Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

Утім, обмеження зростання  монетарної бази може все ж таки позитивно вплинути на українську економіку, оскільки цей крок зменшує ймовірність  обвалу вартості гривні. Зараз американська (та й європейська) валюта користується величезним попитом у населення і компаній. Тому МВФ пропонує Нацбанку зменшити обсяги надходження гривневих коштів в економіку, щоб створити дефіцит гривні і зменшити попит на валюту. «Почасти обмеження зростання монетарної бази остудить запал спекулянтів: внаслідок масової скупки інвалюти населенням, банками і компаніями й обмеженого зростання обсягів гривні в обігу нацвалюта справді стане трохи дефіцитнішою, ніж зараз», — погоджується з МВФ Олександр Жолудь. До того ж, з дозволу Міжнародного фонду наприкінці 2008 року Нацбанк істотно наростить грошову базу: +11% за листопад—грудень або 20 млрд грн (згідно з вимогами МВФ, за весь наступний рік готівка і резерви банків в Україні мають збільшитися лише на 20 млрд грн). Надрукувавши гроші до січня-2009, НБУ частково компенсує гривневий голод наступного року.

За прогнозами МВФ, інфляція в Україні у 2009-му сягне 17%. Більшість  українських макроаналітиків згодні з розрахунками фахівців Міжнародного валютного фонду: на думку вітчизняних експертів, інфляція сповільниться з 22–25% цього року до 15–17% наступного. Темпи зростання цін знизяться в першу чергу внаслідок зменшення реальних доходів населення (тобто скоригованих на інфляцію) і скорочення внутрішнього споживання через економічну рецесію. Крім того, інфляція знизиться внаслідок низьких витрат держави — причому практично за всіма статтями.

МВФ наполегливо рекомендує Україні закінчити 2008 рік з дефіцитом  консолідованого бюджету на рівні 1% ВВП. За словами міністра фінансів Віктора Пинзеника, у листопаді та грудні бюджет не дорахується 7 млрд грн податкових надходжень внаслідок різкого падіння доходів компаній. Проте, вимогу МВФ (щодо дефіциту бюджету на рівні 1% ВВП) Україна цього року виконає: за підсумками 2008-го ВВП становитиме приблизно 900 млрд грн, дефіцит держбюджету за найгірших розкладів в економіці — 7–9 млрд грн. Провал надходжень доходів до держбюджету в IV кварталі буде компенсовано перевиконанням плану мобілізації коштів у січні—вересні (держбюджет за підсумками 9 місяців зведено із профіцитом на рівні 3,2 млрд грн).

Наступного року, на вимогу МВФ, бюджет і зовсім має бути бездефіцитним. Вітчизняні економісти вважають, що це може негативно вплинути на українську економіку. У 2009 році прогнозується  подальше зменшення доходів держбюджету — українські компанії масово переходять на чорну бухгалтерію, намагаючись мінімізувати оподатковування. «Тобто, щоб вийти на бездефіцитний держбюджет, західні економісти пропонують суттєво урізати його витрати. І в першу чергу — на реалізацію інвестиційних програм. Не виключене зниження і соціальних витрат», — вважає Олександр Жолудь. Це означає, що український ВВП наступного року може просісти навіть сильніше, ніж на прогнозовані Міжнародним валютним фондом 3%. Більшість українських компаній у 2009 році не мають наміру інвестувати в розвиток бізнесу внаслідок можливого падіння доходів. Уряд при цьому теж не стимулюватиме розвиток економіки державними інвестпрограмами.

Україна вже почала впроваджувати  в життя вимоги МВФ. Наприклад, НБУ має намір рефінансувати банки тільки зі статутним капіталом не менш ніж 500 млн грн і зареєстровані у формі ВАТ (вимога МВФ щодо прозорості банківської системи). Впровадження нових правил рефінансування вже змусило Приватбанк і Донгорбанк, зареєстровані у формі ЗАТ, змінити форму власності: власники фінустанов мають намір перетворити банки на ВАТ.

Крім того, Міжнародний  валютний фонд запропонував Україні  прив’язати офіційний курс гривні до ринкового. У Нацбанку негайно  відгукнулися на цю ініціативу: як ринковий орієнтир НБУ вибрав міжбанківський курс, до якого прив’язав офіційні котирування гривні (готівковий курс до 1 грудня 2008-го був прив’язаний до офіційного). Аналітики вважають, що впровадження в Україні єдиного обмінного курсу справді є корисним для нашої економіки. «Єдиний валютний курс полегшить життя компаніям, оскільки дозволить нараховувати податки на зовнішньоекономічні торговельні потоки, ґрунтуючись на реальному курсі (міжбанківському), а не офіційному, який в останній рік дуже відрізнявся від ринкових котирувань гривні».

