Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

Загальна процедура впорядкування  інвестиційної діяльності підприємства стосовно конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу визначається (втілюється) у вигляді бізнес ідеї, що спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства задач. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності ідеї. Можливо поява декількох ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо усі вони є в однаковому ступені корисними і здійсненними, то паралельно розробляється декілька інвестиційних проектів з тим, щоб вибрати найбільш прийнятний із них на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза  проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється в основному за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), те інвестор сам проводить експертизу, наприклад за допомогою якоїсь авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витраті деякої суми на підготовку проектів, ніж втраті великої частини своїх грошей у процесі виконання проекту. Якщо підприємство планує реалізацію інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки слушності основних положень проекту.

4. Здійснення проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. До неї відносяться відслідковування і аналіз усіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку регулюючих органів всередині країни і/ або іноземного або вітчизняного інвестора. Ця стадія включає також основну частину реалізації проекту. Її задача в результаті складається в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом, для покриттяінвестиції і забезпеченняінвесторам бажаної віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розроблювачам проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

В даний час для України  актуальним засобом залучення інвестора  є варіант створення спільного  підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, що намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту буде істотно залежати від  ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, що можуть відрізнятися від  узвичаєних. У даному випадку етапу  розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних  пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результатах  його діяльності в минулому, продукції, що випускається, стратегію і тактику  поводження на ринку. Після схвалення  потенційним інвестором інвестиційний  проект детально розробляється з  урахуванням зауважень і побажань інвестостора. Така схема організації  робіт дозволяє заощаджувати зусилля  реципієнта.

Практика проектного аналізу  дозволяє узагальнити досвід розробки проектів і перерахувати типові проекти. Нижче приведені основні типи інвестиційних проектів, що зустрічаються  в закордонній практиці.

1. Заміна застарілого  обладнання як природний процес  продовження існуючого бізнесу  в незмінних масштабах. Звичайно  подібного роду проекти не  потребують тривалих і складних  процедур обгрунтування і прийняття  рішень.

2. Заміна устаткування  з метою зниження поточних  виробничих витрат. Мета подібних  проектів - використання більш нового  устаткування замість працюючого, але порівняно менше ефективного,  що морально застаріло. Цей  тип проектів припускає детальний  аналіз вигідності кожного окремого  проекту, тому що більш зроблене  в технічному змісті устаткування  ще не однозначно більш вигідно  з фінансової точки зору.

3. Збільшення випуску  продукції і/ або розширення  ринку послуг. Даний тип проектів  потребує відповідального рішення,  що звичайно приймається верхнім  рівнем керування підприємства.

Період, протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні наміри інвестора, прийнято називати життєвим циклом проекту (або проектним циклом).

Він розбивається на кілька типових кроків - фаз, стадій, етапів. Універсального підходу щодо такого поділу процесу реалізації інвестиційного проекту не існує, оскільки їх склад, тривалість, черговість та обсяги виконання  робіт залежать від комбінації зовнішніх  та внутрішніх умов здійснення проекту. Поділ інвестиційного проекту на окремі стадії є однією із важливих складових роботи інвестиційного аналітика, оскільки він забезпечує ідентифікацію "контрольних точок" в графіку  підготовки та реалізації проекту, під  час проходження яких оцінюються можливі напрями подальшого розвитку проекту, одержується певний результат, відбуваються суттєві зміни умов реалізації проекту, що істотно впливають  на очікуваний результат, відповідно виникає  необхідність коригування попередньо визначених параметрів інвестування і  отриманих оцінок ефективності цього  процесу.

Таким чином, підхід поділу на стадії забезпечує можливість оптимізації загального обсягу витрат на підготовку та реалізацію інвестиційного проекту завдяки своєчасній фільтрації різних варіантів проектних рішень. Неперспективні проекти відкидаються на ранніх стадіях проектного циклу, що дозволяє уникнути непродуктивних витрат на їх ретельний аналіз та оцінку. Зауважимо, що на кожному наступному етапі інвестиційного аналізу відбувається нарощування витрат на його проведення, зокрема, за наявними оцінками, середньостатистична вартість робіт з остаточної підготовки і оцінки проекту може досягати для малих проектів 1-3%, а для великих - 0,2-1% загальної суми інвестицій, при цьому витрати на формування інвестиційної ідеї в середньому становлять 0,2-0,25%, а на дослідження інвестиційних можливостей - 0,25-1,5%.

У міжнародній практиці прийнято виділяти чотири основні фази проектного циклу:

- передінвестиційна (розробка  проекту як документа);

- інвестиційна (формування  активів проекту "під ключ");

- експлуатаційна (запуск  та господарська експлуатація  активів і регулярне отримання  поточного прибутку, повернення  вкладених коштів);

- ліквідаційна.

