Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

Після відміни паритетної системи  держави-члени МВФ вирішили, що кожна  країна матиме право самостійно вибирати метод визначення вартості валюти. Єдина вимога - країни не повинні  більше визначати вартість валюти в  золоті і повинні точно інформувати інших членів, за яким методом установлюється вартість валюти. Існують найрізноманітніші методи. Багато крупних промислово розвинених країн використовують плаваючий валютный курс: гроші коштують стільки, скільки за них готові платити участники ринку. Інші країни прив'язують курс валюти до однієї з основних валют або групи валют, і тоді, наприклад, при зростанні вартості долара США зростає і курс їх валют. Багато європейських країн підтримують курс своєї валюти у відношені до інших валют групи у визначеному заздалегідь встановленому діапазоні .

Може скластися враження, що перехід  від паритетної системи до нинішньої  системи відкритого обміну означає  підривання впливу МВФ. Але це не так, оскільки нинішній підхід вимагає ще активнішої участі МВФ у визначенні економічної політики держав-членів, що впливає на валютний курс. При переході до нинішньої системи країни-члени просили МВФ не лише включити в сферу своєї діяльності питання змінного курсу, який зрештою є лише віддзеркаленням широкого кругу економічних заходів, а розглядати всі аспекти економічного життя країн-членів, які позначаються на вартості валюти, і об'єктивно оцінювати розвиток економіки всіх членів. Словом, нинішня система передбачає велику транспарентність політики держав-членів і надає ширші повноваження МВФ. Дана діяльність МВФ іменується «наглядом», або контролем за політикою членів відносно змінного курсу. Здійснення нагляду грунтується на тій основі, що тверда і послідовна внутрішня економічна політика забезпечує стабільність змінного курсу, а також розвиток і процвітання світової економіки.

Проводячи періодичні консультації з державами-членами, МВФ отримує  інформацію, що дозволяє судити, наскільки  відповідально і відкрито діє  країна, визначаючи умови купівлі  і продажу її валюти урядами і громадянами інших країн, а також інформацію про загальний економічний стан країни. Ці консультації дають до того ж можливість МВФ сприяти відміні обмежень, які вводяться країнами відносно прямого обміну національної валюти в іноземну. В перші роки існування МВФ такі періодичні консультації були обов'язкові лише для членів, що встановили обмеження на обмін валюти, але з 1978 року вони проводяться зі всіма членами .

Зазвичай консультації проводяться  щороку, але Директор-розпорядник  може запропонувати додаткові обговорення, якщо країна починає несподівано зазнавати серйозних економічних труднощів або вважається, що вона дотримується практики, що суперечить інтересам інших членів. Щороку в столицю країни прямує група з чотирьох або п'яти співробітників МВФ, які проводять близько двох тижнів, збираючи інформацію і проводячи дискусії з представниками уряду з питань державної економічної політики. Перший етап консультацій пов'язаний із збором статистичних даних по експорту і імпорту, рівню заробітної плати, цінах, зайнятості населення, процентних ставках, грошовій масі в обігу, інвестиціях, податках вступам, бюджетних витратах і інших аспектах економічного життя, що впливають на змінний курс валюти.

Другий етап полягає у  проведенні обговорень з високопоставленими державними особами для визначення ефективності економічної політики протягом попереднього року і очікуваних змін наступного року, а також прогресу, досягнутого країною в усуненні можливих обмежень на валютний обмін. Після закінчення нарад група повертається у штаб-квартиру у Вашингтоні і готує детальну доповідь  для обговорення на Виконавчій нараді. В обговореннях, природньо, бере участь виконавчий директор, що представляє країну. Він пояснює економічний стан країни і заслуховує оцінки її економічних показників іншими виконавчими директорами. Резюме обговорення, що містить пропозиції, по подоланню економічних недоліків, потім передається уряду країни.

Окрім періодичних консультацій МВФ також проводить спеціальні консультації з країнами, політика яких здійснює значний вплив на світову економіку. В ході таких спеціальних консультаций розглядається економічна ситуація у світі і визначаються можливі зміни в економіці. Результати цих і інших обговорень публікуються МВФ двічі на рік у виданні "World Economic Outlook" («Перспективи світової економіки»). Це видання містить коштовну інформацію про світову економіку і прогнози її розвитку, і, оскільки у ньому вказуються різні варіанти політики, воно допомагає країнам будувати економічну політику з врахуванням можливих змін в політиці інших держав.

Окрім контролю за міжнародною  валютною системою і фінансової підтримки  країн-членів, МВФ сприяє підготовці кадрів у своєму учбовому інституті  у Вашингтоні, наданню технічної  допомоги щодо деяких спеціальних видів своєї діяльності, а також випуску всіляких публікацій з питаннь міжнародних грошово-кредитних відносин.

