Аналіз інформаційної політики Міжнародного валютного фонду

1. Україна здасть на зберігання Уряду США документ, який підтверджує, що вона приймає відповідно до її законодавства Статті та всі терміни та умови, які передачені, що вона зробить всі необхідні кроки, які дадуть можливість виконувати вимоги Статей.
2. Україна підпише оригінальний текст Статей, який знаходиться в архівах Уряду США.

9. Період набуття членства: Україна може набути членство у Фонді не пізніше, ніж за шість місяців після її ухвалення, дата затвердження якої Радою керуючих буде датою її вступу в силу, в тому разі, коли обставини Украни будуть вважатися Виконавчою радою такими, що виправдовують продовження цього періоду, протягом якого Україна може набути членство, Виконавча рада може збільшити такий період настільки, наскільки визнає потрібне.

3 червня 1992 року президентом України  Л. Кравчуком був прийнятий  Закон України «Про вступ України  до МВФ» (Додаток…..Закон України  «Про вступ Україн до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатосторонього агентства по гарантіях інвестицій»).

Заключним актом вступу держав до МВФ є підписання офіційними представниками цих держав оригіналу Статтей угоди (Статуту) Фонду.

Україна виконала умови вступу до МВФ, і 3 вересня 1992р. Статті угоди МВФ  були підписані від імені Уряду  Міністром фінансів України Г.О.Пятаченко.

Першим керуючим МВФ від України  у 1992 – 1994рр. був Г.О.Пятаченко. У 1995 – 1999 рр. Україну в Раді керуючих представляв В.А.Ющенко. У наступні роки керуючі МВФ від України: В.С.Стельмах (2000 – 2003рр.), С.Л.Тігіпко (2004р.), В.С.Стельмах (2005 – і до цього часу).

У загальному плані позиція будь-якої держави у МВФ визначається розмірами встановленої для неї квоти. Внесок кожної держави-члени дорівнює її квоті. Чверть квоти держави-члена спалачується у спеціальних правах запозичень (СПЗ) або у вільноконвертованій валюті за згодою МВФ. Решта квоти сплачується у національній валюті.

На момент вступу України до МВФ (вересень 1992 р.) були чинними квоти, встановлені на основі восьмого загального перегляду квот. У той же час  наближався момент введення нових квот на основі дев’ятого загального перегляду, тому рішення МВФ про членство України для неї встановлювалась квота у 665 млн. СПЗ і збільшення її до 997,3 млн. СПЗ з набуттям чинності новими квотами згідно з дев’ятим загальним переглядом.

У січні 1992 квота України збільшилась  до 1372 млн. СПЗ. За станом на початок 2004 р. загальна сума квот у МВФ становить 212794 млн. СПЗ. Відповідно частка України в ній дорівнює 0,645%.

Україна почала користуватися кредитами  МВФ у 1994 р. в умовах наростання незбалансованості  зовнішніх платежів, і в досить значних розмірах (по відношенню до квоти)

Позицію України у МВФ в цьому  відношенні варто порівняти з  позицією Польщі, яка має у МВФ  практично однакову з Україною квоту. (Додаток... Таблиця 1.3 Позиція України та Польщі в МВФ, млн.. СПЗ)

Треба зауважити, що позиція України в МВФ контрастує зі становищем багатьох держав-членів Фонду, які не тільки не мають заборгованості перед Фондом, але частина з них є кредиторами Фонду. В той же час для значної кількості країн характерні ті ж проблеми, що й для України.

На рахунках україни в МВФ фігурують невеликі суми СПЗ. Вони з’являються в результаті фінансових операцій з Фондом. Що ж стосується розподілу СПЗ серед Держав-членів, то Україна в ньому участі не брала, оскільки він відбувався задовго до набуття  нею членства у Фонді.

Для України в умовах економічного пожвавлення і зростання валютних резервів імовірно постане питання  про доцільність відновлення  її резервної частки в МВФ, яка  становила б 311,4 млн. СПЗ. Це не тільки створить можливість негайного отримання  в разі гострої потреби необхідних для зовнішніх розрахунків фінансових ресурсів, а й підтримає імідж держави в міжнародному фінансовому середовищі.

Відповідно до положень Статуту  МВФ країна-член МВФ (у тому числі й Україна) в рамках співробітництва з МВФ може використовувати наступні формати співпраці:

1. Уразі потреби отримувати кредитні ресурси, які призначені для реалізації макроекономічних стабілізаційних програм або структурних реформ в економіці. З цією метою використовуються різні механізми кредитування (звичайні та спеціальні).

