Стан зовнішньоекономічних відносин України

     Отже, торгівлю класифікують:

1. за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню;
2. за товарним потоком на експортну та імпортну.

     Форми і методи міжнародної торгівлі складалися на світовому ринку під впливом різноманітних чинників, тому вони відрізняються великим розмаїттям, що позначається на зовнішньоекономічній діяльності і ринковій взаємодії підприємств різних форм власності.

     Розрізняють такі види зовнішньої торгівлі:

1. Торгівля готовою продукцією.
2. Торгівля комплектним устаткуванням.
3. Торгівля товарами у розібраному вигляді.
4. Торгівля машинами, що були у вжитку.

5. Торгівля сировинними товарами.

6. Прямий продаж.

7. Зустрічна торгівля.

     Міжнародні  постачання готової продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. Її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівлі є постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, які підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня.

     Під комплектним устаткуванням розуміють певний набір машин і механізмів, які у комплексі забезпечують повний технологічний цикл промислового виробництва. До середини 90-х років ця форма збуту продукції досягла приблизно 30% від загального обсягу торгівлі.

     Торгівля  товарами у розібраному вигляді приваблива для експортерів тим, що, постачаючи вузли і деталі для складання машин у покупця, вони користуються такими перевагами:

• заощаджують на транспортних витратах, тому що транспортування готових виробів дорожче ніж транспортування вузлів і деталей вроздріб;
• заощаджують на митних витратах (мито на вивезення товарів у зібраному вигляді приблизно на 10-20% вище ніж на окремі вузли і деталі).

     Проте цей вид торгівлі пов'язаний із рядом  складностей технічного і комерційного плану. Конструкція машин і технологія їх виготовлення повинна забезпечувати повну взаємозамінність вузлів і деталей, щоб виключити необхідність їх підгонки на місці складання, а також враховувати кваліфікацію спеціалістів-складальників і експлуатаційні умови фірм-користувачів. Цей вид торгівлі потребує суворого дотримання регулярності і комплектності постачань для забезпечення безперервного складального процесу.

     Торгівля  товаром, що був у  вжитку (зокрема, обладнанням) являє собою постачання зношеного устаткування, і також є однією з форм реалізації продукції. Предметами такого постачання можуть бути літаки, автомашини, верстати, спеціальне технічне обладнання. Використання такого устаткування залишається протягом певного періоду часу економічно вигідним на дрібних підприємствах або в країнах, що розвиваються.

     Специфіка торгівлі сировинними товарами полягає в укладенні великих обсягів угод та значній частці у відпускній ціні витрат па транспортування і збереження товару, у раптових і сильних коливаннях цін, викликаних не стільки виробничими витратами, скільки змінами попиту і препозиції. Сировинні торговельні компанії спеціалізуються, як правило, па торгівлі одним або кількома видами товарів, сировини і діють переважно па ринках, де споживачі й продавці, через їх розрізненість, не мають можливості організувати власну мережу постачань необхідної сировини.

     Зростання прямих продажів при збуті продукції обумовлене підвищенням технічного рівня і складності машин та устаткування, збільшенням частки унікального і комплектного устаткування. Прямий продаж припускає наявність безпосередніх контактів між виробником і кінцевими споживачами. Прямі контакти встановлюються на стадії проектування і розробки техніко-економічних параметрів товару з мстою урахування вимог покупця.

     Зустрічна торгівля – це торговельні угоди, при яких продаж певного виду товарів (послуг) є умовою придбання інших товарів або послуг. Причиною зростання обсягів зустрічної торгівлі є надзвичайне загострення проблеми збуту. Продавці заради можливості продажу своїх товарів ідуть на те, щоб одержати від своїх покупців не грошовий еквівалент вартості, а товарний, який вони використовують у власному виробництві або реалізують на зовнішньому ринку. Покупці ж, які не мають валюти, одержують необхідні вироби й одночасно сприяють розвитку національного експорту.

     Основними формами зустрічної торгівлі є:

• бартерні угоди;
• зустрічні закупівлі товарів за рахунок вартості поставлених товарів;
• комплектація імпортного устаткування частинами і деталями виробництва країни-імпортера;
• компенсаційні угоди, за умовами яких погашення фінансового або товарного кредиту, наданого країною, що постачає технологічне устаткування, здійснюється поставками товарів, зробленими іншими підприємствами (операція припускає валютний залишок);
• операції з давальницькою сировиною (толінг);
• викуп застарілої продукції.

     У зовнішньоекономічних зв'язках зустрічна  торгівля використовується при реалізації міжурядових договорів про товарообіг, угод про виробничу кооперацію, при будівництві об'єктів на компенсаційній основі, а головним її фактором є обмеженість ліквідних засобів одного чи обох учасників угоди.

