Стратегія піприємства

Висновки  по розділу 3

 

Таким чином, щоб визначити стратегію, необхідно вивчити внутрішній стан підприємства та зовнішні чинники. Тільки чітко уявляючи положення підприємства на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію, що сприятиме досягненню намічених цілей і фінансових результатів, тому що неправильна оцінка ситуації підвищує ризик невірної розробки стратегічних дій.

Стратегія підприємства, як правило, складається з:

-продуманих цілеспрямованих дій;

-реакції на непередбачений розвиток подій і на конкурентну боротьбу, що посилюється.

Обставини постійно змінюються, будь то важливе відкриття в області технології, успішне забезпечення конкурентом ринку новим товаром, нова державна регламентація і політика, розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі тощо. Завжди залишається певна міра невпевненості у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії заздалегідь і слідувати цим наміченим маршрутом, не вносячи змін. Далекоглядний розробник стратегії більше орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на вивчення внутрішніх проблем фірми. Добре продумана стратегія зазвичай живе кілька років, вимагаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов.

Характерні риси системи  стратегічного управління ТОВ «Донбас-Інформ» залежать від взаємодії таких чинників:

-галузевої приналежності;

-розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);

-типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;

-характерних рис виробничого потенціалу;

-наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;

-рівня управління;

-рівня кваліфікації персоналу тощо.

Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств. Американський фахівець І. Ансофф, наприклад, розглядає такі варіанти побудови стратегічного управління: «управління за допомогою вибору стратегічних позицій», «управління ранжируванням стратегічних задач», «управління на основі врахування «слабких сигналів», «управління в умовах стратегічних несподіванок».

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Реалізація концепції  стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнтованою. Стратегічно орієнтована організація – це така організація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.

До переваг стратегічно  орієнтованих організацій, таких як ТОВ «Донбас-Інформ», відносять:

-Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, атакож факторів «невизначеності майбутнього».

-Можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

-Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

-Полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

-Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

-Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

Отже, необхідно виділити основні напрямки вдосконалення  механізму управління фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Донбас-Інформ»:

-оптимізація облікової політики підприємства, комплекс заходів, що забезпечують законне і правильне визначення розміру виручки від реалізації продукції, суми податку на додану вартість, сум податків які відносять на фінансові результати, а також розмірів витрат виробництва, що впливає на точність і вірогідність визначення фінансових результатів;

-викорінювання непродуктивних витрат і втрат; розробку і реалізацію заходів, спрямованих на подолання кризи неплатежів з метою поступового зниження сум пені і штрафів, що сплачуються в бюджет і позабюджетні фонди;

-оптимізація розподілу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на фонди споживання і фонди нагромадження;

-комплекс заходів, що забезпечують доцільне й ефективне використання засобів фондів споживання і нагромадження;

-створення ефективної системи фінансового планування на основі використання методики бюджетування, якщо фінансовий план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці;

-підвищення рівня якості продукції та послуг, так як величина прибутку в основному залежить від попиту;

-визначення основних резервів зростання величини фінансового результату, постійний пошук невикористаних можливостей збільшення прибутку, що забезпечуватиме його зростання;

-створення позитивної ділової репутації, одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємству дозволяє висока ділова репутація, а вчасне розрахування з постачальниками, якість та швидкість наданих товарів і послуг, прийнятна ціна – основні її показники.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Панкратов Ф.Г., Серегина Т.К. Коммерческая деятельность. – М.: ИВЦ «Маркетинг».

2.Половцева   Ф.П.    Коммерческая   деятельность:   Учебник. – М.: ИНФРА-М.

3.Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. – М.: Юрист.

4.Винограцька А.М. Технологія  комерційного підприємства: Навч. посібник. – Київ, ЦУЛ.

5.Осипова Л.В., Синява И.М. Основы коммерческой деятельности: учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ.

6.Памбухчиянц О.В. Организация  и технология коммерческой деятельности: Учебник для студентов средних специальных учебных заведений. 4-е издание    перераб. и доп.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг».

7.Азбука маркетинга: Научное пособие. – Донецк.

8.Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник / під ред. І.В. Сороки – К.: НМЦВО МОН України, НВФ «Студцентр»

9.Курочкин А.С. Операционный менеджмент. – Киев.

10.Томпсон А.А. Стрикленд А.А. Стратегический менеджмент. – Москва: банки и биржи.

11.Гаркавенко С. С. Маркетинг: учебник. – Киев: Либра.