Управління процесом реструктуризації

Показник  рентабельності активів характеризує наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання  прибутку, тобто який прибуток приносить  кожна одиниця коштів, вкладений  в активи підприємства [27].

Він розраховується таким чином:

 

                                            RROA = ПД / УДК                                                   (2.23)

                                                

          Де RROA - рентабельності активів;

                ПД – прибуток до оподаткування;

                УДК – усьго джерел коштів.

Рентабельність  власного капіталу розраховується по формулі:

 

                                         RROE = ЧП / ВК                                                       (2.24)  

                                                                                    

          Де RROE - рентабельність власного капіталу;

                ЧП – чистий прибуток;

                ВК – власний капітал.

Цей коефіцієнт показує, який прибуток приносить кожна  інвестована грошова одиниця  капіталу. Він є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладення в діяльності того чи іншого виду підприємств.

При оцінці рентабельності продажів у залежності від показників прибутку (валовий, операційної  і чистий) розраховується ряд коефіцієнтів рентабельності.

Валова  рентабельність продаж показує ефективність виробничої діяльності і політики ціноутворення, що проводиться на підприємстві. Він  розраховується таким чином:

 

                                                  RGPM = ВП / ВРП                                           (2.25) 

 

          Де RGPM - валова рентабельність продажу;

                ВП – валовий прибуток;

                ВРП – виручка від реалізації  продукції.                              

          Операційна рентабельність продаж є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності.

 

                                                ROIM = ОП / ВРП                                               (2.26)

 

          Де ROIM - операційна рентабельність продажу;

                ОП – операційний прибуток;

                ВРП - виручка від реалізації продукції.

При оцінки рентабельності продаж у вітчизняній  практиці найчастіше використовується показник чистої рентабельності реалізованої продукції [18]. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

 

                                                  RNPM = ЧП / ВР                                               (2.27)

 

          Де RNPM - чиста рентабельність реалізованої продукції;

                ЧП – чистий прибуток;

         ВР – виручка від реалізації.

Зниження  показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат на виробництво і реалізацію продукції, або про збільшення суми сплачених податкових платежів. Цей  коефіцієнт показує повний вплив  структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Таблиця 2.4

 

Розрахунок  коефіцієнтів рентабельності (у %)

 

Показник	За  2008 рік	За 2009 рік	За 2010  рік	Відхилення, +/- (2008-2009)	Відхилення, +/- (2009-2010)
1	2	3	4	5	6
Рентабельність активів	0,01	-0,003	0,01	-0,013	0,013
Рентабельність власного капіталу	0,03	-0,04	-0,06	-0,07	-0,02
Валова рентабельність реалізованої продукції	0,12	0,11	0,11	-0,01	0
Операційна рентабельність реалізованої продукції	0,05	0,01	0,02	-0,04	0,01
Чиста рентабельність реалізованої продукції	0,02	-0,02	-0,02	0,04	0

 

Показник  рентабельності активів (табл. 2.4) знаходиться на досить низькому рівні. Кожна одиниця коштів, вкладених в активи підприємства, приносить прибуток  лише  у розмірі 0,013 грн.  Розмір  власного  капіталу  у  2009  році  в  порівнянні  з  2008  роком  зменшився  на  3421  тис. грн., тому чистого прибутку  підприємство не  має а  коефіцієнт  рентабельності власного капіталу має негативне значення.

Валова  рентабельність  реалізованої  продукції  у  2009  році  залишилась  на  рівні  2008  року  при одночасному зростанні розміру виручки від реалізації  продукції та  валового  прибутку.  Це  свідчить  про стабільність  цінової політики  підприємства. Зростання показника операційної рентабельності у 2010 році свідчить про скорочення частки постійних витрат у собівартості продукції.

Нульове значення показника чистої рентабельності реалізованої продукції свідчить про відсутність чистого прибутку, про збитковість підприємства.

Діагностика банкрутства

Додатковим тестом при діагностиці банкрутства підприємства може служити п'ятифакторна Z-модель Альтмана [14]. Порядок розрахунку цього показника наступний:

 

                    (2.28)

 

де       інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

 відношення власного оборотного  капіталу до суми всіх активів  підприємства;

 відношення нерозподіленого  прибутку до суми всіх активів;

 рівень прибутковості активів;

 коефіцієнт фінансового ризику;

 коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу розрахунку інтегрального  показника можна представити  в такий спосіб:

Відповідно  світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактувати наступним чином (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Інтерпретація показника Альтмана

 

Значення показника	Ймовірність банкрутства
<1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

 

Таблиця 2.6

 

 Розрахунок Z - показника Альтмана

 

Показник	Значення
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
X1	- 0,44	- 0,46	-0,40
X2	- 0,36	- 0,36	-0,32
X3	0,09	0,1	0,13
X4	0,86	0,74	0,49
X5	0,73	0,95	1,25
Z	0,511	0,668	1,045
Ймовірність банкрутства	Дуже висока	Дуже висока	Дуже висока

 

На підприємстві, що аналізується показник склав в 2008 році 0,511, в 2009 році 0,668 та 1,045 в 2010 році, що свідчить про дуже високу ймовірність  банкрутства.

