Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

За даними Держкомстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд.дол.США прямих іноземних інвестицій.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного  капіталу в економіці країни, з  урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 2011 році становив 4,6 млрд.дол США.

Рис. 1.2. Щоквартальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій ( без урахування вилученого капіталу), млн.дол.США

Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд.дол.США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США.

Рис. 1.3. Обсяги прямих іноземних інвестицій, млрд. дол.США

Інвестиції спрямовуються у  вже розвинені сфери економічної  діяльності.

На підприємствах промисловості  зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1%.

Станом на 01.01.2012 на підприємствах промисловості  зосереджено –                  15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%).

Рис. 1.4. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності ( у % до загального обсягу інвестування)

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

Рис. 1.5. Розподіл прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами ( у % до загального обсягу)

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних  інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки  України від політики кількох  країн – основних інвесторів.

Обсяги інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в динаміці модна прослідкувати за допомогою рис.1.6

Рис.1.6. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування за 2002 – 2011 рр.

Обсяг капітальних інвестицій зображено на рис.1.7

Рис.1.6. Обсяг капітальних  інвестицій за 2002 – 2011 рр.

Сучасна економіка незалежної України відчуває гострий брак саме інвестиційного капіталовкладення, що пояснюється “широкими” потребами  у значних фінансових і матеріальних ресурсах для успішного здійснення реформи з метою подати сучасну  економічну кризу в Україні.

Розвиток виробничої сфери  в Україні в сьогоднішніх умовах реформування її економіки значною  мірою залежить від інвестиції в  технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Для того щоб своєчасно подолати економічне відставання, інтегруватися в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства необхідно створити конкурентоспроможну промисловість. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу. Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох випадках: з точки зору подолання кризових явищ і з позиції досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей  і виробництва нарівні, який би не допускав їхньої зупинки. Другий аспект стосується суттєвої структурної перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів, сума яких становить, за різними експертними оцінками, від 30 – 40 до 60 – 70 млрд. дол. США. Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

Інвестиційна політика –  комплекс урядових рішень, що визначають основні напрямки використання капіталовкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основним завданням  народного господарства у виробництві; науково-технічному і соціальному  розвитку країни. Ситуація в інвестиційній  політиці є своєрідним барометром стану  справ в економіці. Якщо інвестиційній  процес ослаблений, то немає того каталізатора, який необхідний для кардинальної перебудови народного господарства. При цьому  і сам по собі інвестиційний комплекс виявляється “втягнутим” в економічну кризу в числі перших, а виходить з неї – в числі останніх.

Інвестиційна політика держави  здійснюється через механізм державного регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності визначається показниками економічного і соціального  розвитку України, республіканськими  і регіональними програми розвитку народного господарства, республіканськими  і місцевими бюджетами передбачуваними  в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються стимули у формі пільгових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян які потребують соціального захисту, впроваджені відкриттів і винаходів, в АПК, в реалізації програм ліквідації наслідків чорнобильської аварії, у галузі освіти, культури, охорони здоров’я і навколишнього середовища.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності забезпечують такі важелі:

· система податків, податкових ставок;

· проведення кредитної та амортизаційної політики;

· надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих  регіонів, галузей, виробництва.

· визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

· політика ціноутворення;

· проведення експертизи інвестиційних  проектів тощо.

На сьогодні в Україні  створене правове поле для інвестування та державно-приватного партнерства. Законодавство  України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

На території України  до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної  діяльності, тобто надано рівні умови  діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Для сприяння іноземним  інвесторам у питаннях взаємодії  з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Визначені Указом Президентка України  від 08.09.2010 № 895/2010 національні проекти  відповідно до пріоритетних напрямків  соціально-економічного та культурного  розвитку, підтриманих Комітетом  з економічних реформ:

«Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії  або диверсифікацію постачаня енергоносіїв в Україну);

«Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв’язання проблеми ззабезпечення  гроомадян доступним житлом, створення  умов для здобуття громадянами якісної  освіти, полдіпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя  і здоровя довкілля);

«Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

«Олімпійська надія – 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського  руху в Україні, розвитку спорту вищих  досягнень).

З метою сприяння залученню  й ефективному використанню вітчизняних  та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення  її інтеграції в європейську і  світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і  права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України.

З 1 січня 2012 року набирає  чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних  проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних  з підготовкою та реалізацією  інвестиційних проектів за принципом  “єдиного вікна”.

Кабінетом Міністрів України  прийнято ряд нормативно-правових актів, розроблених Міністерством, серед  яких є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389 “Про затвердження програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні”.

Метою зазначеної Програми є перехід на інноваційну модель розвитку економіки, модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної  продукції на внутрішньому і зовнішньому  ринку, запобігання впливу міжнародної  фінансової кризи на розвиток економіки.

Пріоритетами розвитку  базових  галузей  економіки,  в   яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти відповідно до Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності, є:

забезпечення розвитку енергетичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, атомного та ракетно-космічного машинобудування, авіа- і суднобудування;

видобування нафти, газу та вугілля;

виробництво, перероблення та зберігання сільськогосподарської  продукції;

будівництво і  реконструкція  автомобільних доріг  загальнодержавного значення (в межах міжнародних  транспортних коридорів), міжнародних  аеропортів та вокзалів, морських портів, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі тих, що визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

реконструкція систем тепло- і водопостачання    та водовідведення;

будівництво житла;

виробництво альтернативних джерел енергії, сільськогосподарської  техніки, обладнання та комплектувальних виробів для  неї,  вантажно-підіймальної  та  дорожньої  техніки, нафтогазопромислового, гірничошахтного і гірничорудного обладнання та бурового інструменту.

Метою виконання плану  заходів є створення сприятливих  умов для збільшення обсягів залучення  інвестицій в економіку України, для підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом спрощення  умов ведення інвестиційної діяльності.

Крім того, слід зазначити  про очікування щодо вагомого внеску у зростання інвестиційної активності від реалізації проектів з підготовки проведення в Україні фінальної  частини чемпіонату Європи з футболу  Євро-2012, найбільші обсяги фінансування яких припадатимуть саме на 2011-2012 роки.

На перспективу також  заплановані заходи Президента України  та Уряду відповідно до програмних документів.

Так, питання сприяння інвестиціям  знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться  конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.

Зазначені заходи сприятимуть  покращенню інвестиційного іміджу України  та збільшенню обсягів залучення  іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал.

1.2. Сутність і  необхідність інноваційного змісту  інвестиційних проектів розвитку  реального сектору економіки

У світовій практиці інвестиційний  проект є комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей в умовах обмежених  фінансових, матеріальних та інших  ресурсів. Життєвий цикл інвестиційного проекту має такі стадії: формулювання проекту, проектний аналіз, розробка проекту, його здійснення та оцінка результатів, ліквідація. Проектний аналіз —  це методологія, яка дає змогу  оцінити фінансові та економічні переваги проектів, а також альтернативні  шляхи використання ресурсів з урахуванням  макро- і мікроекономічних наслідків.

Інвестиційний проект — це основний документ, що визначає необхідність здійснення реального інвестування, в якому в загальновизнаній послідовності його розділів подаються основні характеристики проекту та фінансові показники, пов'язані з його реалізацією. Інвестиційний проект дає змогу підприємству та потенційним інвесторам всебічно і комплексно оцінити його та обґрунтувати доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Проекти прийнято розділяти  на тактичні і стратегічні. До останніх належать проекти, що передбачають зміну  форми власності (створення орендного  підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного  підприємства і т.д.) або кардинальну  зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком автоматизованого виробництва і  т.п.). Тактичні проекти звичайно пов'язані  зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією  устаткування.