Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

Заява про політику конфіденційності відноситься лише до веб-сайту www.imf.org. Вона не застосовується до інформації, що зібрана і зберігається іншими способами, окрім цього сайту.

З поваги до особистого життя своїх користувачів, веб-сайт МВФ ( http://www.imf.org ) утримується від особистої інформації від користувачів без їх на те згоди, окрім тої що  описана нижче.

Веб-сайт МВФ, безпосередньо  або через сторонніх виробників, Omniture, інтернет-протоколу (IP) отримує адресу вашого комп'ютера, програмне забезпечення браузеру і операційної системи, а також дату і час візиту.

Ця інформація використовується МВФ  для того щоб зрозуміти, які країни є користувачами, коли вони відвідують сайт, як користувачі дістають доступ до веб-сайту. Мета полягає в отримані висновку про те, як удосконалювати і розвивати www.imf.org. МВФ також відстежує мережевий трафік для виявлення несанкціонованих спроб завантажити або змінити інформацію або іншим чином пошкодити сайт.

МВФ не поширює, не продає  та не здає  в оренду будь-яку особисту інформацію, зібрану на своєму веб-сайті. Це також відноситься і до особистої інформації (наприклад, електронну пошту і поштові адреси). Передача особистої інформації через сайт увійшла до реєстрації форм захищених функціями безпеки.

Також МВФ проводить політику в  області Cookies. Веб-сайт МВФ використовує як стійкий Cookies і сесії Cookies. Стійкий Cookies є файлом, який може містити  особисту інформацію користувачів. Він  зберігається на комп'ютері користувача. Веб-сайт МВФ використовує постійні куки щоб зрозуміти, які сторінки сайту користуються популярністю, і для відстеження повторних відвідувачів.

МВФ дотримується конфіденційності сайту відвідувачів і користувачів в інтернет-послугах. Фонд збирає інформацію про клієнтів своїх веб-сайтів і онлайнових послуг виключно для цілей експлуатації об'єктів і збирає лише те, що є абонентською інформацією. Сайти фонду збирають доступ до інформації, такої як IP відвідувача (Internet Protocol) адреси і веб-сервера-браузеру і операційної системи, інформацію виключно для того  аби допомогти зрозуміти технології, які використовують відвідувачі сайту. Фонд також збирає інформацію добровільного обстеження, аби допомогти краще розуміти  користувачів і створити досконаліші системи. МВФ і його онлайн-послуги не мають права поширювати, продавати або здавати в оренду будь-яку інформацію, добровільно надану користувачами або автоматично зібрану з користувачів без їх попередньої згоди.

МВФ слід використовувати майбутній перегляд в області прозорості,  щоб зробити рішучий крок у напрямку визнання права на інформацію. Деякі принципи політики прозорості:

