Значення трудового стажу для оплати праці

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………3

1. Значення трудового стажу для оплати праці ……………………………….4

     1.1. Спеціальний трудовий стаж ………..………………………………...5

     1.2. Підтвердження трудововї дільності …………………………………6

     1.3. Види пенсій та їх виплата …….………………………………………6

Висновок …………………………………………………………………………15

Список використаної літератури ……………………………………………….16

 

Вступ  

     Трудовий стаж у найбільш загальній формі визначається як період трудової діяльності працівника. Таке визначення вірне, але не конкретне. Для більш повного визначення пропонується вказувати додатково на оплачуваний і обов'язково застрахований характер трудової діяльності.

     Законодавство істотно підняло роль і значення трудововго стажу у сфері соціального забезпечення.

     Трудовий стаж має конкретний характер. Він має різне значення й зміст стосовно різних галузей права та навіть окремих інститутів однієї галузі.

     Розглядаючи зміст страхового стажу, слід зазначити, що тривалість страхового стажу виміряється, як правило, у роках, місяцях та днях. Але у всіх випадках враховуються тільки ті місяці, коли працівник займався суспільно корисною діяльністю та сплачував  страхові внески. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Значення трудового стажу для оплати праці  

     У деяких випадках право на окремі види забезпечення (пенсії за віком, пенсії за вислугу років) або їх розміри (пенсії, допомога з тимчасової непрацездатності) перебуває у безпосередній залежності від трудового стажу. Він має різне значення і зміст стосовно різних галузей права. Трудовий стаж як інститут права соціального забезпечення має своє визначення.

     Трудовий  стаж — це час трудової або іншої  суспільно корисної діяльності працівника, що включає час роботи і час  відпочинку та відповідно оплачується  у визначеній формі, юридичне значення якого полягає в існуванні  прямої залежності між тривалістю трудового  стажу та розміром соціальних виплат.

     Трудовий  стаж буває таких видів: загальний, безперервний та спеціальний. Трудовий стаж може вимірюватись у днях, місяцях, роках. Будь-які види діяльності без оплати в трудовий стаж не зараховуються. Лише у передбачених законом випадках у стаж входять періоди перерв у діяльності, навіть ті, що не оплачуються (наприклад, відпустка по догляду за дитиною віком від 3 до 6 років), а також час навчання у вищих і середніх спеціальних закладах. Форма оплати діяльності не має значення: це може бути зарплата, стипендія, інші форми винагороди.

     Трудовий  стаж є юридичним фактом, який породжує різні види пенсійних правовідносин (за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника). Він має значення для визначення розмірів пенсій. Від тривалості трудового стажу залежить розмір допомоги з тимчасової непрацездатності. Правила обчислення стажу досить різні.

     Загальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від перерв.

     Загальний трудовий стаж має значення для призначення  пенсії, надбавки до пенсії, для надання деяких видів допомог. Законом України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 56) встановлено, що до стажу включається будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню. Це означає, що до пенсійного стажу включається індивідуальна трудова діяльність, у тому числі зайнятих у колективах орендарів, робота за цивільно-правовим договором, якщо сплачувалися внески в Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування. У стаж роботи включається творча діяльність письменників, художників, композиторів та інших творчих працівників.

     У трудовий стаж включається навчання у вищих навчальних закладах, в  аспірантурі, докторантурі. Раніше таке навчання включалось до загального стажу, якщо йому передувала робота чи служба в армії. До стажу входить час  догляду за дітьми (до досягнення ними трьох років), за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16 років, догляд за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду за висновком медичної установи.

     У стаж роботи при призначенні пенсії за віком включається час інвалідності в зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

     Зараховується у трудовий стаж і період проживання дружин військовослужбовців офіцерського складу з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за фахом (не більше 10 років).

     Як  правило, в стаж зараховується час  фактичної роботи, але іноді він  обчислюється в пільговому порядку. Так, сезонні роботи, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28.03.97, зараховуються за повний рік роботи.

     У зв’язку з проведенням пенсійної  реформи інститут трудового стажу, імовірно, втратить своє значення. Його замінить інститут страхового стажу — це сумарна тривалість періодів трудової діяльності застрахованої особи протягом її життя, за які сплачувались страхові внески.  

1.1. Спеціальний трудовий стаж 

     Спеціальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, виокремлена із загального стажу за її змістом або за умовами  праці, в тому числі й кліматичними.

