Управління фінансуванням оборотних активів підприємства

     3 метою ефективного управління  оборотними засобами доцільно  їx класифікувати за різними  ознаками: за елементами, характером участі в операційному циклі, за періодом функціонування, за pівнем охоплення нормування, за характером фінансових джерел формування, за pівнем ліквідності та ступенем ризику. Дослідження складу і структури оборотних засобів забезпечує не лише встановлення їx стану, але й можливостей підприємства працювати більш ефективно. 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Форми  фінансуванням оборотних активів  підприємства 

     В процесах господарської діяльності підприємству необхідне визначена сума грошових коштів для закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикантів, комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей. 
Зазначені матеріальні цінності призначенні для забеспечення процесу виробництва і реалізації продукції і постійно знаходитися в кругообороті коштів. 
Період, на протязі якого матеріальні цінності, необхідні для організації процесу виробництва, здійснюють один оборот являють собою цикл оборотного капіталу або час з моменту закупівлі сировини та матеріалів до моменту сплати готової продукції покупцем. Слід зазначити, що на кожному конкретному підприємстві цикл оборотного капіталу може бути різним. З другого боку, підприємство виробляє не один, а багато видів прдукції, які у визначений момент часу знаходяться на різних стадіях циклу “ виробництво- прдаж”. У зв”язку із зазначеним, надходження грошових коштів на поточний рахунок підприємства, як правило, не співпадає з проведеними витратами. Крім того, в умовах нестабільності економіки, наяявності іфляцій, зміни попиту на вироблену підприємством готову продукцію ускладнює питання управління оборотними активами. 
Основними задачами управління оборотними активами є: забеспечення бесперервності процесу виробництва, прискорення оборотності оборотних активів, підвищення рентабельності оборотних активів, мінімізація ризиків і витрат, пов”язаних з формуванням і використанням оборотних активів. 
Для забеспечення безперервності процесу виробництва необхідно сформувати окремі види активів у відповідності з обсягами господарської діяльності підприємства і триалістю його операційного циклу. 
Операційний цикл суттєво впливає на обсяг, структуру, і ефективність використання оборотних активів, яких включає час від моменту закупівлі матеріальних цінностей до надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію.

     В процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу необхідно виділити виробничий цикл і фінансовий цикл. 
Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готової продукції. 
Фінансовий цикл підприємства являє собою період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчують інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію. 
Слід зазначити, що фінансовий цикл відрізняється від операційного циклу на час обертання кредиторської заборгованості постачальників сировини, матеріалів та інших виробничих ресурсів. 
На тривалість фінансового циклу впливають наступні фактори, тривалість комерційного циклу та його окремих стадій; темпи зростання обсягів виробництва; рівень інфляції та необхідність створення страхових резервів виробничих запасів; сезонність виробництва, реалізації та постачання сировини, та ринку готової продукції.

     Пискорення обертання загальної суми оборотних активів досягає шляхом збільшення частки оборотних активів з високою оборотністю і зниження частки активів, що обертаються повільно. До активів з високою оборотністю можна віднести: запаси сировини і матеріалів, по яких не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користуються високим попитом; грошові кошти, які постійно знаходяться в постійному обороті. 
Оборотні активи з низькою оборотністю включають: сезонні запаси сировини і матеріалів, запаси готової продукції, яка користується зниженим попитом;довгострокова та короткострокова дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції строком більше шісти місяців. Задача забспечення ліквідності оборотних активів досягається за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів в грошовій ліквідній формі, а також шляхом забеспечення відповідної частини високоліквіднихт активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які при необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти. 
Задача забеспечення підвищення рентабельності оборотних активів досягається шляхом своєчасного використання тимчасових вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфелю поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит. З метою оптимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що дають прямий дохід і ті активи, які такого доходу не приносять.

     Задача мінімізації ризиків і витрат, пов”язаних з формуванням і використанням оборотних активів спрямованих на усунення негативних наслідків щодо формування оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробничому процесі, невиконання зобов”язків, втрат можливого прибутку; недостатність виробничих запасів веде до перебоїв у виробництві, зайвих витрат, недоотриманого доходу; наявність зайвих оборотних активів спричиняє зайві витрати щодо фінансування,іммобілізації фінансових ресурсів, недотримання частини доходу і прибутку. 
 
 
 
 
 
 
 

1.3. Політика  управління фінансуванням оборотних  активів підприємства 

     В теорії фінансового менеджменту  прийнято виділяти різні стратегії  фінансування поточних активів в залежності від відношення фінансового менеджера до вибору джерел покриття варійованої частини оборотних активів. 
Відомі чотири моделі стратегіх фінансування поточних активів: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна.

