Аналіз цінової політики підприємства

Перелік переділів, фаз, стадій і порядок визначення груп продукції встановлюються підприємством  самостійно.

Нормативний метод калькулювання для підприємств обробних галузей промисловості (машинобудівної, меблевої, швейної, шинної, шкіряної, харчової) є основним.

Нормативи витрат на одиницю  продукції підприємство встановлює самостійно, з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін .

Для наближення нормативних  затрат до фактичних підприємству необхідно  регулярно перевіряти і переглядати  як норми затрат, так і ціни. Розробляються  норми на кожний вид деталі, вузла, блоку, виробу з урахуванням досягнутого на підприємстві рівня технології, організації виробництва і праці.

Норми систематизуються у специфікаціях норм затрат матеріалів та картах норм часу і розцінок.

Підприємство може аналізувати  причини відхилень і змін норм. До таких можуть відноситися:

- зміна обсягу виробництва;

- зміна організації виробництва й умов праці;

- зміна природних умов та інші чинники.

Навести повний перелік причин нереально, оскільки вони залежать від специфіки  та умов виробництва.

До собівартості реалізованої продукції входять:

- виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду ;

- нерозподілені постійні загальновиробничі витрати ;

- наднормативні виробничі витрати .

Отже, виробничі витрати  в межах норм, установлених підприємством, необхідно списувати на виробничу собівартість продукції як прямі затрати, а все, що вище норм, - на собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді. У цьому і полягає відмінність нормативного методу калькулювання, який діє сьогодні, від того, який застосовувався раніше згідно з Положенням N 473². Відповідно до останнього до фактичної собівартості продукції, що виробляється, включалися як витрати за нормами, так і відхилення від них.

Тепер же, коли затрати  за нормами і відхилення від норм ураховуються окремо, керівник підприємства своєчасно отримує інформацію про "надмірні" витрати, не передбачені нормами, і може оперативно втрутитися у процес виробництва. Досягається така чіткість щоденним (або іншим коротким періодом часу) документуванням витрати основних видів сировини і матеріалів.

Подамо склад виробничих витрат у вигляді схеми (рис.1.4).

Рис.1.4.а. Виробнича собівартість продукції

 

Рис.1.4.б. Виробнича собівартість продукції

 

4. Особливості ціноутворення у торговельній діяльності

 

 

Визначення продажної ціни товару є складним процесом, результат якого  залежить від різних чинників, таких  як якість, конкурентоспроможність, оборотність  товару, співвідношення попиту і пропозиції на товар, рівень закупівельних цін  та ін.

Згідно із Законом N 507 (а це основний документ, яким регламентується  ціноутворення в Україні) підприємства можуть застосовувати вільні ціни, якщо на цей вид товарів державою не встановлені фіксовані або  регульовані ціни.

Коротко суть цих термінів: Вільні ціни визначаються підприємством самостійно на підставі кон'юнктури ринку і не залежать напряму від державного впливу.

Державні фіксовані  ціни (тарифи) - це встановлені законодавче ціни, рівень яких не може змінюватися на розсуд підприємства ні в бік збільшення, ні в бік зменшення.

Ціни, на які державою встановлені верхні або нижні  межі, уважаються регульованими.

Оптова ціна - ціна на товари, які продаються великими партіями посередницькими торговельними підприємствами.

Роздрібна ціна - ціна на товари невиробничого споживання, за якою їх продають незалежно від форм розрахунків безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

 При формуванні  продажної ціни торговельні підприємства  можуть використовувати різні методи ціноутворення, зокрема:

- параметричний метод;

- ціноутворення на підставі поточних цін;

- метод повних витрат;

- метод торговельної націнки;

- зміна ціни залежно від терміну реалізації;

- метод на підставі попиту та ін.

Розглянемо основні  моменти формування продажних цін за допомогою трьох методів (повних витрат, торговельної націнки, зміни ціни залежно від терміну реалізації).