     Спеціальним стажем вважаються роботи визначені Списками № 1 та № 2. Список № 1 визначає підземні, особливо шкідливі та особливо тяжкі умови праці. Список № 2 визначає інші роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

     У стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, включається фактичний час виконання робіт безпосередньо у виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях за професіями і посадами, визначеними Списками № 1 і № 2, якщо працівник зайнятий на цих роботах повний робочий день. Робота за сумісництвом не зараховується до спеціального трудового стажу. Крім названих робіт, віднесених до спеціального стажу, законодавством встановлено ряд інших видів робіт і професій, що за своїм змістом є спеціальним стажем (трактористи-машиністи, сільськогосподарські працівники — доярки, свинарки, робітниці текстильного виробництва).

     Ст. 13—14 Закону «Про пенсійне забезпечення»  чітко визначаються тривалість спеціального трудового стажу і вік працівника, що дають право на пенсію на пільгових умовах (тільки для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах і в металургії, вік не має значення).

     Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.

     Неперервний трудовий стаж — це тривалість останньої  неперервної діяльності працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації, в який може зараховуватися час попередньої роботи у визначеному порядку. На сьогодні неперервний стаж втратив своє попереднє значення. 

1.2. Підтвердження трудововї дільності 

     Основним  документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, є трудова книжка. Запис у трудовій книжці є доказом трудової діяльності у тому випадку, коли він зроблений на підставі документів.

     Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть бути інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Порядок підтвердження наявного тудового стажу за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93. Документи, що підтверджують трудовий стаж, можуть бути такі: довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу зарплати, архівні довідки, членські квитки профспілки.

     Час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і винятково на їхній праці, установлюється згідно з довідками Пенсійного фонду України про сплату страхових зборів у фонд. Так само підтверджується творча діяльність працівників.

     Час навчання у вищих навчальних закладах, ПТУ, аспірантурі підтверджується дипломами та іншими документами, виданими на підставі архівних даних про період навчання.

     Конституція України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне  забезпечення шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, які проживають за межами України, провадиться на основі договорів з іншими державами. 

1.3. Види пенсій та їх виплата 

     Закон України «Про пенсійне забезпечення»  визначає два види пенсій: трудові  та соціальні.

     Трудові пенсії є чотирьох видів: за віком, з інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років. Перші призначаються особам, які мають необхідний трудовий стаж та досягли відповідного віку, тобто це особи, які займалися суспільно корисною працею. Право на пенсію за віком за загальним правилом мають чоловіки, які досягли 60 років, при загальному стажі роботи не менше 25 років; жінки, які досягли 55 років, при стажі роботи не менше 20 років. Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Це працівники, які працюють на виробництвах, визначених Списками № 1 і № 2; зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії. Пільги надаються багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства. Жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

     Пенсії  за віком призначаються в розмірі 55 % заробітку, але не менше мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не менше як на 1 % мінімального розміру пенсії.

     Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. У кризових умовах її розмір встановлюється на рівні межі малозабезпеченості. Сьогодні розмір мінімальної пенсії за віком становить не менше 117 грн (іноді разом з надбавками).

     Максимальний  розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, визначених п. «а» ст. 13 і ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чотирьох мінімальних пенсій за віком. Розмір пенсії за віком не може перевищувати 75 % заробітку, а для працівників, визначених п. «а» ст. 13 і статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», — 85 %.

     Особам, які не мають достатнього стажу  роботи для призначення повної пенсії, призначаються пенсії за віком при  неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

     До  пенсії за віком можуть бути встановлені  надбавки (ст. 21 вказаного Закону).

     Пенсії  за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров’я.

     Обчислення  стажу роботи для призначення  пенсії за віком (та інших трудових пенсій) здійснюється у порядку, передбаченому ст. 56—63 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

     Іноземним громадянам, коли для призначення  пенсії потрібний певний стаж роботи, пенсії призначаються за умови, що половина необхідного стажу роботи припадає на роботу в Україні. Якщо ж до Пенсійного фонду України повністю сплачені пенсійні внески, то пенсія може бути призначена незалежно від цього співвідношення.

     Угода «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення»  від 13.03.92 регулює питання виплати  пенсій у рамках СНД. Згідно з цією Угодою пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони мешкають. Для призначення пенсії враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав. З переселенням пенсіонера у межах держав СНД виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо виплата пенсії такого ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання.