Управління фінансуванням оборотних активів підприємства

     Оскільки  підприємство вкладає кошти в  утримання запасів, то воно несе певні витрати, пов'язані з їх зберіганням та ризиком псування цих запасів, що впливає на кінцеві результати діяльності підприємства.

     Дебіторська заборгованість - це важливий компонент  оборотних активів. Продаж товарів  одного підприємства іншому або організації не завжди супроводжується негайними розрахунками. Неоплачені розрахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості.

     Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані (безумовне  письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи у встановлений термін на користь пред'явника векселя); заборгованість за товари, роботи та послуги; заборгованість за розрахунками.

     Векселі одержані - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем.

     Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і  товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягів реалізації, але водночас існує ризик її неповернення боржником, тобто можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.

     Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає  у зв'язку з переплаченими податками, зборами та іншими платежами до бюджету, виданими авансами, нарахованими дивідендами, відсотками, роялті, що підлягають отриманню [16].

     Грошові кошти та ліквідні цінні папери - найбільш ліквідна частина оборотних  активів. До грошових коштів відносять касову готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Цінні папери, що є короткотерміновими фінансовими вкладеннями, включають: цінні папери інших підприємств, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади.

     Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються та утримуються  протягом терміну, що не перевищує один pік. До поточних інвестицій належать ринкові  цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати.

     До  елементів оборотних засобів відносять витрати майбутніх періодів витрати, оплачені в звітному періоді, які належать до наступного облікового періоду, наприклад, насамперед сплачені орендна плата, страховка, рекламні послуги. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що будучи понесеними одночасно або протягом незначного проміжку часу, вони відносяться на собівартість виготовленої продукції не зразу, а поступово.

     До  інших оборотних засобів відносять  ті оборотні засоби, які не включені в склад вище перелічених їх видів, знаходять відображення в їх сyмі [16].

     Таким чином, оборотні активи постійно знаходяться  в обороті і є джерелом авансованого фінансування затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції  з моменту утворення виробничих запасів до часу надходження виручки від реалізації готової продукції. Отже, грошові забезпечення безперервності процесу виробництва і є першою функцією оборотних активів - виробничою.

     Друга їх функція - платіжно-розрахункова, завдяки  якій здійснюється вплив на сферу обігу, стан розрахунків та на рух грошових потоків на підприємстві. Наявність грошових коштів в мінімально необхідних розмірах для забезпечення нормальної виробничо-комерційної діяльності є неодмінною умовою успішного виконання ними своїх функцій.

     За  місцем і роллю в процесі виробництва оборотні активи поділяють на 4 групи:

     - вкладені у виробничі запаси;

     - вкладені у незавершене виробництво;

     - вкладене у готову продукцію;

     - грошові кошти і ліквідні цінні  папери.

     За  відношенням до планування оборотні активи поділяють на нормовані і ненормовані. Нормують оборотні засоби, що знаходяться у виробничих запасах, незавершеному виробництві - залишках готової продукції на складах. Нормування матеріальних оборотних засобів у сільськогосподарських підприємствах забезпечує безперервне виробництво і реалізацію продукції. Інші елементи оборотних засобів називають ненормованими (кошти в рахунках, дебіторська заборгованість і на різних рахунках у банку) [19].

     За  джерелом формування оборотні активи поділяються на власні, прирівняні до них і запозичені (залучені).

     Власні  оборотні засоби - це засоби, що постійно знаходяться у розпорядженні  підприємства і формуються за рахунок  власних peсypсів; утворюються за рахунок  доходу підприємства для покриття потреби  в мінімально необхідних запасах. Вони забезпечують підприємству оперативну самостійність у виробничій і фінансовій сфері діяльності. Прирівняні до власних - це кошти, які тимчасово використовуються в обігу з інших фондів, тобто у процесі руху власні оборотні засоби можуть заміщуватись засобами, що є в дійсності частиною власних, авансованими на оплату праці, але тимчасово вільними, кредитна заборгованість. Використовуються як резерв, коли необхідно відновити платоспроможність підприємства.