Метод повних витрат

Найчастіше торговельні  підприємства при визначенні продажної  ціни застосовують затратний метод, відомий ще й під іншою назвою - метод повних витрат. Згідно із цим методом продажна ціна товару повинна покрити всі витрати на його придбання і реалізацію, а також забезпечити отримання прибутку.

Головний недолік методу полягає в тому, що при формуванні ціни не враховується кон'юнктура ринку та ігнорується еластичність попиту. Тому до затратного методу варто "підключити" й інші, такі як параметричний, конкурентний, метод на підставі попиту тощо.

Перейдемо до практики.

Загальна формула для визначення продажної ціни затратним методом повних витрат виглядає так:

Продажна ціна = Планова собівартість товару + Планований прибуток + Податки, або

Цп = Ст + Пп + По, (1)

де Ст - планова собівартість товарів, грн.;

Пп - планований прибуток підприємства, грн.;

По - обов'язкові податки, грн.

Розглянемо кожну зі складових величин цієї формули  і показники, з яких вони, у свою чергу, складаються.

Планова собівартість товарів (Ст) визначається за формулою

Ст = Цпр + (Цпр х В/100) = Цпр (1 + В/100), (2)

де Цпр - ціна придбання товару, грн.;

В - витрати, понесені підприємством  при реалізації товару, %.

Ціна придбання товару складається із ціни товару, указаної в договорі або комерційних документах, на підставі яких оприбутковується товар, без ПДВ, і суми витрат, понесених підприємством при придбанні цього товару.

Ціна придбання товару відповідає його первісній вартості, тобто до неї входять:

- суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцеві), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита (при імпорті товару);

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Відсоток витрат (В) це витрати, понесені підприємством при реалізації товарів, які складаються з адміністративних витрат і витрат на збут. У зв'язку з тим, що загальна сума затрат не може бути віднесена до кожного виду товарів, які реалізуються, а тільки до всіх реалізованих товарів, підприємство при визначенні ціни товару застосовує такий показник, як відсоток витрат.

Відсоток витрат визначається або виходячи з даних попереднього періоду (найчастіше кварталу), або  на підставі планованих витрат.

Цей показник розраховується за формулою:

В = (Ва +Вз)/Вр пр х 100, (3)

де Ва - адміністративні  витрати, грн;

Вз - витрати на збут, грн;

Вр пр - вартість придбаних  у попередньому періоді товарів, грн.

При формуванні продажної  ціни сума планованого прибутку визначається виходячи з відсотка рентабельності, прийнятого на торговельному підприємстві. Найчастіше на торговельних підприємствах відсоток рентабельності становить 10 - 15%. При цьому рентабельність може встановлюватися як загальна по підприємству, так і окремо для кожної групи товарів.

Плановий прибуток визначається за формулою

Пп = Ст х Р/100, (4)

де Ст - планова собівартість товарів, грн.;

Р - рентабельність, прийнята на підприємстві, %.

Податки – це обов'язкові платежі і збори, якими згідно із чинним законодавством обкладається цей вид товару (ПДВ, акцизний збір, пенсійний збір та ін.).

При формуванні продажної  ціни слід розрізняти граничну продажну ціну і фактичну продажну ціну.

Гранична продажна ціна - це величина, нижче якої продаж цього виду товару стає нерентабельним.

Фактична продажна ціна - ціна товару, установлена на підприємстві з урахуванням знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних компонентів.

Система зниження ціни товару за рахунок знижок стала дуже популярною останнім часом. Найчастіше на практиці застосовують такі види торговельних знижок:

— за кількість купованого товару;

— за певну суму купівлі;

— сезонні;

— спеціальні знижки.

Порядок реалізації товару зі знижкою регулюється на торговельному  підприємстві спеціальним внутрішнім нормативним документом, яким може бути Положення про продаж товару зі знижкою, затверджене наказом по підприємству, або сам наказ.

