Аналіз і оцінка ефективності використання майна підприємства

   1.2 Критерії оцінки  майнового стану  підприємства 

        Стабільність фінансового стану  підприємства залежить від правильності  й доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно пердусім вивчити структуру майна та джерела його формування, причини зміни складових майна. Особлива увагв, при цьому, приділяється вивченню причин, що негативно впливають на майновий стан підприємства, як важливої складової стабільного і стійкого фінансового стану підприємства [1]. В процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюється. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності [4].

        Горизонтальний аналіз звітності  полягає в порівнянні кожної  статті балансу і розрахунку  змін абсолютних і відносних  величин, а також якісній характеристиці  виявлених відхилень. Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу – зробити висновки про співвідношення власного й позикового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність [6].

        В умовах інфляції цінність  результатів горизонтального аналізу  знижується[7].

        Вертикальний аналіз балансу  передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу – розрахунок питомої ваги окремих статтей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом’якшують негативний  вплив інфляційний процесів [6].

        На практиці нерідко об’єднують  горизонтальний та вертикальний  аналізи, тобто будують аналітичні  таблиці, які характеризують як  структуру майна підприємства  та його джерел, так і динаміку  окремих його показників.

         На цій стадії аналізу формується  уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі  його майна і джерелахЮ встановлюються  взаємозв’зки різних показників. З цією метою визначають співвідношення  окремих статей  і пасиву балансу, їх частку в загальному підсумку (валюті) балансу, розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу порівняно з минулим періодом.

        Загальну суму змін підсумку  балансу розбивають на складові, що дає змогу зробити попередні  висновки про характер руху в складі активів, джерелах їх формування та взаємообумовленості. Так, зміни в складі довгострокових (необоротних) і поточних (оборотних) засобів розглядають у взаємозв’язку зі змінами в зобов’язаннях підприємства.

        Структура майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах та співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівнювати структура підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.

        Однак сама по собі структура  майна не визначає фінансового  стану підприємства. Аналіз структури майна підприємства, її динаміки не дає відповіді на запитання, наскільки вигідно для інвестора вкладення коштів у певне підприємство, воно дає змогу оцінити стан активів і наявність коштів для погашення зобов’язань.

        Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу активів на оборотні й необоротні. Однак відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» цей поділ є обов’язковим.

        До структури майна (активів) підприємства належать:

   - необоротні активи;

   - оборотні активи;

   - витрати майбутніх періодів.

        Найбільшу загальну структуру  активів у загальному вигляді  характеризує коефіцієнт співвідношення  оборотних і необоротних активів.

        Значення цього показника значною мірою обумовлено галузевими особливостями кругообороту коштів підприємства. У процесі внутрішнього аналізу структури активів слід виявити причини різкої зміни коефіцієнта (коли це має місце) за звітний період.

        Аналіз динаміки і структури майна дає змогу встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменешення всього майна підприємства і окремих його видів. Приріст (зменешення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

        Аналізуючи причини збільшення вартості майна підприємства, необхідно врахувати вплив інфляції, високий рівень якої призводить до значних відхилень номінальних даних балансового звіту від реальних.

        Скорочення господарської діяльності  може бути викликане зменешенням  платоспроможного попиту на товари, роботи та послуги підприємства, обмеженням доступу на ринки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або включенням в активний господарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії. Зміни в структурі майна створюють певні можливості для основної (операційної) діяльності і впливають на оборот сукупних активів.

        Показники структурної динаміки  відображують частку участі кожного  виду майна в загальній зміні  сукупних активів. Їх аналіз  дає змогу зробити висновок  про те, в які активи вкладені знову залучені фінанасові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів[7].

        В активі балансу відображаються, з одного боку, виробничий потенціал,  який забезпечує можливості для  здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з другого – активи, які створюють умови для інвестиційної і фінансової дфяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов’язані. Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна необхідно детально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства

        Під основним капіталом (необоротними  активами) підприємства розуміють  сукупність усіх майнових прав, які належать даному суб’єкту  господарювання, у тому числі  основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

        До необоротних активів належать: нематеріальні активи; Незаверешене  будівництво; основні засоби; довгострокові  фінансові інвестиції; довгострокова  дебіторська заборгованість; відстрочені  податкові активи; інші необоротні  активи.

        Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття (пасивами). Їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів.

   До  основних показників оцінки майнового  стану      належать наступні:

        Індекс постійного  активу (ІПА): показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів і розраховується за формулою:

   ІПА = О_з/ В_к,  (1.1)

     Де О_з – основні засоби та необоротні активи;

              В_к – власні кошти.

   Позитивним  вважається коли коефіцієнт постійного активу більше одиниці: це характеризує те, що основних засобів на підприємстві достатньо для його ефективного  функціонування.   

   Коефіціент  накопичення зносу (КНЗ) визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник розраховується за формулою:

   КНЗ = С_з / С_оз,  (1.2) 

        Де С_з – нарахована сума зносу;

              С_оз – початкова балансова вартість основних засобів.

        Цей показник свідчить про  рівень фінансування основних  засобів за рахунок амортизаційних  відрахувань.  Зростання цього показника свідчить про позитивну ситуацію на підприємстві. 

        Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна (КВМ), що показує, яку частку вартості майна становлять засоби виробництва. Цей показник визначається за формулою:

   КВМ = ОЗЗ + ВЗ + НВ + МШП / А ,    (1.3.)

   Де  ОЗЗ – основні засоби, за залишковою вартістю;

         ВЗ – виробничі запаси;

         НВ – незавершене виробництво;

         МШП – малоцінні та швидкозношувані  предмети;

         А – вартість активів підприємства.

        Цей коефіцієнт визначає рівень  виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва., його зростання свідчить про поліпшення технічного стану підприємства.

   Сума  господарських засобів, що знаходяться  у розпорядженні підприємства:

        Підсумок балансу:

        а) на початок року;

        б) на кінець року.

        Якщо величина цього показника  більша 1,0, це свідчить про створення  умов поліпшення фінансового  стану підприємства.

        Частка основних засобів у активах визначається відношенням вартості основних засобів до підсумку балансу-нетто.

   Ч_о.з. = Залишкова вартість основних засобів/ Активи       (1.4.)              [4].

   Якщо  цей показник більше 1,0, це свідчить про інвестиційно-інноваційну спрямованість  розміщення фінансових ресурсів для  забезпечення господарської діяльності підприємства.

        Частка активної частини основних засобів визначається за формою 5 (або за формою 11):

        - вартість активної частини основних  засобів/ вартість основних засобів.

        Коефіцієнт зносу активної частини основних засобів визначається співвідношенням зносу активної частини основних засобів і первісної вартості аквтиної частини основних засобів.

        Коефіцієнт зносу основних засобів визначається за формою 1 :

        - знос /  балансова вартість основних  засобів за первісною вартістю. Збільшення коефіцієнта зносу є ознакою погіршення стану матеріально-технічної бази підприємства. Проте цей коефіцієнт не відображає фактичного зносу основних засобів унаслідок ряду причин. Наприклад, на законсервоване обладнання та транспортні засоби нараховується амортизація на повне

   цих основних засобів змінюється.

   Збільшення  цього показника є ознако. Покращення стану матеріально-технічної бази підприємства.

        Коефіцієнт відновлення визначається за формою 5 ( або за формою 11 ) :

        - балансова вартість основних  засобів, що надійшли за період звіту / балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

        Цей показник показує, яку частину  від наявних на кінець звітного  періоду основних засобів складають  нові основні засоби.

        Цей коефіцієнт показує, що  частина основних засобів, із якими підприємство розпочинало діяльність у звітному періоді, вибула в результаті зносу та з інших причин [1]. 

         Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість основних засобів, що надходять на підприємство, перевищує вартість вибулих основних засобів. Для визначення стану цієї ситуації розраховують рівень приросту основних засобів, як відношення різниці між надходженням і вибуттям основних засобів до їх вартості на початок досліджуваного періоду[2].

   Розрахункам показників оцінки майнового стану підприємства присвячена аналітична частина.