 

Висновки  за розділом 2

 

В даний  час Технічна одиниця шахта ім. С.П. Ткачука Шахтоуправління ім. 17-го партз’їзду знаходиться в складному економічному становищі, викликаному недоліком оборотних коштів та відсутністю інвестицій для підтримки та розвитку виробництва у необхідних розмірах.

Фінансовий  результат діяльності шахти за 2010 рік (збиток) – 3421 тис. грн. Це на 1083 тис. грн. більше, ніж за 2009 рік, що обумовлено витратами на погашення відсотків по кредитах і кредитів минулих років, сплатою штрафних санкцій.

Кредиторська заборгованість на 1.01.2010 р. склала 50444 тис. грн., порівняно з минулим роком вона зменшилася на 3211 тис. грн. Дебіторська заборгованість на 1.01.2010 р. 38258 тис. грн. і в порівнянні з минулим роком зменшилася на 27397 тис. грн.

Проаналізувавши фінансово – господарську діяльність Технічної одиниці шахти ім. С.П. Ткачука Шахтоуправління ім. 17-го партз’їзду і ознайомившись із звітністю про фінансові результати за 2008 – 2010 роки, можна зробити висновок, що господарська діяльність даного підприємства не ефективна, про це свідчить динаміка за усіма головними фінансовими показниками.

Узагальнюючи отримані результати можна сказати, що в 2010 році в порівнянні з 2008 роком і з 2009 роком об'єми виробництва на підприємстві зменшуються, отже, зменшується ліквідність і платоспроможність.

Отримані коефіцієнти ліквідності  і платоспроможності показують, що у підприємства спостерігається  значний недолік найбільш ліквідних  активів (грошових коштів), тобто недостатньо оборотних коштів для погашення поточних зобов'язань підприємства. Разом з тим фінансовий стан підприємства на кінець 2010 р. в порівнянні з 2009 р. і з 2008 р. стало менш стійким.

За наслідками звітності підприємство є все ще збитковим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ І ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ

 

     

3.1 Вдосконалення  управління процесом реструктуризації

 

Аналіз сучасного стану  вугільної галузі України і тенденцій  розвитку світової енергетики показує,  що наразі склалося наявне протиріччя між надзвичайно важливим значенням вугільної промисловості України для економіки і енергетичної безпеки держави та вкрай важким станом цієї галузі за економічними, фінансовими, технічними та соціальними критеріями.

Для забезпечення енергетичної безпеки держави украй необхідною є розробка реальної, забезпеченої стабільним фінансуванням,  програми реструктуризації та розвитку вугільної промисловості на середньострокову перспективу, ґрунтуючись на світовому досвіді, реалізація якої дозволить підвищити ефективність роботи підприємств вугільної промисловості та досягнення обсягів видобутку вугілля, необхідних для задоволення потреб національної економіки.

Реструктуризація вугільних  галузей є характерною особливістю  сучасної економіки більшості вугледобувних країн світового товариства.  Серед причин,  обумовлюючих даний процес, відокремлюють наступні:

зміна ситуації на міжнародному ринку енергетичних продуктів та падіння попиту на вугільну продукцію;

необхідність застосування технологій, здатних забезпечити  більш високу продуктивність праці на вугледобувних підприємствах,  більш високий рівень механізації та автоматизації робіт, більш екологічно чистий вуглевидобуток;

поява складних соціальних проблем,  пов’язаних з зайнятістю населення та охороною навколишнього середовища; 

перехід більшості країн  від планової до ринкової економіки  і,  відповідно,  необхідність здійснення заходів по покращенню ефективності робіт вугледобувних підприємств та підвищенню конкурентоздатності вугілля як одного з енергоносіїв в нових умовах господарювання.

Мотиви та цілі реструктуризації вугільних галузей країн світу  схематично показано на рис.3.1

 

Рис. 3.1 Мотиви та цілі реструктуризації вугільних галузей країн світу

 

Вугільна галузь України  з надто складними геологічними умовами вуглевидобутку та внаслідок державної політики утримання цін на продукцію гірничодобувної галузі на низькому рівні, переважна більшість підприємств вугільної промисловості та галузь в цілому є збитковою, перебуває у скрутному фінансово-економічному стані та систематично фінансується з державного бюджету.  Незважаючи на те,  що Україна належить до першої десятки провідних країн світу за обсягами видобутку вугілля,  вона значно поступається більшості з них за економічними показниками вуглевидобувного виробництва.

Реструктуризація вугільної  галузі України характеризується незначними змінами в системі управління,  структурі виробництва,  формах управління та у відносинах власності.

Межа об'єкта реструктуризації має бути істотно розширеною,  а саме:  необхідно розвивати виробничу й невиробничу структури галузі,  зміна власності в галузі,  вирішення проблем соціально-економічної сфери вуглевидобувних регіонів із врахуванням виробничої бази й інтересів мешканців цих регіонів (рис.3.2)