Рослинність, розвинута на сіро-коричневих ґрунтах, дуже різноманітна. Переважає трав’яний покрив зі злаків з ефемерами та ефемероїдами. Він укриває всі вододільні простори. Досить широко представлені ліси (вздовж річок) та чагарники (у вологих місцях).

      Тваринний світ у минулому був представлений  великими травоїдними, але вони винищені. Тепер тут поширені гризуни, багато плазунів, комах і птахів.

      Природні  ландшафти субтропічного степу  у багатьох місцях майже повністю змінила людина. Територію його використовують під пасовища, землеробство. Там, де рослинний покрив винищено, розвинулись  катастрофічні процеси ерозії ґрунтів.

      Зони  субтропічних напівпустинь. Ці зони межують з одного боку з середземноморськими зонами, або зонами субтропічних степів, а з іншого - з субтропічними пустинями. Вони займають простори на півночі Африки, Аравійського півострова, поширені в Малій Азії, в Ірані, Іраку. В Північній Америці вони розташовуються на плато Колорадо, в межах Великого Басейну на південь від 38° та на півночі Мексиканського нагір’я; e Південній Америці вони представлені меридіональною смугою між 30 і 40° зх. д. у передгір’ї Анд; у південній Африці займають південно-західні райони, що прилягають до середземноморської зони, а в Австралії — райони, що лежать на південь від озера Ейр.

      Субтропічні напівпустині — це часто різні  за шириною смуги, які прилягають до субтропічних пустинь з боку полюсів, або плями, розкидані відповідно до умов орографії материків у  субтропічних широтах. Висотний тип  їх поясності — пустинний, найбільш поширений у Центральній і Середній Азії (Тібет, Памір тощо). Цим зонам властиві перехідні риси від субтропічних степів до пустинь. Клімат жаркий і сухий, середні температури найхолоднішого місяця — близько +5°C, найтеплішого — понад +30°C. Річна кількість опадів становить близько 250 мм. Вона менша від випаровування в 3-6 разів. Максимум опадів припадає на зимовий період.

      Рослинність в основному така сама, як і в  зоні пустинь субтропічного поясу, але утворює густіший, хоч і  незімкнутий покрив. Ґрунти вкриті рослинністю іноді на 80% (без ефемерів). Основна рослинність трав’яна, переважно  з дерновинних злаків. Значно поширені низькі напівчагарники типу полину, головним чином ксерофіти. Ґрунти сіро-бурі та червоно-бурі, малогумусні, значно засолені. Вони мало зв’язані, внаслідок чого при розорюванні легко піддаються інтенсивній дефляції. Це все разом зумовлює їх низьку продуктивність.

      Тваринний світ не має видів, властивих тільки цьому типу ландшафту; він має  перехідний характер, як і рослинність. Тут багато гризунів і плазунів. У минулому значно поширені були також  крупні копитні.

      Напівпустині  цього поясу використовують головним чином як пасовища для різних видів  худоби. Для землеробства їх використовують мало, бо без зрошення тут сільськогосподарські культури дають несталі врожаї.

      Зони  субтропічних пустинь. Субтропічні пустині поширені в основному в тих районах, що й напівпустині, бо вони пов’язані за походженням. У субтропічному поясі вони розташовуються здебільшого плямами різної величини, які чергуються з напівпустинями та перериваються горами. Поширені субтропічні пустині у Великому Басейні, на плато Колорадо, на півночі Мексики, в південній (в басейні р. Оранжевої) частині Африки, в субтропічній (внутріматериковій) Азії, на півдні Австралії та у внутрішніх частинах Південної Америки (зі сходу прилягають до Анд), їх поширення зумовлено великими площами суші в цих широтах.

      Клімат  субтропічних пустинь подібний до клімату  субтропічних напівпустинь, але сухіший. Середні температури найхолоднішого місяця від 0 до 5-12°С, найтеплішого 27-34°С. Сухий період переважає протягом усього року. Річна кількість опадів не перевищує 100-200 мм. Випаровуваність становить 1500-4000 мм. Максимум опадів припадає на зимовий період, але в окремих місцях їх не буває роками.