Цей документ потрібен для  того, щоб до торговельного підприємства не було претензій як з боку покупців, так і з боку контролюючих органів із захисту прав споживачів, а також щоб уникнути зловживання системою знижок співробітниками підприємства.

Метод торговельної націнки

Підприємства роздрібної торгівлі при формуванні ціни на товари найчастіше використовують метод із застосуванням торговельної націнки. Він простіший від витратного методу і тому популярніший.

Загальна формула розрахунку продажної ціни в цьому випадку  має такий вигляд:

Продажна ціна=Ціна придбання  товару +Сума торговельної націнки+ податки, або

Цп = (Цпр + Цпр х Тнац) х 1,2, (5)

Цп - продажна ціна товару, грн.;

Цпр - ціна придбання товару, грн.;

Тнац - торговельна націнка, установлена на підприємстві, %;

1,2 - коефіцієнт, що враховує  суму податкових зобов'язань з  ПДВ.

Торговельна націнка  включає в себе планові витрати по підприємству і планований прибуток.

Найчастіше торговельна  націнка встановлюється на торговельному  підприємстві окремо для кожної групи  товарів.

Планова торговельна  націнка може бути визначена на підставі даних минулого періоду або виходячи з рівня цін, що склалися на ринку на цей вид товару, і визначається за формулою:

Тнац = (Цпм - Цпмин) х 100/Цпмин, (6)

де Цпм - продажна ціна для цього виду товарів у минулому періоді, грн.;

Цпмин - планова ціна придбання  товару в минулому періоді, грн.

Зміна ціни залежно від терміну реалізації

При формуванні продажної  ціни і системи знижок на торговельному  підприємстві не слід забувати про  такі чинники, як швидкість обігу  грошових коштів і термін реалізації товарів. У більшості випадків термін реалізації встановлений на продовольчі товари. Якщо термін реалізації не встановлений нормативним документом, торговельне підприємство визначає його виходячи з економічної доцільності продажу.

Метод обліку терміну  реалізації товару при формуванні продажної  ціни товару ґрунтується на застосуванні таких показників:

— відсоток реалізованої частини товару (Т);

— відсоток періоду, за який реалізований товар (t).

Ці показники розраховуються за такими формулами:

Т = Тр/Тз X 100, (7)

де Тр - сума частини  партії товару, реалізованої за продажними цінами, грн.;

Тз - загальна сума партії товару, придбаної за продажними цінами, грн.;

t = tp/t3 x 100, (8)

де tp - термін, протягом якого  і реалізована частина партії товару, дні;

t3 - граничний термін  зберігання (ефективної реалізації) цієї партії товару, дні.

Розглянемо різні варіанти співвідношення величин Т і t і  як наслідок, - прийняття управлінських  рішень у кожному конкретному  випадку.

Т > t - товари будуть реалізовані  за цими продажними цінами до закінчення терміну придатності (терміну ефективної реалізації).

У випадку значного перевищення  Т над t продажні ціни можуть бути підняті.

Т = t - реалізація товару йде пропорційно терміну придатності (терміну ефективної реалізації).

Потрібний постійний  контроль за стабільністю реалізації, зміна ціни недоцільна.

Т < t - товар не буде реалізований у межах терміну придатності (терміну  ефективної реалізації).

Щоб уникнути фінансових втрат, слід знизити ціну.

Розглянувши процес формування ціни на торговельному підприємстві трьома методами, зупинимося детальніше на порядку оформлення ціни в роздрібній торгівлі.

Торговельне підприємство зобов'язане визначити ціни відповідно до чинного законодавства України  і надати інформацію про ціни покупцям (Порядок N 108). Згідно з вимогами Інструкції N 2 зробити це треба за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів або покажчиків цін на підприємствах роздрібної торгівлі. При цьому ярлики цін (цінники) в обов'язковому порядку повинні бути підписані працівником підприємства, відповідальним за формування, застосування цін, і завірені печаткою або штампом підприємства із зазначенням дати підписання.