Стан зовнішньоекономічних відносин України

     За  даними Всесвітньої туристичної  організації, щорічно подорожує  понад 800 млн. осіб. Прибутки від світового  туризму в 1999 році становили 400 млрд. дол. США, або близько 12% світового валового продукту. Примітним є те, що більш ніж у 40 країнах світу туризм є основним джерелом надходжень до національного бюджету, а в 70 – однією з трьох основних прибуткових статей бюджету. Взагалі структура туризму своєрідна. Його важливу частину (близько 43%) займає відпочинок на курортах та в інших рекреаційних зонах. У той же час, розміри сільського, мисливського та інших спеціалізованих видів туризму становлять лише 9%.

     Позитивні зрушення у вітчизняному туризмі  спостерігаються, починаючи з 1998 року. Так, у 1999 році туристичною галуззю України було надано послуг на 16,6 млрд. грн., це принесло до бюджетів різних рівнів 6,3 млрд. грн. Україну відвідало 4,244 мли. іноземних туристів та майже 5 млн. наших громадян мандрувало по рідній землі.

     У нашій державі туризм недостатньо  розвинений. Країна, маючи виняткові кліматичні та культурно-історичні умови, поки що не може використовувати їх у повному обсязі. У першу чергу це пов'язано із загального економічною нестабільністю в країні, адже на туризм працює близько 50 різних галузей народного господарства: транспорт, промисловість, сільське господарство, будівництво, медицина, культура тощо.

     У багатьох країнах альтернативою  традиційному відпочинку став «зелений туризм». Але його розвитку в Україні  заважає чимало факторів. Одним із них є недосконалість податкової системи. Існують і проблеми інформаційно-рекламного плану¹. Все це відбивається не тільки на розвитку «зеленого туризму», але й на розвитку всієї туристичної галузі. Потрібно також зазначити, що лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них немає жодного п'ятизіркового і тільки шість мають чотири зірки. На дуже низькому рівні знаходиться стан наших доріг і взагалі всієї інфраструктури, яка має відношення до туристичного комплексу. В Україні близько 8000 оздоровчих закладів (з урахуванням усіх баз різних форм власності), але з кожним роком все менше підлітків відвідує їх. Якщо в 1991 році на базах Укрпрофтуру відпочивало 200 тис. дітей, то в 1999 році – лише 7,2 тис.

     Це  пояснюється тим, що деякі області  не хочуть передавати в Крим або Карпати кошти, відведені на оздоровлення дітей. Вони прагнуть використати їх у власному регіоні.

     Перспективи розвитку туризму  в Україні покладаються, насамперед, на реалізацію глобальної програми створення в Україні транспортних коридорів. Вони можуть дати не тільки тисячі нових робочих місць на строк будування, а й поштовх для створення багатьох малих та середніх підприємств ринкової інфраструктури.

     Розробка  «Державної програми розвитку туризму  в Україні до 2010 року» зможе приносити державі 8 млрд. дол. США. Згідно з наказом Президента України розроблено проект «Державної програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного і міжнародного курортно-рекреаційного та туристичного центру».

     Останнім  часом до України почали виявляти інтерес іноземні інвестори. Вже є конкретні приклади. Це реконструкція київських готелів. У Карпатському регіоні почала свого діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація ТАСІS. Британський фонд «Know-how» взяв на себе витрати па відновлення туристичних об'єктів Львова. Декілька мільйонів доларів вкладено в ялтинський готель «Ореанда» та відому «Поляну казок».

     Все це дає підстави сподіватися на подальший  розвиток туризму в Україні та його вихід на світовий рівень. 

     Інжиніринг  (engineering) – інженерно-консультаційні послуги з метою створення підприємств та інших об'єктів.

     Усю сукупність послуг інжинірингу поділяють на 2 групи:

• послуги, що пов'язані з підготуванням виробничого процесу;
• послуги, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва та реалізації продукції.

     Найважливішою передумовою виникнення інжинірингових операцій у зовнішньоторговельних відносинах стало поглиблення міжнародного поділу праці в умовах науково-технічного прогресу.

     Інжиніринг  як особливий вид підприємництва має специфічні особливості:

1. є однією із форм послуг виробничого призначення, яка втілюється не в речовій формі продукту, а в його корисному ефекті. Цей корисний ефект має матеріальний носій проектна й технічна документація, графіки) або не має його (навчання, управління);
2. пов'язаний з підготуванням і забезпеченням процесу виробництва та реалізації матеріальних благ і послуг, розрахованих на проміжне й кінцеве споживання;
3. є об'єктом купівлі-продажу, тобто має комерційну характеристику;
4. па відміну від франчайзингу та ноу-хау, має справу з репродукованими послугами, тобто з послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними витратами часу па їх виробництво, і тому потребує багатьох продавців для їх реалізації.

     Інжинірингові операції – це відокремлений у самостійну сферу діяльності комплекс послуг комерційного характеру, що сприяє виробництву і реалізації продукції. Спочатку інжинірингові операції мали характер консультацій, рекомендацій, економічних розрахунків, систематизації результатів досліджень, експертної допомоги при розгляді проектів і в розробці пропозицій з удосконалення організації виробництва або технологічних процесів. Такі консультаційно-рекомендаційні інжинірингові операції збереглися і в паш час, доповнившись переліком нових послуг. Отже, повний цикл інжинірингу складається з таких станів:

• дослідження маркетингової доцільності проекту;
• вивчення технічних можливостей реалізації проекту, його техніко-економічна оптимізація та упорядкування;
• оцінка пропозицій, що надійшли;
• упорядкування проектів під обране устаткування;
• підготування торгів на необхідні роботи й одночасний нагляд за виготовленням устаткування, його іспитами;
• координація відповідних робіт, постачань і монтажу;
• допомога у підготуванні обслуговуючого персоналу;
• здача підприємства замовнику «під ключ» і пуск його в експлуатацію;
• спостереження і консультації під час експлуатації об'єкта після здачі.