Починаючи з 1994 року, Україна отримала позики МВФ  у рамках програм Системна трансформаційна  позика (STF – Systemic Transformation Facility), Механізм розширеного фінансування (ЕFF – Extended Fund Facility) та кредити Stand-by - Механізм фінансування системних перетворень.

2. Співпраця на без кредитній основі з резервуванням певної суми позикових коштів.

 Відповідна програма «Упереджувальний стенд-бай» була затверджена для України 29.03.2004 року, а 28.03.2005року - офіційно завершена.

    З.Моніторингові програми.

Програма SMP - моніторинг з боку персоналу, як правило,    пропонується    країнам,    чия    економічна політика вважається поки що неадекватною для нормальної програми МВФ.

Переваги  цієї програми - не накопичення нових боргових зобов'язань.

Недоліки: програма не передбачає обов'язкового фінансування навіть у разі появи такої необхідності; зменшення довіри ринків та інвесторів до країни як такої, економічна політика якої не дозволяє розпочати нормальну програму з МВФ.

Програма РРМ — післяпрограмний моніторинг, рішення про її запровадження приймається після завершення діючої програми, коли очікується, що непогашений державою-членом кредит наприкінці угоди перевищуватиме 100% квоти.

4. Щорічні консультації з питань макроекономічної політики в рамках статті IV Статуту МВФ.

У серпні 2004 року в Україні  відбулися чергові щорічні консультації в рамках статті IV статей Угоди МВФ.

5. Спільне впровадження статистичних та фінансових стандартів.
6. Підготовка/навчання кадрів в інституті МВФ.

Програмами  навчальних курсів, в основному, передбачені теми «Макроекономічне управління та питання фінансового сектора», «Макроекономічний аналіз та політика».

Надання технічної допомоги з питань, які відносяться до сфери діяльності МВФ, шляхом залучення до цієї роботи експертів-консультантів.

Згідно зі Статутом кредити МВФ  спрямовуються на підтримку курсу  національної валюти, міжнародних резервів держав-членів та активних позицій платіжного балансу.

Сума одержаної від  МВФ позики залежить від розміру квоти країни-члена, яка може звернутися до Фонду з проханням про надання позики в тому випадку, коли може довести наявність дефіциту платіжного балансу країни, неможливість своєчасно здійснювати виплати основної суми та відсотків по боргових зобов'язаннях.

Для одержання кредиту  від МВФ країна-член Фонду надає на його розгляд економічну програму цілей економічної політики та засобів їх досягнення, яка спрямована на відновлення можливостей країни до росту виробництва і сплати боргів без допомоги МВФ протягом середньострокового періоду (три - п'ять років).

У співробітництві України  з Міжнародним валютним фондом у фінансовій сфері можна виділити кілька етапів.

Перший етап (1994-1995 рр.). Протягом цього  періоду Україні було надано кредитні ресурси в рамках програми STF (systemic tramsformation facility - системна трансформаційна позика, загальна сума позики для України - 498,6 млн. СПЗ за річною ставкою 5,75% на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки) для підтримки платіжного балансу. Труднощі з платіжним балансом виникли в Україні внаслідок серйозних порушень у традиційній системі зовнішньої торгівлі та розрахунків з окремими країнами. Причиною цих порушень було різке падіння надходжень від експорту у результаті переходу від торгівлі, зорієнтованої на неринкові ціни, до торгівлі, заснованої на принципах ринкової економіки, а також значне підвищення вартості імпорту внаслідок підвищення цін до світового рівня.

Другий етап (1995-1998 рр.). Щороку Радою директорів МВФ затверджувалася річна програма Stand-by та надавалися кредитні ресурси. Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29% на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки.

 

 

 

Таблиця 1.3.

Позики МВФ у рамках програми Stand-by , 1995-1998 рр.

Програма	Дата затвердження позики	Дата закінчення позики	Загальна сума позики, затверджено млн. СПЗ	Загальна  сума позики, використано млн. СПЗ
Програма Stand-by	25 серпня 1997р.	24 серпня 1998 р.	398,920	181,328
Програма Stand-by	10 травня 1996р.	23 лютого 1997 р.	598,200	598,200
Програма Stand-by	7 квітня 1995р.	6 квітня 1996 р.	997,300	538,650
Всього:			1 994,420	1318,178

Заходи, які підтримувалися позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в тому числі грошову), дерегуляційну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та галузі сільського господарства.

