Конституційне право людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та його забезпечення в системі місцевого самоврядуван

ІНСТИТУТ  ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

 

На правах рукопису

 

 

ІВАНЮШЕНКО  Вікторія Вікторівна

 

УДК   342 : 352 (477)

 

 

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

НА БЕЗПЕЧНЕ ДЛЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я ДОВКІЛЛЯ

ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

 

 

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

 

 

Науковий керівник – 

КРАВЧЕНКО Віктор Віталійович,

кандидат юридичних наук,

доцент

 

Київ – 2009

 

З М І С Т

 

ВСТУП .........................................................................................................	3
РОЗДІЛ 1. Наукові і нормативно-правові засади конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля в Україні	14
1.1. Стан наукового дослідження проблематики права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля ........................	14
1.2. Нормативно-правове закріплення права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля ....................................................	29
Висновки до Розділу 1 .................................................................................	47
РОЗДІЛ 2. Поняття, зміст та організаційно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля	50
2.1. Поняття та зміст конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля .....................................................	50
2.2. Юридичні гарантії конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля ................................................	75
2.3. Організаційно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Місце і роль органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля ............................................................................	101
Висновки до Розділу 2 .................................................................................	112
РОЗДІЛ 3. Компетенція та повноваження, форми і методи діяльності органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля	122
3.1. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля .....................................................	122
3.2. Форми і методи діяльності органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля .....................................................	150
3.3. Проблеми удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування із забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля .........................	172
Висновки до Розділу 3 .................................................................................	184
ВИСНОВКИ ................................................................................................	189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................	193

 

 

В С Т У П

 

Актуальність  теми дослідження. За сучасних умов одним із найпріоритетніших напрямків подальшої розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Це обумовлено постійним  зростанням рівня забруднення території  України, який є одним з найвищих у Європі (на одного мешканця України  припадає понад 500 тонн накопичених  твердих побутових відходів); негативними  соціально-екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи; нераціональним, виснажливим використанням мінерально-сировинних природних ресурсів; застосуванням екологічно шкідливих технологій; неконтрольованим ввезенням в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; негативними екологічними наслідками військової та іншої екологічно небезпечної діяльності; природними катаклізмами та іншими загрозами в екологічній сфері.

В Конституції України  зазначається, що людина, її життя і  здоров’я, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення її прав і свобод є головним обов’язком держави. Цей основоположний принцип чітко й однозначно відображає загальнополітичну позицію сучасної української держави і в повній мірі стосується і права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля. А враховуючи те, що людина проживає в певному населеному пункті, тобто на території юрисдикції відповідних органів місцевого самоврядування, то забезпечення безпечного для життя і здоров’я довкілля може розглядатися як важливе завдання не лише держави, а й місцевого самоврядування. Саме місцеве самоврядування спроможне створити такі ефективні механізми, які б сприяли повній реалізації конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Важливим завданням місцевого самоврядування є створення гідного середовища існування людини, а це можливо шляхом реалізації передбачених законом його повноважень у цій сфері. Гуманістичний характер місцевого самоврядування та його органічний зв’язок з правами людини і громадянина – безперечний. В той же час, сьогодні фактично відсутні комплексні наукові дослідження, які були б присвячені висвітленню феномену місцевого самоврядування через призму прав і свобод людини і громадянина взагалі та конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля зокрема.

Також залишаються не в повній мірі визначеними теоретичні засади забезпечення конституційного  права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, місце і роль місцевого самоврядування в механізмі забезпечення цього права, різними науковцями неоднозначно розглядається поняття та зміст вказаного конституційного права людини і громадянина. Зазначені питання отримали лише часткове висвітлення в юридичній літературі й потребують подальшого ґрунтовного опрацювання.

Зокрема, з огляду на завдання місцевого самоврядування в цій сфері, нагальним є комплексний  аналіз місця і ролі органів місцевого  самоврядування в механізмі забезпечення конституційного права людини і  громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, який ще не проводився у вітчизняній юридичній науці. Крім того, поза увагою дослідників ще залишаються питання чіткого визначення власних і делегованих повноважень органів місцевого самоврядування у галузі забезпечення конституційних екологічних прав людини та їхнього матеріально-фінансового забезпечення. Не в повному обсязі також досліджувалися форми і методи діяльності вказаних органів з реалізації цих повноважень.

Актуальність цієї роботи визначається також практичною необхідністю вдосконалення національного законодавства у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, у тому числі і законодавства, яке регламентує діяльність органів місцевого самоврядування із забезпечення зазначеного права.

Враховуючи вищевикладене, дослідження змісту конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та його забезпечення в системі місцевого самоврядування уявляється актуальною науковою проблемою.