      Основні особливості ландшафту субтропічних пустинь полягають у розрідженості  рослинності та її характері. У пустинях рослинність значно рідша, ніж у  напівпустинях, причому це здебільшого  не рослинні асоціації, а віддалені  один від одного окремі екземпляри рослин з глибокою кореневою системою. Переважають чагарникові склерофіти³.

      Рослинність субтропічних пустинь представлена різними ефемерами. На пісках росте  піщана осока і чагарники - псамофіти, на солончаках — кураї, в тому числі чагарникові й деревоподібні. Долини річок з постійними або періодичними водотоками і неглибокими ґрунтовими водами зайняті тугаями. З культурних рослин для зони характерні бавовник та в притропічних частинах фінікова пальма.

      У пустинях розвинуті сіро-бурі ґрунти, а в зниженнях — солончаки. Мала кількість органічної маси й недостача води затримують процес ґрунтотворення.

      Тваринний світ дуже своєрідний. Його представляють  великі травоїдні, численні плазуни  і дрібні гризуни.

      Висотна поясність, як і в напівпустинях, представлена пустинним типом.

ТРОПІЧНІ  ПОЯСИ

      Загальні  особливості поясів. Тропічні пояси займають найбільші площі між 30 і 18° ш. в обох півкулях.

      Радіаційний баланс у їх межах в середньому вдвічі більший, ніж у помірних поясах, причому тут він істотно не змінюється з широтою. Над сушею  завжди тепло.

      Найважливішу  роль у формуванні різних типів природних  умов відіграє атмосферна циркуляція. Тут вона визначає співвідношення тепла  й вологи. Пасатна циркуляція зумовлює скрізь, за винятком східних окраїн материків, куди пасати приносять вологу з океану, вкрай недостатнє зволоження, тому тропічні пояси широко представлені пустинями і напівпустинями.

      У напрямі зі заходу на схід пустині  змінюються напівпустинями, саванами з чагарниками і рідколіссям  аж до вологих тропічних лісів  на східній периферії материків.

      У місцях з малою кількістю вологи кора вивітрювання малопотужна, продукція  біомаси мізерна. Якщо в напівпустинях  приріст наземної рослинної маси становить близько 1 т/га на рік, то в пустинях — майже в 10 разів менше. У короткочасні сезони дощів відчувається велика інтенсивність біохімічних процесів, яка виявляється в значному поширенні ефемерів.

      Фізичне вивітрювання переважає тут над  хімічним.

      Зони  вологих тропічних  лісів. Зони тропічних лісів поширені в обох півкулях, але більші площі вони займають у південній півкулі. У північній півкулі ця зона виявлена на рівнинах Центральної Америки, де займає південні частини півостровів Юкатану й Флориди. В Азії вона відсутня, її замінюють зони північного субекваторіального поясу та висотна поясність. У південній півкулі зона тропічних лісів виявлена на східному узбережжі Австралії, на сході Мадагаскару (за винятком крайньої північної частини), на південному сході Африки та в Південній Америці (на південному сході Бразилії). Це відносно вузькі прибережні смуги, скрізь витягнуті субмеридіонально.

      Клімат  зон тропічних лісів формується в основному під впливом пасатів  і характеризується постійно високими температурами і великим зволоженням, яке здебільшого виявляється  періодично. Середні температури  найхолоднішого місяця 18-20°, найтеплішого 25°С. Річна кількість опадів становить 1000-3000 мм і більше (на навітряних схилах), причому максимум їх припадає на теплу пору року.

      Рослинність представлена тропічними лісами. Вони переважно 4-5-ярусні, досить різноманітні за видовим складом деревних порід, ліан і епіфітів. На узбережжях поширені мангрові ліси. Дерева, особливо перших ярусів, стрункі, місцями досягають 40-60 м у висоту та значних розмірів у поперечнику. Серед дерев є бобові, миртові, різні види пальм, деревоподібних папоротей та ін. Значно поширені дерева, що скидають листя на посушливий період, а в горах — на холодний період. Вічнозелені переважають у постійно вологих місцях та по долинах річок, де вологи завжди вистачає.

      Ґрунтовий покрив під лісами представлений  червоноземами, жовтоземами, коричнево-жовтоземними, червоно-жовтими й латеритними ґрунтами.

