Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

29 березня 2004 року Радою директорів  МВФ було прийнято позитивне  рішення про започаткування нової  програми для України «Упереджувальний  стенд-бай». Укладення угоди між  Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надає можливість отримати від МВФ зарезервовані кошти позики в обсязі 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України) у разі погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни.

Програма «Упереджувальний стенд-бай» розрахована на підтримку темпів економічного зростання та стабільності в Україні.

За результатами перегляду програми у серпні 2004 року експерти МВФ констатували, що українською стороною не в повному  обсязі забезпечено виконання зобов'язань  у рамках програми. Міжнародний валютний фонд вважає, що програма «Упереджувальний стенд-бай» значно відхилилася від програмної траєкторії через неузгоджене з МВФ радикальне послаблення бюджетної політики та втрату довіри до перспектив фінансової стабільності. Тому лише формально Україна залишилася в програмі з МВФ до офіційної дати її закінчення - 28 березня 2005 року.

Слід зазначити, що співробітництво  з МВФ у рамках програми «Упереджувальний стенд-бай» мало позитивний вплив як на прискорення соціально-економічних реформ та вирішення внутрішніх проблем, так і на поліпшення міжнародного іміджу країни.

Весь період співпраці України  МВФ у цілому є успішним. Важливу роль у цьому відігравала конструктивна, послідовна та ділова позиція керівництва МВФ та України, ефективна робота місій МВФ. Тісне співробітництво з МВФ позитивно впливало на хід економічних перетворень в Україні, давало змогу враховувати світовий досвід у впровадженні заходів щодо стабілізації національної фінансової системи.

Формат подальшої співпраці  України МВФ необхідно визначати виходячи, перш за все, з інтересів України. Місія Міжнародного Валютного Фонд (МВФ) під головуванням пані Джейли Пазарбазіолу відвідала Київ у період з 24 червня по 10 липня  2009 р. для проведеня дискусій вконтексті другого перегляду програми в рамках угоди «стенд-бай» між МВФ таУкраїною. На завершення візиту  пані Пазарбазіолу зробила наступну заяву:

«Сьогодні місія МВФ разом з  представниками офіційної влади  України досягнули технічного погодження на рівні експертів щодо завершення другого перегляду програми в рамках угоди «стенд-бай». Тепер листа про наміри від влади України будепередано керівництву МВФ, орієнтуючись на те, що Рада Виконавчих Директорів МВФ розглядатиме це питання наприкінці липня - у перші дні серпня. Завершення другого перегляду Радою Директорів зумовить надання Україні траншу фінансування у розмірі 2.125 млрд. СПЗ (близько 3.3 млрд. дол. США) за умови здійснення попередніх заходів. Макроекономічна та фінансова політика в Україні у цілому запроваджувалися відповідно до плану. Кількісні критерії ефективності щодо грошової бази, чистих міжнародних резервів та балансу коштів загального сектору державного управління станом на кінець травня було виконано. Влада досягла гарних результатів у розв’язанні питань системних проблемних банків та розробці пов’язаних із цим питанням змін до законодавста. Для завершення другого перегляду програми необхідно, щоб Парламент ухвалив зміни до законодавства, спрямовані на посилення законодавчої бази для розв’язання проблем банків. Фінансова напруженість послабилася, однак – як і в інших країнах регіону – економічний спад виявився більш відчутним, ніж очікувалося. У результаті більш різкого, ніж очікувалося спаду промислового виробництва у першому кварталі, скорочення реального ВВП у 2009 році може сягнути 14 відсотків проти 8 відсотків, що передбачалися під час першого перегляду програми. Більш відчутне скорочення вплине на швидке поліпшення балансу рахунку поточних операцій, однак, і надалі послаблює ситуацію з доходами Уряду. Динаміка інфляції виявилася кращою за очікування. На цьому тлі, місія переглянула цільовий показник дефіциту загального сектора державного управління на 2009 рік, замінивши його з 4 відсотків на 6 відсотків ВВП,

