Авторське право і суміжні права

    Слід  зазначити, що диспропорції між потенційними можливостями і реальним забезпеченням прав і законних інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва зумовлені багатьма об'єктивними причинами, а саме: економічне становище країни, обмежені фінансові можливості користувачів творів, нерозвинутість інфраструктури авторського права, відсутність традицій, низька правова культура у сфері використання інтелектуальної власності, триваючий процес становлення національної системи охорони. Конкретним виявом цього є небезпечні масштаби неправомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав. Насамперед це відчувається в сферах книговидання, звуко- і відеозапису, кінопродукцїї, комп'ютерних програм. Особливо гострим залишається питання невиплати вітчизняним і зарубіжним авторам винагороди. Все це завдає великої матеріальної і моральної шкоди державі, не сприяє розвитку самобутньої національної культури.

    Впровадження  цивілізованих відносин у сфері  використання інтелектуальної власності, витіснення з внутрішнього ринку  низькопробної і піратської продукції, забезпечення надходження до державного бюджету багатомільйонних сум поки що не сплачених податків, виконання Україною взятих на себе відповідальних міжнародних зобов'язань може бути досягнуто тільки за умови постійної уваги з боку держави до проблем авторського права, спільних дій зацікавлених сторін, за активної підтримки широкої громадськості.

    Законодавство в галузі авторського права і  суміжних прав є дієвим засобом, який сприяє соціально-економічному розвитку країни, особливо в умовах виходу з економічної кризи, що має і внутрішні, і зовнішні аспекти. Інфраструктура, яка сприяє використанню об'єктів інтелектуальної власності і здійсненню прав, що надаються законодавством, здатна щороку давати 3-4 % внутрішнього валового продукту.

    Україна робить послідовні кроки на шляху  входження до міжнародної системи охорони авторського права і суміжних прав. Як правонаступник колишнього СРСР наша держава підтвердила участь у Всесвітній конвенції про авторське право, взявши на себе зобов'язання охороняти в Україні твори зарубіжних авторів, починаючи з травня 1973 року (час приєднання СРСР до цієї Конвенції). У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка набрала чинності на території нашої держави 25 жовтня 1995 року. Приєднання до Бернської конвенції дає змогу забезпечувати ефективніший захист прав вітчизняних і зарубіжних авторів. У січні 1995 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співпрацю в галузі авторського права і суміжних прав у рамках країн СНД. У червні 1999 року Україна приєдналася до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм. [17,99]

    На  основі довгострокових угод про експорт  прав між Державним агентством України  з авторських і суміжних прав і фірмами Німеччини, Великобританії, США, Японії, в цих країнах здійснюється переклад десятків українських наукових журналів, монографій, творів художньої літератури, виконуються музичні твори. Міжнародний культурний обмін набирає дедалі ширшого розмаху і є ефективним засобом розвитку національної системи авторського права.

    Налагоджено зв'язки з впливовими міжнародними організаціями. У деяких з них, наприклад  у Всесвітній організації інтелектуальної власності, Україна є членом виконавчих органів (членом Виконавчого комітету Бернського Союзу). Особливої уваги заслуговує співпраця між Україною і Європейським Співтовариством з удосконалення захисту прав інтелектуальної власності.

    Проаналізовуючи вище викладене, я вважаю, що одним із першочергових завдань національного законодавства є забезпечення в Україні становлення цивілізованого ринку інтелектуальної власності. По-перше, необхідні зміни і доповнення до Закону України «Про авторське право і суміжні права» з метою посилення боротьби з неправомірним використанням творів. По-друге, запровадження кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення норм авторського права і суміжних прав.

    ВИСНОВОК

      Науково-технічний  рівень виробництва, культура, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес суспільства в цілому значною мірою залежать від рівня та ефективності творчої діяльності. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил розвитку всієї цивілізації. Країни з високорозвинутою ринковою економікою характеризуються високим рівнем розвитку культури, науки і освіти. Тут культуру слід розуміти в найширшому значенні цього слова – це рівень розвитку мистецтва, виробництва, виробничої інфраструктури, матеріально-технічного забезпечення побуту тощо. Ці фактори зумовлюють та визначають рівень цивілізації того чи іншого суспільства. Вони і є результатами творчої діяльності людини.

