Аналіз і оцінка ефективності використання майна підприємства

 

   Міністерство  освіти і науки України

   Дніпродзержинський  Державний Технічний Університет 
 
 
 
 

   Кафедра: «Фінанси»

   Академічна  група: ФІН-05-1з 
 
 
 

   КУРСОВА РОБОТА

   З дисциплини: «Фінансовий аналіз»

   За  темою: «Аналіз і оцінка ефективності використання майна підприємства» 
 
 
 

   Виконав: Васіна І.В.

   Перевірив: Ткаченко І.П. 
 
 
 
 

   Дніпродзержинськ

   2010 

   Змiст 
 
 

     Вступ 

   1.Теоретичні основи оцінки майнового стану підприємства

   1.1.Принципи та завдання формування майна пiдприємства

   1.2.Критерii  оцiнки майнового стану пiдприємства 

   2.Аналiз майнового стану пiдприємства ДНВП  «Цирконiй»

   2.1.Загальна оцiнка стану майна пiдприємства та його складових

   2.2.Аналiз складу i динамiки мобiльних (оборотних) коштiв

   2.3.Аналiз складу  i динамiки необоротних активiв

   2.4.Аналiз джерел майна пiдприємства 

   3.Дослідження напрямів підвищення ефективності використання майна ДНВП «Цирконiй» 

    Висновки

      Список використаної лiтератури

     Додатки 
 
 
 
 

 

 

   Вступ 

        За умов переходу економіки  України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

   Серед фінансових проблем підприємства, мабуть, немає іншої, яка б так часто  розглядалася науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

   Значна  увага до аналізу фінансового  стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого – виявляє передумови розвитку підприємства.

   Фінансовий  стан – це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інветорів.

   Якщо  підприємство, як правило, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

   На  сьогоднішний день, кожне підприємство проводить оцінку свого стану, насамперед, для того, щоб уникнути ризику банкрутства, а також не попасти у 

повну залежність від зовнішніх інветорів  та кредиторів. Тому, на сьогодні фінансовий аналіз є ососбливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів підприємства, яка характеризується визначеною системою показників.

   Важливою  характеристикою фінансового стану  підприємства є оцінка його майнового  стану та ефективності його використання.

   Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ майнового стану і його оцінка за даними фінансової звітності та визначення шляхів його покращення.

   Інформаційною базою аналізу майна підприємства та ефективності його використання послужила фінансова звітність ДНВП «Цирконій» за 2004 – 2006 роки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

   

   1 Теоретичні основи оцiнки майнового стану пiдприємства

   1.1 Принципи та завдання формування майна пiдприємства 

   Пiдприємницьку дiяльнiсть господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отриманi вiд його використання та переймаються ризики з ним пов’язанi.

   Вiдповiдно до Цивiльного кодексу України майно можна трактувати як активи, об’єктами яких вважаються окрема рiч, сукупнiсть  речей, а також майновi права та обов’язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матерiальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю «речi», але може i не мати такого субстрату ( майновi права та обов’язки), тобто вiдносини, що мають матерiальний змiст. Особливим об’єктом активiв, на який поширюється визначення речi, є тварини (живi iстоти).

        Залежно вiд характеру використання споживчих якостей речей їх подiляють на такi, що споживаються (оборотнi активи), i такi, що не споживаються (необоротнi активи), вони вiдповiдно iменуються «споживнi» та «неспоживнi». Речi, що споживаються (споживнi) – це такi речi, якi в процесi їх використання втрачають свою фiзичну сутнiсть повнiстю або по частинах, а також речi, якi в процесi використання перетворюються в iншу рiч. Водночас, «речi», що споживаються, не слiд ототожнювати з «предметами споживання», пiд якими розумiють речi, призначенi задовольняти споживчий попит.

        До речей, що не споживаються (неспоживчих), належать речi, якi при їхньому використаннi втрачають своi споживчi властивостi поступово, протягом порiвняно тривалого часу. Iншими словами, неспоживною с рiч, призначена для неодноразового використання, яка зберiгас при цьому свiй первiсний вигляд протягом тривалого часу. Експлуатацiя речi впродовж певного термiну може призвести до так званоi амортизацii, наслiдком якої є зменшення її позитивних властивостей, якi зникають взагалi зi спливом певного часу.

        Все те, що виробляється і одержусться з речi або приноситься рiччю, є продукцiєю, плодами та доходами.

        Продукцiєю є, зокрема, все те, що створюється внслiдок господарської дiяльностi i матерiалiзується у виглядi нової або частково нової речi. Плоди – це результат органiчного розвитку самої речi (приплiд тварин, майбутнiй урожай). Доходи – це те, що приносить рiч, перебуваючи в експлуатацiї (орендна плата, дивiденди).

        Iнформацiя про активи пiдприємства i його фiнансовi ресурси розглядаються в двох аспектах – бухгалтерському i управлiнському. Бухгалтерський аспект показує баланс активiв пiдприємства та його фiнансових ресурсiв, а управлiнський – їх форму (продуктивну, товарну, розрахунково-грошову) i роль в пiдприємницькiй дiяльностi. Оцiнка конкурентоспроможностi пiдприємства здiйснюсться за мiнiмальними обсягами витрачання активiв в процесi господарської дiяльностi на одиницю готової продукцiї та мнiмальним залишком постiйно закрiплених активiв на балансi пiдприсмства, що забезпечують максимальнi обсяги об’єктiв пiдприємницькоi дiяльностi[2]

        Формування активiв будь-якого пiдприсмства пов’язане з трьома етапами його розвитку на рiзних стадiях життєвого циклу:

   Створення нового пiдприємства. Це найбiльш вiдповiдальний та складний етап формування активiв (процес першочергового їх формування), особливо при створеннi великих пiдприємств. Сформованi на цьому етапi активи здебiльшого визначають потребу в стартовому капiталi, умови генерування прибутку, швидкiсть обороту цих активiв, рiвень їх  лiквiдностi.

