Кон’юнктура світового ринку лізингових послуг

• чистий лізинг (НЕТТО) «net leasing» — це лізинг, при реалізації якого основні зобов'язання з обслуговування майна бере на себе лізингоотримувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання.

 

• повний «мокрий або великий» лізинг (wet leasing) — це лізинг з повним набором послуг (повний), угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець.

 

     Слід  відмітити, що для оперативного лізингу притаманний в основному «мокрий» лізинг. За вартістю це - один із найдорожчих видів лізингу. 

• лізинг з частковим набором послуг передбачає завчасно обумовлений поділ функцій з технічного обслуговування об'єкта лізингу між сторонами угоди.

 

За  цільовим призначенням лізинг може бути:

• дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом.

 

• фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає у тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необґрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

 

Залежно від способу фінансування:

• лізинг за рахунок власних коштів - передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм.

 

• лізинг  за рахунок залучених  коштів (пайовий) — це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.

 

• роздільний  лізинг (leveraged leasing), або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов'язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів.

 

За  характером лізингових платежів розрізняють:

• лізинг із грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі;

 

• лізинг  із компенсаційним платежем «buy-back leasing», якщо платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг;

 

• лізинг  із змішаним платежем, коли поєднуються перелічені в перших двох випадках форми сплати.

 
 

Залежно від наміру учасників  лізинг може бути:

• терміновий ‒ угода укладається на один термін;

 

• поновлювальний (револьверний)  ‒ угода продовжується після закінчення першого терміну контракту.

 
 

Залежно від тривалості розрізняють  такі види лізингу:

• короткотерміновий ‒ до одного року;
• середньотерміновий ‒ від одного до трьох років;
• довготерміновий ‒ більше трьох років.

 

     В економічній літературі часто зустрічаються  протилежні думки стосовно ототожнення  лізингу з такими операціями, як рентинг (renting) чи чартер (charter) та хайринг (hiring). Одні автори розглядають лізинг, хайринг і рейтинг як одну і ту саму форму операції, але з довготерміновим та короткотерміновим терміном оренди. Інколи лізинг, хайринг і рейтинг розглядаються як окремі форми орендних операцій, а рентинг досить часто подають як прокат. Але все ж таки більшість схиляється до думки, що дані операції є певними видами лізингу. А згідно з критерієм розподілу виділяють якісну ознаку – залежно від того, хто із суб'єктів лізингу є його ініціатором, види лізингу поділяють таким чином:

• звичайний лізинг – довгострокова оренда майна, коли ініціатором лізингу є лізингоотримувач;

 

• хайринг (hiring) - середньострокова (від року до двох) оренда майна, при якій ставки формуються під впливом попиту та пропозиції на ринку;  страхування і технічне обслуговування майна здійснюють за домовленістю  орендодавці або орендарі; майно передається з обслуговуючим персоналом  або без нього; рішення про лізинг майна приймає його виробник і посередник – лізингодавець виступає від імені виробника. Належать: вербувальний чартер суден і літаків, контрактне наймання автомобілів, сільськогосподарської та шляхобудівної техніки;

 

• рентинг (renting) - короткострокова (від декількох годин, днів, місяців до року) оренда майна без права його викупу; при якому рішення про лізинг приймає лізингова компанія чи фірма, яка на короткий термін здає майно, що є її власністю.

 

    Також розрізняють такий вид лізингу  як сублізинг – це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

    У разі передачі предмета лізингу в  сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

    У разі передачі предмета лізингу в  сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається  в письмовій формі.

    До  договору сублізингу застосовуються положення  про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу. 

    Схема сублізингової операції

                                                                                     1 

                                                                                     2 
 

                                   1            4                                                                                  3 
 

                                                                                 4 

                                                                                 1 

(1) заява  на майно, (2) сплата за майно, (3) постачання майна , (4) лізінгові платежі 

(Серегин В.П., Халевинская Е.Д. “Организация, учет и налогообложение лизинговых операций”,- Москва: “Юрист”, 2001, 176с. Стр.16) 

    Сублізингові  операції часто застосовуються в рамках складних господ-дарських  структур: холдингів, концернів тощо, а також у міжнародній  сфері,  де за їх допомогою отримують максимальний ефект від використання  податко-вих пільг, що існують в різних країнах.

