Управління фінансуванням оборотних активів підприємства

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тема:  Управління фінансуванням оборотних  активів підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ     1.     Теоретичні основи фінансування оборотних активів підприємства

1.1. Економічна  сутність оборотних активів підприємства.

1.2 Форми фінансуванням оборотних активів підприємства.

1.3. Політика  управління фінансуванням оборотних  активів підприємства.

РОЗДІЛ        2.        Управління фінансуванням  оборотних активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс»

2.1. Аналіз фінансування  оборотних активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

2.2. Оптимізація  джерел фінансування оборотних  активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

2.3. Шляхи удосконалення  управління фінансування оборотних  активів підприємства ПрАТ «Київпромсервіс».

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  цієї теми заключається у тому, що фінансово  стійким і активним є такий  суб'єкт господарювання, який за рахунок  власних коштів покриває кошти вкладені в активи, не допускає невиправданої  дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості та активності будь-якого підприємства є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних фондів. Але це не означає, що підприємство вкладає оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку.

     Головною  метою діяльності підприємства є  створення конкурентноспроможної  продукції з високими споживчими якостями, для виробництва якої потрібна раціональна організація оборотних активів. В сучасних умовах проблема забезпеченості підприємств оборотними засобами займає одне з провідних місць. Від цього фактора залежить виробнича діяльність підприємства та ефективність його виробництва. Оборотні активи перебувають у постійному pyсі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу, відповідно їх розмір повинен бути таким, щоб забезпечити безперервний процес виробництва на підприємстві. Коли ж їх розмір зменшується, то відповідно порушується виробнича діяльність підприємства, знижуються обсяги виробництва, не забезпечується своєчасне відтворювання оборотних засобів.

     Оборотні  засоби становлять одну із складових  частин майна підприємства, стан і  ефективність використання яких є важливою умовою успішної діяльності підприємства.

     Основною  метою досліджень є пошук і  обгрунтування шляхів удосконалення  формування оборотних активів підприємств. Досягнення поставленої мети обумовило  постановку і вирішення таких  задач:

     - визначити сутність та склад  оборотних активів;

      - виконати організаційно-економічну  характеристику підприємства;

     - визначити фактори, що впливають  на формування оборотних активів;

     - розрахувати показники використання  оборотних активів на ПрАТ «Київпромсервіс»;

     - проаналізувати фінансовий стан об’єкта дослідження;

     - оцінити ефективність використання  оборотних активів на ПрАТ «Київпромсервіс»;

     - визначити і обґрунтувати оптимальну  величину оборотних активів та  зробити відповідний розрахунок.

     Поставлені  завдання вирішуються за допомогою  розрахунково-конструктивного та eкономікo-статистичного методів.

     Предметом дослідження теми даної дипломної  роботи є є фінансово-господарська діяльність ПрАТ «Київпромсервіс». При написанні   роботи були використані різноманітні праці вчених (підручники, статті, наукові роботи), нормативно-законодавчі документи, статистичні дані.

     До  інформаційної бази дослідження  входять такі документи, як форма  № 1 "Баланс", форма № 2 „Звіт  про фінансові результати", форма  № 3 „Звіт про рух грошових коштів".

     Методологічною  основою є засади економічної та фінансової теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування оборотних засобів підприємств, їх ефективного використання та розподілу, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України з питань розвитку суб’єктів господарювання.

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ     1.     Теоретичні основи фінансування оборотних активів підприємства

1.1. Економічна  сутність оборотних активів підприємства 

     Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.

     Згідно ПБО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на обортні та необоротні активи.

     Оборотні активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використаннї, а таклж інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Операційний цикл- це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господарської діяльності та отримання коштів від реалізації вирообленої з них прдукції або товарів і послуг. 
У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах: 
I розділ- необоротні активи; 
II розділ – оборотні активи; 
III розділ- витрати майбтніх періодів.

     До необоротніх активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

     До оборотних активів належать: запаси (виробничі запаси, тварининаи вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізацйна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи.

