Розробка і аналіз бюджету грошових коштів

 

На вітчизняних  підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться  за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

      Горизонтальний  аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники  доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу  полягає в тому, щоб виявити  абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим  змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

      Цінність  результатів горизонтального аналізу  суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах  з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі  роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального  аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях  балансу підприємства.

      Велике  значення для оцінки фінансового  стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового  звіту у вигляді відносних  показників. Мета вертикального аналізу  полягає в розрахунку питомої  ваги окремих статей у підсумку балансу  й оцінці його змін. За допомогою  вертикального аналізу можна  проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники  згладжують негативний вплив інфляційних  процесів.

      Горизонтальний  і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується  порівняльний аналітичний баланс. У  порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і  пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих  її показників. Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Структура активів приведена у таблиці 3.2. Структуру пасивів балансу слід аналізувати на основі допоміжної таблиці 3.3. 

      Таблиця 3.2 – Структура активів бюджетного балансу

З таблиці  видно, що найбільш питому вагу і на початок і на кінець кварталу в структурі активів підприємства відіграють основні засоби, однак їх доля в структурі на другий квартал зменшується і складає 50,38%, це обумовлено збільшенням долі оборотних коштів з 31,53% до 49,62%. Загальний темп росту оборотних коштів склав 231,47%. Відхилення грошових коштів за другий квартал порівняно з першим кварталом склало 350,58684 тис.грн.,темп росту грошових коштів склав 1142,79%. Запаси готової продукції на кінець кварталу знизилися з 7,68% до 2,28%,що свідчить про активну діяльність підприємства. Загальна зміна в структурі активів бюджетного балансу склала 447,682296 тис.грн., темп зростання активів склав 147,1%.

Для підприємства позитивною тенденцією є:

• зростання вартості основних засобів (темп росту 108,25%);

• зростання грошових коштів (темп росту 1142,79%).

Негативними  тенденціями є:

• зменшення величини запасів сировини (темп росту -48,54%);
• зростання  дебіторської заборгованості (темп росту 148,69%).

Таблиця 5.3 – Структура пасивів прогнозного  балансу

 
 

З таблиці  видно що найбільш питому вагу структури  пасивів підприємства складають  власні кошти, темп їх зростання складає 153,82%, це обумовлено значним зростанням величини нерозподіленого прибутку з 36,85% до 57,78%.

 Для  підприємства позитивними тенденціями  є:

• зниження кредиторської заборгованості (темп росту -90,14%);
• ріст величини нерозподіленого прибутку (темп росту 230,67%).

Негативними тенденціями є:

• залишення без змін статутного фонду.

 
 

    3.2. Аналіз фінансових  коефіцієнтів

    - Аналіз коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності).

    Під платоспроможністю підприємства розуміють  його здатність і готовність погасити короткострокову заборгованість наявними в його розпорядженні грошовими  коштами.

    Показники платоспроможності показують, яку  частину поточної заборгованості здатне погасити підприємство за рахунок тих  чи інших елементів оборотних  активів і якою мірою загальна величина оборотних активів перевищує  поточну заборгованість. У цілому питання ставиться так: якщо всі  кредитори стануть одночасно  вимагати від підприємства погашення  боргів, чи здатне воно погасити свої зобов’язання і при цьому зберегти засоби для  продовження своєї господарської  діяльності. Тут мова йде тільки про короткострокову заборгованість, оскільки довгострокова заборгованість не може бути затребувана до настання терміну її погашення.

    Що  стосується поточної платоспроможності, то вона оцінюється позитивною величиною  робочого капіталу Р_к  (Working capital), що визначається за формулою (5.3):

            Р_к= ОА – ПЗ, (5)

де ОА, ПЗ – оборотні активи і поточні зобов’язання відповідно.

     Отже, робочий капітал є тією частиною джерел власних грошових коштів і  довгострокових зобов'язань, що фінансує оборотні активи.

    При цьому як надлишок, так і нестача  власного оборотного капіталу можуть бути негативними явищами. Оптимальний  розмір Р_к залежить від галузі діяльності, обсягу реалізації продукції та інших факторів. При незадовільному значенні Рк доцільно проаналізувати суттєві фактори, що на нього впливають. Методично правильне визначення величини власного оборотного капіталу Р_к є найбільш складним питанням в аналізі й оцінці структури оборотних коштів.

    Розахунок Р_к:

 

    Значення  цього питання підсилюється ще й  тим, що власний оборотний капітал  – дуже важливий показник фінансового  стану підприємства. Справа не тільки в тім, що від його величини залежать деякі коефіцієнти фінансової стабільності і платоспроможності підприємства, але й у самому змісті цього  показника.

    Яку частину оборотних активів покривати  власними джерелами грошових коштів, а яку можна і навіть треба  покривати позиковими коштами, –  кожне підприємство вирішує індивідуально, виходячи з конкретної ситуації.

    Головною  ознакою неплатоспроможності підприємства є неплатежі. Про це, крім даних  балансу, можуть свідчити оперативні відомості  про затримки виплат заробітної плати, платежів у бюджет, оплати розрахункових  документів.

    Існує два способи перевірки платоспроможності  підприємства:

    - розрахунок коефіцієнтів забезпеченості  власними оборотними коштами,  маневреності робочого капіталу (Inventory to Net working capital) і ліквідності (Liquidity ratios);

    - складання бюджету грошових потоків  (cash flow).

     Коефіцієнт  забезпечення власними оборотними коштами  визначають як частку від ділення  чистого робочого капіталу  на суму оборотних коштів (6).

           К_ВК=( ВК–НА)/ ОА, (6)

де     ВК – джерела власних коштів;

      НА  –  необоротні активи;

      ОА  – оборотні (поточні) активи.

    Відповідно  до офіційних методик, значення К_ВК має бути вищим 0,1, проте його конкретна величина залежить від галузевої приналежності.

    Розрахунок  К_вк: