Місцеві фінанси

 Місцевим  податкам притаманні всі основні  риси, що характеризують податки  в цілому, незалежно від їх  виду - загальнодержавні чи місцеві.  Законодавство та теорія фінансового права визначають, що податок є платежем, який характеризується: обов'язковістю сплати;

відсутністю відшкодування (за загальним правилом);

відсутністю цільового призначення; спрямованістю  до бюджету;

законодавчо встановленими підставами запровадження та стягнення. Натомість,    для   місцевих   податків   та   зборів   характерні й власні, особливі риси, що відрізняють їх з-поміж інших обов'язкових платежів:

надходження від цих податків та зборів використовуються виключно на потреби того муніципального утворення, на території якого (від об'єктів оподаткування якого) вони стягуються;

вони  повністю та безпосередньо зараховуються  до місцевого бюджету за місцем надходження;

організація встановлення цих податків покладається на відповідні органи місцевого самоврядування; по відношенню до них органи місцевого самоврядування володіють ширшою компетенцією, порівняно з іншими платежами податкової системи. Органи  місцевого самоврядування   самостійно   встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів. При цьому такі місцеві податки і збори, як: комунальний податок бір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, а також збір з власників собак є обов'язковими для встановлення місцевими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

 Контроль  за сплатою місцевих податків  і зборів здійснюється державними  податковими інспекціями.

 Механізм  застосування місцевих податків  і зборів включає низку базових  складових, основними серед яких  є: податкова норма, об'єкти  і суб'єкти оподаткування (платники податку), база оподаткування, податкова ставка, податкові пільги, порядок сплати податку, джерела податку. При цьому базу оподакування за жодних умов не можна плутати із джерелами сплати податків: база оподаткування є конкретною (кількісною, фізичною або іншою) характеристикою певного об'єкта оподаткування, тоді як джерела - це кошти платників з їхніх доходів, прибутків чи інших сум, що використовуються ними для сплати податків. Виходячи з загальних засад оподаткування в Україні, вказані обов'язкові складові податкового механізму визначаються податковими нормами Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори». 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. СКЛАД ДОХОДІВ  МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ. СУБ'ЄКТИ МУНІЦИПАЛЬНИХ  ФІНАНСІВ.

2.1. Повноваження місцевих  державних адміністрацій  у сфері муніципальних фінансів.

 Виконавчу  владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

  Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

  Відповідно  до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-ХІУ, місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

 виконання  Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

законність  і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. У сфері фінансів (муніципальних у тому числі) місцева державна адміністрація має такі повноваження:

складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання;

подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання, виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб;

  отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету; здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством;

у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв'язку, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, в тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів;

здійснює  в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності, а також інші повноваження. Особливе місце серед суб'єктів правовідносин у сфері муніципальних фінансів займають місцеві фінансові органи. Місцевий фінансовий орган - це установа, що, відповідно до законодавства України, здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, з контролю за витрачанням коштів розпоряд - никами бюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управлінням коштами місцевого бюджету.

  Районне фінуправління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі держадміністрації, наказами начальника Головного фінансового управління обласної, Київської міської держадміністрації та начальника фінансового управління Севастопольської міської держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, прийнятими у межах його компетенції, а також положенням про управління (відділ).

  Районне фінуправління (відділ) очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою відповідної районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації за погодженням відповідно із заступником голови обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації та з начальником Головного фінансового управління обласної, Київської та фінансового управління Севастопольської міської держадміністрації.

  До  повноважень начальника районного фінуправління (відділ), зокрема, належить:

1. здійснення керівництва   діяльністю управління (відділу); 
   видання у межах своєї компетенції наказів, організація і 
   контроль їх виконання;
2. затвердження положення про структурні підрозділи управління і функціональні обов'язки працівників управління (відділу);
3. затвердження розпису доходів і видатків районного бюджету на рік і тимчасового розпису на відповідний період; 
   забезпечення відповідності розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням та інші повноваження, визначені законодавством України.

Порівнюючи  правовий статус обласного фінуправління із правовим статусом районного фінуправління, слід зазначити, що основні їх завдання і права в коментованих Типових положеннях є ідентичними. Відмінність у компетенції цих органів обумовлена місцем у системі виконавчих органів відповідного фінуправління, а звідси - межами його юрисдикції. Так, юрисдикція обласного фінуправління поширюється на територію відповідної області, районного фінуправління — на територію певного району (з підпорядкуванням обласному фінуправлінню).