Кожна з цих фаз, у свою чергу, поділяється на стадії. Згідно з довідником ЮНІДО виділяються  чотири такі стадії передінвестиційного  етапу:

- opportunity studies - пошук інвестиційних концепцій;

- pre-feasibility studies - попередня підготовка проекту;

- feasibility studies - остаточна підготовка проекту і оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності;

- final evaluation - стадія фінального розгляду і ухвалення рішення по проекту.

В будь-якому випадку, загальна процедура впорядкування інвестиційної  діяльності підприємства по відношенню до конкретного проекту буде передбачати  проходження таких етапів:

- формування інвестиційних  намірів (іноді використовується  термін "ідентифікація");

- розробка концепції проекту  (конкретизація завдань, вибір  продукту проекту, визначення  джерел фінансування, вибір учасників  проекту, попередня розробка маркетингового  та фінансового планів);

- розробка проекту як  документованого плану (деталізованого  інвестиційного обґрунтування і  плану дій на період життєвого циклу проекту);

- передінвестиційний аналіз  проекту (вивчення потенційних  можливостей проекту, оцінка реальності  фінансових планів, зовнішньої та  внутрішньої узгодженості проекту,  його комерційної реалістичності  й доцільності);

- створення (чи придбання)  інвестиційного об'єкта "під ключ" і підготовка до початку його експлуатації.

- експлуатація інвестиційного  об'єкта та повернення інвестованих  у проект коштів у формі  нагромадження поточного прибутку (цей етап називається періодом  окупності проекту);

- отримання чистого прибутку  з проекту (понад вкладені в нього кошти);

- завершення або ліквідація  інвестиційного проекту (демонтаж  основних фондів, продаж оборотних  коштів та інших активів, вирішення  організаційних і юридичних питань  щодо припинення господарської  діяльності з використанням активів  проекту).

Головною складовою життєвого  циклу інвестицій є експлуатаційна фаза, максимально можлива тривалість якої визначається економічним терміном життя інвестицій (economic life), тобто періодом часу, протягом якого інвестований проект здатен приносити доход.

Основним фактором визначення економічного терміну життя інвестицій є ринковий попит на пов'язану  з ними продукцію, роботи, послуги. Економічний  термін життя інвестицій закінчується, як тільки зникає ринок для продукту або послуги, виробництво або  надання яких є основою інвестиційного проекту.

З іншого боку, для проектів реального інвестування тривалість експлуатаційної фази може бути обмежена й періодом корисного використання основних засобів і нематеріальних активів. При цьому в аналітичній  роботі необхідно враховувати, що терміни  корисного використання основних засобів  і нематеріальних активів, які застосовуються для нарахування амортизації, зазвичай не співпадають з економічним терміном життя інвестицій.

Безпосередньо в інвестиційному аналізі замість тривалості життєвого циклу частіше оперують поняттями "інвестиційний горизонт", або "розрахунковий період".

Інвестиційний горизонт (розрахунковий  період) - це період, в межах якого  порівнюватимуть витрати і вигоди з метою прийняття рішення  щодо доцільності здійснення інвестиційного проекту.

Якщо існує можливість оцінити витрати і вигоди протягом всього життєвого циклу проекту, то саме тривалість цього циклу є  найкращим варіантом інвестиційного горизонту.

Розрахунковий період розбивається на кроки - відрізки, в межах яких проводиться агрегація даних, які  використовуються для оцінки фінансово-економічних  показників.

При розподілі розрахункового періоду на кроки необхідно враховувати:

- тривалість різних фаз  життєвого циклу проекту, оскільки  для забезпечення можливості  перевірки фінансової спроможності  проекту на окремих етапах  його реалізації доцільно, щоб  моменти їх завершення збігалися  з кінцем відповідних кроків;

- періодичність фінансування  проекту, щоб отримання і повернення  коштів, а також процентні платежі  припадали на початок або кінець  кроку розрахункового періоду,  що дозволяє оцінити їх вплив  на ефективність та фінансову  спроможність проекту;

- сезонність виробництва  та реалізації продукції з  метою точної оцінки пов'язаних  з нею ризиків;

- інфляцію, оскільки бажано, щоб протягом кроку розрахунку  ціни змінювалися не більш  ніж на 5-10%;

- зручність оцінки людиною  вихідної інформації (обмеження  щодо розмірів аналітичних таблиць).

Кроки розрахунку визначаються їх послідовними номерами. Час в  розрахунковому періоді вимірюється  в роках або частках року і  відлічується від фіксованого моменту  £0 = 0, що приймається за базовий. Зазвичай, це період здійснення перших первинних інвестицій.

Здійснення успішного  підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе  без розробки і впровадження новацій  в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно до безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів науково-технічного прогресу (НТП). А як відомо, всі досягнення НТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34). Так, відповідно до ст.325 ГКУ під  інноваційною діяльністю у сфері  господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання  довгострокових науково-технічних  програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень  у виробництво та інші сфери суспільного життя.