Розробка і аналіз бюджету грошових коштів

   * За умовами завдання, додаток  Б, пункт 4.  
 

   2.3.Бюджет  прямих витрат  на основні матеріали 

   Бюджет   прямих   витрат   на   матеріали  – це кількісне вираження планів відносно  прямих   витрат  компанії  на  використання і придбання  основних  видів сировини і  матеріалів .

   Методика  складання  бюджету   прямих   витрат  виходить з наступного:

• усі  витрати  підрозділяються  на   прямі  і непрямі;
• прямі   витрати   на  сировину і  матеріали  -  витрати   на  сировину і  матеріали , з яких виробляється кінцевий продукт;
• бюджет   прямих   витрат   на   матеріали  складається  на  основі виробничого  бюджету  і  бюджету  продажів;
• обсяг закупівель сировини і  матеріалів  розраховується як обсяг використання плюс запаси  на  кінець періоду і мінус запаси  на  початок періоду;
• бюджет   прямих   витрат   на   матеріали  складається з урахуванням термінів і порядку погашення кредиторської заборгованості  на   матеріали.

          На  додаток до  бюджету   прямих   витрат   на   матеріали складають графік оплати придбаних  матеріалів. Планові потреби закупівлі і використання матеріалів можуть бути представлені одним документом або окремими самостійними бюджетами. Більшість підприємств складає єдиний бюджет.

              Приклад розрахунку бюджету закупівель сировини на виробничу програму наведено у таблиці В.–2.3.1 (Додаток А)

         Витрати з погашення  кредиторської заборгованості постачальникам сировини плануються на основі бюджету  закупівель (див. таблицю В.–2.3.2 ).  

   Таблиця В.2.3.2 – Графік погашення кредиторської  заборгованості за сировину, тис. грн

   При цьому треба враховувати погоджені  з постачальниками строки й умови  платежу. Планування погашення кредиторської  заборгованості є досить складним на практиці через велику кількість  постачальників і розмаїтість номенклатури закупівель. Бажано, щоб кредиторська заборгованість постачальникам була приблизно  рівною або перевищувала дебіторську  заборгованість клієнтів. 
 

2.4. Бюджет прямих витрат на оплату праці 

   Бюджет  витрат на оплату праці – плановий документ, у якому визначаються витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів чи послуг за бюджетний період. Він підготовляється виходячи з бюджету виробництва, даних щодо продуктивності праці й ставок оплати праці основного виробничого персоналу.

   Бюджет  витрат на оплату праці основного  персоналу складається виходячи з прийнятої на підприємстві системи  оплати. Яка б складна не була система оплати, її плановий розрахунок завжди можна формалізувати у  виді відповідних таблиць. У бюджетуванні  на основі умовних вихідних даних використовується найпростіша відрядно-преміальна система оплати праці основних виробничих робітників. За даними завдання (додаток Б, пункт 6), відомі норми трудомісткості продукції для кожного виду й ставка основної й додаткової заробітної плати з відрахуваннями в соціальні фонди. Для визначення трудомісткості виробничої програми обсяг виробництва кожного виду виробу треба помножити на задану норму трудомісткості одиниці продукції. Потім визначаються витрати на заробітну плату по кожному виду продукції й у цілому за місяць (таблиця В.–2.4.1).

   Таблиця В.2.4.1 – Бюджет витрат на заробітну плату основних робітників 

          Додатково до  бюджету витрат на оплату праці  складається графік погашення  кредиторської заборгованості по  заробітній платі (таблиця В.–2.4.2). Виплата заборгованості по заробітній  платі провадиться по тій же  схемі, що й заборгованості  за матеріали, тобто 50 % погашається  в поточному місяці, а що залишилися (50%) – у наступному. 

   Таблиця В.2.4.2 – Графік погашення кредиторської  заборгованості по заробітній платі, тис. грн

   2.5. Бюджет виробничих накладних витрат

   Бюджет  виробничих накладних витрат – це кількісне вираження планів щодо всіх витрат підприємства, не зв'язаних безпосередньо з операційною  діяльністю (тобто, крім прямих витрат на матеріали й заробітну плату). На рисунку 2.2 зображена загальна  класифікація витрат. 

   Рис .2.2. Класифікація витрат 

   Виробничі накладні витрати містять у собі постійну й змінну частини. Постійна частина (амортизація, поточний ремонт і т.д.) планується загальним числом залежно від реальних потреб виробництва. Для визначення змінної частини накладних витрат використаний підхід, заснований на величині нормативу змінних витрат стосовно базового показника розподілу змінних витрат. Під нормативом розуміють величину витрат на значення базового показника. Для оцінки величини витрат використаються різні базові показники. При розробці бюджету накладних витрат на основі умовних вихідних даних змінну частину загальновиробничих витрат варто визначати пропорційно сумарної трудомісткості виробничої програми, розрахованої в таблиці В.–2.4.1.

   Розрахунок  виробничих витрат.

   Розрахунок  виробничих (операційних) витрат необхідний:

   1) для розробки плану по прибутку  й рентабельності;

   2) для виділення тієї суми витрат, що безпосередньо відноситься  до обсягу продаж поточного  періоду й складання графіка  руху грошових коштів;

   3) для оцінки вартості товарних  запасів на складі на кінець  звітного періоду і її відбиття  в бюджетному (розрахунковому) балансі.

         Спочатку необхідно  розрахувати виробничу собівартість одиниці продукції ( таблиця В.–2.6.1). Виробнича (операційна) собівартість одиниці продукції складається із трьох компонентів: прямі матеріали, пряма праця й виробничі накладні витрати, розрахунок яких був виконаний відповідно до форми таблиці В.–2. Для включення виробничих накладних витрат в операційну собівартість одиниці продукції необхідно вибрати базу розподілу й розрахувати ставку їхнього погашення. У дійсній курсовій роботі як база розподілу виробничих накладних витрат рекомендується вибрати трудомісткість виробничої програми. Розрахунок ставки погашення виробничих накладних витрат здійснюється з використанням формули (3). 

         СП=(НВ×100%/Т),  (3) 

   де  СП – ставка погашення виробничих накладних витрат у собівартості одиниці продукції;

   НВ  – сума накладних витрат за період (у нашому випадку за 2–й кв. за формою таблиці В. –2.5, пункт 4);

   Т – трудомісткість виробничої програми (з таблиці В. –2.4. 1, пункт 3).

   Тепер  розраховуємо виробничу собівартість залишків готової продукції на складі за формою таблиці В.–2.6.2.

   Оскільки  початковий і кінцевий запаси готової  продукції на складі були заплановані  в бюджеті виробництва (таблиця  В.–2.2), то вартість товарних запасів визначається множенням їхньої кількості на виробничу собівартість одиниці продукції й ураховується надалі при розробці прогнозного балансу.

         Розрахунок операційної  собівартості реалізованої продукції  здійснюється на основі даних бюджету  продаж за формою таблиці В.–2.6.3  

Таблиця В.2.5 – Бюджет виробничих накладних  витрат, тис. грн