      Зміст, спрямованість, сила емоційного впливу літератури, мистецтва, науки визначають духовність сучасного суспільства. Творчість гуманітарного характеру, спрямовану на збагачення внутрішнього світу людини, вважають духовною творчістю. Духовна творчість охоплює літературу, науку, мистецтво, виконавську майстерність артистів, звукозапис, радіо, телебачення та інші види діяльності гуманітарного характеру.

      До  результатів науково-технічної творчості  належать наукові відкриття, винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин та інше. Ці результати науково-технічної творчості  можна використовувати в будь-який спосіб, що не суперечить Закону в підприємницькій діяльності,у промисловості, сільськогосподарському виробництві тощо.

      Цивільне  законодавство встановлює, що всі  результати творчої діяльності визнаються товаром а, отже, є об’єктами права інтелектуальної власності.

      Права на об’єкти інтелектуальної власності  виникають за фактом їх створення  або внаслідок надання їм правової охорони уповноваженим державним  органом у випадках і в порядку, встановлених Цивільним кодексом України  або іншими Законами.

      Отже, всі результати творчої діяльності з погляду цивільно-правової охорони  умовно можна поділити на три групи: одна група охороняється авторським правом, друга – правом промислової  власності, третя – правом на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

      Авторське право – це особисті немайнові та майнові права авторів і їх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням здобутків науки, літератури і мистецтва.

      Авторське право встановлює сприятливі правові  умови для творчої діяльності, забезпечує доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. воно визначає і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.

      Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення.

      Суміжні права є сукупністю цивільно-правових норм, що регулюють відносини з  використання виконань творів, фонограм, відеограм та програм мовлення і  які разом з нормами авторського  права складають єдиний інститут права інтелектуальної власності. Сама назва «суміжні права» вказує на тісний зв’язок предметів регулювання авторського права та суміжних прав, що дозволило поєднати їх в один інститут. Цей зв’язок пояснюється тим, що, по-перше, об’єкти суміжних прав – виконання, фонограми, відеограми та програми мовлення – з’являються в результаті використання творів науки, літератури та мистецтва, а тому є вторинними стосовно об’єктів авторського права. По-друге, використання об’єктів суміжних прав відбувається одночасно з використанням об’єктів авторського права, оскільки вони є однією з форм існування авторських прав.

      Таким чином, ми бачимо, що авторське право  та суміжні права поєднанні між  собою в один інститут і, взаємодіючи, мають неабияке значення для суспільства, як українського окремо, так і для світового взагалі. Саме за допомогою цього інституту і отримує людство найкращі надбання світового суспільства в найрізноманітніших галузях його життєдіяльності, які відповідають світовим стандартам та не мають собі рівних.

      Список  використаної літератури: 

1. Римська конвенція  про охорону прав виконавців, виробників фонограм і органів мовлення 1961 р.
2. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.96 року.
3. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.03 року.
4. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 856 с.
5. Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року № 2627-ІІІ.
6. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ.
7. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ.
8. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ.
9. Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР.
10. Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР.
11. Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 року № 9/98-ВР.
12. Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-ХІV.
13. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 року № 1587-ІІІ.
14. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 року № 2623-ІІІ.
15. Законодавство про інтелектуальну діяльність: Збірник нормативних актів. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 798 с.
16. Право інтелектуальної власності: Підручник / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Атіка, 1998. - 385 с.
17. Право інтелектуальної власності і погляд на проблеми / Р. Шишка // Право України. - 1999. - № 1. - 99 с.
18. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М. Ігнатенко. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 534 с.
19. Гражданское право: Учебник / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. - К.: Юринком Интер, 2001. - 461 с.
20. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.1. - 642 с.
21. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.2. - 708 с.
22. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.; За ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. - 448 с.
23. Цивільне право України: Навч. посіб. / М.І. Панченко. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
24. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.1. - 736 с.
25. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.2. - 640 с.
26. Словарь гражданского права / Под ред. В.В. Залесского. - М.: Юристь, 1998. - 709 с.
27. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 1309 с.