    Окремо  виділяють селенг - різновид лізингу, в якому лізингоодержувачем виступає селенг-компанія, що приймає у користування майно та окремі майнові права від громадян і господарчих суб'єктів за плату.

    Селенг  – це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов’язання, що регламентується угодою майнового найму i полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна i може при першій вимозі повернути його.

    Селенг-компанiя  залучає i вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права  громадян i господарчих суб’єктів. Майном можуть бути різні об’єкти  права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання тощо.

    За  формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими  торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак створювати селенг-компанiї економічно доцільно.

    Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різнецю між грошима позиченими (кредит) i грошима, взятими у найме те, що:

1. При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.
2. Коли господарчий суб’єкт, що отримав гроші від селенг-компанiї, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі i гроші, переданi в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.
3. При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредитi податок береться з усієї суми кредиту.

      Селенг  є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести:

• скорочення обсягів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;

 

• загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;
• зменшення прибутку господарчих суб’єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.

    Таким чином, класифікація допомагає більш  точному і повному розумінню видів лізингу, а звідси – і явища лізингу в цілому, та сприяє подальшому розвиткові ефективності економічного механізму лізингових відносин.

 

    

Головні суб’єкти ринку лізингових послуг 

    Учасниками лізингу зазвичай виступають три основних суб’єкти: лізингодавець, лізингоодержувач та виробник (продавець) предмета лізингу. Здавати майно у лізинг мають право його власники чи їх представники. Постачальниками можуть бути фірми, що забезпечують гарантовані поставки заздалегідь визначеного типу устаткування, запасних частин та, у деяких випадках, і фірмових послуг з технічного сервісу. 

    Усім  комплексом лізингових послуг, як правило, займаються спеціалізовані компанії, які мають кошти для інвестування. З пропозиціями на лізинговому ринку виступають також і місцеві органи влади та управління.

    Дочірні лізингові компанії банків орієнтуються на надання стандартних лізингових послуг широкому колу клієнтів, що не виключає, з іншого боку, переважного обслуговування клієнтів "власного" банку. Зазвичай банки не тільки фінансують діяльність дочірніх компаній, але й активно постачають їм клієнтів, які звертаються безпосередньо в банк за отриманням кредиту на придбання основних засобів. Зрозуміло, що компанії, які входять до структури великих банків, і самі є одними з найбільших на ринку, мають велику кількість замовлень, використовують більш сучасні методи роботи та кваліфікований персонал (Deustche Bank, BARCLAYS, Société Générale).

    Лізингові компанії, створені державними та муніципальними структурами, жорстко орієнтовані на здійснення лізингових угод з визначеними типами клієнтів. Умови лізингових угод, які пропонуються цими компаніями, а вони зазвичай використовують пільгове бюджетне фінансування, є більш привабливими для клієнтів, у порівнянні з умовами, запропонованими 
комерційними лізинговими компаніями, проте доступність їхніх послуг обмежена. Часто перед такими компаніями питання ефективності чи хоча б надійності лізингових проектів стоїть не так гостро, як перед комерційними лізинговими компаніями.

    Галузеві лізингові компанії орієнтуються на обслуговування підприємств певної галузі. Багато в чому галузеві лізингові компанії орієнтуються на підтримку держави. 

    Лізингові компанії, дочірні  підприємства різних торгових домів, фірм-виробників, а також створені приватними особами, не маючи доступу до достатніх фінансових ресурсів, укладають мало лізингових угод. Ряд іноземних фірм-виробників (в основному це стосується ринку великих вантажних автомобілів) використовують лізинг в якості інструмента збуту продукції. Лізингові угоди, укладені ними, звичайно передбачають участь банку, прийнятного для іноземної фірми, що видає гарантію за свого клієнта - кінцевого лізингоодержувача.