Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

„УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА «КРОК»”

 

Факультет міжнародних  відносин

 

Кафедра міжнародної  інформації

 

Спеціальність 6.030400 «Міжнародна інформація»

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

 

на тему:

 

 

«Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду»

 

 

 

студента ІV курсу групи МІ-06	Науковий керівник:   канд. політ. наук, доцент (науковий ступінь,  вчене звання або посада)
Пелипенка Сергія Сергійовича (прізвище, ім’я та по батькові)	Терещук Віталій Іванович (прізвище, ім’я та по батькові)

 

 

(Підпис студента)		(Дата)		(Підпис)

 

 

Попередній захист:

________________________________________________________________

(Висновок: «До захисту в Державній екзаменаційній комісії»)

 

Завідувач кафедри			Картунов О.В.
	(Підпис)		(Прізвище, ініціали)		(Дата)

 

 

 

Київ — 2010

 

 

План

Розділ 1. Загальна характеристика діяльності Міжнародного валютного фонду

1. Історія виникнення Міжнародного валютного фонду
2. Структура та функції Міжнародного валютного фонду
3. Діяльність Міжнародного валютного фонду

Розділ 2. Інформаційна політика Міжнародного валютного фонду

1. Засади та напрями інформаційної політики Міжнародного валютного фонду
2. Формування позитивного іміджу Міжнародного валютного фонду

Розділ 3. Міжнародний валютний фонд і Україна

3.1.      Взаємовідносини  Міжнародного валютного фонду і України

3.2.  Висвітлення проблеми співпраці  Міжнародного валютного фонду  і України у вітчизняних засобах  масової комунікації

3.3.      Рекомендації щодо  формування позитивного іміджу  МВФ в Україні  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Визначається тим, що Міжнародний валютний фонд, створений в 1944 році як свого роду банківська установа, давно вийшов за межі своєї початкової діяльності. З плином часу він істотно розширив свої функції, ставши основним міжнародним кредитором, що надає кошти не тільки на підтримку рівноваги платіжних балансів країн-членів, але й на економічний розвиток цих держав, причому шлях розвитку узгоджується з МВФ, а часто і визначається ним. Більше того, МВФ набув рис рейтингового агентства, від якого безпосередньо залежить рейтинг кредитоспроможності країни, а, отже, і можливість залучення в країну іноземних інвестицій. Це пов'язано з тим, що іноземні інвестори всіх рівнів пильно стежать за позицією Фонду щодо тієї чи іншої країни - потенційного реципієнта інвестицій; тому від того, наскільки успішно розвивається співробітництво з Фондом залежать успіхи країни і в справі залучення іноземних інвестицій. Тобто, по суті, позитивна оцінка Фондом успішності економічного розвитку країни є каталізатором для величезного числа потенційних приватних і державних інвестицій. Маючи розвинений аналітичний апарат, МВФ, де-факто, прийняв на себе функції з розробки рекомендацій щодо реформування економік цілих груп країн - що розвиваються (починаючи з середини 70-х років XX століття) і країн перехідної економіки (з 90-х років XX століття) шляхом розробки і впровадження у них спеціальних адаптаційних і стабілізаційних програм, що дало МВФ можливість впливати на хід вирішення питань економічного розвитку молодих держав.

У зв'язку з хиткістю фінансової стабільності, різким наростанням зовнішнього  боргу, що загрожує національній безпеці, та стагнацією економіки, що продовжується, співробітництво країни з міжнародними фінансовими організаціями ускладнюється  неоднозначними оцінками як у суспільній думці, так і в науковій економічній літературі.  Отже, досвід участі України в МВФ потребує об'єктивного узагальнення. Підведення проміжних результатів п'ятирічної трансформації економіки відповідно до стандартних програм МВФ дозволяє, з одного боку, виправити допущені помилки і прорахунки, а з іншого боку - скорегувати програми співробітництва з урахуванням нових реалій і міжнародного досвіду

  Мета дослідження. Головною метою цієї  роботи є вивчення Міжнародного валютного фонду та його інформаційної політики та взаємовідносин з Україною. Отже, можна визначити такі завдання даної  роботи:

• вивчення історії, цілей, завдань і структури МВФ;
• розгляд основних напрямків діяльності МВФ;
• аналіз інформаційної політики та стратегій формування позитивного іміджу МВФ;
• висвітлення проблем співпраці МВФ та України у вітчизняних ЗМІ;
• розробити рекомендації щодо покращення іміджу МВФ в Україні;

Об’єкт дослідження – Міжнародний валютний фонд.

Предмет дослідження – інформаційна політика Міжнародного валютного фонду.

Методи та методологія  дослідження. Методологічну основу дослідження склало поєднання наукових підходів та принципів, які дали змогу комплексно та всебічно дослідити МВФ, його політику в інформаційній сфері а також його взаємовідносини з країнами-членами на прикладі України. Зокрема, автором найбільш широко використано положення системного, структурно-функціонального та контент аналізу, які уможливили проведення всебічного аналізу поставлених проблем.

Використовуючи історичний підхід, вдалося проаналізувати становлення МВФ як міжнародної фінансової організації. Використання структурно-функціонального методу дозволило дослідити роль політики, а також з’ясувати проблеми у формуванні позитивного іміджу. За допомогою контент аналізу було проаналізовано висвітлення проблем співпраці МВФ та України у вітчизняних засобах масової інформації.

Джерельна база дослідження. Складається з декількох груп опублікованих матеріалів: монографії, законодавчі акти, збірники документів, статистичні матеріали, публіцистика, періодична преса, довідковий матеріал, словники та енциклопедичні видання.