• Право доступу - хоча прозорість політики МВФ робить перший крок у бік визнання права на інформацію, правилами розкриття інформації, які охоплюють більше 24 типів документів, але не визнає право на доступ до інформації. Тільки документи, які перераховані Фондом для розкриття інформації для громадськості,але вона  може не мати доступу до документів, не перелічених політикою МВФ, тобто таких, як проекти документів і стенограми засідань Ради;
• Автоматичне розкриття - на рівні країн документи, проекти програмних документів, і проектна інформація про програму в процесі формування етапів, автоматично не розкривається. Інформація про проекти і програми в країнах-членах, не публікуються на всіх етапах. Публікація програм кредитування допускається тільки після того, як правління МВФ ухвалить рішення, і влада країни надасть письмову згоду на публікацію;
• Доступ до процесу прийняття рішень - прозорість політики МВФ свідчить: "Документи можуть бути опубліковані .. тільки після їх розгляду Виконавчою Радою ". Це відноситься до всіх документів, за винятком меншин деяких країн;
• Право на запит інформації - МВФ не визнає право запитувати інформацію в якості принципу транспарентності;
• Апеляції - апеляційний процес дозволяє людині, яка вважає, що міжнародна організація неправомірно відмовила її в проханні про надання інформації, мати право на розгляд справи незалежним і авторитетним органом. В даний час МВФ не має адміністративного або незалежного процесу розгляду апеляцій;
• Захист інформаторів - осіб, які прагнуть сумлінно виявити і довести правопорушення, виступають в якості "Інформатора", і повині бути забезпечені захистом і підтримкою. МВФ не має офіційних інформаторів.  МВФ розробив "цілісності конфіденційної гарячої лінії" для обробки скарг про неналежну поведінку. Гаряча лінія поширюється на співробітників і консультантів але немає незалежного форуму для винесення судового рішення інформаторів домагатися відшкодування збитку від застосування репресивних заходів.
• Сприяння свободи інформації - відноситься до організаційної прихильності пріоритетів і сприяє день у день здійсненню своєї прозорості політики, а також включення відкритості у всій її оперативній діяльності. МВФ не має сильної або видимої позиції щодо сприяння свободи інформації, зокрема, не ясно коли персонал МВФ проводить підготовку щодо забезпечення доступу до інформації або правил, якщо відкриті стандарти є частиною корпоративного стимулювання фонд структур і процедур оцінки персоналу. Крім того, немає системи управління записами в МВФ, може виступати в якості центральної системи відслідковування інформації.
• Регулярний огляд - як транспарентність, як звітність, є концепцією, яка швидко розвивається, відкритість норм постійно змінюється

 

2.2. Формування позитивного іміджу  Міжнародного валютного фонду

Ставлення до організації визначають, звичайно, реальні вчинки та факти, але у сучасному світі воно значною мірою залежить від іміджу, створеного міжнародними засобами масової інформації. Особливо, коли йдеться про комунікативні процеси, що викликають резонанс у світі, перетворюючись у головну подію дня у засобах масової інформації, спричинюючи невпинний потік коментарів, аналітики, прогностики і рекомендацій для осіб, які приймають рішення.

Зацікавленість громадськості  в доступі до інформації щодо політичної діяльності МВФ виявляється як безпосередньо, так і через засоби масової  інформації, які висвітлюють перебіг  подій, пов’язаних з МВФ. Тому для діяльності міжнародної організації досить важливим явищем є дослідження та огляди міжнародної преси, звітів пресових агентств, що і допомагає визначити рівень інформування громадськості та їхнього ставлення до даної міжнародної організації..

Розглядаючи поняття міжнародного іміджу, спершу варто звернутися до визначень “міжнародний” та “імідж”, як окремих складових.

Міжнародний, за своєю суттю, це той, який існує між народами, поширюється  на них, у якому беруть участь представники різних країн, народів та який використовують для зв’язку між країнами, народами.

Згідно з словником, імідж – це штучна імітація або подання зовнішньої форми якого-небудь об’єкта чи особи. Імідж – це враження, яке справляє особа, організація або інститут на одну або більше груп громадськості. Це не малюнок, не розроблене в деталях, точне зображення, це швидше декілька деталей, що справляють емоційний вплив.

Отже, можна зробити висновок, що міжнародний імідж – це образ  суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості людей різних народів.

В будь-якій організації існує імідж  поза залежністю від того, хто над  ним працює і чи працюють над ним  узагалі.

Формування образу, своєрідного  “обличчя” організації – справа не тільки фахівців у цій області (маркетологів, рекламістів). Імідж організації формується не тільки спрямованими на це акціями і заходами. Якість виробленої стратегії власної діяльності має значення для іміджу не менш важливе, ніж реклама і презентації.

Однією з основних особливостей іміджу є те, що він ніколи не залишається сталим відносного його об’єкту. Щоб відповідати новим вимогам часу, він повинен змінюватись, уточнюватись, особливо це супроводжується розвитком економічних, технологічних, соціальних і демографічних процесів. Імідж постійно повлаштовується під вимоги аудиторії, є тим, що хоче побачити населення. Ця динамічність іміджу, в свою чергу, відрізняє його від стереотипу. Користуючись тим чи іншим стереотипом ми можемо задати певні основні рамки нашому об’єкту, проте при розробці іміджу ми повинні враховувати усі новітні тенденції, які відбуваються навколо нас.