до чого необхідно додати дефіцит  НАК «Нафтогаз України» у обсязі 2.6 відсотка ВВП. Для того, щоб виконати цей показник, влада України зобов’язалася вжити у 2009 році коригуючих фіскальних заходів. Вони взяли зобов’язання здійснювати щоквартальне підвищення тарифів на газ, доповнивши цей захід забезпеченням ефективної системи соціального захисту, а також кроками, спрямованими на усунення структурного дисбалансу у фінансовому становищі НАК «Нафтогаз» та поліпшення ефективності корпоративного управління компанією. На майбутнє, надзвичайно важливо, щоб влада України запроваджувала всі необхідні заходи – у тому числі у період наближення президентських виборів – для того, щоб утримувати розвиток фіскальних процесів у відповідності із цільовими показниками програми. Також надзвичайно важливо забезпечити поступ у царині податкової та пенсійної реформи, оголошених на 2010 рік. Ці реформи сприятимуть забезпеченню фіскальної стабільності на середньо-термінову перспективу і допомагатимуть економіці вийти з кризи. Місія відзначила, що грошово-кредитна політика та політика щодо фінансового

сектора у цілому є адекватною. Зокрема, запровадження програми рекапіталізації  та реструктуризації банків здійснюється згідно плану. Влада зобов’язалася  розв’язати питання системних проблемних банків у стислі терміни, а також  поліпшити фінансову спроможність двох державних банків. Мають бути вжиті кроки, спрямовані на посилення незалежності Національного Банку України (НБУ). Було здійснено Незалежну перевірку, яка стосувалася надання НБУ кредитів рефінансування та іноземної валюти банкам у четвертому кварталі 2008 року. Попередні результати показали, що НБУ здійснював ці операції відповідно до узгоджених процедур та з дотриманням внутрішніх правил щодо дозволів та санкціонування. Забезпечення успішного запровадження пакету заходів економічної політики влади України вимагатиме консолідації національного консенсусу та налаштованості на дотримання зобов’язань на усіх політичних рівнях. Зараз Україна стоїть на роздоріжжі, і рішуче запровадження заходів у царині економічної політики допоможе країні відновити стабільне економічне зростання. МВФ й надалі продовжуватиме надавати владі країни допомогу у пристосуванні до складних умов, що склалися у світі».

Водночас, не слід забувати, що співпраця з МВФ с одним із важливих чинників формування інвестиційного клімату нашої країни, а також індикатором для взаємовідносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями та іноземними інвесторами. Відсутність узгодженої програми співпраці між Україною та МВФ погіршує економічний імідж країни, що може стати додатковою перешкодою на шляху вступу України до Світової організації торгівлі та інтеграції до Європейського Союзу. Будь-яке передчасне та одностороннє оголошення Україною про припинення тісної співпраці з МВФ призведе до скорочення обсягів інвестицій та технічної допомоги.

Співробітництво з Міжнародним  валютним фондом розглядається Україною як один з важливих пріоритетів її зовнішньоекономічної політики.

Тісне співробітництво з МВФ  сприяє подальшому економічному зростанню та фінансовій стабілізації, прискоренню ринкових перетворень, вступу до Світової організації торгівлі та інтегруванню в ЄС, дає можливість враховувати світовий досвід у впровадженні заходів щодо подальшого розвитку національної фінансової системи. Крім того, співпраця з МВФ є індикатором для взаємовідносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями та приватними зовнішніми інвесторами, інвестиції яких дуже необхідні для подальшого проведення економічних реформ у державі.

3.2 Висвітлення проблеми співпраці  України  та Міжнародного валютного фонду у вітчизняних засобах масової інформації.

Вітчизняні засоби масової інформації висвітлюють МВФ з різних сторін. В більшості публікаціях висвітлюється проблема співпраці МВФ та України а саме висвітлюють кредити МВФ для України, та вимоги, які повинна виконати  Україна для отримання кредиту.

МВФ вимагає від України перейти на хліб і воду, різко скоротивши витрати у 2009 році. Але виконавши всі вимоги МВФ, уряд і Нацбанк можуть тільки посилити кризові явища в українській економіці.

