Управління фінансуванням оборотних активів підприємства

     Від стану обігового капіталу, швидкості  його обігу залежить більшість показників господарської діяльності організації, його фінансовий стан, платоспроможність та ліквідність. Кожна організація повинна мати в своєму розпорядженні економічно обгрунтовану кількість обігового капіталу. Якщо недолік обігового капіталу, особливо чистого, веде до неможливості підтримки на відповідному рівні поточної господарської діяльності, то його лишок веде до "замороження" частини активів організації, зниження рентабельності не тільки активів, але і всієї фінансово-господарської діяльності, а також знецінення його активів в умовах інфляції.

     Управління  обіговим капіталом, як і весь процес управління, включає в себе стратегію  і тактику управління.

     Під стратегією розуміється загальний  напрямок та спосіб використання засобів  для досягнення поставленої мети.

     Тактика управління - це певні методи та прийоми для досягнення поставленої мети в визначеній ситуації та в певний момент часу. Задача тактики управління - вибір найбільш оптимального рішення питань та способів його впровадження.

     Планування  займає важливе місце в системі  управління оборотним капіталом. В ході планування господарюючий суб’єкт на підставі аналізу зовнішньої та внутрішньої інформації оцінює стан обігових активів, їх структуру та величину, визначає напрямок найбільш ефективного використання. Складовою частиною планування є прогнозування, тобто розробка можливих напрямів розвитку об’єкта управління в залежності від зміни впливу на систему. Перед прогнозуванням не ставиться задача здійснити на практиці отримані прогнози.

     Функція організації в управлінні обіговим капіталом зводиться до створення умов для ефективного функціонування. Це забезпечується:

• розробкою методик, норм і нормативів;
• формуванням структури управління, чутливої до всіх змін в виробництві та збуті продукції, в науково-технічному процесі;
• встановленні взаємозв’язку між управлінськими підрозділами.

     Координація в процесі управління забезпечує його безперервність, відповідність  заданим параметрам. Метою координації  являється досягнення узгодженості дій ланок системи управління. В системі управління обіговим капіталом дана функція займає центральне місце в зв’язку з великою чутливістю обігових коштів до змін зовнішніх та внутрішніх умов з їх втіленням в різні області управління.

     Мотивація як функція управління виражається  в економічному та моральному стимулюванні робітників організації, оскільки необхідно підвищення зацікавленості членів трудового колективу в ефективному використанні виробничих запасів, прискоренні обігу засобів в сферах виробництва та обігу, раціональному залученні різноманітних джерел обігового капіталу.

     Контроль  як управлінська функція призвана забезпечити  правильну оцінку ситуації шляхом кількісної і якісної оцінки результатів  функціонування господарюючого суб’єкта.

     Існує ряд факторів, що впливають на формування обігового капіталу та політику управління ним. В залежності від сфери виникнення можна виділити виробничі, маркетингові, фінансові фактори, а також загальноекономічні умови.

     Найбільш  істотними виробничими факторами  являється сезонність виробництва  та висока потреба в джерелах обігового  капіталу в моменти найбільшого навантаження, та значна фондомісткість виробництва.

     Фінансові фактори також обмежують ефективність формування та використання обігового  капіталу. Недостатній розвиток ринку  капіталів, висока вартість банківських  кредитів, незначні фінансові можливості більшості організацій не дозволяє використовувати джерела формування обігового капіталу на нормальних умовах.

     Завдання  підвищення функціонування господарюючого суб’єкта являється однією з важливіших задач управлінської діяльності. Безперечно обіговий капітал як невід’ємна частина всіх засобів, задіяних в процесі виробництва та реалізації продукції, внесе свій вклад в формування економічного результату. Механізм впливу наведений на рис. 3.2.

     Рисунок 3.2. Механізм впливу управління обіговим капіталом на ефективність функціонування господарюючого суб’єкта.

     Що  стосується загальноекономічних факторів, то до цієї групи факторів слід віднести фіскальний характер податкової системи, відсутність необхідної державної  підтримки, значне знецінення обігового капіталу внаслідок інфляції, відсутність законодавчої бази з питань обігового капіталу окремих організацій.

     Управління  обіговим капіталом полягає у  впливі на обсяг та структуру обігового  капіталу, а також джерела його формування з метою підвищення ефективності використання.

     В процесі управління обіговим капіталом, як вже відмічалось, здійснюється вплив  на його величину та величину його джерел, суму витрат по утриманню запасів  та залученню ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції. Зміна цих параметрів прямо впливає на кінцеві фінансові результати роботи, і, як наслідок, на ефективність функціонування організації. На ефективність фінансово-господарської діяльності не прямо впливають зміна в структурі обігового капіталу або джерел їх формування та різні організаційно-технічні заходи. Так, структурні зміни в активах можуть відобразитись на розмірі затрат по утриманню запасів, а перегрупування джерел формування засобів приведе до зміни витрат пов’язаних з залученням коштів.

     Науково-технічний  рівень господарської діяльності суттєво  впливає на якісні характеристики обігових активів, що приводить до зміни їх обсягу та структури, що в кінцевому  випадку відобразиться на ефективність діяльності.

     Використання  різних фінансових інструментів також впливає на результативність діяльності через зміну величини та структури джерел обігового капіталу.