Для формування позитивного іміджу в свідомості світової громадськості  необхідно в повному об’ємі задіювати  роль усіх інститутів організації, а  також забезпечити комплексний підхід до розробки принципів і методів взаємодії структур міжнародної організації і світової громадськості. Завдання, очевидно, вирішується тільки за рахунок застосування всього арсеналу можливостей каналів комунікативної взаємодії, тобто за умови адаптації прийомів і технологій формування позитивного іміджу.

Розробка відповідної стратегії  і практичної реалізації необхідних кроків вимагає інтеграції професійних  знань і зусиль багатьох фахівців різних наукових галузей. Зокрема, вельми значуща роль повинна відводитися дипломатії.

Перш за все слід визначити:

• зміст образу міжнародної організації (для вибору пріоритетних прийомів і технологій формування її іміджу з використанням Паблік рілейшнз);
• пріоритетні завдання організації комунікацій з світовою громадськістю;
• основних суб’єктів організації комунікативних зв’язків за участю кваліфікованих представників для зміцнення образу міжнародної організації і її інтеграції в свідомість світової громадськості;
• канали комунікацій, використання яких дозволить через інститут дипломатії забезпечити «проведення» позитивного образу міжнародної організації в свідомість світової громадськості;
• пріоритети комунікативної дії на соціально-психологічні об’єкти, від мотивації яких залежить формування міжнародного іміджу організації.

Формування іміджу міжнародної  організації в руслі рішення  сформульованих задач повинне на сучасному етапі виділитися як пріоритетний напрям діяльності. Така орієнтація дозволить  сформувати стійке емоційно-психологічне середовище, сприятливе для всесторонньої інтеграції міжнародної організації в глобальний світовий простір.

Позитивізація іміджу міжнародної  організації на світовій арені, з  урахуванням динамічності розповсюдження інформації при нинішньому рівні  розвитку цивілізації, спричинить за собою якісне поліпшення емоційного середовища – важливе з погляду рішення зовні орієнтованих задач міжнародної організації. Скоректована соціально-психологічна і емоційна «хвиля» викличе у відповідь реакцію світової громадськості, яка, поза сумнівом, виразиться в більш довірливому відношенні до неї. Тільки на такій основі послідують практичні кроки, направлені на розвиток взаємовигідної економічної, культурної, наукової і іншої співпраці. Ця «хвиля», адаптувавшись у віртуальному глобальному просторі, повернеться в рідне середовище, примножуючи позитив діяльності міжнародної організації.

Розвиток будь-якої міжнародної  організації можна розглядати як процес взаємодії з глобальним світовим простором. Різноманітність діяльності, завдань і пріоритетних відмінностей, методи діяльності і стратегія, а також багато інших чинників визначають структуру взаємин міжнародної організації із глобальним суспільством та різними державами.

Один з чинників формування іміджу міжнародної організації – образ  представника. Останній відрізняється від інших членів організації тим, що призначається для впровадження публічних функцій, які пов’язані з міжнародними угодами. Інакше кажучи, це особи, що ведуть переговори від імені своєї організації, роблять заяви і повідомлення.

У свою чергу, міжнародної організації повністю відповідає за дії власного представника. В зв’язку з цим слід ще раз підкреслити значущість його іміджу і його вагоме значення в справі формування образу даної організації на світовій арені.

Перш ніж розглядати МВФ як безпосередній об’єкт іміджу міжнародної організації, варто зазначити що для того, щоб стати членом МВФ будь-яка країна має підписати Статті угоди про вступ до організації. В кожній країні МВФ різними шляхами інформує громадськість щодо політики та цілей МВФ, оскільки їх визначення є компетенцією національних урядів, як і виділення необхідних для цього коштів. Всі уряди країн – члени МВФ визнають демократичне право громадян отримувати інформацію щодо діяльності міжнародних структур, а також усвідомлюють важливість забезпечення розуміння і підтримки урядової політики з боку громадськості.