Міжнародний валютний фонд виділив Україні безпрецедентно великий кредит - $16,5 млрд. Це в кілька разів більше належної країні фінансової допомоги: максимальна сума позики, яку, відповідно до правил МВФ, може отримати Україна - 300% квоти (квота нашої країни становить $2,1 млрд). Надання кредиту директорат фонду затвердив лише за кілька тижнів, тоді як раніше переговори із МВФ про виділення навіть невеликих позик тривали місяцями. Офіційно МВФ надав гроші Україні на поповнення міжнародних резервів Нацбанку і підтримку курсу гривні.

Востаннє країна зверталася до фонду за позикою у 2001 році, а  навесні цього року МВФ навіть мав намір закрити своє представництво в Києві — на той момент Україна  вже не потребувала послуг фонду.

Однак фінансова криза  все круто змінила. Попри досить великі, за мірками України, резерви НБУ - $31,9 млрд - Нацбанк справді зазнає проблем із підтримкою курсу гривні. Тільки за жовтень резерви НБУ схудли майже на $5 млрд, $4,114 млрд із яких було витрачено на валютні інтервенції з метою погасити ажіотажний попит на валютному ринку. У листопаді, за оцінками аналітиків, НБУ викинув на міжбанк ще $1,5-2 млрд своїх резервів.

«Українська влада вчасно звернулася до МВФ по кредит. Ще деякий час Нацбанк міг би самостійно, із власних резервів фінансувати  дефіцит іноземної валюти, штучно створений панікою населення, компаній і банків. Тільки в цьому випадку запаси НБУ закінчилися б уже в середині наступного року або навіть раніше. У результаті падіння гривні було б не зупинити»,  пояснює логіку уряду і Нацбанку аналітик ІК Dragon Capital Олена Бєлан. За різкого обвалу курсу гривні (наприклад, до 20–30 UAH/USD) країна поринула б у безодню боргового дефолту: ані компанії, ані банки не змогли б погасити свої зовнішні борги, а населення  кредити, номіновані в доларах і євро.

МВФ надав позику Україні  «на виріст»: за прогнозами аналітиків, наступного року попит на валюту може підвищитися ще більше, оскільки у 2009-му українські компанії і банки повинні  погасити за зовнішніми боргами $30-45 млрд.

Утім, різке скорочення золотовалютних резервів НБУ і валютні борги корпоративного сектору - не єдині причини виділення Україні такого великого кредиту. «Нацбанк докладно не розкриває структуру своїх резервів. Не виключено, що частка ліквідних (легко продаваних) активів у резервах НБУ є вкрай малою. Тому Нацбанк звернувся до МВФ із проханням терміново надати позику, оскільки регулятор не зміг вийти із власних інвестицій без втрат», - міркує директор з операцій на фондовому ринку ІК «Мегаполіс Капітал» Віталій Шушковський. Інша можлива причина кредитування України у великих обсягах - спроба МВФ врятувати країни, дестабілізація економіки яких небажана для основного акціонера організації - США. «Можливо, український уряд вирішив не спокушати долю і взяти кредит - поки дають», - говорить Віталій Шушковський.

Плата України за кредитом МВФ - не лише відсотки (символічні як для  нинішньої вартості грошей - 4% річних). Країна має виконати низку вимог  фонду. Кредит перераховують траншами, попередньо перевіряючи виконання  Україною певних якісних і кількісних нормативів МВФ. Якщо уряд і Нацбанк не виконують вимоги фонду - кредитну лінію можуть закрити, а ставку за вже наданим кредитом - підвищити.

Мотиви висування Міжнародним  валютним фондом якихось вимог країнам-боржникам  прості: у такий спосіб МВФ перевіряє цільове використання коштів. При цьому, за логікою, фонд зацікавлений у тому, щоб країна скоріше вийшла з кризи і вчасно погасила кредит.

Однак рецепти МВФ  не завжди позитивно позначаються на економіці країни, що переживає кризу. Наприклад, економічний колапс в Аргентині 1999 року посилився після того, як країна  дотрималася рекомендацій фонду.