Структура дипломної  роботи.  Дана робота складається зі вступу, з трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ.

1.1. Історія виникнення Міжнародного валютного фонду.

Наднаціональна координація міжнародних  фінансів здійснюється міжнародними та регіональними валютно-фінансовими організаціями, які створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхня мета — сприяння розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

У липні 1944 p. представники 44 країн  на валютно-фінансовій конференції  ООН у Бреттон-Вудсі (США) підписали "Заключний акт", складовими якого були Статути Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МВФ та МБРР).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 p. Місцеперебування — Вашингтон.

Згідно зі Статутом, метою  створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримування рівноваги платіжних балансів країн - членів МВФ, вжиття системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам — членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси  складаються з внесків країн-членів, для кожної з яких вступна квота встановлюється залежно від частки країни у світовій торгівлі. Ця квота переглядається кожні 5 років. Квота країн - членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25 % у золоті й 75 % - у національній валюті даної країни, а з моменту введення в дію Кінгстонської валютної системи ця квота складається з 22,7 % - у вільно конвертованій валюті й 77,3 % у національній валюті.

Тільки в 1991—1992 pp. членами МВФ виявили бажання стати понад 20 країн світу, в тому числі країни — колишні республіки СРСР. Всього на сьогодні членами МВФ є 181 країна. Україна, разом з іншими державами, що входили до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ у 1992 p. Її квота становила 0,69 % у загальному капіталі фонду (табл. 1.1).

У 1947 p. членами МВФ були 49 країн  світу, а його основний капітал становив 7,7 млрд дол. США. Найбільші розміри  квот належали Сполученим Штатам Америки (далі США), Великій Британії, Франції, Китаю та Індії. Нині оплачений капітал сягає 297 млрд дол. США (212 млрд СДР). Із цієї суми 2/3 належить промислове розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам, що розвиваються, які становлять 4/5 членів МВФ (табл. 1.2).

Керівні органи МВФ - Рада управляючих, Директорат, Секретаріат. Вищим органом є Рада управляючих, яка приймає у МВФ нових членів, затверджує зміни паритетів валют країн-учасниць, переглядає квоти, розподіляє чистий прибуток МВФ. Директорат займається поточним регламентуванням діяльності цієї організації.

Голоси в Раді управляючих  МВФ розподіляються залежно від розміру квоти тієї чи іншої країни. Кожний член МВФ має в Раді 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СДР квоти. Тому США фактично володіють правом "вето" при вирішенні найважливіших питань діяльності МВФ, чим ставлять у залежність всі інші країни — члени Фонду, Так, частка США у загальній кількості голосів становить 17,7 %, а прийняття ключових рішень вимагає кваліфікованої більшості — 85 % голосів США разом з країнами ЄС мають близько 44 % голосів у МВФ, а 56 % належить іншим країнам, які складають 86 % від загальної кількості членів МВФ.

 

Таблиця 1.1.

Квоти 15 колишніх республік СРСР у  МВФ, млн СДР

Країна	Вступний внесок	Квота на час 9-го перегляду квот	%	Квота на 1999 p.	%
Азербайджан	78	117,0	0,08	—	—
Вірменія	45	67,5	0,05	—	—
Білорусь	187	280,4	0,20	—	—
Естонія	31	46,5	0,03	—	—
Грузія	74	111.0	0,08	—	—
Казахстан	165	247,5	0,17	—	—
Киргизстан	43	64,5	0,04	—-	—
Латвія	61	91,5	0,06	—	—
Литва	69	103,5	0,07	—	—
Молдова	70	90,0	0,06	—	—
Росія	2876	4313,1	3,00	5945,4	2,804
Таджикистан	40	60,0	0,04	—	—
Туркменистан	32	48,0	0,03	—	—
Узбекистан	133	199,5	0,14	—	—
Україна	665	997,3	0,69	1921,0	0,647
Всього	4569	6837,3	4,76	7866,4	3,451

Протягом майже півстолітнього функціонування МВФ виявив неабияку гнучкість і високу пристосовність до мінливих умов розвитку міжнародних  валютних відносин. Так, МВФ успішно  забезпечував функціонування Бреттон-Вудської системи, яка проіснувала до початку 70-х років, відігравши значну роль у зміцненні зовнішньоекономічних і валютно-фінансових зв'язків у світовому господарстві. Фонд вчасно відреагував на зміни у світовій господарській системі, обґрунтувавши основні принципи нової Кінгстонської валютної системи, став засновником нової міжнародної грошової одиниці - СДР.(або СПЗ – спеціальні права запозичень)

Отже, МВФ створив сприятливі можливості для післявоєнного зростання  і збалансованості міжнародної  торгівлі, поліпшення економічних умов господарювання в окремих країнах та стабілізації світового господарства в цілому.

 

Таблиця 1.2.

Країни — члени МВФ з найбільшими  квотами

Країна	1996		1999
	Величина квот, млн СДР	У % до загальної суми	Величина квот, млн СДР	У % до загальної суми
Всі країни	145 318,8	100	212 000,7	100
Промислово розвинуті	88 425,2	60,9
США	26 526,8	18,3	37 149,3	17,5
Японія	8241,5	5,7	13 312,8	6,3
Німеччина	8241,5	5,7	13 008,2	6,1
Франція	7414,6	5,1	—	—
Велика Британія	7414,6	5,1	—	—
Саудівська Аравія	5130,6	3,5	—	—
Італія	4590,7	3,2	—	—
Канада	4320,3	3,0	—	—
Російська Федерація	4313,1	3,0	5 945,4	2,8
Китай	3385,2	2,3	—	—