Головною метою політики МВФ в галузі інформації та преси є розширення громадського розуміння та залучення громадян до ґрунтовного і конструктивного обговорення формування політики на майбутнє.

Окрім МВФ, інші організації та установи відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до інформації, що стосується МВФ, шляхом розповсюдження друкованих матеріалів, використання електронних засобів зв’язку через Інтернет, реагування на громадські запити. Список цих установ охоплює велику кількість національних та міжнародних організацій.

Зацікавленість громадськості  в доступі до інформації щодо політичної діяльності МВФ виявляється як безпосередньо, так і через засоби масової інформації, які висвітлюють перебіг подій, пов’язаних з МВФ. Відтак велика частина роботи Відділу інформації та преси пов’язана з пресою, зокрема з діяльністю прес-служби МВФ, яка надає підтримку акредитованим журналістам та іншим представникам засобів масової інформації.

Отже, для формування позитивного  іміджу МВФ в свідомості світової громадськості необхідно в повному об’ємі задіювати роль усіх інститутів організації, а також забезпечити комплексний підхід до розробки принципів і методів взаємодії структур міжнародної організації, світової громадськості та міжнародних засобів масової інформації, чим і займається МВФ. Завдання, очевидно, вирішується тільки за рахунок застосування всього арсеналу можливостей каналів комунікативної взаємодії, тобто за умови адаптації прийомів і технологій формування позитивного іміджу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД І УКРАЇНА.

3.1. Взаємовідносини Міжнародного валютного фонду і України.

19 грудня 1991 року Президент України  Л.М. Кравчук надіслав Директору-розпорядник  МВФ Мішелю Камдессю звернення (Додаток…. «Звернення Президент України до Міжнародного валютного фонду»).

27 грудня 1991 року уряд України  звернувся з проханням про  надання членства до МВФ. Виконавча  рада вирішила10 квітня 1992 рок, що  заява має бути розглянута до наступної чергової регулярної сесії Ради керуючих.

На основі цих звернень і у відповідності до вимог Статей угоди (Статуту) МВФ розпочалася процедура оформлення членства України в МВФ, яка завершилась 3 вересня 1992р. підписанням уповноваженим представником України Статей угоди МВФ.

Терміни та умови, за якими Україна була допущена до членства у Фонді, були такими:

1. Квота: квота України становитиме 665 млн. СПЗ.
2. Сплата підписного характеру: Підписний внесок України буде дорівнювати її квоті. Україна сплатить 22,7 відсотка її підписного внеску в СПЗ або у валютах інших держав-членів, обраних Директором розпорядником з тих валют, які Фонд отримувати відповідно до чинного оперативного бюджету під час платежу. Залишок підписаного внесу буде оплаенний у валюті України.
3. Визначення часу сплатт підписного внеску: Україна сплатить свій підписний внесок протягом шести місяців після набуття членства у Фонді.
4. Збільшення у квотному еквіваленті внаслідок Дев’ятого загального перегляду : Квота України буде збільшен до 997,2 млн. СПЗ, у разі згоди України, відповідно до положень Ради керуючих по Дев’ятому загальному перегляду квот.
5. Валютні операції з Фондом та винагорода: Україна не може здійснювати операції за Статтею V, Розділ 3 або отримувати винагороду за Статтею V, Розділ 9, поки її підписний внесок не буде повністю спалаченний.
6. Валютне регулювання: Протягом 30 днів після набуття членства у Фонді Україна повідомить Фонд, яке валютне регулювання вона має намір застосовувати з метою виконання своїх зобов’язань за Статтею IV, Розділ 1 Статтей.
7. Представництво та інформація: До набуття членства у Фонді Україна повідомить Фонд, що вона вжила необхіднх заходів для підписання та депонування вступних документів і підписання Статтей.
8. Чинна дата набуття членства: Після того, як Фонд поінформує Уряд США, що Україна виконала умови, Україна стане членом Фонду, як тільки виконає такі вимоги: