Кон’юнктура світового ринку лізингових послуг

     Таким чином, загальна сума лізингових платежів розраховується формулою:

 
 

де А  — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об’єкт лізингу  протягом дії лізингової угоди;

ПКр —  плата як процент за залучений лізингодавцем кредит для придбання об’єкта лізингу;

ЛМ —  лізингова маржа;

СТ —  страхові відшкодування лізингодавцю за застраховане ним майно;

ІВ —  інші витрати лізингодавця, передбачені  договором лізингу;

Тл (і) —  строк дії лізингової угоди. 

     Згідно з діючою методологічною практикою, кожний елемент лізингових платежів обчислюється в загальноприйнятому порядку, виходячи із практики, що склалася. Так, амортизаційні відрахування, відповідно до п.п.8.6. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обчислюються відповідно до норм амортизації, що встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду. Також у законі передбачено, що платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених даним підпунктом.

    Сума  амортизаційних відрахувань А визначається відповідно до законодавства України за формулою:

де Бв — балансова вартість об’єкта  лізингу;

На —  норма амортизаційних відрахувань, %;

Тл —  строк дії лізингової угоди. 

    Існує декілька методів визначення річної суми амортизації, до яких відносять: звичайний або прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, прискорений метод нарахування амортизації та виробничій метод.

     Звичайний (прямолінійний) метод за яким річну суму амортизації визначають відношенням амортизаційної суми до терміну корисного використання об’єкта:

,

де: — первісна вартість об’єкта лізингу;

- ліквідаційна вартість об’єкта лізингу;

Т —  термін корисного використання об’єкта. 

     Метод зменшення залишкової вартості - річну норму амортизації розраховують як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яку розраховують по формулі:

      ,

     За  домовленістю сторін амортизаційні  відрахування можуть визначатися методом  прискореної амортизації згідно з вимогами, що зазначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

     Прискорений метод нарахування  амортизації - річна сума амортизації дорівнює добутку залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на початкову дату нарахування амортизації та річної норми амортизації. Останню розраховують, виходячи з терміну корисного використання об’єкта:

,

де: - залишкова вартість об’єкта лізингу.

     Виробничій  метод - місячну норму амортизації визначають як добуток фактичного місячного об’єму продукції і виробничої ставки амортизації, яку знаходять за формулою:

,

де: Q - плановий об’єм продукції.

Тобто, місячну норму амортизації можна  представити:

     Плата за залучення  лізингодавцем кредиту як один із компонентів лізингового платежу, обчислюється за формулою: 

де ПКр - плата за використані кредитні ресурси;

Кр — кредитні ресурси (залучений лізингодавцем  кредит);

Пс — процентна  ставка за кредит, %.

    Оскільки  плата за кредит розраховується за залишковою вартістю майна, то при визначенні загальної суми ПКр береться до уваги середньорічна вартість кредитних ресурсів, якщо виплата лізингових платежів здійснюється щомісячно або щоквартально. За цих умов розрахунок Кр здійснюється за формулою:

 

де Бвп, Бвк  — вартість об’єкта лізингу відповідно на початок і кінець року.

    Така  методика визначення Кр є справедливою за умови, що об’єкт лізингу придбано лізингодавцем повністю за рахунок  залучених коштів. Проте лізингодавець  може залучати кредитні ресурси лише для часткового погашення витрат на закупівлю об’єкта лізингу, а решту витрат покривати за рахунок власних коштів. Тоді зазначена вище формула набуває вигляду:

 

де Чзк — частка залучених коштів у вартості придбання об’єкта лізингу. Якщо для придбання майна використані тільки позичкові кошти, =1 .

    Якщо  лізингодавець купує майно лише за рахунок власних джерел фінансування, то ця складова лізингових платежів не враховується.

     Платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно (лізингова маржа) визначається за формулою: 

де Слм  — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.

     До  складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад, оплата лізингових послуг брокерів і прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

     Комісійна винагорода може встановлюватись, за домовленістю сторін, в процентах:

     1) від балансової вартості лізингового  майна;

     2) від середньорічної залишкової  вартості лізингового майна.

     У відповідності з цим, розмір комісійної винагороди лізингодавцю по першому варіанту розраховується по формулі:

,

де: Р - ставка комісійної винагороди, процентів  річних від балансової вартості;

БВ - балансова  вартість лізингового майна. 

     Розмір  комісійної винагороди лізингодавцю за другим варіантом розраховується за формулою:

,

де: і - залишкова вартість майна відповідно на початок і кінець року;

- ставка комісійної винагороди  лізингодавцю, яка встановлюється в процентах від середньорічної залишкової вартості лізингового майна. 

