуж і Пересопницю, літописи згадують лише як про княжі столиці **, але не містять конкретних даних про їх економічні, суспільно-політичні і культурні відносини ***.

На північ від Пересопниці розташувався Чемерин на р. Олиці, на південь — Зарічеськ, на схід від Дорогобужа — Сапогинь (тепер с. Сапожин Корецького р-ну Ровенської обл.), де Володимирко 1151 р. розбив угорське військо, на південь — Мильськ 32. Відомості про Острог залишаються непевними ****. Неясно, чи Водбуч (або Вобуч) поблизу Пересопниці та Хотрія поблизу Дорогобужа — це поселення чи річки 33.

На східній межі князівства знаходилися міста Коречськ (також Корчеськ, важливий пункт на шляху на Київ) 34,

 

 

28 Іпат., с. 132, 280, 335.

29 Там же, с. 144, 176, 179, 181.

30 Там же, с. 275, 297, 335 та ін.

* Межі можна визначити приблизно: до Луцька належали Дубно, Данилів, Крем’янець, до Дорогобужа — Пересопниця, Шумськ, Тихомль; на сході крайніми містами Дорогобузького князівства були Корецьк та Ізяславль.

31 Іпат., с. 485, 501.

** Дорогобузько-пересопницькі князі: 1084 — 1097 рр. Давид Ігорович (Іпат., с. 144, 179, 191); 1149 — 1150 рр. Ростислав, Андрій, Гліб, Мстислав Юрійовичі (там же, с. 305, 308, 320, 335, 337, 355, 367, 370, 372, 373); 1183 — 1211 рр. Інгвар Ярославич (там же, с. 428, 485). Пересопниця в 1211 — 1227 рр. була окремим уділом Мстислава Ярославича Німого (там же, с. 483, 485, 487, 488, 501).

*** Про археологічні знахідки: Ратич, с. 36, 40 — 41. Див. також: Антонович В. О местоположении летописных городов Шумска и Пересопницы. — В кн.: Труды XI археологического съезда в Киеве. М., 1901, т. 1, с. 148 — 154; Сендульський А. Село Пересопница Ровенского уезда. — Волынские епархиальные ведомости, 1880, № 11, с. 548 — 559.

32 Іпат., с. 270, 284, 285, 286, 305.

**** Давиду Ігоровичу надано волость «в Божеском, в ОстрозЂ». — Іпат., 180; йдеться, мабуть, про одне місто — Божеський Острог, а не окремо про Божеський і Острог.

33 Іпат., с. 285, 355.

34 Там же, с. 276, 285, 322, 331, 356. \25\

 

 

Кам’янець і Ізяславль, зруйновані Батиєм 1240 р.35 Кам’янець поблизу Горині — правдоподібно те місто, в якому Данило і Василько перебували у дитячі роки *.

В південній частині найбільшим містом був Шумськ — деякий час центром окремого князівства 36. Неподалік від Шумська (точне місцезнаходження невідомо) стояв Торчів (Торчевськ), де Данило розбив угорське військо 1233 р.37 До Шумської волості належав Тихомль 38, укріплений замок, та Гнойниця і Вигошів (розташування невідоме) 39.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БОЛОХІВСЬКА ЗЕМЛЯ

 

Деякий час до складу Волинського князівства входила смуга над ріками Случчю і Верхнім Богом, яка належала до Київського князівства. Головним містом в області Случі вважався Полоний (тепер м. Полонне Хмельницької обл.), який належав київській Десятинній церкві. В 1195 — 1196 рр. він перейшов до Романа Мстиславича і, мабуть, з того часу лишився за Волинню 40. На північ від Полоного знаходився Сімоць (тепер с. Суємці Баранівського р-ну Житомирської обл.) і Возвягль (Звягель, Новоград-Волинський) 41; в околиці Возвягля — менші поселення Білобережжя і Чернятин 42 на шляху до Чортового лісу 43. Невідомо, де були розташовані Городок і Городеськ 44. На південь від Полоного стояв укріплений замок Колодяжне,, його в 1241 р. облягав Батий, який, поставивши 12 пороків, не міг розбити стіни і лише хитрощами оволодів містом 45. Далі йшли менш знані поселення Микулин 46, Деревич, Губин, Кобуд 47.

 

 

35 Там же, с. 523.

* Положення Кам’янця не визначене; це, правдоподібно, Кам’янець на притоці Горині р. Цвітосі поблизу Заслава.

36 Іпат., с. 270, 313, 373, 485, 486, 511, 562. У бою на Калці загинув шумський князь Святослав. — Воскрес., с. 132.

37 Іпат., с 511 513

38 Там же, с. 313, 321, 288, 500, 513; Сендульський А. Тихомль Острожского уезда. — Волынские епархиальньїе ведомости, 1870, № 5, с. 158 — 161.

39 Іпат., с. 313.

40 Там же, с. 379, 380, 462, 468, 514.

41 Там же, с. 380, 555 — 556.

42 Там же, с. 511, 555.

43 Там же, с. 280, 285, 511.

44 Там же, с. 555.

45 Там же, с. 523. Тепер с. Колодяжне Дзержинського р-ну Житомирської обл.

46 Там же, с. 365.

47 Там же, с. 526.

 

 

Над Верхнім Богом головними містами \26\були Божський 48 та Межибоже (Меджибіж) 49. В XII — XIII ст. вони бували столицями окремої волості другорядних князів *. З менш укріплених поселень згадуються Кудин, Городець, Дядьків 50, Болохово 51, Мунарів і Прилук 52.