На думку більшості  аналітиків, вимоги МВФ до України  надто жорсткі, багато з них —  суперечливі, однак їх виконання  дасть країні змогу з найменшими втратами пережити економічну кризу. «Виконання рекомендацій МВФ трохи пом’якшить кризові явища в нашій країні та прискорить трансформацію української економіки на ринкову. Але, природно, програма МВФ не виведе країну з кризи».

При цьому лише через  два роки (уже 2011-го) виникне не менш серйозна проблема, ніж рецесія: Україні  доведеться сплачувати борг перед МВФ. Державний борг у першу чергу ляже на плечі вітчизняних компаній: не виключене різке зростання податків у 2011–2012 роках, оскільки уряду доведеться буквально вичавлювати держбюджет, щоб погашати заборгованість. Експерти Міжнародного валютного фонду впевнені, що Україна подужає виплату кредиту: за їхніми розрахунками, український ВВП у 2011-му зросте на 5–6%. Щоправда, експерти МВФ визнають: зростання нашої економіки цілком залежатиме від кон’юнктури світового ринку. Тому якщо глобальна криза затягнеться на 3–4 роки, а не на прогнозовані два, економічного зростання в Україні у 2011 році явно не буде. Наслідки затяжної кризи — суверенний дефолт України, обвал гривні та гіперінфляція.

МВФ почав співпрацювати  з колишніми радянськими республіками одразу після розвалу СРСР. Україна отримала першу позику в жовтні 1994 року в межах програми, призначеної для перехідних економік. Кредит видали в обмін на проведення реформ в Україні: скасування імпортних квот, зменшення бюджетного дефіциту, введення єдиного обмінного курсу, скасування держкредитування підприємств. У 1995 році Україна отримала другий кредит — у межах програми stand-by (кошти спрямовуються на поповнення міжнародних резервів Нацбанку), зобов’язавшись продовжити реформи, знизити інфляцію та поліпшити стан платіжного балансу.

Українські чиновники  намагалися не афішувати співпрацю  з експертами фонду, однак часто  ухвалювали рішення за результатами консультацій із МВФ. У принципі, рецепти  виведення української економіки  із кризи на початку — в середині 1990-х були цілком адекватними, однак, щоб застосувати їх на практиці, потрібно було значно більше часу, ніж прогнозував МВФ.

У 1996–1997 роках Україна  продовжила залучати кредити stand-by для  підтримки нововведеної гривні, а  фонд — наполягати на подальшому скороченні дефіциту держбюджету, ліквідації податкових пільг та обмеженні темпів зростання соціальних витрат. Крім того, МВФ поставив перед українським урядом такі завдання, як скорочення заборгованості за зарплатами і пенсіями, зниження інфляції, нарощування золотовалютних резервів. Однак Україна вкрай повільно виходила із кризи пострадянських часів. Директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Юрій Пахомов вважає, що в повільному одужанні української економіки на початку — в середині 1990-х винен саме МВФ. Основні помилки фонду — рекомендація провести «вибухову» лібералізацію ринків і цін (тобто надання повної свободи економічним агентам в умовах, коли ще недавно економікою керувала державна машина), неправильна послідовність реформ (спочатку приватизація, а потім створення конкурентного середовища, тоді як в ідеалі слід було зробити навпаки).

У 1999 році вибухнув скандал  за участю Нацбанку і МВФ. При перевірці  НБУ виявилося, що регулятор розтратив  частину кредиту МВФ на цілі, не передбачені договором кредитування, а саме — використав кошти валютних резервів, що частково складалися з коштів фонду, у комерційних цілях. При цьому Нацбанк досить тривалий час публікував звітність про стан резервів, що не відповідала дійсності: насправді резервів було менше, ніж декларував НБУ. В остаточному підсумку Нацбанк визнав свою провину, конфлікт було вичерпано, однак відносини України і МВФ зіпсувалися.

Охолодженню цих відносин також посприяли зростання української  економіки у 2000 році на 5,9% (до цього українська економіка тільки падала, а відтак потребувала постійного фінансового підживлення МВФ) і критика дій фонду західними аналітиками. Головний економіст Світового банку Джозеф Стіглітц назвав МВФ одним з винуватців кризи в азіатських країнах. «Починаючи допомагати країні, МВФ направляє туди місію економістів, які часто не розуміють місцевої специфіки. Нерідко МВФ давав зовсім різним країнам ті самі рекомендації. Я знаю випадок, коли представники МВФ скопіювали частину тексту зі звіту щодо однієї країні та вставили його до іншого звіту», — зазначає Джозеф Стіглітц. Фонд чимдалі частіше почали звинувачувати в тому, що, прописуючи своїм підопічним лібералізацію фінансового і валютного ринків, він поставив під загрозу стабільність світової фінансової системи.