Деякі вимоги Міжнародного валютного фонду до України теж  досить суперечливі. Одна з наполегливих рекомендацій МВФ (по суті, найважливіша) - скасування валютного коридору і введення плаваючого курсу гривні. До весни-2008 Нацбанк утримував курс гривні на певному рівні, але з травня цього року відпустив нацвалюту в межах курсового коридору. На думку більшості аналітиків, режим плаваючого курсу гривні поза коридором згубний для української економіки: країна багато років жила в умовах стабільної нацвалюти, тому різкі стрибки курсу гривні підігрівають паніку на валютному ринку. «Нацбанк сподівається, що поступово гривня знайде якусь рівноважну, ринкову вартість. Однак для цього може знадобитися досить багато часу, поки населення і компанії звикнуть до нового режиму курсоутворення, перестануть панікувати і скуповувати інвалюту», - каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Утім, навряд чи Нацбанк більше не підтримуватиме гривню: інакше, навіщо тоді фонду поповнювати резерви НБУ валютою? Поки що Нацбанк не оприлюднив можливі механізми впливу на курс гривні. На думку аналітиків, НБУ може впровадити модель вертикального валютного коридору. Наприклад, Нацбанк виходитиме на міжбанк з інтервенціями, якщо протягом одного дня курс гривні зміниться більш ніж на 1%. «Така система регулювання валютного курсу зробить гривню гнучкішою, ніж за жорсткої прив’язки нацвалюти до долара. Разом з тим збережеться прогнозованість курсу гривні. Інша суперечлива вимога МВФ - обмежити у 2009 році зростання монетарної бази (готівка в обігу та обов’язкові резерви комерційних банків; за визначенням економістів, вузькі гроші). МВФ пропонує Нацбанку наступного року збільшити монетарну базу лише на 11%. В останні кілька років обсяг вузьких грошей в Україні зростав значними темпами - щонайменше 30% на рік. У 2007-му монетарна база збільшилася на 46%, з початку цього року - на 22%. На думку деяких аналітиків, обмеження зростання монетарної бази призведе до охолодження української економіки, адже збільшення обсягу грошей в обігу почасти забезпечує зростання ВВП.

Утім, МВФ і не очікує зростання української економіки  наступного року: міжнародний фонд прогнозує рецесію в Україні на рівні 3%. При цьому збільшення номінального ВВП (обсяг продукції, виробленої в Україні, у грошовому виразі), за розрахунками фахівців МВФ, наступного року становитиме 12% — майже стільки, скільки зростання вузьких грошей. «Схоже, МВФ пропонує Україні прив’язати збільшення обсягу монетарної бази до зростання номінального ВВП, як це намагалися робити влади західних країн у 1960–1970 роках», — припускає Олександр Жолудь. За словами аналітика, таким чином Україна запровадить режим таргетування (утримання на певному рівні) грошового агрегата — у цьому випадку монетарної бази. Схоже, емісари МВФ сподіваються, що в цьому разі Україні вдасться перемогти інфляцію і плавно перейти до режиму інфляційного таргетування.

Таргетування монетарної бази — один із видів монетарної політики, здійснюваної центральним банком. Інші два види — таргетування інфляції або обмінного курсу валюти. Дотепер український Нацбанк таргетував валютний курс, хоча МВФ давно радить Україні перейти до політики утримання інфляції. «Таргетування монетарних агрегатів не набуло поширення у світі, оскільки фіксуючи грошову масу, влада не враховує швидкість обертання грошей в економіці», — каже Олександр Жолудь. За його словами, швидкість може сильно змінюватися — причому незалежно від зміни обсягів пропозиції грошей у країні. При цьому, попри обмежене зростання грошової пропозиції, ціни на товари та послуги все одно зростають. В Україні, наприклад, швидкість обертання гривні дуже мінлива і мало залежить від обсягу вузьких грошей. Тому й інфляція в Україні практично не залежить від темпів збільшення монетарної бази.