     Ідеальна  модель побудована виходячи з понять “поточні активи” та “поточні зобов”язання”. Термін “ідеальний” означає не в прямому значенні ідеал, а рівність поточних активів з короткостроковими зобов”язаннями. Сутність цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів, тобто ця модель має такий вигляд: 
сяДП = НА, де 
ДП – довгострокові пасиви 
НА – необоротні активи

     Довгострокові пасиви включають: власні кошти (статутний  капітал, додатковий капітал, резервний  капіта, нерозподілений прибуток) та запозичені (довгострокові кредити банку, інші довгострокові позичкі). 
Необоротні активи включають: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість (заборгованість за майно), відстрочені податкові активи, інші необоротні активи. 
В реальному житті ця модель практично не зустрічається через те, що вона найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, коли треба розрахуватися зі всіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Сутність цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів.

     Агресивна модель фінансування поточних активів  полягає в тому, що довгострокові  пасиви є джерелом покриття необоротних  активів та постійної частини  поточних активів, тобто їх мінімуму, який необхідний для здійснення господарської  діяльності. В цьому разі варійована частина поточних активів в повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. 
З позиції ліквідності ця стратегія також є ризикованою, оскільки в практичній діяльності обмежуватися лише мінімумом на поточних активів не можливо. Агресивна модель фінансування поточних активів має такий вигляд: 
ДП + ПА + ПЧ, де 
ДП – довгострокові пасиви; 
ПА – необоротні активи; 
ПЧ – постійна частина оборотних активів (норматив оборотних коштів).

     Консервативна модель передбачає, що варійована частина  поточних активів також покривається довгостроковими активами, Як правило, консервативна модель застосовується на початкових стадіях існування  підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства і доступності довгострокових кредитів інвестиційного фінансування. 
В цьому разі короткострокової кредиторської заборгованості немає, відсутній ризик втрати ліквідності, тобто модель має штучний вигляд. В господарській діяльності такого не буває, щоб була відсутня кредиторська заборгованість. 
Ця модель має такий вигляд: 
ДП = ПА + ПЧ + ВЧ, де 
ВЧ – варійована частина поточних активів 
Компромісна модель фінансування поточних активів найбільш реальна. Сутність її полягає її в тому, що необоротні активи, постійна частина поточних активів і приблизно половина варійованої частини поточних активів покривається довгостроковими пасивами. При цьому чистий оборотний капітал визначається у вигляді різниці між довгостроковими та необоротними активами, тобто: 
ЧК = ДП – ПА, де 
ЧК – чистий оборотний капітал, 
Чистий оборотний капітал також можна відобразити таким рівнянням: 
ЧК = ПЧ + 0,5ВЧ 
При компромісній моделі в окремі періоди господарської діяльності підпри\мство може мати надмірні поточні активи, що негативно впливає на розмір прибутку. Водноча це дає можливість підтримувати ліквідність балансу підприємства на відповідному рівні. 
Компромісна модель фінансування поточних активів має такий вигляд: 
ДП= ПА+ПЧ+05+ВЧ,де 
ДП-довгострокові пасиви 
ПА-необоротні активи 
ПЧ-постійна частина активів 
ВЧ- варійована частина поточних активів. 
Таким чином, можна зробити висновок, що з точки зору оптимізації прибутковості і ризику найбільш оптимальною є стратегія комерційного фінансування. Дана стратегія оптимально поєднує рівень прибутковості і середній рівень ризику, забеспечує достатньо високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Проте, виходячи з пріоритетності цілей фінансово-господарської діяльності підприємства на окремих стадіях його розвитку, оптимально може стати інша стратегія фінансування. Взагалі, при виборі стратегії фінансування необхідно знайти бажане співвідношення між рівнем рентабельності і використання власного капіталу і рівнем ризику зниження фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється величиною його чистого оборотного капіталу. 
 

РОЗДІЛ        2.        Управління фінансуванням  оборотних активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс»

2.1. Аналіз  фінансування оборотних активів  підприємства ПрАТ «Київпромсервіс» 

     Метою створення ПрАТ «Київпромсервіс» ПрАТ «Київпромсервіс»підприємства є об'єднання економічних інтересів фінансових і інтелектуальних ресурсів засновників для забезпечення господарської діяльності, спрямованої на реалізацію на основі отриманого прибутку, соціальних і економічних інтересів засновників і трудового колективу суспільства.

     Предметом діяльності ПрАТ «Київпромсервіс» є: інвестиційна діяльність; торгово-посередницька діяльність, надання послуг по транспортуванню устаткування, інші види діяльності, не заборонені законодавством України.

     Вищим органом керування ПрАТ «Київпромсервіс» є Збори засновників. Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності з діючим законодавством України, Статутом та установчим договором, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами. Товариство є власником: майна, переданого його акціонерами; майна, одержаного внаслідок його фінансово-господарської діяльності; іншого майна, набутого на підставах, незаборонених чинним законодавством. Товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою та предметом своєї діяльності.

     З метою економічної оцінки діяльності підприємства проведемо аналіз наступних фінансових показників: складу і структури активів; структури власного й запозиченого капіталу; показників прибутковості і рентабельності; показників ділової активності; показників фінансової стабільності; показників платоспроможності і ліквідності. Аналіз господарської діяльності підприємства доцільно почати з визначення основних показників діяльності підприємства (табл. 2.1). 

     Таблиця 2.1. Показники фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Київпромсервіс»