Науково-теоретичною  базою даного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, роботи яких присвячені проблемам права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та ролі місцевого самоврядування в механізмі його забезпечення, авторами яких є: С. Алексєєв, В. Андрейцев, Г. Анісімова, О. Баб’як, Н. Барбашова, О. Батанов, М. Баймуратов, А. Бережнов, М. Бринчук, С. Боголюбов, М. Васильєва, Л. Воєводін, К. Волинка, О. Волков, С. Гавриш, А. Георгіца, С. Грицкевич, М. Гуренко, Р. Давидов, І. Дмитренко, Т. Заворотченко, Г. Задорожня, О. Зайчук, Н. Ілларіонова, В. Кампо, В. Карпунов, Н. Кобецька, О. Колбасов, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Копиленко, В. Костицький, А. Котелевець, В. Кравченко, С. Кравченко, М. Краснова, В. Кукса, О. Кушніренко, Є. Лукашева, М. Малишко, Н. Малишева, Н. Мяловицька, Н. Нижник, А. Олійник, Н. Онищенко, В. Погорілко, М. Пітцик, Х. Приходько, М. Пухтинський, П. Рабінович, Б. Розовський, Т. Слінько, Є. Тихонова, Г. Тищенко, Ю. Тодика, О. Фрицький, В. Чиркин, В.Шаповал, Ю. Шемшученко та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема, програми “Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний № 0103U007975).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля в Україні.

Для досягнення зазначеної мети дослідження у дисертації зосереджено  увагу на вирішенні таких завдань:

з’ясувати місце права  людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля у системі конституційних прав і свобод людини і громадянина та визначити його структуру;

сформулювати авторське  визначення поняття та змісту конституційного  права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля;

дослідити генезу права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля на різних етапах становлення української державності;

проаналізувати концептуальні  проблеми механізму забезпечення права  людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та з’ясувати місце і роль місцевого самоврядування в цьому механізмі;

дослідити систему гарантій конституційного права людини і  громадянина на безпечне для життя  і здоров’я довкілля;

на основі аналізу  законодавства та узагальнення практики діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля сформулювати пропозиції щодо удосконалення її організаційно-правових основ.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та його забезпечення в системі місцевого самоврядування.

Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля та практика його забезпечення в системі місцевого самоврядування України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять як загальнонаукові (діалектичний, системний тощо) так і спеціальні (порівняльно-правовий, нормативно-юридичний, структурно-функціональний, статистичний, формально-логічний тощо) методи. Так, за допомогою діалектичного методу досліджується становлення та розвиток права на безпечне для життя і здоров’я довкілля в загальній системі прав людини. Системний метод дозволив проаналізувати досліджуване право, визначити його місце в системі інших прав, місце і роль органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. На основі порівняльно-правового методу проведено аналіз положень національного, зарубіжного та міжнародного законодавства для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх загальних та спеціальних ознак. Нормативно-юридичний метод дав можливість з’ясувати обсяг і зміст правового регулювання досліджуваного права. Структурно-функціональний метод застосовувався, зокрема, при дослідженні повноважень місцевого самоврядування в сфері забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та їх розподіл між елементами системи місцевого самоврядування. Статистичний метод був використаний для аналізу кількісних факторів, що використовувались в процесі дослідження. Формально-логічний метод дозволив обґрунтовано запропонувати визначення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Наукова новизна  одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень проблеми поняття та змісту конституційного права людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, теоретичних засад забезпечення його в системі місцевого самоврядування.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в  теоретичних положеннях, висновках  та пропозиціях, найважливішими з яких є такі:

вперше:

запропоновано періодизацію процесу становлення та розвитку інституту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля в Україні, що включає такі основні етапи:

I етап: кінець 30-х років – до прийняття Конституції СРСР 1977 р. (відповідно Конституції УРСР 1978 р.);

II етап: 1977 р. – друга половина 80-х років;

III етап: 1986 р. – до прийняття Конституції України 1996 р.;

IV етап: після прийняття Конституції  України 1996 р.;

сформульовано авторське  визначення поняття “конституційне право людини і громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля” як закріплена в Конституції України і гарантована державою сукупність історично обумовлених ступенем розвитку суспільства можливостей кожного вільно користуватися безпечним довкіллям, стан якого відповідає встановленим нормативам його якості, з метою задоволення своїх життєво важливих потреб та інтересів;

з’ясовано, що за своїм  змістом це право включає такі групи можливостей: по-перше, проживати  у навколишньому середовищі, яке  відповідає вимогам екологічної  безпеки; по-друге, звернутися про сприяння в реалізації права на безпечне довкілля до органів державної влади і місцевого самоврядування, до установ, організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких належить вирішення порушених у зверненнях питань; по-третє, вимагати від інших осіб дотримання правил забезпечення безпечного довкілля; по-четверте, у будь-який час звернутися до суду або захистити своє право на безпечне довкілля в інший спосіб, не забороненими законом засобами;

здійснено класифікацію нормативно-правових актів – джерел інституту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля в Україні, за предметом правового регулювання та цільовою спрямованістю, на три групи: 1) нормативно-правові акти, в яких закладені основи формування інституту права на безпечне для життя і здоров’я довкілля; 2) нормативно-правові акти, в яких визначені зобов’язані суб’єкти щодо забезпечення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля та їх правове становище; 3) нормативно-правові акти, в яких встановлюються забезпечувальні (охоронні) засоби реалізації права на безпечне для життя і здоров’я довкілля;