     Через велику складність інжинірингу повного  циклу більшість підприємств (фірм) обмежуються виконанням лише якоїсь його частини.

     За  останні 10-15 років в світі набув розвитку повний інжиніринг в ЗЕД. У нього включаються нові напрямки і сфери діяльності підприємств. Інжинірингові послуги, що одержали найбільше поширення, характеризуються такими особливостями:

1. Інжиніринговий цикл «товар у руках». Після того, як об'єкт будівництва здано «під ключ», замовник залучає інжинірингову фірму для підготування інженерного та технічного персоналу, організації процесу виробництва, включаючи матеріально-технічне забезпечення і випуск готової продукції. Така умова в угоді з інжиніринговою фірмою і називається «товар у руках».
2. Інжиніринговий цикл «ринок у руках». Це найвища категорія послуг, що приймають на себе інжинірингові фірми. Умови угоди «ринок у руках» означають, що інжинірингова фірма досліджує ринок, організовує рекламу, формує систему збуту і реалізує першу партію товару.

     Рівень  цін на інжинірингові послуги на міжнародному рийку, як і на будь-якому товарному ринку, визначається попитом і пропозицією. Проте розмаїття видів інжинірингових послуг і умов їх здійснення обумовлює непорівнюваність цін навіть на аналогічні види робіт, а тому ставки оплати в контрактах на інжиніринг встановлюють умовно. 

     Реінжиніринг  (reengineering) – це інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації й управління виробничо-торговельними та інвестиційними процесами господарюючого суб'єкта з метою підвищення його конкурентоспроможності й фінансової стабільності.

     Упровадження  реінжинірингу в Україні має  свої специфічні особливості, пов'язані зі спадщиною, що дісталася вітчизняним підприємствам від командно-адміністративної системи управління економікою.

     Реінжииіринг  веде до таких змін в організації бізнесу вітчизняних підприємств:

• звільнення від менталітету «плановиків»;
• трансформації бюрократичної системи управління підприємством у перехресну побудову організації;
• орієнтації на потреби споживачів, а не на виробництво;
• оптимізації організаційної структури підприємства, підпорядкування її ринку.

     Реінжииіринг  не можна назвати новим засобом управління підприємством (компанією), оскільки його основи було закладено ще у 80-х роках, а успішна апробація великими іноземними компаніями проводилась з початку 90-х років. Зокрема, за даними «Ernst & Young», 100 великих банків Північної Америки витратили в 1997 році близько 2,8 млрд. дол. СІЛА тільки на реінжиніринг своїх структурних підрозділів. А темп росту інструментальних засобів для реінжинірингу бізнес-процесів за останні роки склав в середньому 40% за рік. Реінжиніринг передбачає створення нових бізнес-процесів на підприємствах без урахування діючої організації бізнесу, безперервне управління їх поліпшенням. При цьому бізнес-процес розглядають як послідовність прямих дій, що проводяться поза діючою організаційною структурою, в той час як функції, закріплені за відділами, забезпечують досягнення кінцевих результатів процесу.

     Отже, реінжиніринг – це фундаментальний перегляд і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення суттєвих поліпшень у таких ключових для сучасного бізнесу показниках результативності, як витрати, якість, рівень обслуговування й оперативність.

     Здійснюючи  реінжиніринг зовнішньоекономічної діяльності, підприємству слід розглянути питання  щодо характеру його діяльності: «Чому підприємство займається тим, чим займається? І чому на підприємстві це робиться саме так?» Радикальне перепроектування під час реінжинірингу передбачає винахід істотно нових методів роботи. Реінжиніринг не має нічого спільного з невеликими структурними поліпшеннями, він повинен забезпечити загальне потужне зростання результативності. Будучи центральною ланкою реінжинірингу, бізнес-процеси є найважчими для управлінського впливу 3 цієї точки зору бізнес-процес визначають як сукупність різних видів діяльності, для яких використовують один чи декілька ресурсів, у результаті чого створюється продукт, що має певну цінність для споживача. Отже, підприємства здійснюють не реструктуризацію своїх відділів продажу чи виробничих відділів, а їх повне перепроектування. Жодне з підприємств не здатне одночасно перебудувати всі свої великомасштабні процеси.

     Зазвичай  підприємства використовують три критерії, які допомагають правильно здійснити цей процес:

1. Дисфункційність – виявлення тих процесів, здійснення яких пов'язане з найбільшими труднощами.
2. Значущість – виявлення процесів, які найбільше впливають на рішення основних клієнтів підприємства.
3. Здійсненність – виявлення процесів, які можуть бути легко перепроектованими в будь-який період часу.

     Транспортні послуги (transport) – це специфічний товар міжнародної торгівлі, який забезпечує переміщення товарів і людей

     Залежно від виду транспорту розрізняють морське, річне, повітряне, залізничне й автомобільне сполучення. Документ, який супроводжує транспортне постачання товарів, називають коносаментом, він може бути лінійним, чартерним, береговим та бортовим.

     Налагоджена система транспортного сполучення через держаний кордон є важливою умовою ефективного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків в Україні. Обладнання державного кордону передбачає розбудову прикордонних переходів, створення пунктів автосервісу, вантажних терміналів, об'єктів для обслуговування пасажирів та екіпажів. Особливо гостро стоїть проблема розбудови на Україні державного кордону й удосконалення транспортного сполучення з Росією, Білорусією та Молдовою, де прикордонну інфраструктуру доводиться створювати наново.