   Розширення, реконструкцiя та модернiзацiя дiючого пiдприємства. Цей етап формування активiв можна розглядати як постйний процес його розвитку в розрiзi основних стадiй його життєвого циклу. Розширення та оновлення складу активiв дiючого пiдприємства здiйснюсться згiдно зi стратегiчними задачами його розвитку з урахуванням можливостей формування iнвестицiйних ресурсiв.

   Формування  нових структурних одиниць дiючого пiдприємства (дочiрних пiдприємств, фiлiалiв та iн.). Цей процес може вiдбуватися шляхом формування нових структурних майнових комплексiв (на базi нового їх будiвництва) або придбання готовоi сукупностi активiв у формi цiлiсного майнового комплексу (варiантами такого придбання є приватизацiя дiючого державного пiдприємства, купiвля збанкрутiлого пiдприємства). Другий та третій етапи формування активiв являють собою форми iнвестицiйної дiяльностi дiючого пiдприємства[7]

        Серед найважливiших об’єктiв необоротних i оборотних активiв, якi забезпечують господарську дiяльнiсть пiдприємства, видiляють:

   Основi засоби – речовi необоротнi (неспоживчi) об’єкти, що, як передбачається, будуть використовуватися бiльше 365 календарних днiв з дати введення в експлуатацiю (операцiйного циклу, якщо вiн довший за рiк) для потреб, процесу виробництва або постачання товарiв i послуг, надання в оренду iншим особам або здiйснення адмiнiстративних  i соцiально-культурних функцiй, вартiсть яких бiльша величини, яка визначена пiдприємством для малоцiнних необоротних матерiальних активiв.

   Малоціннi необоротнi матерiальнi активи – об’єкти, строк корисного використання яких бiльше одного року, але за вартiсними ознаками пiдприємство їх не зарахувало до складу основних засобiв.

   Нематерiальнi активи – немонетарнi об’єкти, якi немають матерiальноi форми, можуть бути iдентифiкованi (вiдокремленi вiд пiдприємства) та утрипмуватися пiдприємством з метою використання протягом перiоду бiльше одного року (одного операцiйного циклу, якщо вiн перевищус 1 рiк) для виробництва, торгiвлi, адмiнiстративних потреб чи надання в оренду iншим особам.

   Довгостроковi фiнансовi  вкладення – це корпоративні права підприємства на частку майна в iнших пiдприємствах.

   Незавершенi капiтальнi вкладення являють собою витрати на створення об’єктiв матерiальних i нематерiальних необоротних активiв. Пiсля завершення придбання, виготовлення (створення) об’єктiв та введення їх в експлуатацiю, понесенi витрати формують необоротнi активи.

   Довгостроковi бiологiчнi активи – бiологiчнi активи здатнi давати сiльськогосподарську продукцiю та / або додатковi бiологiчнi активи, або в iнший спосiб приносити економiчнi вигоди протягом перiоду, що перевищус 12 мiсяцiв (операцiйний цикл, якщо вiн бiльше 12 мiсяцiв) та бiологiчнi активи, що створюються протягом перiоду, бiльше нiж один рiк, за винятком тварин на вирощуваннi i вiдгодiвлi.

   Виробничі запаси – цiнностi, якi формують матерiальну основу об’єктiв господарської дiяльностi.

   Поточнi бiологiчнi активи – це активи здатнi давати сiльськогосподарську продукцiю та / або додатковi бiологiчнi активи, приносити в iнший спосiб економiчнi вигоди протягом перiоду, що не перевищус 12 мiсяцiв, а також тварини на вирощуваннi та вiдгодiвлi.

   Готова продукцiя – об’єкти господарської дiяльностi, обробка яких закiнчена та якi пройшли випробування, приймання, укомплектування згiдно з умовами договорiв iз замовниками i вiдповiдають технiчним умовам i стандартам.

   Товари  – матерiальнi цiнностi, що надходять вiд продавцiв та / або формуються на пiдприємствi з метою продажу.

   Дебiторська заборгованiсть – сума заборгованостi пiдприємству, якщо iснує ймовiрнiсть отримання майбутнiх економiчних вигiд та може бути достовiрно визначена її сума. Активи пiдприємства за дебiторською заборгованiстю формуються за чистою реалiзацiйною вартiстю. Для визначення чистої реалiзацiйної вартостi дебiторської заборгованостi обчислюється величина резерву сумнiвних боргiв.

   Грошовi кошти – готiвка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

        Майно пiдприємства виступає, з одного боку, у грошовiй або речовiй формi, а з iншого – у формi власного або чужого. Ця неоднозначнiсть визначається структурою балансу пiдприємства. Якщо дивитися з боку пасиву, то можна видiлити власне майно пiдприємства, тобто тi речi якi власники суб’єктів господарювання створюють саме собі, і чуже, що утворюється за рахунок позик. З боку активу можна виділити грошові кошти і реальне майно. Грошові кошти шляхом інвестування перетворюються в речові форми майна і навпаки, в процесі продажу речі створюють грошову форму майна. Зміна величини майна підприємства відбувається за рахунок самофінансування і шляхом залучення позикових коштів[2]