     Бартерні  угоди в ЗЕД  – це угоди, які здійснюються за допомогою зовнішньоторговельної діяльності і передбачають обмін еквівалентними за вартістю товарами (послугами, роботами), результатами інтелектуальної діяльності (мал. 3).

     Основним  документом, що регулює бартерні операції України є Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

     Кабінет Міністрів України розроблено порядок віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів, товарів спеціального призначення, відповідно доякого, бартерні договори належать до таких, що передбачають:

1. виробничу кооперацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних та необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції, а також операції з падання послуг з проектних і ремонтних робіт, технічного обслуговування та технологічних операцій;
2. консигнацію - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом зазначеного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
3. комплексне будівництво – у разі, коли за цими договорами здійснюються операції виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі «ноу-хау» в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельно-монтажних та спеціальних будівельних робіт, у тому числі виконання договорів про реалізацію проектів за схемою «будувати – експлуатувати – передавати» (Build – Operate – Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду у будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (послуг), а також поставки машин і механізмів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт;

4. поставку  складних технічних  виробів - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки устаткування частинами, або технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх в дію на місці експлуатації, а також складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів;
5. постачання товарів спеціального призначення - у разі, коли за цими договорами здійснюються операції з поставки товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

     Надання висновків про віднесення бартерних договорів до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, з обґрунтуванням причин перевищення термінів, визначених у частині 2 ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності», покладається за договорами:

1. комплексного будівництва – на Держбуд із залученням зацікавлених міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
2. постачання складних технічних виробів – на Міненерго, Мінтранс, Мінпромполітики, Мінвуглепром, Державний комітет зв'язку та інформатизації, комітет медичної та мікробіологічної промисловості;
3. постачання продукції для потреб ядерної енергетики – на Міненерго;
4. консигнації – на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції;
5. виробничої кооперації в паливно-енергетичному комплексі – на Міненерго, Мінвуглепром; в машинобудуванні, виробництві військово-технічної продукції, металургійній, хімічній, деревообробній, меблевій, целюлозно-паперовій та легкій промисловостях – на Мінпромполітики; у галузі зв'язку – на Державний комітет зв'язку та інформатизації; в галузі транспорту – на Мінтранс; у будівництві та житлово-комунальному господарстві – на Держбуд; у промисловості будівельних матеріалів – на Укрбудматеріали; в медичній промисловості – на Комітет медичної та мікробіологічної промисловості; в сільському господарстві, харчовій і виноробній промисловостях – на Мінагропром; у рибному господарстві – на Держрибгосп.

     Висновок  надається у десятиденний термін з моменту подання суб'єктом  ЗЕД документів для розгляду. У  разі падання позитивного висновку міністерство або інший центральний орган виконавчої влади визначає період можливого перевищення терміну розрахунків за бартерним договором. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції затверджують в установленому порядку Положення «Про порядок надання висновків щодо віднесення бартерних договорів до таких, які передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, поставку складних технічних виробів і товарів спеціального призначення».

     При укладанні бартерних угод експорт  товарів (робіт, послуг, результатів  інтелектуальної діяльності) здійснюється після оформлення паспорта бартерної угоди, який являє собою документ контролю й обліку бартерних угод, що здійснюються українськими підприємствами згідно з укладеними зовнішньоекономічними договорами. 

     2.2. Сучасні зовнішньоекономічні операції з надання послуг 

     По  мірі розвитку ринкових відносин вітчизняні підприємства (фірми) вимушені надавати до товарів, які вони виробляють, додаткові послуги, тобто виробляти так звані товари з підкріпленням. Але в зовнішньоекономічній сфері поняття «послуги» має більш широке тлумачення: це і є, по суті, той самий товар, реалізація якого приносить його виробнику матеріальну винагороду. Серед таких послуг виділяють туристичні, інжинірингові, реінжипіриигові, послуги зв'язку і транспортного обслуговування. Розглянемо кожний із зазначених видів послуг. 

     Залежно від головної мети подорожі визначають такі різновиди туризму, як рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий. За характером організації подорожі — індивідуальний, груповий, організований, самодіяльний (неорганізований), стаціонарний. За інтенсивністю туристичного потоку -постійний, сезонний. За тривалістю перебування туристів у подорожі - короткостроковий, тривалий. За демографічними ознаками — дитячий, молодіжний, літній. За формою співробітництва — безвалютний та валютний обмін туристичними групами. За географічним розподілом - внутрішній, міжнародний. Чинники, що спонукають вітчизняні фірми до туристичної діяльності, класифікують таким чином:

• пізнавальні (містять інтерес до історичних, культурних, господарських, природнокліматичних пам'яток);
• регіональні (містять інтерес до регіону, в якому відбуваються визначні події: фестивалі, спортивні змагання, ярмарки);
• економічні (містять соціально-економічні умови подорожі: сферу послуг, транспортну систему, сферу роздрібної торгівлі й підприємств харчування).