     Характеризуючи активи як об”єкт управління, необхідно відмітити особливості їх окремих складових частин. Зокрема, необоротні активи є найименш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації і на протязі кожного операційного циклу. 
В процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки в порівнняні з оборотними активами. Основними перевагами оборотних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидкими темпами, між темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізінгових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому инкової інфраструктури. 
До недоліків слід віднести: можливість на реального зносу при гвидкій зміні техніки і технологічних процесів; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забеспечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства. 
Водночас при управлінні оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх у порівнянні їх з необоротними активами. До основних переваг можна віднести наступне: більш висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструкторизації ї оборотних активів; можливість підвищити швидкість обігу шляхом раціонального управління. 
Недоліки можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотніх активів; більш високий рівень фінансових ризиків. 
Основою оцінки нематеріальних активів, яка найчастіше приймається підприємствами є історична собівартість, тобто активи, які відображаються за сумою сплачених грошових коштів на момент їх придбання.Аналогічною оцінкою є така поточна собівартість, тобто оцінка необоротних активів придбаних підприємством але нерозрахована в цінах на поточний момент. Необортні активи, які реалізуються підприємством в процесі господарської діяльності відображаються за вартістю реалізації ціх активів. 
Теперішня вартість являє собою активи, які відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів під час звичайної діяльності підприємства.

     Кожне підприємство, враховоючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності вирішує питання доцільності поділу активів на оборотні та необоротніх ознаки, згідно з ПБО 2 “Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов”язковим.

     Оборотні  активи підприємства належать до мобільних  активів, які є грошовими коштами  або можуть бути перетворені в  них протягом року або одного операційного циклу [8].

     Оскільки  період виробничо – комерційного циклу складається з проміжку часу між сплатою грошей за сировину та матеріали і надходження грошей від продажу готової продукції, на його тривалість впливають період кредитування підприємства постачальниками, період перебування сировини і матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від класифікації оборотних коштів, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками (Додаток А).

     В процесі виробничої діяльності oкремі  елементи оборотних активів постійно трансформуються. Підприємство купує  сировину і матеріали, виготовляє продукцію, потім продає її, часто в кредит, в результаті чого утворюється дебіторська заборгованість, яка через певний проміжок часу перетворюється в грошові кошти. Цей кругообіг показаний на рис.1.1. 

     

     Рисунок 1.1. Кругообіг елементів оборотних  активів 

     Показники кругообігу, що характеризують оборотні активи, є їх обсяг і структура, які більшою мірою залежать від галузі промисловості, причому величина оборотних активів визначається не лише виробничими чинниками, а й іншими, випадковими впливами: сезонні знижки або сезонний ажіотаж, зміна смаків споживачів.

     Оборотні  активи включають:

     - запаси;

     - дебіторську заборгованість;

     - грошові кошти та ліквідні  цінні папери.

     Однією  з основних складових оборотних  засобів є запаси підприємства, до яких входять: виробничі запаси, незавершене  виробництво, готова продукція, товари, малоцінні та швидкозношувальні предмети.

     До  оборотних виробничих засобів підприємства відносять частину засобів виробництва, речові елементи яких в процесі праці, на відміну від основних виробничих засобів, розраховуються в кожному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт в цілому і одразу. Речові елементи оборотних засобів в процесі праці зазнають зміни своєї натуральної форми та фізико-хімічних речовин. Вони втрачають свою споживчу вартість з мірою їх виробничого споживання. Нова споживча вартість виникає у вигляді виробленої продукції [15].

     До  складу запасів підприємств належать:

     - виробничі запаси (запаси сировини  і основних матеріалів, добрива,  палива, будівельних матеріалів  для ремонту та інших потреб  основної діяльності, запасні частини, тварини на вирощуванні та відгодівлі, худоба на базах, насіння і садівний матеріал, корми, малоцінні й швидкозношувальні предмети, спецінструменти, спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб);

     - незавершене виробництво рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих  виробництв; напівфабрикати власного  виробництва (незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершення виготовлення; незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходи);

     - готова продукція (продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам);

     - товари (матеріальні цінності, що  придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу);

     - малоцінні та швидкозношувальні  предмети (предмети, що використовуються  протягом не більше одного  року або операційного циклу,  якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський  інвентap, спеціальне оснащення, спеціальний одяг).

     Малоцінними вважаються предмети вартістю до 15 неоподаткованих  мінімумів за одиницю незалежно  від терміну служби, крім сільськогосподарських  машин і знарядь, робочої та продуктивної худоби, які відносяться до основних засобів незалежно від вартості. Незавершене виробництво в землеробстві - це витрати, здійснені в даному році під урожай озимих і ярих культур майбутнього року; в тваринництві - витрати на інкубацію яєць, що переходять на наступний pік.

     Оборотні  засоби включають готову продукцію сільськогосподарського виробництва, промислових, допоміжних, обслуговуючих виробництв, призначену для реалізації. Розмір їх залежить від обсягу виробництва продукції, терміну її реалізації. Структура їх змінюється з розвитком спеціалізації, концентрації та інтенсифікації виробництва. У зернових господарствах - це насіння, добрива, незавершене виробництво, у тваринницьких - тварини на вирощуванні та відгодівлі, корми [10].