Здійснення Урядом України цих  заходів уже у 1996 році почало давати суттєвий позитивний ефект.

Вдалося взяти під контроль інфляцію. В цілому індекс інфляції у 1996 році становив 139,7% і був значно нижчий, ніж у 1995 році (281,7%) та у 1994 році (502%). Середньомісячний темп приросту цін 1996 році склав 2,8%, що нижче у 3 рази за відповідний показник у 1995 році. Номінальна заробітна плата робітників і службовців за 1996 рік у цілому по галузях економіки зросла на 21,8%. Фінансова стабілізація призвела до стабілізації і навіть зростання у 1996 році курсу національної валюти, що дозволило успішно здійснити грошову реформу. Прогрес був досягнутий і в запровадженні структурних реформ, у галузі приватизації, лібералізації цін та лібералізації торгівлі.

Необхідно зазначити, що кредитні ресурси МВФ у рамках програм STF та Stand-by були основною складовою при формуванні валютних резервів Національного банку України. Якби відбулося зволікання в часі при формуванні валютних резервів Національного банку, то фінансова криза 1998 року почалась би не в Азії та Росії, а в Україні, але раніше та із значно гіршими для нашої держави економічними та політичними наслідками.

Третій етап (1998-2001 рр.). Досягнутий у рамках реалізації програм Stand-by прогрес надав змогу Уряду України розпочати обговорення можливості започаткування нової середньострокової програми, спрямованої на економічне зростання реального сектора економіки.

11 серпня 1998 року Уряд  України і Національний банк  України направили до Міжнародного  валютного фонду спільний лист звернення про надання Україні позики в рамках програми ЕFF (Extended fund facility - механізм розширеного фінансування). Дана програма мас специфіку, яка полягає в тому, що вона підтримується позикою, яка надається не на звичайну підтримку платіжного балансу, як Stand-by, а на здійснення кардинальних структурних реформ економіки. Адже під час докорінної реформи економічної системи країни, при оновленні системи управління, а в Україні - ще й становлення самостійної держави, має місце зниження обсягів ВВП і виробництва. Підтримка країни на етапі такого переходу, забезпечення її фінансової та макроекономічної стабільності - це основна мета програми за Механізмом розширеного фінансування.

Перевагою кредитування в  рамках цієї програми є те, що кошти надаються на більш тривалий строк (термін погашення - 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 5 років), у більшому обсязі (загальний обсяг позики для України складав 1919,95 млн. СПЗ) та під невеликі відсотки (до 7% річних). Не менш важливим аспектом є те, що реалізація програми EFF дала можливість отримувати фінансову допомогу інших міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку, а також сприяла реструктуризації зобов'язань України перед зовнішніми приватними інвесторами.

Україна в рамках зазначеної програми використала кошти позики на загальну суму 1193 млн. СПЗ. Отримані кошти було спрямовано на збільшення валютних резервів з метою підтримки платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи та створення передумов для економічного зростання країни.

Основною причиною неповного використання українською стороною коштів позики в рамках програми ЕFF стала проблема з накопиченням простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. Дана програма формально закінчилася 4 вересня 2002 року.

Після завершення співробітництва  з Міжнародним валютним фондом за програмою ЕFF виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину без кредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон'юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

З урахуванням прийнятних форм подальшого співробітництва з Міжнародним валютним фондом Кабінетом Міністрів України наприкінці 2002 року було прийнято рішення продовжувати співробітництво з МВФ на без кредитній основі за новою програмою «Упереджувальний стенд-бай».

Особливістю цієї програми с те, що Україна робить заяву, що не планує отримувати кошти від МВФ. Проте, у разі виникнення дійсної потреби в результаті непередбачених обставин, країна має право на одержання коштів за умови успішних квартальних переглядів програми експертами МВФ. У той же час, упереджувальний характер нової програми свідчить про поступове перенесення центру уваги у взаємовідносинах  з  Міжнародним  валютним  фондом  у площину без кредитних стосунків, тобто співпраці на основі технічної допомоги та консультативної підтримки, що також є дуже важливим для України.

Протягом 2003 року українська сторона  спільно з експертами МВФ відпрацьовувала  основні положення проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику на 2004 рік.