Авторське право і суміжні права

      Суб’єктів авторського права і суміжних прав об’єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає  в тому, що підґрунтям для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним чином розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора; студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диска виконавця; телекомпанія, яка транслює свої відеограми. Розділ III Закону України «Про авторське право і суміжні права» забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення та їх правонаступників.

      Таким чином можна дати таке визначення суміжним правам. Суміжні права – це права виконавців на результати творчої діяльності, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським правом.

      Об’єктом  суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження є:

• виконання – це діяльність акторів, співаків, музикантів, танцюристів та інших осіб, що передбачає виконання у певний спосіб творів літератури, мистецтва, народної творчості тощо;
• фонограми – звукозапис на відповідному носії виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входять до аудіовізуального твору;
• відеограми – відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору;
• програми організацій радіомовлення – поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач, яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

      Слід  зазначити, що суміжне право виникає  внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. [18,534]

      Суб’єктами  суміжних прав є:

• виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконання;
• виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
• виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
• організації мовлення та їх правонаступники.

      Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку. Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

      Виробник  відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

      Виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

      Організацією  мовлення є юридична особа – організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Відповідно, організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників), а організацією кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на відстань сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду). [15]

      Суб’єкти  суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній  основі організаціям, які не мають  права займатися комерційною  діяльністю. Такі організації діють  на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором  та іншими особами, які мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

      Права виконавців.

      Виконавцям  належать особисті (немайнові) і майнові  права. До немайнових прав виконавців належать право на ім’я, на охорону своїх виступів від спотворення, право згадування свого імені у зв’язку з використанням виконання.

      Виконавцям  належить виключне право дозволяти  чи забороняти іншим особам:

      - публічне сповіщення своїх незафіксованих  виконань (прямий ефір);

      - фіксацію у фонограмах чи відеограмах  своїх раніше незафіксованих  виконань;

      - відтворення (пряме та (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

      - розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи  відеограмі, шляхом першого продажу  або іншої передачі права власності  у разі, коли вони при першій  фіксації виконання не дали  дозволу виробникові фонограми (виробникові відеограми) на її подальше відтворення;

      - комерційний прокат, майновий найм  своїх виконань, зафіксованих у  фонограмі чи відеограмі, якщо  при фіксації не було їхньої  згоди на комерційний прокат  і майновий найм, навіть після  розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

      - розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи  відеограмах, через будь-які засоби  зв’язку таким чином, що будь-яка  особа може отримати до них  доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їхньої згоди на такий вид розповсюдження.

      Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

      У випадках коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

      У разі коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми чи відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.

      Права виробників фонограм та відеограм. Законом передбачено виключні права виробників фонограм та відеограм, а саме:

• відтворення (пряме та (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;
• розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;
• комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;
• публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;
• будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;
• ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників для розповсюдження їх серед публіки.

      Якщо  фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми). [23,736]

      Допускається  без згоди виробників фонограм (відеограм), які опубліковано для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовано у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників як:

1. публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;
2. публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
3. публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

      Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

      Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

      Організації мовлення мають виключні права щодо використання своїх програм у  будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм  шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював його і для якого цей сигнал із супутника не призначався.

      Організаціям  мовлення належить право на одержання  винагороди за будь-яке використання їх передач.

    Термін  охорони суміжних прав. Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і органів мовлення (1961 р.) визначає мінімальний термін охорони для суміжних прав протягом 50 років. [1] Термін охорони, що надається виконавцям за Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо виконання і фонограми (1996 р.) продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому виконання було записано на фонограму. Термін охорони, що надається виробникам фонограм за зазначеним вище договором, продовжується до кінця періоду в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому фонограма була опублікована, або — за відсутності такого опублікування протягом 50 років з моменту запису фонограми — 50 років з кінця року, в якому було проведено запис.

    Права виконавця на ім'я і на захист виконання від будь-якого спотворення або іншого посягання охороняються безстроково. До спадкоємців (відносно юридичних осіб — до правонаступників) виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного мовлення переходить право дозволяти використання виконання, фонограми, передачі в ефір або по кабелю і на отримання винагороди в межах частини термінів, що залишилася.  

    Розділ 3. Перспективи розвитку системи охорони авторського права і суміжних прав в Україні

    Україна прагне охопити нормами авторського  права усі без винятку сфери і форми використання творів, зокрема при виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату. Закон України «Про авторське право і суміжні права», відповідаючи високим міжнародним вимогам охорони інтелектуальної власності, став своєрідною базою для подальшої позитивної трансформації національної системи охорони авторського права і суміжних прав.