Розробка і аналіз бюджету грошових коштів

 

Необхідний  кредит березня місяця = оптимальному залишку грошей – сальдо доходів і витрат. Необхідний кредит=30,000-33,62016=-3,62016 тис. грн.

Від’ємне  значення свідчить про те, що підприємство не має кредиторської заборгованості.

Грошові кошти на початок квітня по рядку 2.4 активу балансу=33,62016тис. грн

Грошові кошти на кінець червня=384,207тис. грн. 

    2.8. Розрахунок чистого  прибутку від операційної діяльності 

    Наявність прибутку є необхідною умовою здатності  підприємства генерувати грошові кошти. У плані з прибутку визначається величина податку на прибуток, що заноситься в бюджет руху грошових коштів, оцінюється сума нерозподіленого прибутку, що показується в бюджетному  балансі.

    На  величину прибутку підприємства впливають  обсяги продаж, строки й умови розрахунків  з клієнтами, структура виробництва  й реалізації продукції. Розрахунок прибутку приведений у таблиці В.–2.9. План з прибутку розробляється на основі операційних бюджетів. Інформація про доходи береться з бюджету продажі. Операційна  собівартість реалізованої продукції попередньо розраховується за формою таблиці В.–2.6.3. Сума виплат відсотків за кредит визначається на основі графіка руху грошових коштів, у якому, можливо, виявиться потреба взяти банківську позичку, і тоді величина чистого прибутку зменшиться.

    На  величину чистого прибутку впливають  умови оподаткування прибутку, діюча  ставка податку на прибуток становить 25%.

    Нерозподілений  прибуток (реінвестиції) розраховується за формулою (4):

                                        НП=ЧП–D,     (4)

де  ЧП – чистий прибуток;

       D – дивідендні виплати.

Таблиця В.2.9 – План з прибутку на 2-й квартал, тис. грн.

 

Нерозподілений  прибуток за кв. (р. 1.3 пасиву балансу)= Чистий прибуток – Дивіденди.

Нерозподілений  прибуток = 506,57388 - 49,000 = 457,57388 тис. грн. 

2.9.Бюджетний баланс 

Завершальним  етапом процесу наскрізного бюджетування є складання зведеного бюджету. Він являє собою розрахункову оцінку доходів і витрат підприємства, а також його структурних підрозділів (центрів відповідальності) на майбутній  період.

Бюджет  доходів і витрат можна використовувати:

1. у бізнес - плануванні для складання плану доходів і витрат у розрізі бізнес - проектів;
2. у фінансовому плануванні для розробки прогнозного звіту про прибутки і збитки, платіжного балансу і т.д.;
3. у бухгалтерському й управлінському обліку для формування звітності про доходи і витрати і визначення фінансових результатів діяльності бізнес - одиниць (центрів фінансового обліку);
4. для розробки бюджету руху коштів на прогнозований період.

    Значення  бюджету доходів і витрат для  керівництва підприємства полягає  також у тім, що він дозволяє вибрати  найкращий варіант розрахунку прибутку, визначити його за видами діяльності і розрахувати критичну точку  беззбитковості інвестиційного проекту  чи нового виду бізнесу (якщо мова йде  про напрямок діяльності, що відкривається  знову,). При розрахунку прибутку по підприємству в цілому і по видах  діяльності важливе значення має  обрана їм облікова політика, а саме правильне рознесення загальновиробничих і загальногосподарських накладних витрат по центрах фінансового обліку. Універсального алгоритму розподілу зазначених витрат по бізнес – одиницях не існує, і кожне підприємство розробляє його самостійно з урахуванням специфіки своєї комерційної діяльності. Доходи і витрати розраховують роздільно, і тільки після цього їх об’єднують у зведений бюджет. Взаємозв'язок балансу й плану з прибутку відображає приріст грошових коштів за рахунок нерозподіленого прибутку, отриманого у звітному періоді.

    Взаємозв'язок бюджету руху грошових коштів з бюджетним  балансом забезпечується за величиною  залишку грошових коштів.

Бюджетний баланс, тис. грн.

 

¹⁾ За умовою додатку Б. 

²⁾ Вартість основних фондів на кінець періоду = вартості основних фондів на початок періоду, мінус нарахована амортизація по табл. В.2.5, плюс введення основних фондів (закупівля устаткування). 650,700-90,000+143,700=704,400 тис. грн. 

³⁾ Нерозподілений прибуток попередніх періодів на початок кварталу з метою «вирівнювання» вихідного балансу визначається як різниця між «Усього активів» і сумою статутного фонду, короткострокової заборгованості і короткострокового кредиту. 

⁴⁾  Розбіжність між активами й пасивами балансу на 0,0103 тис.грн. викликана округленням при розрахунку ставки погашення накладних видатків. Ця розбіжність становить 0,0007% від підсумку бюджетного балансу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ

3.1.Вертикальний  та горизонтальний  аналіз статей  активу й пасиву  балансу 

    Аналіз  фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється за обмеженим  колом показників, тому що в задачі даної курсової роботи не входить  освоєння методики розгорнутого фінансового  аналізу,.

    Джерелами інформації для виконання фінансового  аналізу є бюджетний баланс, план з прибутку, звіт про рух грошових коштів.

      Вихідним  етапом аналізу є порівняння підсумку балансу на початок і на кінець аналізованого періоду. Якщо має  місце скорочення підсумку балансу  протягом звітного періоду, то це служить  сигналом скорочення господарської  діяльності підприємства, що, в остаточному  підсумку, приводить до його неплатоспроможності.

      Головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.

      Найпростіше можна визначити платоспроможність  на якусь дату на підставі даних  балансу підприємства. Для цього  спочатку треба з'ясувати наявність  залишку грошових коштів на поточному  рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також  перевірити стан розрахунків з різними  кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового  стану.

        Крім аналізу платоспроможності  підприємства слід також звернути  особливу увагу на аналіз його  ліквідності.

      Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати  свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

      Всі активи підприємства в залежності від  ступеня ліквідності, тобто  швидкості  перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
2. Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом  12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
3. Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.
4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".

      Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні  активи більш ліквідні, ніж всі  інші активи підприємства.

      Пасиви  балансу по мірі зростання строків  погашення зобов'язань групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
4. Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".

      Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом  узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

      Підприємство  вважається ліквідним, якщо його поточні  активи перевищують його короткострокові  зобов'язання.

      Для оцінки реального ступеня ліквідності  підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

      Ліквідність балансу визначається як ступінь  покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення  зобов'язань.

      Для визначення ліквідності балансу  варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

      Баланс  вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4. Аналіз ліквідності балансу представлений у таблиці 3.1.

За нашими даними усі ці умови виконуються  і на початок кварталу (33,62016>0; 256,60832>100,1968; 9,4336>0; 650,7<850,16528) і на кінець (384,207>0; 304,858176>90.31552; 4,5792>0; 704,4<1307,05468) , що свідчить про абсолютну ліквідність балансу.

Таблиця 3.1. Аналіз ліквідності балансу