      Тваринний світ багатий і різноманітний. У  лісах живуть численні мавпи, багато папуг, колібрі та різні плазуни.

      Висотна поясність представлена лісолучним типом.

      Природа значно змінена людиною. Вирубано багато лісів. На їх місці розводять какао, цукрову тростину, бавовник, каву тощо.

      Зони  тропічного рідколісся, сухих лісів і  саван. Ці зони поширені в обох півкулях. У Північній Америці вони є в Мексиці, в Центральній Америці - в західній частині острова Куба і на півночі півострова Юкатану. В Азії ця зона представлена смугою у вигляді півкільця, яке зі сходу оточує напівпустині і пустиню Тар. У Південній Америці вона простягається смугою по 60-у меридіану між 18 і 30° пд. ш. (Гран-Чако)⁴ та на крайньому сході в районі мису Кабу-Бранку. В Африці ця зона виявлена тільки в південній півкулі, де півкільцем з півдня й заходу оточує зону вологих високотравних саван і саванових лісів субекваторіального поясу. Вона займає також західну смугу Мадагаскару (без півночі). В Австралії ця зона простягається меридіональне, паралельно зоні тропічних лісів, до якої прилягає з заходу, на крайньому північному заході - у вигляді прибережної смуги.

      Клімат  зони тропічний континентальний. Для нього характерні значні річні й різкі добові амплітуди коливання температур, різка зміна сухого і вологого сезонів. Середні температури найтеплішого місяця плюс 22-30°С (абсолютний максимум — понад +40°С), а найпрохолоднішого плюс 12-20°С. Взимку вдень жарко, а вночі буває близько 0°С. Можливий іній.

      Річна кількість опадів становить 500-1200 мм, але випадають вони головним чином протягом двох-трьох літніх місяців, внаслідок чого для більшої частини районів зони характерний від’ємний баланс вологи.

      У рослинному покриві переважає сухе рідколісся (ксерофітні ліси й чагарникові зарості).

      Ґрунти  коричнево-червоні, червоно-бурі та сіро-коричневі. Тваринний світ тут досить багатий і різноманітний. Він представлений великими травоїдними й хижаками, численними птахами, плазунами та комахами.

      Висотна поясність представлена рідколісно-степовим типом.

      У зонах розвинуто дрібне тваринництво і землеробство — вирощують зернові, бавовник тощо.

      Зони  тропічних напівпустинь. Тропічні напівпустині є в обох півкулях. Це перехідні утворення від зон тропічних пустинь до саван. У Північній півкулі ця зона поширена на півострові Каліфорнія, в Мексиці, оточує з півдня Сахару, пустині Аравійського півострова та пустиню Тар. У Південній півкулі, в Австралії, тропічні напівпустині займають значні простори в Центральній частині материка (навколо озера Ейр), у західній частині та в північній — на межі з саванами. В Африці вони поширені в Калахарі та на просторах, які прилягають до пустищ Наміб. У Південній Америці райони тропічних напівпустинь прилягають до пустині Атакама.

      Формування  та існування напівпустинь зумовлене  головним чином їх внутріматериковим  положенням, де більшу частину року панує сухе континентальне повітря. Клімат напівпустинь жаркий, сухий, континентальний. Середні температури найхолоднішого місяця плюс 15-20°С, але у позатропічних районах бувають заморозки. Середні температури найтеплішого місяця 25-30°, максимальні температури +40°.

      Річна амплітуда коливання температур становить 20°С, добова — близько 40°С. Річна кількість опадів — близько 250 мм, випадають вони влітку.

      Рослинність у напівпустинях цього типу буйно  розвивається лише в період дощів. Типова трав’яна рослинність представлена дерновинними злаками. Досить поширені сукулентні чагарники і напівчагарники, багато ефемерів. Уздовж річок трапляються й лісові ландшафти. Тут деревна рослинність живиться ґрунтовими водами. Ґрунти в різних районах зон теж досить різноманітні. Поширені сіро-коричневі ґрунти, червоно-бурі, сіроземи та ін.

      Тваринний світ представлений тваринами, які  є в пустинях і саванах, причому  для нього характерні великі кочівні  тварини. Є травоїдні, гризуни, хижаки, багато плазунів і комах.