     Удосконалення процесу функціонування обігового  капіталу виражається через застосування сучасних методів управління ним  в усіх сферах управлінської діяльності. Найбільший ефект дає вплив на швидкість обігу коштів, оскільки це відразу відображається на розмірі використовуємих в обороті ресурсів, та на затратах по їх утриманню та залученню. Норматив товарних запасів визначається шляхом множення одноденних витрат матеріальних ресурсів (за цінами їх придбання) на норму запасу в днях.

     Важливим  при цьому є встановлення оптимальної  норми запасу в днях, яка залежить від частоти поступлень матеріальних цінностей, часу на транспортування  та підготовку їх до виробництва. Тому для розрахунку норми запасу в днях прийнято визначати такі її складові:

     - поточний запас час знаходження матеріальних цінностей на складах. Він встановлюється у розмірі 50% від середньозваженого інтервалу між поставками. В основу розрахунку величини інтервалу між поставками беруться фактичні дані про частоту поставок за попередні 2 роки;

     - страховий (гарантійний) запас - згідно з вітчизняними методиками - рекомендовано встановлювати у розмірі 50% поточного;

     - транспортний запас - час знаходження матеріальних цінностей в дорозі;

     - підготовчий запас час, необхідний на прийняття матеріальних цінностей, розвантаження, сортування, підготовку до продажу.

     Розрахуємо  норматив оборотних активів у  запасах товарів на підприємстві, якщо середньозважений інтервал між надходженнями запасів становить 40 днів, витрати на придбання сировини і матеріалів за рік становлять 140,6 тис. грн., час перебування партії товарів в дорозі - 6 днів, час для підготовки до продажу - 2 дні.

     1. Визначаємо поточний запас: 40 / 2 = 20 днів.

     2. Визначаємо страховий запас: 20 / 2 = 10 днів.

     З Визначаємо норму запасу в днях: 20 + 10 + 6 + 2 = 38 днів.

     4. Визначаємо одноденний розхід  товарів: 140,6 / 365 = 0,385 тис. грн.

     5. Розраховуємо норматив: 0,385 х 38 = 14,6 тис. грн.

     Отже, для безперебійної роботи підприємства необхідно, щоб норматив для запасів  становив 14,6 тис. грн.

     Нормування  оборотних активів мас велике значення у фінансово-господарській  діяльності підприємств, тому що:

• по-перше, правильне визначення нормативу забезпечує безперервність проносу виробництва;
• по-друге, нормування дає змогу ефективно використовувати оборони активи підприємства;
• по-третє, від правильно встановленого нормативу залежить виконання плану виробництва і реалізації продукції, прибутку і рівня рентабельності;
• по-четверте, обгрунтовані нормативи сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

     Досить  велику роль у покращенні якості економічної  інформації і підвищенні рівня управління має використання засобів обчислювальної техніки, що в свою чергу забезпечує отримання, обробку та використання інформації в процесах управління підприємством.

     Великий обсяг економічної інформації, який постійно і поступово збільшується у зв’язку з зростанням суспільного  виробництва потребує подальшого вдосконалення облікової та контрольно – аналітичної роботи, тому значна увага приділяється питанням автоматизації обробки інформації.

     Автоматизація обліку вносить великі зміни до технології роботи підприємства: змінюється система бухгалтерського і фінансового обліку, перебудовується методологія обліку, змінюється обліковий процес, підвищуються рівень управління, відбувається якісна та кількісна зміна облікового апарату та його функції.

     Проблеми  комп’ютерних інформаційних систем обліку розглядаються фахівцями різних галузей знань; спеціалістами з інформаційних систем, бухгалтерами, менеджерами. Зокрема, ці проблеми розглядали В. М. Антонов і Г. К. Яловий, Ф. Ф. Бутинець, М. С. Васьковська, С. В. Васьковська, С. В. Іваненко, М. Ф. Кропивний, В. Ф. Ситник, В. Д. Шкір та інші вітчизняні, російські й зарубіжні вчені.

     Тому  досить актуальною залишається проблема дослідження можливостей програмного  забезпечення для автоматизації  бухгалтерського обліку і прийняття  на їх підставі ефективних управлінських рішень.

     Впровадження  у виробництво нової техніки, більш досконалої технології, механізація  і автоматизація виробничих процесів, раціональна організація матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції, наближення виробництва до джерел сировини, матеріалів і споживачів готової продукції, здійснення інших заходів, які сприяють дотриманню режиму економії у витратах на виробництво і скороченню тривалості виробничого циклу, забезпечують прискорення обігу обігових коштів.

     Наявність власних обігових коштів, розрахована за даними балансу, коригується на суму переплат чи недоплат на звітну дату платежів з прибутку до бюджету або до інших фондів та резервів.

     У подальшому аналізі слід встановити, під впливом яких чинників змінилась  наявність власних обіговій коштів на кінець звітного періоду порівняно  з даними на початок звітного періоду. На підприємствах промисловості  нестача власних обігових коштів може зумовлюватися як залежними, так і не залежними від діяльності підприємств чинниками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Відсутність власних коштів в обороті у  більшості організацій і підприємств  не дає можливості їм належно використовувати  матеріально-технічну базу, найбільш повно задовольняти потреби населення в товарах та послугах. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних засобів. До оборотних засобів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Вони перебувають у постійному pyсі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. На першій стадії оборотні засоби в грошовій формі використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних peсypсів. На наступній стадії виробництва ці матеріальні ресурси піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції. Третя стадія розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції, яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, але й дає певний прибуток.