У Інституті МВФ, з моменту  його створення при штаб-квартирі у Вашингтоні в 1964 році, були організовані курси і семінари для майже 10 000 посадових осіб з практично всіх країн-членів, які по роботі тісно пов'язані з діяльністю МВФ. Більшість слухачів є працівниками міністерств фінансів, центральних банків і інших державних фінансових відомств. За цей час Інститут добився значних успіхів у ознайомленні слухачів з роботою валютної системи і роллю МВФ в її функціонуванні. Навчання в Інституті також допомогло стандартизувати у світових масштабах методи збору і представлення статистичних даних про платіжний баланс, грошово-кредитну систему і фінанси, що було на користь усьому співтовариству. Крім того, близько 1 300 чоловік пройшли навчання на курсах і семінарах МВФ в Об'єднаному віденському інституті, що використовується МВФ і іншими міжнародними організаціями .

Інколи через відсутність  кадрів, які мають досвід щодо вирішення технічно-складних питаннь державних фінансів і діяльності центрального банку, багато країн звертаються до МВФ за допомогою у вирішенні проблем в цих областях або просять надати експерта для роботи з державними фінансовими відомствами, поки не з'являться досить кваліфіковані вітчизняні кадри. Такі прохання про надання допомоги особливо часто поступали в 60-і 70-і роки, коли багато країн, що здобули незалежність несподівано зіткнулися з проблемами створення центральних банків, випуску нової валюти, створення податкової системи і введення інших фінансових і грошових систем сучасної суверенної держави. МВФ направляв експертів з числа свого персоналу або дослідних консультантів для передачі необхідних знань і підготовки кадрів. У 90-і роки  рішення країн Східної Європи і колишнього СРСР  перейти від централізованого планування  до ринкової економіки і увійти до міжнародної валютної системи поставило перед МВФ надзвичайно складні завдання по наданню їм технічної допомоги. В даний час поступають прохання про оказании спеціальної допомоги в області бухгалтерського обліку, підготовки бюджету, розробки грошово-кредитних інструментів, систем социального забезпечення і соціального захисту, формування грошових ринків, банківського регулювання і нагляду, статистики, дослідної роботи, законодавства, податкової політики і управління.

Доступ до даних про  стан  податково-бюджетної і грошово-кредитної  сфер та розмір зовнішнього боргу  кожної держави-члена дозволив МВФ  стати унікальним джерелом такої  інформації для всього співтовариства. МВФ розглядає обмін статистичними даними як невід'ємний елемент співпраці в рамках організації. Практично,  з часу свого створення,  МВФ видає щомісячні і щорічні статистичні публікації, такі як "International Financial Statistics" («Міжнародна фінансова статистика»), які не лише інформують країни про фінансовий стан інших членів, але є і найнадійнішим джерелом статистичної інформації для банків, дослідницьких інститутів, університетів і засобів інформації.

На додаток до статистичних публікацій, що виходить двічі на рік у довіднику "World Economic Outlook" («Перспективи світової економіки»), МВФ видає серію брошур, що роз'яснюють його політику і програми, неперіодичні серії документів по довгострокових питаннях фінансів і торгівлі, економічні огляди по країнах, «Огляд МВФ» (видання, що виходить раз на два тижні, в якому друкуються статті про економічний стан  країн і міжнародні  фінанси), щоквартальний академічний журнал ("Staff Papers"), що розповідає про результати економічних досліджень персоналу МВФ, а також ряд книг по правових, інституційних і економічних аспектах міжнародної валютної системи.

Напрямки політики можуть бути різними  в залежності  від ситуації в  країні, включаючи причини, що спричинили виникнення проблем. Наприклад, країна, що опинилася перед загрозою падіння цін на ключову експортну продукцію, може потребувати фінансової допомоги на той час, поки не відновляться попередні ціни, а також для пом’якшення болючої ситуацїї у тому разі, якщо це відновлення не відбудеться. Країна також може потерпати від відтоку капіталу, і в такому випадку їй буде необхідно зайнятися вирішенням проблем, що призвели до втрати довіри інвесторів. Причиною тут може бути занадто низька облікова ставка, значний дефіцит державного бюджету, довготривалий шок від швидко зростаючого боргу, або неефективна та слабо регульована банківська система

При відсутності фінансування з  боку МВФ процес корегування буде більш важким. Наприклад, якщо інвестори  стануть відмовлятися від надання  нового фінансування, у країни не буде іншого виходу, як проведення корегування, яке досить часто відбувається за рахунок болючого скорочення імпорту та економічної активності. Фінансування з боку МВФ може полегшити цей процес завдяки більш поступовому та ретельно продуманому корегуванню, і, в той же час, гарантувати, що міжнародні резерви країни будуть залишатися на безпечному рівні Необхідно підкреслити, що, наприклад, на відміну від фіскальних надходжень, фінансування МВФ сприяє підвищенню довіри і діє в якості буфера проти потрясінь. Причина полягає в тому, що резерви, надані з боку МВФ, являють собою як активи так і пасиви.

