Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний  університет 

імені Юрія Кондратюка

Кафедра фінансів та банківської  справи

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Проектне фінансування»

На тему: «Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

ЗК №08110

 

 

 

Виконала:

студентка групи 501 – СБ

Ваганова А.В.

Перевірила:

Штепенко К.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….……3

РОЗДІЛ 1. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ, ВАРТОСТІ ТА ФННОВАЦІЙНОГО ЗМІСТУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Характеристика стану й основних тенденцій інвестиційної політики держави………………………………………………………………….......6
2. Сутність і необхідність інноваційного змісту інвестиційних проектів

                           розвитку підприємств реального сектора економіки…………………...19

3. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства та попереднє обґрунтування вартості інвестиційного проекту і схем проектного фінансування і його реалізації…………………………………………...31

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІІЙНОГО ПРОЕКТУ  СГ ТОВ «ІМЕНІ КАЛАШНИКА»…….….37

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА І РЕГІОНУ………………………………………………….47

ВИСНОВОК………………………………………………………………………….53

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….55

ДОДАТКИ

 

 

 

 

ВСТУП

Одним з найважливіших напрямів економічної діяльності, є інвестиційна політика держави, що повинна забезпечувати  динаміку процесів розширеного відтворення  господарської діяльності. Визначення її ключових засад та змісту пов'язане, в свою чергу, з формуванням узгодженої системи законодавства про інвестиційну діяльність, чітким окресленням завдань для органів державної влади та місцевого самоврядування в цій сфері, створенням дієвих механізмів та господарсько-правових засобів державного регу-лювання інвестиційних відносин, розробкою та впровадженням спеціальних режимів інвестиційної діяльності, різних за своєю конфігурацією.  

 Актуальність проблеми забезпечення  інвестиційної політики держави,  удосконалення інвестиційного законодавства  додатково визначається критичним  рівнем зношеності більшості  основних виробничих фондів суб'єктів  господарювання, необхідністю проведення  структурних змін в економіці  під тиском світової конкуренції,  наданням інвестиційним процесам  інноваційного характеру для  негайного підвищення конкурентоспроможності  національної економіки, національних  товаровиробників та іншими надзвичайно  гострими економічними чинниками.   

  Одним з найважливіших чинників вирішення проблем, які стримують розвиток інвестиційної політики є ефективна діяльність держави, головним напрямом якої в ринкових умовах виступає створення сприятливого середовище для суб'єктів господарювання. Відсутність чіткого механізму розробки та здійснення інвестиційної політики, а головне - чітко визначених методів її трансформації в окремі законотворчі дії за умови визначення та дотримання конкретної функціональної спрямованості законодавства України про інвестиційну діяльність є проблемою, що набула гострого соціально-економічного значення.  

  Дуже важливою особливістю функціонування механізмів пільгового оподаткування інвестиційної діяльності є існування загально-нормативного, правового порядку надання податкових пільг та умовного дозвільно-індивідуалізованого порядку.   

  Перший у механізмі реалізації передбачає існування загальних нормативних положень про надання пільг за певних умов інвестиційної діяльності, що не виключає, однак, необхідності проходження певних реєстраційних процедур, які мають зафіксувати досягнення таких умов, вимог тощо.  

 Друга умова передбачає - хоча і на законодавчих засадах, але з індивідуалізацією за визначеними процедурними правилами - конкретного інвестора, стратегічного інвестора, з яким як обов'язковим елементом механізму буде укладено договір про інвестиційну діяльність, можливо це навіть буде окрема категорія публічних договорів.

Інвестиції відіграють важливу  роль у будь-якій державі, а для України їх значення важко переоцінити. Українські вчені стверджують, що інвестиції в основний капітал є вирішальною детермінантною економічного зростання. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій

Основними чинниками, які негативно  впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик інвестування підприємств в Україні, є надто  затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична  нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова система, низький  рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі, а також  низький рівень сприяння органів  місцевої влади у здійсненні інвестиційної  діяльності на місцях.

Отже, сучасний стан інвестиційної  забезпеченості відтворення основного  капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі держави як інвестора  і розвитком приватних інвестицій, формування інвестиційної інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до ринкової економіки.

Просування країни шляхом ринкових реформ та подолання кризових економічних тенденцій дасть  змогу повною мірою застосувати  теоретичні результати, накопичений  закордонний і вітчизняний досвід управління інвестиціями на всіх рівнях.

РОЗДІЛ 1

Обґрунтування необхідності, вартості та інноваційного  змісту інвестиційного проекту розвитку підприємства

1.1. характеристика стану й основних тенденцій інвестиційної політики держави.

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузейекономіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції— це довгострокові  вкладення капіталу у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Той, хто має капітал і вкладає  його у ту чи ту комерційну справу, називається  інвестором, й сам процес вкладення  капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій  діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової  характеристики інвестицій істотне  теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім  функціонально-елементним складом.

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку  збільшуються обсяги виробництва, росте  національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній  конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють  попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного  прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким  чином інвестиції, що утворюються  за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють  його ріст, розширене відтворення. При  чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри  накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо  високій ефективності інвестицій приріст  національного прибутку може забезпечити  підвищення частки накопичення при  абсолютному рості споживання.

Структуру інвестицій можна  показати за допомогою наступної  схеми:

Рис.1.1. Структура інвестицій

Залежно від того, де вкладається  капітал (у межах країни чи за кордоном), видокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Фінансові інвестиції (financial investments) являються контрактами, оформленими на папері, такими, як звичайні акції та облігації.За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва). Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

 • інвестиційні операції  з традиційними інструментами;

 • придбання похідних  цінних паперів (деривативів);

• депозитні операції підприємств;

• пайова участь у спільних підприємствах.

 Реальні інвестиції  — це вкладення капіталу у  різні сфери та галузі народного  господарства з метою оновлення  існуючих і створення нових  матеріальних благ, а як наслідок  — одержання набагато більшого  прибутку. Такі реальні інвестиції  ще називають виробничими; проте  в практиці господарювання за  ними закріпилась інша назва  — капітальні вкладення.

У примітивній - основна частина  інвестицій представлена реальними, в  той час коли у сучасній розвиненій економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Ці дві форми інвестицій повинні  взаємодоповнювати одна одну, а не конкурувати.

Внутрішні інвестиції – вклади в галузі власної економіки, тобто в межах своєї країни.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Для повноцінного економічного розвитку будь-якої країни необхідні  як внутрішні, так і зовнішні інвестиції.

Інвестиційний процес або  інвестування – процес утворення  і поновлення капіталу.

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта  інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта  інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

Крім того, є також коротко  термінові і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих  інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох років;

в) від трьох до п’яти  років;

г) понад п’ять років.

За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції –  це вкладання коштів які роблять  громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції –  це вкладання капіталу яке провадять  центральні та місцеві органи влади  й управління бюджетних, позабюджетних  фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції –  це вкладання капіталу іноземних  громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні відбувається у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і  з певною низкою внутрішніх чинників. Незважаючи на це, активність інвестиційної  діяльності в Україні поволі зростає.