В Україні тим часом (на початку 2000-х) економічна ситуація різко покращилася — здебільшого  за рахунок зростання світового  металургійного ринку. У 2001-му президент  України Леонід Кучма заявив, що країні настав час звикати жити без грошей МВФ. З 2001 року аж до листопада 2008-го Україна не отримувала від фонду нових кредитів.

У 2003-му Леонід Кучма доручив  Нацбанку розглянути можливість дострокового погашення кредитів МВФ. Правління  НБУ з ентузіазмом підтримало цю ідею, однак члени Ради НБУ, навпаки, висловилися проти дострокового погашення позик — тому Україна дотепер платить за позиками МВФ, отриманими ще до 2001 року.

МВФ не раз рекомендував Україні відпустити курс гривні та почати таргетувати інфляцію замість  нацвалюти. Однак, на думку деяких українських економістів, перехід до інфляційного таргетування навіть зараз є передчасним для нашої країни.

Утім, не варто скидати  з рахунків багато слушних порад  фонду. Наприклад, з ініціативи фонду  норматив адекватності капіталу банків було збільшено з 8% до 10%. Останніми роками МВФ не переставав нагадувати Україні про ризики, пов’язані з бумом роздрібного кредитування (цілком резонно, оскільки точну частку проблемних споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі банків наразі не знає ніхто), і закликав посилити банківський нагляд. Крім того, працівники НБУ охоче приймали технічну допомогу організації — семінари, консультації, методики.

Навесні цього року МВФ  мав намір закрити представництво в Україні: країна більше не мала потреби в послугах фонду, хіба що зрідка чиновники зверталися до фахівців організації за порадою. Однак закриття офісу вирішили перенести на 2009 рік — і, як показав час, недарма: на даний момент кредит на суму $16,5 млрд, крім МВФ, не може надати жодна організація світу.

Для більш детальнішого висвітлення МВФ у вітчизняних  засобах масової комунікації  було проведено контент-аналітичне дослідження. Для проведення даного дослідження було взято останніх 60 новинних повідомлення про співпрацю  МВФ та України. Темою даного контент-аналітичного дослідження є «Аналіз останніх новиних повідомлень про МВФ у вітчизняних засобах масової інформації». Для проведення контент-аналізу були визначені наступні категорії аналізу:

• Критерії вибірки:
• джерело повідомлення( засіб масової інформації, що публікує новину);
• якісна характеристика повідомлення( позитивне, негативне, нейтральне);
• обсяг повідомлення( кількість знаків повідомлення).
• Категорії аналізу:
• найменування ЗМІ;
• якісна характеристика типу повідомлення;
• обсяг повідомлення;
• Одиниці аналізу:
• Стаття;
• Джерело;
• тип повідомлення;
• обсяг повідомлення
• Одиниці  рахунку:
• кількість появ новин;
• кількість джерел;
• якісна характеристика;
• фізична протяжність текстів;

Кодувальна таблиця додається  у вигляді додатку. (Додаток №…..) Виходячи з даних таблиці 1.4. було зроблено декілька таблиць та графіків для того щоб більш докладно проаналізувати висвітлення співпраці МВФ та України у вітчизняних засобах масової інформації.

Таблиця 3.2.

Джерело повідомлення

В даній таблиці представленні  Інтернет видання вітчизняних засобів масової інформації. Показана кількість кожного видання, яке повторювалось більш одного разу, також представлено процентне співвідношення даних видань.

Рис. 3.1.

На даній діаграмі показано процентне співвідношення видань у яких висвітлювалась співпраця МВФ та України більш ніж один раз. Проаналізувавши дану діаграму можна зробити висновки що більш за все висвітлювали співпрацю такі видання, як Yтро. Ua і 4post. Такі видання як РБК – Украина, Радио Свобода, Економічна правда та Украинская Правда висвітлюють співпрацю МВФ та України у меншій кількості ніж Yтро. Ua і 4post. Менш за все висвітлюється проблема співпраці у таких виданнях,як forUm, zaxid.net та ЛИГАБизнесИнформ.

Для того щоб зрозуміти  характеристику (Негативних, Нейтральних, Позитивних) повідомлень було зроблено наступну таблицю.

Таблиця 3.3.

Якісна характеристика повідомлення

За даними таблиці  булла побудована діаграма. Виходячи з даних діаграми можна зробити висновок що більшість опублікованих повідомлень 40% несуть нейтральний характер, 28.30% проаналізованих повідомлень несуть в собі негативнее ставлення щодо співпраці МВФ та України. Позитивно висвітлюється співпраця 19 із 60 повідомлень тобто 31.6%. Проаналізувавши ці дані можна зробити висновок що вітчизняні засоби масової інформації висвітлюють співпраці МВФ та України у своїх повідомлення більш нейтрально ніж позитивно.