Коли в 1230 — 1250 рр. на Побожжі виник народний, протикнязівський рух, населення майже всіх згаданих поселень включилося в нього. Від центру цього руху Болохова Побожжя одержало назву Болохівської землі 53.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЕРЕСТЕЙСЬКА ЗЕМЛЯ

 

Берестейська земля з XI ст. належала до Турово-Пінського князівства і разом з ним до Києва, а наприкінці XII ст. з’єдналася з Волинню. Приблизні кордони її були: на півночі р. Наров, на заході лінія від середньої Нарови до середнього Вепру, на півдні р. Володавка і Верхня Прип’ять, на сході вододіл між Мухавцем і Ясельдою.

Столиця землі Берестій (Бересть) мав укріплений замок, який часто захищався від нападів ятвягів. Володимир Василькович побудував тут нові дерев’яні укріплення і кам’яний «стовп». 1288 р. берестяни виступили проти Мстислава Даниловича, бажаючи перейти під владу князя Юрія Львовича, за що Мстислав покарав їх тяжкими данинами 54.

Другим великим містом був Дорогичин над Бугом. На деякий час він потрапив до німецьких рицарів Добжинського ордену, Данило визволив місто і побудував тут «прекрасну» церкву Богородиці. У Дорогичині відбулася його коронація. Дорогичин був важливим торговим пунктом, про що свідчить велика кількість свинцевих пломб, знайдених тут 55.

 

 

48 Там же, с. 180, 181, 234, 243, 257, 258, 305, 526.

49 Там же, с. 234, 243, 257, 502, 555.

* Відомі князі: 1110 р. Давид Ігорович, 1146 — 1147 рр. Святослав Всеволодович, 1148 р. Ростислав Юрійович (Іпат., с. 180, 181, 234, 257, 258).

50 Там же, с. 526.

51 Там же, с. 278, 376, 516, 526, 555.

52 Там же, с. 150, 216, 278, 343, 346.

53 Там же, с. 526.

54 Там же, с. 608, 610, 611 — 613.

55 Там же, с. 517, 524, 538, 548 та ін.; Авенариус И. П. Дрогичин надбужский и его древности. — Материалы по археологии России, 1890, № 4, с. 111; Болсуновский К. Дрогичинские пломбы. — Киев, 1894. \27\

 

 

Кам’янець на р. Лосні був укріплений Володимиром Васильковичем, який побудував тут кам’яний «стовп» — вежу, що збереглася до нашого часу 56.

Менш значними поселеннями були: Мельник над Бугом, відомий церквою Богородиці 57, Кобринь 58 та найвіддаленіший на північ Більськ, яким особливо опікувався Володимир Василькович 59. На кордоні з Польщею стояв Воїнь (Вогинь) 60.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХОЛМСЬКА ЗЕМЛЯ

 

Початково назва території між Бугом та польським кордоном, на північ від Червенської землі, в літописах не вказується. У звістках 1210 — 1219 рр. у цьому регіоні згадуються Угровеськ, Верещин, Столп’є і Комов 61. Можливо, столицею волості вважався Угровеськ, яким особливо опікувався Данило. Назва Холмської землі стабілізувалася в період, коли Холм став столичним містом Забужжя. На півночі кордон Холмщини йшов, правдоподібно, р. Володавкою; на південь від Червенської землі точний кордон невідомий.

Холм був побудований Данилом близько 1237 р. як головний замок для захисту Забужжя. Укріплення Холма. частково побудовані за новою технологією, з каміння, були такі міцні, що й ординці-завойовники не могли їх подолати. В новому місті Данило поставив великі церкви, св. Івана і Богородиці, прикрашені скульптурами, іконами та дорогоцінним оздобленням. Навколо замку виникли садиби землеробів та ремісників, між якими були вихідці з земель, що попали під ординську владу, а також із Західної Європи. Було засновано холмське єпископство 62.

 

 

56 Іпат., с. 578, 592, 593, 610.

57 Там же, с. 560, 561, 583, 587, 599.

58 Там же, с. 595.

59 Там же, с. 608, 610 — 613.

60 Там же, с. 586.

61 Там же, с. 483, 485.

62 Там же, с. 494, 495, 516, 517, 524, 528, 529, 531, 548, 551, 557 — 559, 563, 567, 570, 571, 574, 590, 599, 600. Див. також: Иловайский Д. И. Даниил Романович галицкий и начало Холма. — Памятники русской старины в западных губерниях, 1885, т. 7, с. 35; Хрусцевич Г. К. Город Холм. — Там же, с. 87.

 

 

Угровеськ (тепер Угруськ, ПНР) згадується вперше близько 1210 р. серед інших поселень Забужжя. Данило, відібравши цю волость у польського князя Лешка, зробив Угровеськ столицею Забужжя, заснував тут місто, вста\28\новив єпископство, побудував монастир св. Данила. Сам Данило інколи перебував тут, а в монастирі деякий час жив литовський князь Войшелк. Після заснування Холма Угровеськ втратив своє значення 63.

Разом з Угровеськом згадуються Верещин, Комов (тепер Кумів, ПНР) та Столп’є, або Столп (тепер Стовп’я, ПНР) 64, останнє поселення, як показує назва, одержало назву від «стовпа», оборонної башти. Столп’є згадується вперше 1210 р., отже, ця споруда існувала вже на початку XIII ст., але хто її побудував, невідомо. За переказами, було тут три башти, з них збереглася лише одна 65.

З інших поселень Холмської землі згадуються Андреїв (Андріїв), Бусово (Бусівно), Володава, Дороговськ (Дорогуськ), Охожа, Ухані, Шекарів (пізніше Красностав) 66.