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ

2.1. Засади та напрями інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

Глобальна криза збільшила інтерес  щодо рішень Фонду, спрямованих на більш широку  і швидку публікацію документів. Глобальна економічна криза привела рекомендації з питань політики МВФ і аналізу в більш широкі громадські дебати, і це призвело до зростання попиту на інформацію про діяльність МВФ, а також все більш пильну увагу членів організації з рекомендацій МВФ.

Після 10 років збільшилось число  і різноманітність документів, які  видає Фонд, у рамках своєї політики прозорості. На 17 грудня 2009 року Виконавча  рада МВФ знову підтвердила свою прихильність до прозорості в широкому масштабі, і змінила спрямованість "чому", інформація повинна бути розкрита "чому б і ні? "- при збереженні принципу; «публікація документів, що відносяться до країн-членів лише за  умови згоди держав-членів».

Більшість доповідей, підготовлених  співробітниками МВФ (в даний час публікується  88 відсотків країн-членів) стали загальнодоступними.  Ці звіти містять прохання про фінансування, а також щорічні економічні огляди країн-членів, широко відомі як Стаття доповідей IV.(Додаток 1. Стаття IV)

Щоб зміцнити свою політику і зробити  її більш послідовною, Виконавча рада МВФ затвердила ряд змін, які включають в себе:

• Публікацію документів, якщо об'єкти країни-члена, зміщення фокусу від явного дозволу на публікацію, яка повинна булла б бути представлена до розгляду;
• Розширення сфери документів, що будуть заохочуватися до публікації  включаючи доповіді про стан справ у фінансовому секторі країни і  дотримання нею міжнародних норм і стандартів;
• Створення очікування, у випадках, пов'язаних фондом  кредитування, влада країни буде мати намір опублікувати до відповідного засідання Виконавчої ради.
• Розширення передбачуваної публікації для всіх політичних документів, включаючи документи, що стосуються доходів Фонду, фінансування чи бюджет (якщо це пов'язано з ринковою конфіденційною інформацією).

За остані роки також зріс інтерес  до архівів МВФ. Разом з іншими заходами щодо підвищення відповідальності МВФ, Рада вирішила скоротити строки для дозволу архівних документів, які будуть представлені громадськості. Основні зміни:

• Скоротити час затримки доступу громадськості до документів з 5 до 3 років;
• Скоротити час затримки доступу громадськості до Протоколів засідань Ради з 10 до 5 років;
• Включити веб-публікації окремих цифрових архівних матеріалів;
• Встановити в якості загального правила, що документи, класифіковані як суворо конфіденційні будуть розсекречені;
• Допомога громадськості в пошуках інформації на веб-сайті фонду.

Зміни, затверджені Виконавчою радою, набрали чинності 17 березня 2010р.

МВФ вважає, що "поки ще рано" ставити питання про згортання антикризових програм держпідтримки економік, в цілому, і фінансового сектора, зокрема. Таку думку на прес-конференції висловив перший заступник голови МВФ Джон Ліпскі.

Зі свого боку, директор-розпорядник  фонду Домінік Стросс-Кан закликав світ до продовження узгоджених дій  щодо подолання наслідків глобальної кризи і реформуванню фінансової системи, включаючи її податковий і  наглядовий компоненти.

За його словами, в США, Європі та інших регіонах "зростає політичний натиск на користь реформ". У цих умовах влада висуває свої проекти і подекуди вже починають їх здійснювати. Але в цих проектах "є нестиковки", констатував високопоставлений фахівець.

МВФ, за його словами, виступає за те, щоб "всі працювали разом". Стросс-Кан розраховує, що саме такі зобов'язання будуть підтверджені на нинішній сесії. "Зобов'язання - це всього лише зобов'язання, але це краще, ніж нічого", - заявив керівник фонду.

МВФ відомий для своїх співробітників цікавою і складною роботою, дружньою культурою, а також великі переваги для роботи. Політика організації в сфері ІТ пропонує все це і багато чого іншого:

• Культуру пошани, відвертості і прозорості.
• Підтримує постійний розвиток для співробітників складних можливостей для зростання.
• Вважає, що технічні знання персоналу повинні доповнюватися таким ж сильним міжособистісним спілкування;
• Вважає, що  співробітники повинні мати навики в різних областях ІТ
• Обчислювальне середовище в МВФ є сучасним, надійним і складним. Воно посилюється за рахунок щорічних інвестицій, складає близько 9 відсотків від загального капіталу МВФ і адміністративних бюджетів. Ключові особливості ІТ-середовища включають:
• Широкий і всілякий портфель додатків, що підтримують всі аспекти діяльності МВФ. До них відносяться офісний інструмент, управління знаннями і спільної роботи систем, економічного аналізу і інструментів моделювання, баз економічних і адміністративних даних, публікації і поширення систем і додатків для підтримки фінансування, казначейства і людських ресурсів операцій.
• IP-телефонії і великий парк мобільних пристроїв (кишенькових комп'ютерів і смартфонов).
• 24 х 7 послугами віддаленого доступу для співробітників, що працюють удома, у відрядженнях 186 країн-членів, і в невеликих офісах в більш ніж 80 країн-членів.