  Згідно  з нормами Типових положень, до компетенції місцевих фінансових органів всіх рівнів належать:

1. забезпечення реалізації державної бюджетної політики на відповідній території;
2. складання розрахунків до проекту місцевого бюджету і подання на розгляд відповідної місцевої держадміністрації;
3. підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку на відповідних територіях;
4. розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат;
5. здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених відповідною радою;
6. здійснення загальної організації та управління виконанням місцевого бюджету на відповідній території, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
7. розробка і доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів;
8. визначення порядку та термінів розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів;
9. проведення на будь-якому етапі складання і розгляду проекту місцевого бюджету аналізу бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів;
10. прийняття рішення про включення бюджетного запиту 
    до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідної місцевої держадміністрації;
11. забезпечення протягом бюджетного періоду відповідності розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням;
12. здійснення у процесі виконання місцевого бюджету за доходами прогнозування та проведення аналізу доходів відповідного місцевого бюджету; 
    
2. забезпечення захисту фінансових інтересів держави та здійснення у межах своєї компетенції контролю за дотриманням бюджетного законодавства;
13. здійснення в установленому порядку організації та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координація в межах своєї компетенції діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;
14. проведення моніторингу змін, що вносяться до відповідного місцевого бюджету;
15. розгляд балансів і звітів про виконання місцевих бюджетів та інші фінансових звітів, поданих територіальними органами Державного казначейства;
16. розгляд звернення та підготовка пропозиції для прийняття рішень про виділення коштів з резервного фонду бюджету;
17. проведення разом з органами державної податкової служби аналізу стану надходження доходів до відповідних бюджетів, підготовка пропозиції про доцільність запровадження місцевих податків, зборів, а також пільг;
18. проведення на базі статистичної і фінансової звітності, прогнозних розрахунків аналізу економічного і фінансового стану галузей економіки території, тенденцій та динаміки розвитку різних форм власності, підготовка пропозиції щодо визначення додаткових джерел фінансових ресурсів;
19. участь у формуванні та реалізації інвестиційних програм, надання пропозиції щодо вдосконалення механізму економічного стимулювання підприємств для розвитку економічного потенціалу відповідної території;
20. участь у розробленні пропозицій з удосконалення структури відповідних місцевих держадміністрацій, підготовка пропозиції щодо визначення чисельності працівників,фонду оплати їхньої праці, витрат на утримання місцевих держадміністрацій та здійснення контролю за витрачанням цих коштів;
21. розгляд у межах своєї компетенції звернень громадян, підприємств, установ і організацій;
3. підготовка та подання відповідній місцевій раді офіційних висновків про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного місцевого бюджету для прийняття рішення про внесення змін до цього місцевого бюджету;
4. здійснення інших функції, пов'язаних з виконанням покладених на них завдань.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Складання доходів  місцевих бюджетів.

2.2.1. Поняття доходів  місцевих бюджетів  та їх класифікація.

 Бюджетний  Кодекс  України (п. 19 ч. 1 ст. 2) визначає доходи бюджету як усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

 Характерними  ознаками доходів місцевих бюджеті,  що відмежовують їх від суміжних фінансово-правових понять (або доводять їх тотожність), є такі.

 По-перше,  доходи будь-якого місцевого бюджету  встановлюються (визначаються) щорічним  актом про бюджет. Таким актом  виступає рішення органу місцевого  самоврядування, яке має відповідати, зокрема, нормам закону про Державний бюджет України на наступний рік, і строк дії якого співпадає з календарним роком (тобто з 1 січня по 31 грудня). Порядок складання, розгляду, затвердження, виконання та звітування про виконання місцевих бюджетів регулюється статтями 75-80 Бюджетного Кодексу України  .

  По-друге,  доходи місцевих бюджетів (так  само, як і доходи державного  бюджету) складаються з грошових  надходжень. У фінансово-правовій  літературі бюджет розглядається  вченими по-різному, але основною ознакою бюджету має залишатися те, що він є централізованим фондом коштів (грошовим фондом). Тобто надходження до бюджету мають грошове, а не натуральне вираження (віднедавна в Україні заборонено здійснювати розрахунки з бюджетом у не грошовій формі). До речі, одним із значень терміна «кошти» є гроші, тому при перекладі з іншомовних джерел, зокрема російських, де вживається термін «бюджетные денежные средства», видається більш правильним вести мову про бюджетні кошти, а не про грошові кошти бюджетів.

  По-третє, доходи місцевих бюджетів отримуються (надходять) за рахунок різноманітних  законних джерел. Так, Бюджетний Кодекс України чітко визначає джерела, за рахунок яких формуються доходи місцевих бюджетів (див. п. 19 ст. 2, ст. 64-69). Під законними нормативно-правовими актами зазначені доходи не встановлюються, а лише врегульовуються певні процесуальні моменти їх розрахунку, зарахування до бюджетів тощо.

 По-четверте, призначення доходів місцевих  бюджетів полягає у забезпеченні  виконання програм місцевого значення. Тобто саме за рахунок цих доходів фінансуються основні видатки, необхідні для задоволення потреб населення, завдань і функцій органів місцевого самоврядування (повноваження зазначених органів, а також покладені на них завдання визначаються в Законі від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»).