     Запозичені  оборотні засоби утворюються за рахунок кредитів банку і кредиторської заборгованості (комерційний кредит) та інших пасивів. Кредити видаються для покриття тимчасових потреб підприємства, наприклад, для придбання понаднормованих запасів.

     У різних галузях національної економіки  склад і структура оборотних засобів pівні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, особливостей матеріально-технічного постачання.

     Склад оборотних засобів - розподіл оборотних  засобів на oкремі групи і види за класифікаційними ознаками.

     Найважливішим є розподіл оборотних засобів за елементами, так званий елементарний склад, який вже вище детально розглянули.

     Під структурою оборотних активів розуміють  кількісне співвідношення окремих  елементів в загальному обсязі оборотних  активів, виражене в процентах до загальної суми[28].

     Класифікація  оборотних засобів має важливе  значення для аналізу та прийняття  управлінського рішення щодо їх удосконалення. В таблиці 1.1 наведені основні види оборотних засобів відповідно до їх класифікаційних ознак. 

     Таблиця 1.1 Види оборотних засобів

     Оборотні  засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу). До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу - готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість. Встановлення оптимального співвідношення цих фондів сприяє ефективному їх використанню. Важливим напрямом підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємствах є удосконалення їх розподілу за стадіями операційного циклу, зниження питомої ваги фондів обігу.

     Валові, чисті і власні оборотні засоби. За характером фінансових джерел формування розрізняють валові, чисті і власні оборотні засоби.

     Валові  оборотні засоби характеризують загальний  їх обсяг, який сформований як за рахунок власних, так і залучених коштів. Чисті оборотні засоби утворені як за рахунок власних коштів підприємства, так і його довгострокових зобов'язань. Власні оборотні засоби формуються виключно за рахунок власних коштів підприємства. Очевидно, якщо підприємство не використовує залучені кошти для фінансування оборотних засобів, то сума чистих і власних оборотних засобів співпадає.

     Постійна  і змінна частина оборотних засобів. За періодом функціонування оборотні засоби розподіляють на постійну і змінну частину . Постійна частина оборотних засобів представляє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних чи інших коливань виробництва і не пов'язана з формуванням виробничих запасів, їх цільовим призначенням, тобто це та мінімальна величина оборотних засобів, яка необхідна підприємству для виробництва продукції. Змінна частина коливається відповідно до сезонних змін обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в oкремі періоди господарської діяльності запасів сезонного зберігання.

     Hoрмовані  і ненормовані оборотні засоби. За pівнем охоплення нормуванням  оборотні засоби поділяються  на нoрмовані і ненормовані.  До нормованих належать ті  елементи оборотних засобів, мінімальні  запаси яких можуть бути розраховані  з достатнім ступенем точності. До нормованих належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі, витрати майбутніх періодів. До ненормованих - ті елементи оборотних засобів, мінімальні запаси яких буває складно визначити.

     Високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні оборотні засоби. За pівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби: високоліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні засоби); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов'язаннями підприємства, згрупованими за термінами погашення. Ліквідність характеризує час, необхідний для перетворення окремих видів оборотних засобів в готівку. Чим швидше той чи інший вид може набути грошової форми, тим вища його ліквідність. Основне завдання аналізу ліквідності - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових peсypсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями у визначені терміни.

     Оборотні  засоби з мінімальним, малим і  великим ризиком. Залежно від  ступеня ризику розрізняють такі типи оборотних засобів: перша - з  мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); друга - з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість (без врахування сумнівної), виробничі запаси, залишки готової продукції і товари (за винятком тих, що не користуються попитом); третя - з великим ризиком вкладень - сумнівнa дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція і товари, що не користуються попитом [14].

     Класифікація  оборотних засобів підприємства не обмежуються вище переліченими ознаками, однак їх можна вважати найважливішими.

     Таким чином фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності  та ефективності використання оборотних  засобів. До оборотних засобів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові  кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Вони перебувають у постійному pyсі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. На першій стадії оборотні засоби в грошовій формі використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних peсypсів. На наступній стадії виробництва ці матеріальні ресурси піддаються обробці, поступово перетворюючись у запаси готової продукції. Третя стадія розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції, яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, але й дає певний прибуток.