    Визначення  цієї ставки є одним з найбільш складних питань укладання лізингової угоди, оскільки інтереси лізингодавця і лізингоодержувача щодо встановлення її рівня прямо протилежні. Лізингодавець зацікавлений у періодичному коригуванні ставки лізингової маржі відповідно до поточного рівня інфляції. Водночас він повинен мати право змінювати і процентну ставку за кредитні ресурси залежно від коливання в банках за наданий ними кредит. В угоді мають бути чітко визначені умови індексації вартості об’єкта лізингу, щоб не допустити його знецінення через інфляцію.

    Інші витрати лізингодавця (ІВ) включають витрати на навчання та відрядження працівників, що обслуговують об’єкт лізингу, а також послуги з обслуговування об’єкта лізингу, до яких відносяться інформаційні, консалтингові, юридичні, технічні, рекламні та інші види послуг.

     Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними чи тимчасовими з відповідною  формою розрахунків. Це залежить від  змісту робіт, їх обсягу та періодичності  та від умов укладеної угоди.

     Плата за додаткові послуги в поточному  році розраховується за формулою:

,

де: ДП - плата за додаткові послуги в  поточному році, грн;

   - витрати лізингодавця  за кожну послугу і їх сумарний  вираз, що передбачені лізинговою угодою;

Т - строк  лізингової угоди у роках. 

    Згідно  із Законом України «Про податок  на додану вартість»  операції зі сплати лізингових платежів за умовами договорів фінансового лізингу не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. В деяких країнах лізингові платежі оподатковуються таким податком. При визначенні його суми береться до уваги не весь розмір лізингових платежів, а лише його частина, так звана виручка з лізингової угоди, яка дорівнює сумі лізингових платежів за мінусом амортизаційних відрахувань.

     Розмір  податку на додану вартість розраховується за формулою:

     

      

де: ПДВ - податок, який підлягає виплаті лізингодавцем в поточному році;

- виручка від операції по лізинговому  договору в поточному році;

- ставка податку на додану вартість у процентах. 

    При укладанні угод з міжнародного лізингу  українському суб’єкту потрібно враховувати  ту обставину, що за Законом України  «Про внесення змін до Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, оподатковуються.

    До  таких доходів відносяться і  лізингові платежі, що сплачуються  резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента — лізингодавця. При цьому резидент або постійне представництво зобов’язані утримувати під час виплати такого доходу і додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод.

    При визначенні вартості майна за умов фінансового лізингу виходять з  того, що лізингові платежі включають  у собівартість продукції, тому на їх величину зменшується прибуток, що є об’єктом оподаткування податком на прибуток. Отже, підприємство буде менше сплачувати податку на прибуток на величину, що дорівнює сумі лізингових платежів, помножених на ставку податку на прибуток (коефіцієнт). Ця економія коштів, по суті, зменшує вартість придбання підприємством техніки, обладнання тощо.

     Таким чином, фактична вартість придбання  майна за умов фінансового лізингу  для лізингоодержувача становитиме: 
 

де ЕК — економія коштів на відрахуваннях  до бюджету при оподаткуванні  прибутку підприємства завдяки включенню  лізингових платежів у собівартість продукції.

    Фактична  вартість майна за умови купівлі  його в кредит визначається з урахуванням таких трьох обставин:

• Виплата процентів за кредит включається у собівартість продукції. Отже, на їх величину зменшується об’єкт оподаткування податком на прибуток.

 

• Підприємство, взявши кредит, повертає його за рахунок  прибутку після його оподаткування. За такого механізму повернення боргу  об’єкт оподаткування (прибуток) не зменшується  на величину виплачуваних часток кредиту, а отже, підприємство не одержить економії на виплатах у бюджет, що пов’язані з оподаткуванням прибутку.

 

• Придбавши основний засіб у власність за кредит, підприємство нараховує на нього амортизацію, яка є елементом  витрат і включається в собівартість продукції, а отже, на її величину зменшується об’єкт оподаткування податком на прибуток.

 

    Економія  від зниження об’єкта оподаткування  визначається множенням нарахованої  амортизації за період, на який укладається  угода фінансового лізингу, на ставку податку на прибуток (коефіцієнт).

    Економія  від включення виплачуваних процентів  за кредит у собівартість продукції визначається множенням суми цих процентів на ставку податку на прибуток (коефіцієнт). Звідси фактичну вартість майна при купівлі його за кредитні ресурси ФВМк можна визначити з виразу:

де Пкр  — сума виплачених процентів за кредит;

Екк —  економія коштів на відрахуваннях до бюджету завдяки включенню виплачених процентів за кредит у собівартість продукції;